другий рік: перша криза емігрантів

так-так, 13 січня виповниться 2 роки, як я живу у Лондоні... а про кризу, то не я придумала, насправді у когось з львівян, хто виїхав за кордон, вичитала у facebook - що десь на другому році починається "перша криза еміграції" (за тим же автором, друга криза приходить на п'ятому, якщо не помиляюся)

як не крути, але щось подібне на "кризу" ми цього року відчували - то якась така емоція, що ніби і тут добре (нічого поганого не можу сказати про Лондон та Британію), і в той же час усе таке неРідне, а "дома", де все таке "своє", мені деякі речі та процеси не подобаються. В результаті немає білого і чорного, є два сірих середовища - і як вибрати, яке сіре краще? от якісь такі думки за підсумками цього року - "добре там, де нас нема", "туризм і життя закордоном, то дві великі різниці" - а з самого початку цієї "авантюри" я думала, що за два роки точно можна буде визначитися, подобається мені Британія, чи ні, та чи хочу я тут залишитися жити

але у будь-якому випадку, життя закордоном це хороший досвід і я усім рекомендую спробувати - показує яким різним може бути світ та які неоднозначні викликати емоції, а ще змусить спілкуватися з іншими людьми - дуже від вас відмінними, що теж корисно :)

та найбільшим досягненням другого року в Лондоні є наше маленьке диво, котре має з'явитися на світ у найближчі тижні. І ми чекаємо з нетерпінням, щоб познайомитися з нашим синочком. Можливо, це причина чому 2014-ий я мало асоціюю з Британією, а більше зі своєю сім'єю та особистими емоціями - адже такі події змінюють людей, я вже зовсім не та, що було півроку тому. І мій чоловік теж, я відчуваю. Ми вже інакше плануємо своє майбутнє, та й пріорітети змінилися... а яким цікавим має видатися третій рік!.. я просто згораю від нетерпіння!