St. Paul's Cathedral (частина перша: history, surroundings & views)

у своїх постах я часто знадувала про собор Святого Павла - зрештою, тут немає нічого дивного, адже ми живемо буквально в 5-и хвилинах від нього - а от розказати про цю споруду так і не зібралася... тому далі буду виправлятися :)

St. Paul's Cathedral - головна англіканська катедра Британії - розташована на пагорбі Лудгейт (Ludgate Hill), що є найвищою точкою City. Своє ім'я - апостола Павла - вона отримала від первісної церкви, яка стояла на цьому місці ще з 604 року. Теперішня будівля 17-ого століття зведена у стилі англійського барокко за дизайном сера Крістофера Рена (Sir Christopher Wren), як частина програми відбудови міста після великої Лондонської пожежі 1666-ого. Серед найвизначніших подій, що відбувалися у St. Paul's Cathedral, можна назвати такі, як похорони лорда Нельсона, герцога Веллінгтона, Уінстона Черчіля і Маргарет Теччер; святкування річниць королеви Вікторії; служби присвячені миру укладеному після Першої та Другої Світових; вінчання принца Чарльза і леді Діани (хоча зазвичай члени британської королівської сім'ї проводять шлюбні церемонії у Вестмінстерському абатстві); відкриття фестивалю Великобританії та молебні до золотого ювілею, 80-річчя і діамантового ювілею королеви Елізабет II. Собор Святого Павла - це працююча церква, зі щоденними відправами та годинами для молитв

сучасний храм є вже 5-ою спорудою. Близько 604 року на місці колишніх римських будівель християнські місіонери звели дерев'яну церкву, але її було спалено язичниками у 675-ому, а відбудовували храм уже з каменю. Згідно з англо-саксонською хронікою цю, другу за рахунком, версію розграбували вікінги у 961-ому і у 962 році собор будують втретє, також із каменю - він, як і більшість Лондона, згорів під час пожежі 1087 року. Четвертий варіант (який почали будувати після пожежі 1087-ого) часто називають "старий собор Святого Павла" (Old St. Paul's Cathedral). Будівельні роботи тяглися понад 200 років і, як свідчать розкопки Френсіса Пенроуза (Francis Penrose) 1878-ого, старий собор вражав своєю величчю, характерною для готичного стилю - він був 178 метрів завдовжки та 30 (87 у найширшому місці) завширшки - це робило його третім найдовшим храмом Європи. На куполі височів шпиль, завдяки якому собор досягав близько 149 метрів заввишки. З часом будівля руйнувалась, багатий орнамент був одним із джерел наповнення королівської казни, який використовували, зокрема, Генріх VIII (Henry VIII) і Едуард VI (Edward VI). Будівельні матеріали та частини стін застосовували під час спорудження інших будівель. У 1561 році шпиль собору було знищено блискавкою - вірні сприйняли це за гнів Божий, спричинений негідним ставленням до храму

Old St. Paul's згорів під час великої пожежі 1666 року, вогонь легко поширювався через те, що будівля мала дерев'яний дах. І, хоча собор можна було відбудувати, влада остаточно вирішила звести новий храм у сучасному (на той час) стилі. Пожежа просто пришвидшила виконання проекту, над яким задумувались ще задовго до того. Створення нового собору було доручено в 1668 році Крістоферу Рену - провідному архітектору Британії. Йому було кинуто багато викликів в контексті дизайну для St. Paul's - по розміру новий собор мав відповідати старій будівлі і як місце поклоніння Богу, і як красивий, упізнавай, орієнтир міста; він мав задовільняти смаки, як духовенства, так і королівської сім'ї; поєднати традиції будівель англіканської церкви середніх віків (відповідати стандартам для проводення літургії) та сучасні тенденції епохи Відродження і бароко в італійській архітектурі - Рен навіть відвідав Францію, де вивчав роботи Франсуа Мансара (François Mansart). Вже наступного року Крістофер представив свій перший проект - досить велику церкву на фундаменті тої будівлі, котра згоріла. Але цю ідею було одразу відкинуто, як недостатньо величну. Другий проект - церква мала вигляд грецького хреста - теж не отримав схвалення, бо духовенство вважало, що такий дизайн не відповідає вимогам англінанської літургії. Третій дизайн "велика модель" (Great Model, Greek Cross Design) був детально продуманий архітектором - до цього часу зберігся його макет в маштабі 1:24 (він виставлений в соборі Святого Павла) - макет зберігав форму грецького хреста, але збільшував місце для прихожан. Цей варіант був відкинутий, як надто радикальний - дуже вже він відрізнявся від інших соборів Англії. Крім того, цю будівлю слід було завершити одразу всю через форму купола, а не частинами - що дозволило б використовувати собор ще до закінчення усіх робіт. Саме "велика модель" була улюбленим дизайном Рена і Крістофер навіть, як я то називаю, "впав у істерику" - заявив, що не буде більше робити ніяких макетів чи публічно представляти малюнки перед некомпетентними суддями, адже це просто втрата його дорогоцінного часу :)

зрештою остаточний проект будівлі було затверджено в 1675 році - його називають "дизайн гаранта" (чи "гарантований дизайн"?.. англійською - "Warrant Design"), бо він отримав королівську гарантію-дозвіл на будівництво (англійською - "because it was affixed a Royal warrant for the rebuilding") - великий храм з куполом і двома баштами-дзвінницями. Його будівництво розпочалося в червні того ж року. Цей дизайн був виконаний у готичному стилі - уздовж мав вигляд латинського хреста, як звичні церкви Середньовіччя, висотою у півтораповерхи з класичними портиками та куполом, що мав підтримувати основу наступного купола, на якому мав бути розміщений шпиль. Також будівля була повернута не на справжній схід, а так, щоб співпадати зі сходом сонця (як він був того року, коли розпочали будівництво) - отак Рен показав свої знання у астрології. Як ви можете зробити висновок з опису - "офіційно затверджений" четвертий варіант дуже навіть відрізняється від того, що вийшло насправді. Крістофер отримав дозвіл від короля зробити деякі "декоративні" (як він то назвав) зміни та скористався цим дозволом сповна, протягом усіх 30 років будівництва. Одним з таких "незначних", чи "декоративних" відхилень від плану став головний купол собору - його було збільшено. До речі занальновизнано, що він багато у чому наслідує купол базиліка Святого Петра у Римі, а на маленькі куполи навколо головного архітектора надихнула церква Франсуа Мансара у Валь-де-Грасі (Church of the Val-de-Grâce) - її Рен відвідав під час поїздки до Парижу 1665-ого. Офіційною датою відкриття собору вважається 20 жовтня 1708 року - 76 день народження Рена, але служби у ньому поводилися вже з 2 грудня 1697-ого

перед входом до St. Paul's Cathedral розташована статуя королеви Анни (Queen Anne) - правлячого монарха на час завершення будівництва катедри. Це відтворена у 1886 році версія Річарда Белта (Richard Belt), який замінив оригінальну зруйновану скульптуру Френсіса Берда (Francis Bird) датовану 1712 роком. Дами навколо підстави пам'ятника представляють Англію, Францію, Ірландію та Північну Америку - ті країни, чиєю королевою вважалася Анна

саме з головного входу (або з західного боку катедри) гарно видно дзвінниці - загалом храм має 17 дзвонів. У північно-західній башті (зліва) розташовано тих 12, що видзвонюють "музику", а 13-ий (Banger) звучить скликаючи до Євхаристії о 8 ранку. Ще 4 дзвони розташовані у південно-західній башті (справа). Серед них "великий Пол" (Great Paul) - це найбільший дзвін який коли-небудь виливали на Британських островах, і важить він 16.5 тонн. На жаль "великий Пол" не звучить вже кілька років через зламаний механізм. Тут же висять три годинникові дзвони (ті котрі звучать щогодини). Найбільший з них - "великий Том" (Great Tom) - важить більше 5 тонн, та, окрім зміни часу, у нього також б'ють повідомляючи про смерть членів королівської сім'ї, архієпископа Кентерберійського, єпископа Лондонського, настоятеля катедри Святого Павла, або лорда-мера Лондона. Теперішній годинник містить механізм 1893 року від компанії "Smith of Derby" (компанія існує до цього часу і у 1969-ому вона обладнала цей годинник електричним механізмом - отож, зараз наглядач за годинником (годинникар?..) не мусить підіймати важкі диски)

а от з південного боку найкраще розкривається краса купола St. Paul's Cathedral

і саме цей бік видно з пішохідного Millennium Bridge (той міст, що так гарно руйнують в фільмі про Гаррі Поттера)

з інших сторін будівля оточена парком - він не дуже великий, але добре доглянутий - тут багато трояндових кущів та білочок. Ті білочки часом себе поводять, як якісь коти - зариваються у пожовкле листя або траву, бавляться тим всім, бігають одна за одною, щось риють в землі (певно, шукають раніше сховані горішки) - такі кумедні. І ще у тому садку багато лавочок вічно "обліплених" туристами

у північно-східній частині парку стоїть пам'ятник на місцезнаходженні "хреста святого Павла" (St. Paul's Cross) - колись це був популярний центр поширення новин та проведення дискусій. Саме тут під час реформ Вільяма Тиндаля (William Tyndale) було спалено Новий Завіт англійською мовою, і тут покоління лондонців відігравали свою роль у формуванні громадської думки. На колоні стоїть позолочена статуя святого Павла

одна з найулюбленіших серій фото на тему St. Paul's Cathedral для рекламних плакатів та поштових листівок - це купол, який височіє задимлений під час бомбардування Лондона у Другій Світовій війні. Район City найбільше постраждав від бомб (саме тому, тут будують багато хмарочосів та й просто нових будинків у сучасному стилі - звільнилося місце), і в катедру теж кілька бомб побало, але будівня встояла (фото знято 29 грудня 1940 року)

я так підозоюю, що то є одна з причин, чому собор Святого Павла так люблять зображати у наче містичному світлі - світлим та величним на фоні похмурого, грізного неба