Tuesday, 24 January 2017

місяць двадцять третій: апаку

вже класично затримую постик про моє дітисько. Тре щось з цим робити... ідеї на підвищення мамо-мотивації та знаходженню вільного часу є? якщо є, то давайте ;)

зубів у грудні нових не з'явилося. Данусику треба ще 6 відростити. Я так розумію, що до двох років вже всі і не встигнуть, будуть пізніше. Про те що два роки - це умовний термін, я знаю, просто дуже хочу аби дитя перестало покидатися вночі. Але на разі з цим сумно

цього місяця ми умовно працювали над кольорами і цифрами. Результат є - основні кольори Данилко знає - якщо попрошу показати, де щось жовте/синє/червоне/чорне/зелене/біле, то покаже. Ну, можливо, не з першого разу, а після того як ми спершу пригадаємо всі ті кольори, але покаже. А з цифрами взагалі прикол вийшов не запланований. Ми у грудні були в моїх батьків, а в них ремонт і під вхідними дверима стоїть лист гіпсокартону, на якому багато цифр написано. А ми під тими дверима одяшаємо рукавички і шапку, аби не спаритися в хаті - і я паралельно показувала, де one/two/three/four/five - ми вчили англійською, бо Данилко явно в няні їх вже чув - а потім просила його показати, де one/two/three/four/five. З перемінним успіхом знаємо one, two, three - приємний такий бонус, на яким мама не розраховувала. Ще дуже смішно вийшло з раз-два-три. Данилко все хотів, аби я сідала біля нього поруч на диван і падала назад разом з них - гра в "ба-бах" - а я сказала, що буду падати лише на "команду": "раз-два-три". І що ви думаєте? за два дні вже "командує"! :)

про зміни в словничку:
28. та 29. "кря" і "ква" - спершу були дуже подібні, а потім взагалі перетворилмся на суцільне: "ква" на кілька місяців, тепер чітко на качку каже: "кря", а на жабку: "ква"
2. то було колись "аууу" - як вовк виє, вити Данусик перестав, зате почав казати: "вов" - вовк
57. під номером 57 в мене записано слово: "баба". Ну, що моя мама то: "Валя", я вже казала. Але моя бабуся стала: "баба"! і на фото показує - каже або: "Валя", або: "баба" - відповідно :)
про нові слова - я обіцяла, що буду писати лише до ста. Так от - сто вже є:
81. "дем" - ідем:
82. "деко" - далеко
83. "кем" - крем. При чому ще покаже, де Валі крем, де мами, де дідовий (бачив як дід взуття натирав, тобто крем до взуття, але Данусик каже, що то дідовий), а де крем "до дупи" - ну, крем під підгузок. Оце "кем до дупи" - це тааак кумедно! а ще дуже кумедко, коли малюк розповідає, де чия дупа: мамина, дідова, кота... і так щиро дивується - усі мають дупу! "капці" просто!
84. дай
86. "пав" - впав
87. "чікай" - чекай
88. "буль-буль" - купатися
89. "мок" - мокрий, намочив, розлив
90. "темо" - темно
91."атка" - хатка
92. "дім" - дим
93. "дев" - дерево
94. "сьосє" - сонце, якось так дуже м'яуо вимовляє, навіть важко фонетику відтворити, але коли каже, то я розумію про що
95-96. on/off - ходить по хаті і де дістає до вимикачів то "онає" і "офає" нам :)
97. "сі" - сідай, посади, сидіти. На стілець може так казати
98. тів - стіл
99. "апаку" - кактус!!! от як: "апаку" може означати - "кактус"?!!

а ще ми багато гралися зі снігом, ліпили сніговика  та потоваришували з усіма сусідськими собаками. Про собак - це у нас тепер щоденний "квест" - пройти по вулиці та постояти біля кожних воріт, де "хтось" загавчить (уявляю, як нас власники тих будинків "люблять"). А оскільки пси тут тримають мало чи не в кожному дворі, то таких зупинок виходить багато. Одним словом - гуляємо ми шумно і під собачий хоровий супровід, а ще Данилко досить-таки підкачав вміння ходити пішки - хвилин 40 може йти беззупину і перепочинку - повільно, звісно, але ж нам нікуди поспішати. В Лондоні не було такої практики, бо все далеко і без візочка не обійтися ніяк

а от до свята Миколая мені Данилка не вдалося підготувати. Не знаю... я пробувала пояснювати щось про чемних та нечемних діток, про подарунки, але він не сприйняв цю інформацію. Мені здається, ми з Петром мало акцентуємо увагу, що щось є "подарунком", коли купуємо йому іграшки, чи одяг, чи книжки, тому він сприймає це звично - радіє всьому "новому", але це не "особлива подія" для нього (взяла "новому" в дужки, бо оскільки ми маємо іграшки в різних будинках, то вони часто стають "новими" після розлуки - я взагалі дуже люблю день-два після прильоту, бо дитя бавиться, всі "цяці" "нові", нікого не треба, розважати дитину не потрібно - мамі дуже файно). Аналогічно з чемністю - синочок загалом досить слухняний в нас, дуже активний і інколи з цим важко впоратися (тут я подумала: "хлопчисько!" - у нас у друзів все дівчатка і, як на мене, дуже тихі та спокійні - хоча, можливо, це при нас так, ми ж чужі, може, вони соромляться? - тому на їхньому фоті Данилко  завжди, як юла заведена - "цей" не соромиться нікого! - я навіть не знаю якими бувають інші хлопчики, якщо чесно, цікаво б порівняти), але тиснути, власне, на "чемність" щоденної потреби не виникає - а ще в мене напевно мало вимог, можливо, треба й більше... підсумовуючи - листа до Миколая не писали, подарунки шукали під подушкою і мами, і бабусі, і дідуся, але ажіотажу не вийшло - спробую наступного року виправитися :)


No comments :

Post a Comment