Wednesday 22 March 2017

місяць двадцять чевертий: Данусику 2 роки!

цього місяця Данусику виповилося 2 роки! такий великий хлопчик - мені часом не віриться, що ми вже стільки часу разом у цьому світі! це були чудові два роки!

почнемо із зізнання - я обіцяла писати в блозі перші 100 слів, сказані Данилком. Так і зробила, але для себе (не публікуючи) - я запланувала вести список до 300 (отака я заразка). І ніц з того не вийшло! бо слова з'являються просто щодня, а часом навіть по кілька! і просто неможливо за тим слідкувати - тому моя приватна затія провалилася :)

минулого місяця Данусик кольори лиш показував, в тепер вже й сам називає! жовтий звучить як: "зьото", зелений - "ненений", білий - "бівий", чорний і червоний звучать майже ідентично: "чорно", а синій Данилко вимовляє вірно. Показує мені рожевий, блакитний, фіолетовий - якісь такі довгі назви, спробуй то вимов, капці ж!

з цифрами теж класний прогрес - малеча рахує до семи! ну, як "рахує" - я пальчиком вожу по об'єктах, а він каже - one, two, three, four, five - до семи. Seven правда вимовляє як: "енен", але решта дуже близько - навіть немає з чого пожартувати. А як символи - то і вісім, і дев'ять знає. І теж вірно називає

далі слова, які мені подобаються і які я сама вживаю за Данилком: "пакі" - пальці, воно мені так кумедно звучить! наче якісь палки, кандерябри, чи щось таке недолуге! "мама, Нилко пакі ходний вода!" (в Данилка пальці попали в холодну воду) - а мама: "а чого Данилко свої пакі пхає в холодну воду?!"

ще одне коронне слово - це "курта" - куртка, і ще мені подобається "чопи" - чобітки. До речі, я якось навчила малого самого за собою одяг після прогулянки на батарею вішати сушити (він же не може, аби в снігу не повалятися) і приносити звідти ж перед нею (ну, я, звісно, вішання поправляю, але як факт)

малюк вивчив такі поняття як: великий ("викий") і маленький ("менький"). Якщо задуматися - то скільки всього та дитина має зрозуміти! ще ж є довгий-короткий, високий-нижкий, важкий-легкий, товстий-тонкий і багато іншого подібного. І все це у якийсь момент треба запам'ятати, зрозуміти, вивчити...

був кумедний момент - минулого місяця ми були у моїх батьків, а цього приїхав наш тато. Якось Данилко саме хотів пити і собі гонорово йде та бере чашку зі столу. А Петро з такими великими очима до мене - "а йому так можна, отак будь-яку чашку брати?" - Петро мав на увазі, що чашка скляна, а мацьопик може не втримати і побити. Я й не сперечаюся - кілька чашок він таки побив - але вже дуже впеанено поводиться з посудом і ми давно не користуємося якимись спеціальними тарілками (ми ніколи ними не користувалися, але я дуже слідкувала, а тепер розлабилася зовсім)

а 2 рочки святкували в сімейному колі, мама навіть пробувала торта пекти (правду кажучи, бабуся в основному тим займалася, але я допомагала як могла. Так що наявність малюка дуже мотивує - і таких байдужих до солодощів та випікання осіб, яко я). Здається, Данилку сподобалося

2 comments :

  1. Вітаємо) отако дивишся перше фото в сорочці - геть великий хлопчик. А наступні - ну ж вн лише прикидався серйозним))

    ReplyDelete
    Replies
    1. дякую! серйозний - то не про нас :)

      Delete