другий триместр: а я справді вагітна?!

як не дивно, але саме так я почувалася у другому триместрі - лише спати після обіду хотілося. А окрім того хотілося багато всього іншого - подорожувати, рухатися, експериментувати, не зупинятися! іншими словами - почувалася я чудово :)

я стала на облік в жіночу консультацію - в приватну клініку "Медікавер". Тут для мене не було ніц нового чи незвичного, все було доволі стандартно. Всі такі ж обстеження як і у Британії. Здається лише от на антитіла до певних хворіб в Лондоні було більше тестів. У нас лише ВІЛ та гепатит, а там також було на краснуху (хто не знає - краснуха дає 100% побічки на розвиток дитини в утробі мами. Вагітним нею не можна хворіти категорично) і ще кілька, яких я не пам'ятаю. А ще мені повідомили, що у нас буде другий хлопчик! хтось може подумати, що ми хотіли дівчинку, але якось у мене не було такого очікування. Тобто, я просто хотіла ще одну дитину. Син у мене вже є і це чудово! прекрасний досвід! я не проти повторити! а якщо буде дівчинка - ну, що ж, це буде щось нове! теж класно!

звісно, мій "стан" помітили на роботі. Але я мала значно менше "пузо", ніж перший раз, і на 5-ому місяці багато хто думав, що я на 3-ому. Всі вітали мене і раділи - було приємно :)

а ще ми з'їздили на море! з Данусиком на літо припав перший триместр, який має найбільше ризиків і ми від поїздок утрималися. А Кирилко нам дозволив і відпочили ми також чудово. Цікаво було, що я вагітною почала помічати інших вагітних на пляжах - і нас було! штук 5 "детектед", навіть були більш вагітні, аніж я! їхали ми в Хорватію машиною з ночівлею в Угорщині - врятувало мене те, що можна крісло в машині майже горизонтально покласти і я прямо в машині могла полежати. До речі, це єдина ознака вагітності - мені досить швидко починала боліти спина (не ввечері, а от сідаю в машину і вже незручно якось) і в машині поселилася подушка мені під спину. Але, як не крути, Данусик "в пузі" наподорожував більше, аніж Кирилко - літаками!

а ще ми вибирали ім'я! це було кумедно, бо почали ми ще до того як знали, що в нас хлопчик. І зрозуміли, що з хлопчачими іменами - є про що говорити, а от коли мова йшла про дівчачі - то якось нема предмету розмови, просто не знаємо з чого почати... потім ми вже сфокусувалися по факту статі і вирішили шукати щось співзвучне: Данило-Кирило, Данилко-Кирилко, Данусик-Кирусик...