перший триместр: нова ітерація

звісно, всі враження від другої вагітності це, насправді, порівняння з першою і є списком співпадінь та відмінностей. От в талому ключі й розповідатиму :)

почнемо з того, що обоє моїх дітей плановані та бажані - зовсім не "кіндер сюрпризи" - а отже і вагітності такі, котрих я чекала. Проте, ми з Петром трохи віримо в волю Божу, тому ніхто нікого не мучив, що от сьогодні може вийти (вже перепрошую за подробиці), тому "давай, мусим, бо ж саме сьогодні! має "статися" малюк". Ми за те, що має бути любов, а діти її результат. Тому просто перестали застерігатися - а далі вже воля випадку. Можливо, якби ми більш науково підходили до цього питання, то могли б "вагітніти" швидше, а з нашим розслабленим настоєм це обидва рази ставалося протягом півроку. Різниця ж у тому, що з Данусиком я відчула, що вагітна, коли навіть тест було рано робити - от якось моє тіло інакше почувалося - і тест я робила в перший день затримки, а результат виявився очікувано позитивним. А з Кирилком, я "опам'яталася", коли вже було десь 5 днів затримки (оце "десь" теж показове, бо я толком і не слідкувала. Результат-то теж був очікувано позитивним, але міні-сюрприз :)

самопочуття обидва рази було прийнятним оці от перші тижні. Я не мала шаленого токсикозу - так "мутило" трохи, але до рвоти ні разу не доходило. Різниця ж у тому, що з Данусиком мене "штормило" зранку і до годинки 11-ої, їсти не хотілося якось від слова "зовсім", а попускало через годину після сніданку. З Кирилком - їсти хотілося постійно, але кожен прийом їжі був "як бій". От сідаю я за стіл і хочу їсти і мене вже "мутить" від запахів. З Данусиком був якийсь період, коли я зовсім не хотіла їсти м'ясо - не те щоб воно викликало відразу, але буле якесь "ніяке" на смак, ніби я солому жую. Вдруге такого не було - всі продукти смакували як задумано природою. Втомлюватися стала швидше обидва рази. Але перший раз таке безсилля інколи "находило", що от просто - де стояла, там і мусила сісти. З Кирилком якось до вечора накопичувалося і хотілося пообіді поспати (можливо тому малюк такий "сплюх" виявився?!. хм…)

в Лондоні я за перший триместр встигла стати на облік, а вдруге я була вже "мудра" і "гонорова" і на облік ставала на четвертому місяці :)

а емоційно було зовсім-зовсім інакше - бо вперше я не знала чого очікувати, все було незвично, дивно, радісно і лячно одночасно. А вдруге я знала чого чекати, що буде непросто, але чудово. І друга вагітність - це суцільна радість! всім рекомендую ;)