я тут зроблю трохи "ліричний" відступ про адаптацію Данилка до нового члена сім'ї. Хоча насправді в ці три місяці адаптація вже завершувалася. Звісно, тєжко було Данусику - він у нас був один на всіх, єдиний внук у одних діда з бабцею і у інших теж, один син у батьків, емоційний, вертлявий, шумний, звиклий, що світ крутиться лиш навколо нього, і тут - опа, все чомусь змінилося... мої два дні в пологовому з Кирилком, були перші дні Данилка без мами (а йому вже 4.5 роки!) - і вони йому далися непросто. Я організувала подарунок від Кирилка Данилку і від Данилка Кирилку - сватала меншого старшому як могла. Потім ми звикали, що не варто дома шуміти і треба часто чогось почекати. Стрес Данусик виливав на мене з Петром - з нами в нього були сварки-скандали-проблєми. А от до Кирилка у нього претензій не було, він якось одразу почав ставитися до меншого брата з ніжністю. Казав, що Кирилко наша квіточка - це було мило. Сварився Данилко з батьками про будь-що і, звісно, суть була не в тому, що щось справді не так, а просто "тре уваги дєцку". Ми то все проживали, проплакували і вчилися жити новим складом. До речі, поки я була у батьків з "дрібним" (нікнейм меншого), то "малий" (нікнейм старшого) поїхав на тиждень додому з татом, ходив там у садочок і вони самі собі хазяйнували - теж такий цікавий новий досвід отримала дитина. З моїх спогадів тепер - за цей час, хоч і було багато емоцій, але Данилко навчився їх проживати, вихлюпувати зі слізьми. До Кирилка він просто сварився і кричав, якщо щось було не по його. З Кирилком, спершу сварився і навіть обзивався, а вже от зараз досить часто приходить по сліз марності. Подорослішало моє мале
в Данилка з'явилося почуття гумору. З найбільш уживаних "прикольчиків" два стали сімейними мемчиком:
- тато, а знаєш чому?
- чому, Данилку?
- а тому що.
- мама, а знаєш шо?
- шо, Данилку?
- а нічьо!
ще велика подія в Данилковому житті: прокидаємося зранку, йдемо розчісуватися, Данилко каже мені, що через волосся "я такий смішшшний". Я слухаю і думаю: "щось змінилося...", а потім така - звуки "ш" і "ж"! я навіть записала, що це сталося 12 грудня! тому у нас більше не "зовтий зук" і "смісний", а "жовтий жук" і "смішний"! і це сталося якось за один день! мама в шоці
в продовження попередньої теми про Данилкову "власну" кімнату - оскільки я ж все одно прокидалася багато разів до Кирилка (я ще й перші місяці три йому вночі памперс хоч раз та і змінювала), то замість відправляти Данусика до тата спати, я почала пропонувати йому засинати у своєму ліжку. Я з ним лежала поки не засне, або поки Кирилко не прокинеться. Часом він відмовлявся навідріз одразу, а часом погоджувався (трохи повмовляти доводилося інколи), і так, крок за кроком, закінчилося тим, що Данилко міг мене кликати до себе, щоб я йому дала м'яку іграшку, погладила, а засинав він вже без мене
ще ознаки дорослішання, що Данилко вже багато чого пам'ятає з того, що ми робили на свята минулого року. От ялинку просив вбирати. І ще ми писали лист до Миколая :)
