Monday 3 August 2020

місяці 7-9: повзу!

я ви зрозуміли з назви - Кирилко почав повзати! і це сталося якось дуже непомітно і швидко. От ще у березні він лише час від часу ставав на коліна і розхитувався (вперше 22-ого березня), а за кілька тижнів він уже плазує! під "плазує" я маю на увазі повзає на животі як солдат - але так жваво! відштовхується ногами, підсовує себе руками - бігом! а ще через пару тижнів дрібнота вже почала переставляти коліно і руки - як справжнє повзання на 4-ох! перший раз я побачила повзяння 7-ого березня - це був останній день сьомого місяця, тому я жартую, шо Киривло в 6 місяців вже повзав. І все це протягом 6-ого місяця! а далі хлопчика було не спинити - він вчився, набирався сил і повзав все швидше та швидше

з навикам повзання прийшло і бажання розширювати територію - наш дрібний дослідник тепер подорожує з вітальні у татовий кабінет і зі спальні у Данилкову кімнату цілком самостійно, лиш наздоганяй. І бережи від сходів - бо сходи то така зваба, нема ради на ті сходи, помазані вони медом і тягне його туди магнітом, от!

все більше і більше говорить і комунікує. З'явилося два універсальний слова - "е" і "и". "и" дрібнота каже, коли невдоволена (у Данусика було аналогічне "и-и-и" - як бачимо старший з народження висловлював своє невдоволення яскраво і вокально). А "е" Кирилко робить одночасно виставляючи руку уперед як Ленін (вже перепрошую за аналогію) - "е!" і рука уперед показує, долонькою догори. Були в діда на дні народженні, то Кирусик отакий тост і сказав діду - "е" і рукою жест. Дідові сподобалося і це найголовніше :)

навчився вставати на ніжки і відповідно проситися на руки - приповзе, вхопиться за коліна, встане і каже - "и!", руки тягне вверх. Ну, і як його не взяти, таку милоту? а ще перегукуються з Данилком - дрібний пискне, Данусик і собі пищить, тоді Кирилко ще глосніше і отак почерзі, один за одним! ричати можуть, кричати і пищати - тишею у нас дома і не пахне, ага :)

хлопчина розсмакував пальці на ногах (яка смакота!), я це вперше побачила 17-ого березня (от записала навіть). Тепер як немає чим бавитися, то ногу свою гризе-вивчає

а ше ми почали прикорм! навіть не знаю, яим рекомендаціям на слідувала... по-млєму, у мене вийшла суміш педагогічного, педіатричного і блв (blw - baby-led weaning - прикорм, у якому ведучоб є дитина). З педіатричного ми починали, бо малюк не сидів і не мав зубів, тому я готувала пюре і пробувала давати. Кирилко таким чином спробував кабачок (не сподобався),  гарбуз (ліпше), моркву (норм). То все було дуже малими дозами до 50 грам і 1 раз на день. Потім я пробувала давати рис і гречку - малюку явно не подобалася структура, бо неПюре. Каші я давала своїми пучками як мікродози - так у Кирилка "намалювалася" друга трапеза на день (хоча і дуже мінімальна - але ж це ритуал! всі сідають, мене беруть, самі їдять і мені дають). І м'ясо я педагогічно дала спробувати - вироби з фаршу сподобалися більше, аніж пісне м'яско. Цвітну капусту (спершу не пішло, пізніше малюк перепросив), горошок (нямка), картоплю (вашшє клас, дай ше) я вводила за блв принципом - клаша шматочки безпечного розміру і малюк сам намагався брати і класти до рота

аналізуючи як це все відбувалося, роблю висновок, що в 6 місяців малюка їжа не сильно цікавила. Власне, добре, що я Кирилка не силувала, чекала, коли йому самому захочеться. Також я для себе одразу вирішила не блендерити, а максимум виделкою мнути - це була ще одна причина, чому Кирилко не накидався на їжу в захваті (і чому картопляне пюре та котлетки йому найкраще "заходили" - бо ж структура інша!)

виходить, що від педіатричного я взяла годування ложкою і ввела отак перші кілька овочів у вигляді пюре. Потім ми вводили все решту як педагогічний прикорм - трьома мікродозами за день між пучками пальців, не надто подрібнюючи. А коли з'явилося різноманіття - це десь було ближче до 9-ого місяця - то в Кирилка прокинувся інтерес їсти самому. До того часу він вже навчився трохи жувати яснами - і от блв зйшло просто чудово. Я почала готувати більше всякого такого, що малюк може їсти сам руками. Звісно, спокійно можу і погодувати сама ложкою-вилкою, особливо якщо мені спішно, або "впхати" щось між пучками пальців, але намагаюся не зловживати. Та й Кирилко, на мій погляд, хоче сам


No comments :

Post a Comment