Thursday 30 October 2014

книжки, які не недочитала

щось я занадто часто почала посилатися на недочитані книги. От і вирішила виписати сама собі - що я недочитала та чому :)

загалом, я прочитую все, змушую себе, мучуся і дочитую - такий вже у мене підхід: доводити все до кінця. Але є кілька вийнятків...

Лев Толстой "Анна Карєніна"
для мене ця історія була надто пронизлива - хапала за живе... чи то героїня мені надто нагадувала мене ж? та незважаючи на те, що "Війну і мир" я прочитала легонько, на "Анну" у мене не знайшлося сил

Ярослав Гашек "Пригоди бравого вояка Швейка"
пробувала читати навіть не раз, і можливо, навіть не два. Але мені "не пішло". Як я вже десь писала - видно в мене проблеми з гумором - не вловлюю я в цьому театрі абсурду сатири, не смішно мені ні каплі, просто нудно...

Ірена Карпа
то, що я намагалася читати з неї колись давно (навіть назви не пам'ятаю), було повне нецензурної лексики. Для мене література мусить нести красу! красу сюжету, красу стилю викладення та красу мови. І мене не цікавить, що в житті якийсь "грузчик Вася" не може говорити літературною українською, і тому нецензурщина - то є крок до реалістичності оповіді! шановні автори, навіщо ви взагалі пишете про "грузчиків Василів"? пишіть про шось високе і красиве, а не приземлене і брудне - бруду й так навколо вистачає

Чарльз Діккенс "Девід Копперфілд"
автор, як на мене, занудиста зануда. Можете кидати в мене тапками - але він мені просто шалено-нестерпно-занудиста зануда. І хоча я осилила його "Олівера Твіста" та "Різдвяну пісню в прозі" (остання мені навіть сподобалася), але отого Коперфілда (починала тричі) я прочитати не змогла, а зараз мучу "Посмертні записки Піквікського клубу" і відчуваю, що це або на три роки, або просто закинути

брати Стругацькі
я не пам'ятаю, що я починала читати - чи то "Пікнік на узбіччі", чи то "Понеділок починається в суботу" але щось мені у тому всьому не склалося. Хоча фантастику та фентезі я люблю (того ж самого Бредбері, чи Веллса, чи Толкієна, чи Урсулу ле Гуїн)

4 comments :

  1. цікаво завжди було чому не дочитують книги, за які таки взялись. мабуть філологічний факультет привчив, що треба таки дочитувати через „не можу“. в мене є бувають лише тимчасово недочитані : ) навіть книжки, які не сподобались дочитувались. і в основному це було щоб зрозуміти „що ви всі в цьому знайшли такого“ або реакція на „поки не прочитаєш не зрозумієш“. піддаюсь на провокації, коротше кажучи : )
    Карпу не за нецензурщину не читаю. а бо загалом її худ. та муз. творчість не подобається. статті та нехудожня література єдине, що піддається. Кареніну прочитала. та лише з принципу. але нудніша й неприємніша за неї хіба „Пані Боварі“ Флобера.

    ReplyDelete
    Replies
    1. от я десь так само - змушую себе і дочитию через "не можу", деякі книжки "мучу" по два роки... але оті вгорі - неее, ніяк...

      Delete
    2. просто якщо сама обираю книгу, я читаю шматочок і вже знаю чи воно мені треба. у випадку, коли з принципу, то вже дочитую щоб аргументувати в суперечці : )

      Delete
  2. а я щось не пригадаю недочитаних... ну хіба зі школи, коли не встигла дочитати, а потім вже треба було читати нове))) в мене книжки теж деколи довго читаються, бо мені якось кожна книжка читається під особливий настрій, і якщо того особливого настрою нема, то книжка чекає дуже довго)))

    ReplyDelete