Monday, 3 August 2020

місяі сім-дев'ять: повзу!

я ви зрозуміли з назви - Кирилко почав повзати! і це сталося якось дуже непомітно і швидко. От ще у березні він лише час від часу ставав на коліна і розхитувався (вперше 22-ого березня), а за кілька тижнів він уже плазує! під "плазує" я маю на увазі повзає на животі як солдат - але так жваво! відштовхується ногами, підсовує себе руками - бігом! а ще через пару тижнів дрібнота вже почала переставляти коліно і руки - як справжнє повзання на 4-ох! перший раз я побачила повзяння 7-ого березня - це був останній день сьомого місяця, тому я жартую, шо Киривло в 6 місяців вже повзав. І все це протягом 6-ого місяця! а далі хлопчика було не спинити - він вчився, набирався сил і повзав все швидше та швидше

з навикам повзання прийшло і бажання розширювати територію - наш дрібний дослідник тепер подорожує з вітальні у татовий кабінет і зі спальні у Данилкову кімнату цілком самостійно, лиш наздоганяй. І бережи від сходів - бо сходи то така зваба, нема ради на ті сходи, помазані вони медом і тягне його туди магнітом, от!

все більше і більше говорить і комунікує. З'явилося два універсальний слова - "е" і "и". "и" дрібнота каже, коли невдоволена (у Данусика було аналогічне "и-и-и" - як бачимо старший з народження висловлював своє невдоволення яскраво і вокально). А "е" Кирилко робить одночасно виставляючи руку уперед як Ленін (вже перепрошую за аналогію) - "е!" і рука уперед показує, долонькою догори. Були в діда на дні народженні, то Кирусик отакий тост і сказав діду - "е" і рукою жест. Дідові сподобалося і це найголовніше :)

навчився вставати на ніжки і відповідно проситися на руки - приповзе, вхопиться за коліна, встане і каже - "и!", руки тягне вверх. Ну, і як його не взяти, таку милоту? а ще перегукуються з Данилком - дрібний пискне, Данусик і собі пищить, тоді Кирилко ще глосніше і отак почерзі, один за одним! ричати можуть, кричати і пищати - тишею у нас дома і не пахне, ага :)

хлопчина розсмакував пальці на ногах (яка смакота!), я це вперше побачила 17-ого березня (от записала навіть). Тепер як немає чим бавитися, то ногу свою гризе-вивчає

а ше ми почали прикорм! навіть не знаю, яим рекомендаціям на слідувала... по-млєму, у мене вийшла суміш педагогічного, педіатричного і блв (blw - baby-led weaning - прикорм, у якому ведучоб є дитина). З педіатричного ми починали, бо малюк не сидів і не мав зубів, тому я готувала пюре і пробувала давати. Кирилко таким чином спробував кабачок (не сподобався),  гарбуз (ліпше), моркву (норм). То все було дуже малими дозами до 50 грам і 1 раз на день. Потім я пробувала давати рис і гречку - малюку явно не подобалася структура, бо неПюре. Каші я давала своїми пучками як мікродози - так у Кирилка "намалювалася" друга трапеза на день (хоча і дуже мінімальна - але ж це ритуал! всі сідають, мене беруть, самі їдять і мені дають). І м'ясо я педагогічно дала спробувати - вироби з фаршу сподобалися більше, аніж пісне м'яско. Цвітну капусту (спершу не пішло, пізніше малюк перепросив), горошок (нямка), картоплю (вашшє клас, дай ше) я вводила за блв принципом - клаша шматочки безпечного розміру і малюк сам намагався брати і класти до рота

аналізуючи як це все відбувалося, роблю висновок, що в 6 місяців малюка їжа не сильно цікавила. Власне, добре, що я Кирилка не силувала, чекала, коли йому самому захочеться. Також я для себе одразу вирішила не блендерити, а максимум виделкою мнути - це була ще одна причина, чому Кирилко не накидався на їжу в захваті (і чому картопляне пюре та котлетки йому найкраще "заходили" - бо ж структура інша!)

виходить, що від педіатричного я взяла годування ложкою і ввела отак перші кілька овочів у вигляді пюре. Потім ми вводили все решту як педагогічний прикорм - трьома мікродозами за день між пучками пальців, не надто подрібнюючи. А коли з'явилося різноманіття - це десь було ближче до 9-ого місяця - то в Кирилка прокинувся інтерес їсти самому. До того часу він вже навчився трохи жувати яснами - і от блв зйшло просто чудово. Я почала готувати більше всякого такого, що малюк може їсти сам руками. Звісно, спокійно можу і погодувати сама ложкою-вилкою, особливо якщо мені спішно, або "впхати" щось між пучками пальців, але намагаюся не зловживати. Та й Кирилко, на мій погляд, хоче сам

Friday, 31 July 2020

місяці четвертий-шостий: спостережливий хлопчик

дрібнота наша підросла і ми почали трохи подорожувати. От укінці 4-ого місяця ми з'їздили в Буковель показати дітям сніг (так-так, зима цього року була така, що доводилося кудись їздити, щоб на сніг дивитися). І досвід був позитивний - їхав Кирилко в машині спокійно (в основному спав на руках, звісно), до території призвичаївся швидко. Мама навіть в басейні поплавала, поки він посидів в тата на руках. A святкування Нового Року ми їздили до моїх батьків в Рівне. А потім у нас було ще дві вилазки в гори - одна самостійна, а інша на зимову корпоративну вечірку. Кирилко уже відвідує вечірки! уявіть собі! :)

дуже цікаво, як дітки по різному розвивається - от Кирилко дуже уважно все розглядає, іграшки передає з руки в руку. І він цього навчився дуже рано, Данилко точно пізніше цікавився іграшками. Плюс в Данилка улюблених іграшок не було як таких, а от Кирилко явно має такі, які йому подобаються, а які ні, а от у фізичному плані навпаки - Данилко весь час кудись біг-спішився, він у три місяці вмів повзати на спині - відштовшувався ногами і сунувся головою кудись. А Кирилко лежав собі перші 5 місяців навіть перевертатися не рвався від слова "зовсім". Переіертатися я його вчила - реально показувала куди тяшнути яку руку-ногу, шоб вийшов переворот! але на 6-ому місяці все змінилося - Кирилко навчився перевертатися і якимось чином переміщатися у просторі (бо "повзанням" я то назвати не можу, але все ж навколо своєї осі він крутився і потроху навіть сунувся, де йому треба було. Тому лишати його самого уже тепер "зась" - треба стерегти :)

окрім того Кирилко десь на 5-ому місяці навчився таляпатися у ванній та навчився реготати (я перший справжній сміх почула 25-ого лютого). А ще повторювати склади - ма-ма-ма, ба-ба-ба. А коли плаче, то дуже навіть чітко каже:"мам!" - тому "ачівка" "перше слово" зарахована! взагалі Кирилко дуже балакучий, йому можна щось розповідати, а він підтримуватиме розмову ставляючи у правильні моменти "агу". Це може так виглядати:
- привіт, Кирилко
- а-гу
- привіт, моя ляля
- а-а-гу
- Кирилко хороший хлопчик?
- агу!
- ой, хороший! гарнюська!
- агу! агу!

Friday, 12 June 2020

книги для мам #2

місяці перший-третій: давайте знайомитися

отож, 8-ого вересня 2019 року у нас у сім'ї сталося поповнення і на світ з'явився Кирилко - 3130 грам та 51 сантиметр. Перше питання, звісно, на кого подібний дрібнотик - чесно, він мені одрау після народження найбільше подібний був на Данилка у тому ж віці! хоча багато інших людей стверджують, що Кирилко подібний на маму (нагадую, що Данилко то є татова копія, і ніхто наважується стверджувати інакше, та це й не викликає сумнівів). Потім вже почали вилазити якісь Петрові риси. Але все ще Кирилко дуже нагадує Данусика у відповідному віці. А оскільки Данилко схожий на Петра, то скоро у нас буде Петро #3 :)

перше враження - малючок відмовився спати сам! Данилко спокійно спав собі у дитячому ліжечку перші пів року, а ця дитина - від першого дня, вимагала бути в мами під боком. В пологовому ще ж ліжка вузькі і я боялася спати з малим, аби не впав часом. Що я лишень не робила - кутала його в рушник, присипляла і тоді перекладала (щоб йому було тепло), підкладала свій одяг (щоб мамою пахло) - ніц не допомогло і до вечора я здалася. Спали ми разом. А дома ми одразу планували, що дрібнота буде спати зі мною. Ліжечко дитяче у нас є, але воно лише для мобіля і для просто полежати, поки мама зайнята. Спати з дітьми - це чудово! мені подобається і усім рекомендую

Кирилко виявився сплюхом - спав він багато і до цього часу любить цю справу. Найголовніше - аби мама поруч лежала, якщо мами нема, то і він не буде спати. Ну, і дуже ручна дитина - любить на руках подрімати, аби його полюляли. Хитрюще ж...

нагадаю, що Данилко був на змішаному годуванні - не склалося в мене з виключно грудним вигодовуванням, йому було мало. І так ми й догодовували Данусика сумішшю, аж поки прикорм (доросла їжа) не витіснив ту пляшку зовсім. Але мацьопе в мене було мудре і Данилко їв одночасно і груди, і пляшку, і груди не кинув. За що я йому вдячна, бо грудне вигодовування для мене важливе. З Кирилком спершу все було чудово - так здавалося, поки ми його на 10-ий день не зважили і виявилося, що малючок набрав грам 50 всього. Почали тоді давати суміш додатково - і він почав набирати. Але я була мудріша та впертіша, коли Кирилку виповнився місяць і проблеми з вагою ми подолали (в сенсі, що набір був достатній), я почала працювати над зменшенням кількості суміші та переходом виключно на грудне молоко. Звернулася до консультанта, взяла в оренду ваги - і поступово, моніторячи набір ваги (щоб не було погіршень), забирали суміш. Догодовувала сумішшю я не з пляшки, а зі шприца (звісно, без голки), і за 2-ий місяць життя Кирилка ми вийшли на виключне мамине молочко! ура! я ще бувало, що давала суміш якось спорадично і хаотично - перед якимись довгими справами (бо суміш важка і дитинка не хоче їсти довше), або коли мені здавалося, що він капці який голодний. Але вже після 3-ого місяця - я всю ту суміш сховала далеко і не використовувала зовсім

в тему до годування та набору ваги - трохи цифр! народився Кирилко з вагою 3130 грам, з полового виписався з 2980 (10% втрати ваги за перші дні, поки нема молока і є лише молозиво, вважається ок), 8-ого жовтня вага була - 3610, тобто за перший місяць Кирилко набрав 630 грам від мінімальної, або 480 грам від ваги на день виписки. За другий місяць Кирилко набрав 740 грам і важив 4350, за третій місяць набір був 750 грам і дав у підсумку 5 кілограм 100 грам ваги, що є в межах норми для його віку

перші три місяці малючок багато спав і їв - це були найголовніші його активності. Я ще Кирилка "ліньтюхом" називала, бо він зовсім не пробував перевертатися (голову навчився тримати, але лежав на животі без особливого захвату). Ще така штука, що Данусика мені називалося "котусик-воркотусик", а Кирилко "ходить" під "малючок-бурундучок" - не питайте чому, так склалося у нас історично. І ще один важливий був момент, коли я помітила першу посмішку - 18-ого жовтня! тобто, приблизно через місяць і тиждень після народження (для повірняння Данусик усміхався десь з 3-ох тижнів)

окремо розкажу, що Данилко до братика ставиться гарно. Я приготувала подарунок від Кирилка Данилку і вручила, коли він прийшов до мене в пологовий познайомитися з братиком. Данилко подарував Кирилку зайчика. Отож, хлопці обмінялися і почали "принюхуватися". Вдома Данилко гладить і цілує Кирилка, вони разом купаються. Гратися не сильно виходить, бо Данилко надто різкий/швидкий для Кирилка - поривчастий, але я вчила як щось показати Кирилку, на якій висоті іграшкою калатати... росте наш малючок-бурундучок, ми роззнайомилися і тішимося!

Monday, 25 May 2020

5! - "довелося" подорослішати

я тут зроблю трохи "ліричний" відступ про адаптацію Данилка до нового члена сім'ї. Хоча насправді в ці три місяці адаптація вже завершувалася. Звісно, тєжко було Данусику - він у нас був один на всіх, єдиний внук у одних діда з бабцею і у інших теж, один син у батьків, емоційний, вертлявий, шумний, звиклий, що світ крутиться лиш навколо нього, і тут - опа, все чомусь змінилося... мої два дні в пологовому з Кирилком, були перші дні Данилка без мами (а йому вже 4.5 роки!) - і вони йому далися непросто. Я організувала подарунок від Кирилка Данилку і від Данилка Кирилку - сватала меншого старшому як могла. Потім ми звикали, що не варто дома шуміти і треба часто чогось почекати. Стрес Данусик виливав на мене з Петром - з нами в нього були сварки-скандали-проблєми. А от до Кирилка у нього претензій не було, він якось одразу почав ставитися до меншого брата з ніжністю. Казав, що Кирилко наша квіточка - це було мило. Сварився Данилко з батьками про будь-що і, звісно, суть була не в тому, що щось справді не так, а просто "тре уваги дєцку". Ми то все проживали, проплакували і вчилися жити новим складом. До речі, поки я була у батьків з "дрібним" (нікнейм меншого), то "малий" (нікнейм старшого) поїхав на тиждень додому з татом, ходив там у садочок і вони самі собі хазяйнували - теж такий цікавий новий досвід отримала дитина. З моїх спогадів тепер - за цей час, хоч і було багато емоцій, але Данилко навчився їх проживати, вихлюпувати зі слізьми. До Кирилка він просто сварився і кричав, якщо щось було не по його. З Кирилком, спершу сварився і навіть обзивався, а вже от зараз досить часто приходить по сліз марності. Подорослішало моє мале

в Данилка з'явилося почуття гумору. З найбільш уживаних "прикольчиків" два стали сімейними мемчиком:

- тато, а знаєш чому?
- чому, Данилку?
- а тому що.

- мама, а знаєш шо?
- шо, Данилку?
- а нічьо!

ще велика подія в Данилковому житті: прокидаємося зранку, йдемо розчісуватися, Данилко каже мені, що через волосся "я такий смішшшний". Я слухаю і думаю: "щось змінилося...", а потім така - звуки "ш" і "ж"! я навіть записала, що це сталося 12 грудня! тому у нас більше не "зовтий зук" і "смісний", а "жовтий жук" і "смішний"! і це сталося якось за один день! мама в шоці

в продовження попередньої теми про Данилкову "власну" кімнату - оскільки я ж все одно прокидалася багато разів до Кирилка (я ще й перші місяці три йому вночі памперс хоч раз та і змінювала), то замість відправляти Данусика до тата спати, я почала пропонувати йому засинати у своєму ліжку. Я з ним лежала поки не засне, або поки Кирилко не прокинеться. Часом він відмовлявся навідріз одразу, а часом погоджувався (трохи повмовляти доводилося інколи), і так, крок за кроком, закінчилося тим, що Данилко міг мене кликати до себе, щоб я йому дала м'яку іграшку, погладила, а засинав він вже без мене

ще ознаки дорослішання, що Данилко вже багато чого пам'ятає з того, що ми робили на свята минулого року. От ялинку просив вбирати. І ще ми писали лист до Миколая :)

Monday, 18 May 2020

4 роки 9 місяців: велике переселення або своя кімната

Данусик майже завжди спав з нами з Петром. В дитячому ліжечку він проспав десь до 8-и місяців, а потім почав так часто прокидатися, що я якось дуже швидко втомилася його перекладати. І він "прижився" між нами з Петром, навіть коли сон вже внормувався. Насправді, це мило і мені подобалося - спати з дитиною. Але ми були в очікуванні чуда, тому місце довелося звільняти для меншого дитяти. Зробили ми кімнату Данилку наперед, в червні вона була готова - Данилко сам вибирав меблі. Купили скриню на іграшки (малюк якраз захоплювався піратами і скарбами), занесли туди всі його речі. Але спати він не сильно там "рвався" - це м'яко кажучи. Пропонував тату там спати, а він буде з мамою :)

наш підхід був м'який - я вкладала Данусика в його кімнаті з тим, що уночі, якщо прокинеться, то він прийде до нас. І та мала хитрюща "зараза" щоночі "приповзала". Але іграшки усі там - і весь розгардіяш теж. Іграшки по хаті не валяються. Їх можна складати, або ні. А найкраще запропонувати малюку самому в себе поприбирати - як же мамі (мені) це подобається! досить часто закінчувалося тим, що у Данилковому ліжку спала я, а він з Петром - у мене ж вже пузо виросло і мені було з ними усіма тісно. Плюс сон у вагітних чутливий і я дуже чула як хлопці товклися. Петро завжди мав сюрприз - з ким же він прокинеться сьогодні

ще у цей період у мене "доростав" у пузі Кирилко. Досить кумедно було, що Данилко був налаштований на сестричку. Коли я повідомила, що буде братик, він сказав, що він так не домовлявся. Але за тиждень це минуло. І з братиком Данилко змирився. Ми читали книжечки про хатку у мами в животику і як там ляля живе і росте. Він це все дуже гарно сприймав. Я показувала Данилку його одяг - яким він був маленьким і що от тепер таким мацьопим буде його братик. Ми дивилися фото Данусика-лялі - йому це всі чомусь було смішно та весело

після народження Кирилка, я почала спати з дрібнотиком, а Данилка почав вкладати на сон тато. У них з'явився свій ритуал з читання казочок і засинання біля тата. Уночі ми також навчили Данусика йти "досипати" в кімнату до тата (так, наш тато відселився. Ми боялися спати разом з немовлям, бо Данилко в наше ліжко переїхав більшим "кльоцком", а не 3-охкілограмовою дрібнотою. Кімнат у нас у будинку не бракує, тому тато отримав особистий диван. Та й я вночі, коли вставала Кирилка годувати, світло вмикала, а Петрові ж працювати удень, його б це будило і переривало сон. Нам було зручно, що він спав окремо). Отож, діти в нас розподілені - мама спить з Кирилком, а Данилко спить з татом :)

про другі пологи: а ось і я!