Wednesday 25 March 2015

Люсі Монтгомері "Історії по Енн Ширлі"

почала читати завдяки відгуку Юлі :)

але шкодую, що не перечитала той відгук ще раз перед тим, як вантажити книги з нетів російською! я б тоді 100% зачекала поки не отримаю український варіант, адже переклад такий смачний (роблю висновок із цитат у Юліному дописі), російською взагалі не до порівняння (або я до російської глуха на два вуха)...

самі історії про Енн дуже світлі - чтиво для тих, хто потребує сяйва і сонця, легко читати і вони достатньо динамічні та короткі. Дуже рекомендую, і шукатиму шанс перечитати вже українською - це має бути неймовірно :)

Tuesday 10 March 2015

місяць перший: давай товаришувати

28 лютого Данилкові виповнився місяць! буду відвертою, перші два тижні мені час тягнувся неймовірно довго, а потім годинник - нарешті! - завівся і все якось зарухалося

мені тепер дивно, чому усі так наголошують і хвилюються про пологи, бо насправді оці перші дні мені далися набагато важче - я ходила в шоці від того, що в мене взагалі немає часу на себе, навіть поїсти чи скочити в душ... але, як каже моя мама - спочатку буде важко, а потім звикнеш. Іншими словами, легко-то не стало, але цілком нормально - терпимо так би мовити, а ще з'явилася якась мінімальна різноманітність (про неї далі)

отже, з п'ятого дня ми почали Данилка купати (у Британії рекомендують не купати тиждень-два, бо у діток після народження шкіра вкрита якоюсь дуже корисною штукою - назву я забула), він так класно реагував на занурення - здивований вираз обличчя, величезні очиська, задригав ногами - то треба було відео знімати, бо словами таке не опишеш :)

десь на десятий день ми почали гуляти - тепер я знаю, що якщо ніяк не можу Данилка вкласти спати, то треба іти на вулицю - там очка одразу закриваються, правда чьо вони відкриваються у ту ж секунду, як я переступаю поріг хати по поверненню, мені неясно - ото ж треба бути таким хитрющим?!. :)

на третьому тижні Данилко почав усміхатися - такий класний втішений вираз обличчя - вав. А на четвертому тижні він вже усміхався мені у відповідь. Особливо нам подобається дивитися на маму в дзеркало - це ж так кльово, одразу дві мами - одна "на ручках' тримає, а інша он збоку шкіриться - ну, як не поусміхатися у відповідь?.. :)

отакі у нас на разі маленькі успіхи і досягнення. Але ми ростем! і вже навіть виросли зі своїх перших штанців :)