Monday 19 June 2017

місяць двадцять сьомий: життя британських дитячих майданчиків

розпочну з труднощів комунікації - всі ж знають, що мами найліпше розуміють своїх дітей. Отож, якось пояснюю Петру: "кібі - це камінчик, кіба - це кораблик, а ще є кіб - то є хліб". Петро такий: "ага..." - ну, ви зрозуміли - порозумітися з Данусиком все ще досить непросто :)

у Данилка з'явилося понятття "високий" - ми читаємо таку книжку, де з зоопарку хлопчику присилали різних тваринок, але він усіх повертав назад, бо слон занадто великий, а жирафа занадто висока, а лев злий... і як не дивно малюк оці всі слова дуже швидко запам'ятав, а деякі навіть знав - от жаба у тій історії занадто стрибуча, то Данусик сам казав: "jumpy" - англійською! як можна пам'ятати таке слово? "нащо"? навіщо дитині в 2 роки слово "jumpy"? :)

а ще ми записалися в бібліотеку! вона, напевно, окремого запису вартує, тому тут не буду багато. Лише скажу, що нам обом сподобалося і я офіційно припинила скуповувати англомовні книжки

походів у дитячй центр цього місяця не було - бо в них ре-організація - головна причина, що фінаси держава скорочує... я ж казала, що ці цетри безкоштовні?.. ну, тобто, не зовсім безкоштовні - ми платимо податки, за які ці центри утримують, а враховуючи величину податків - виходить дуууже умовна "безкоштовність"... так от - фінансування зменшують і що буде з центром - ніхто не знає, але він й надалі існуватиме. Тому ми чекаємо з нетерпінням травня - коли його переорганізують і відчинять для діток знову!

великий плюс Британії та Лондона - це різноманітність дитячих майданчиків та парків. Всі вони чудово облаштовані, а качелі продумані і підтримуються в ідеальному стані. Головне - знати, навіщо ми туди йдемо. Якщо м'яча копати - то один парк, якщо з гірки з'їжджати - то інший, а саме качелі найкращі в третьому, а в четвертому лазанка гарна... ще є нейтральні два - вибір маємо! намагаємося виходити з дому двічі на день. Наприклад, якщо зранку ідем в бібліотеку погратися або на пошту, то після обіду обов'язково активна прогулянка (значить, візочка не беремо і все ногами). Якщо була хороша погода - то зранку гуляємо в дальньому парку (займає десь зо 2 години). А після обіду можемо в магазин зайти (з візочком), або м'яча покопати прямо в нашому подвір'ї

розкажу про наші походи на пошту - бо це кумедно. Мама захопилася ebay-ом, при чому не лише купувати (скуповувати я давно фанат, це можна робити паралельно з вкладанням малюка спати, чи переглядом кіно... один з найбільших плюсів цивілізованого світу і життя у Британії - на мій погляд), а продавати. І таким чином ми з Петром звільнили не одну поличку в хаті - наш "хлам" виявився комусь дуже потрібним! а Данусик тепер чітко знає слова "пошта" і "посилка" :)

а тепер зупинюся на темі качель у Лондонських парках. Де-не-де є гойдалки для дрібних діток - не у всіх парках, але їх досить багато - виглядають вони як торба з двома дірками на дні для ніжок. У такій гойдалці катати малюків цілком безпечно, бо можна й не триматися - "торба" дістає до талії дітям. Мій малюк їх називає "seesaw" - це ще "спадок" від походів до няні - частина одого з відомих британських віршиків:
See Saw Margery Daw,
Jacky shall have a new master;
Jacky shall earn but a penny a day,
Because he can't work any faster
настправді "сісо" - це ота довга дошка, на яку двійко діток сідає з різних сторін та має балансувати. Але в нашого хлопчика під кличкою "сісо" ходять також і качелі - нема ради. Данусик дуже їх любить і може гойдатися навіть півгодини - довше не витримують мама і тато або навколишні діти. До речі, мені дуже імпонує підхід британських батьків до качель - якщо вони бачать, що Данилко хоче на гойдалку, то за 5-10 хвилин кажуть своїм дітям, що треба "вступитися" хлопчику. А якби їхня дитина не конче й хотіла гойдатися, то можуть одразу пропонувати, що вони підуть погратися чимось іншим. Тобто, отак з малечку пропагується і співчуття-емпатія до інших (бо то ж тре зрозуміти, що оцей хлопчик - Данусик - дуже-дуже хоче! і ось бачиш, він навіть засмутився - ага, в нас "скандаліст" ще той росте... до прохань він не опускається - одразу вимагає!), а також розуміння, що деякі речі є спільного користування і ними не вийде володіти одноосібно. Я теж так намагаюся себе поводити - але в нас хлопчик з сильними "власницькими замашками" (це в нього від мами), то не щавжди успішно :)

на іншому майданчику зробили гірку без сходів чи драбини - насипали пагорб, той пагорб обклали штучною травою, а з одного боку, власне, гірка. Отож, на гірку треба просто повзти! якщо врахувати, що там вся територія вкрита штучною травою - то повзучим діткам просто супер! на тому ж майданчику ще є тунель - аби пролазити всередині з однієї частини майданчика у іншу! тунель також стилізований під дірку в пагорбі, а отже - є ще й альтернативні шляхи використання - виповзти на ту гірку чи позаглядувати у тунель! а у Poplar парку (ми живемо в під-районі Poplar району Tower Hamlets міста Лондона) у зоні для малюків (для Лондона типово мати зони "до 5-и років" та "після 5-и років") гірка вбудована в міні-замок - вона дуууже низенька і нашому дворічці вже й нецікава (а от в рік-півтора було саме то) - і залізти на неї можна по косій дуже пологій дошці з поперечними поділками час від часу. Тобто, знову ж - не треба йти, можна повзти. А от більш "мачурні" гірки досить часто мають замість сходинок мотузяні драбини! спочатку було трохи дивно і я думала, що діткам важче "видряпатися" на неї. Але після використання вони мені здаються навіть більш безпечними, аніж наші гірки з драбинами (і з такими дирками між сходинками, що туди малюк і провалитися може). Звісно, є гірки і зі звичайними сходинками, але вони завжди глухі і дуже маленькі та пологі. Ще доведу до вашого відома (а раптом вам то цікаво?), що гірки Данусик називає - "whee" (у інтернеті пишуть, що це слово "is used to express enjoyment especially by children" - використовується як вислів шаленого задоволення - особливо серед малих дітей)

ну, і лазанки - їх багато різних, але зазвичай для старших діток. Просто ми часом заходимо на "чужу" територію - Данусику ж дуже цікаво! доводиться його підсаджувати, бо там вже високо "дряпатися" тре, але далі все успішно. Вони часто мають горизонтальні мотузяні дрябини - і ходіння по них ми нещодавно освоїли! а крізь дірки-віконця Данилко дає мамі "цьом" (ото глупа мама тішиться). Крім того, малюк навчився вилазити по стінці для скелелазіння - так-так, їх теж низькі роблять на дитячих майданчиках! а ще усюди є безпечне для падіння покриття або штучна трава :)

якось в Bartlet парку (ми ще його з Петром називаємо полем, бо там дерева є лише з однієї сторони і то в один ряд, а все решта - трава і по ній два футбольні поля намальовано - зате малюку можна бігати і не так боляче падати, якщо раптом) ми зустріли групу людей з собаками - у них наче клуб по інтересах - домовилися всі вигулювати своїх псів щодня у певний час. І собаки мають з ким поганяти (бігають одна за одною) і господарі займають себе small talk - бесідують між собою ні про що. Ото Данилко тішився - господарі дали Данусику корм і він годував песиків, бігав за ними (зізнаюся, що не надто успішно - вони краще тікали), кликав ("ав-ав, назад!" - дуже дивно, але песики не слухалися). Потім ввечері показував, як песик його цілував (облизував язиком) і робив "гам" (злизував з руки корм)

ну, і ще одна улюблена атракція - це дивитися на качок! ми живемо біля каналу і з одного парку можна ходити додому уздовж води. Минулої осені ми ходили годувати качок хлібом і мацьопо то собі запам'ятало. Тут в нас є навіть чайки - такі нахаби! вони злітаються на їжу, наче у них вбудований радар! і все у качок відбирають! є ще лебеді та наче "гуси", але не впевнена - можливо, то були просто великі качки. І багато "корабликів" - по каналу їздять баржі! і люди там живуть - сумнівна "романтика", як на мене... але дивитися на них Данусику дуже подобається :)

а наприкінці місяця Данилко мав 2 year development review - так, Данилку більше двох, але отак той огляд у Британії призначають - на два роки і три місяці, приблизно. Цього разу було цікавіше за 1 year development review (в рік ми приходили до health visitor team і вони ставили якісь запитання про малюка та дивилися, як він бавиться), а тут прислали формочку для заповнення - попросили дома зробити з дитиною купу кумедих активностей: помалювати палички горизонтальні та вертикальні; назвати, що намальовано - людина чи тваринка якась; скласти маленькі кубики в вежу (не менше 7 штук); зробити намисто з макаронів (насилити на нитку такі макаронини з більшою діркою всередині); чи говорить і чи є 3-4 слова в реченні (я ще довго жартувала: "Петро, а "мама, бацис? синя! велииика! ж-ж" - "ж-ж" означає машина - це речення? чи просто набір з 4 слів?"); чи повторює за мамою якісь дії (наприклад скласти кубики в горизонтальну лінію, або показати язика), чи вживає займенника "я" і "моє" (то, здається, було єдине, що ми ще не робимо)... багато цікавого я дізналася з того списку! відповідати треба було: "так", "ще ні", або "інколи", а сама зустріч - то просто підрахунок заповнених пунтів і якісь підсумки - чи є над чим працювати, які області розвивати. У нас все в межах норми, тому - продовжувати працювати з сином як і до того - от і усі поради :)