Sunday 22 December 2019

4 роки 6 місяців: войовнича ікра

мацьопик росте і стає "мудрий" - деякі його "перли" записувати можна і треба цитувати. Наприклад, їмо морозиво, Данусик своє вже зжував, а я ще ні. Каже мені: " мама, а давай домовлятися" - це щоб я поділилася своїм морозивом

з'явилася фразочка "я обіцяю": "Мама, тільки один мультик! один! ну, я обіцяю" (вірити цим обіцянкам не мона ніяк - то 100-відсоткова обіцянка-цяцянка)

або от просить цукерку, а я думаю і мовчу у відповідь. То мій мудрець одразу переходить до висновків: "ми домовилися, так?"

ще у садочку відувся інцидент, де Данилка штовхнули і він вдарився головою об кут сніти - їздили накладати шли навіть. І от розмова, дідо каже: "обіцяй діду шо будеш обережний", а дитя йому: "не обіцяю". Ну, от "розігналися", обіцяй вам всякі дурниці :)

я колись розповідала, що Данусик любить їсти піцу і ми ходимо з ним в кафе час від часу, щоб нею поласувати. А от в це період ми почали готувати піцу вдома! це виявилося "чудовою ідеєю" (до речі, "чудова ідея" - це ще один "перл" від Данилка. Він то собі запозичив з книжки про баранчика Рассела), бо ми готуємо її з того, що малюк любить - без грибів і з кукурудзою та маслинами (чорними оливками), можна покласти багато салямі-чорізо, і зробити їх дві - собі з гострим перцем (ясно, що дитина пекучу не буде їсти). Після цього у нас малюк кваліфікувався - як "кухар піци" (а "кухар" - це він підібрав з мультика "Рататуй" про пацюка, що любив і умів готувати). Отож, у нас нова сімейна традиція - на вихідних Данилко нам готує піцу, а мама з татом допомагають і хвалять

на цей час припала чергова відпустка на морі. І ми класично їздили в Хорватію, на Макарську рів'єру - у містечко Трогів. Я часом жартуючи кажу Петру - що це вже ознака старіння такий упертий консерватизм - одне і те ж місце 5 разів. Але ми собі вподобали тут і нам підходить ідеально - ще не набридло. Данилко цього разу сміливо плавав з колом. І плавали вони з татом досить далеко. Сам малюк не відпливає лише під наглядом. З татом - бо Петро у нас кращий плавець аніж я. Було цього року на морі і приємне і не дуже. Не дуже - Данусик хворів, а приємне, що нам власники апартаментів, де ми зупиняємося уже втретє, дозволили користуватися басейном у своїх інших апартаментах, де вони ще роблять ремонт. І це нам стало у пригоді - могли не возити малого з  температурою на море під сонце, а самі все ж плавали. Стосовно хвороби - скористалися страхівкою і викликали лікаря. До нас приїхала аж ціла швидка, малюка оглянули, рецепт на ліки виписали - все оперативно і без нюансів, тому страхуйте дітей і себе теж

ще минулого року на морі ми зупинялися в апартаментах з бразильським гамаком. Петро мені такого купив, але Данусик вирішив, що то його. Тому у нас постійно черги на катання і суперечки- чий же гамак? зазвичай кататися йому потрібно саме тоді, коли мама гойдається. А як ніхто не гойдається - то й малюк не хоче. Логічно, правда?

любов до морозива у Данилка безмежна. Традиційно після садочку треба спершу морозиво з'їсти на вулиці в альтанці, а вже опісля можна іти в хату, чи бавитися в пісок, чи робити з татом коло по селу на велосипеді

а ще ми почали робити синочку окрему кімнату - бо до цього часу він спав у ліжку між нами. Ну, він все ще між нами спить - але ми вже замовили меблі і активно розповідаємо, шо у нього буде своя кімната, шо там буде скриня на іграшки, власне ліжечко, комод на одяг, шафа на книги. Данилко слухає, але каже, що спати хоче з мамою :)

ми з Петром часто називаємо Данусика - "войовнича ікра". Бо таке мале - ну, ікра ж ще зовсім! але при цьому затяте, уперте і буде свого добиватися. І не здається так просто, буле зі мною сперечатися, з Петром воювати, але не вступиться ні на ять :)

Monday 2 December 2019

4 роки 3 місяці: велосипед

на Данусикове день народження батьки з Вальою і дідом купили йому велосипед. ціла історія була, як ми велосипед вибирали - бо вибирав малюк особисто і катаючись по магазину. Захотів червоного. Вимагав їздити на ньому "вже", хоча ще сніг лежить місцями. Але зате досить швидко навчився. Спершу з стабілізаторами (то два додаткові колеса). Але ми їх поступово підіймали вище і вище, і коли стало помітно, що він досить довго їде неопираючись на них, то зняли. І малюк сів та поїхав! отак одразу! проблеми були з "зупинитися" і "стартанути", але точно не з "їхати"

Данилко з Петром були перші на все село, хто почав "кататися". Потім бачила тата з 3!!! хлопцями - найменший сидів у кріслі на батьковому велосипеді. А пізніше ще один тато з сином приєдналися. Але коли дивлюся як мої хлопці їздять, то мене просто гордість розпирає, які вони милі :)

а ще Данусик побував на справжнісінькій вечірці - зимове свято від Newfire (я тут працюю віцепрезидентом). Танцював краще усіх - і з дітками, і з дорослими. Знайшов собі колєгу. І коліжанку! шепотів мені на вушко засинаючи: "а правда дівчинка в зеленому светрику красива?" звісно, що красива - вечірка за всіма ознаками вдалася :)

дуже кумедно малюк почав повторювати все за мною - всі емоції та інтонації точно скопійовані: "мама, ну, скільки можна, іди-іди, туди-сюди, я вже ходив, всьо!"

прокинулася любов до малювання фарбами - ніяких шедеврів, але може забавитися тим. І різати - всі етикетки від одягу і картонки йдуть на різання

а ще полюбив лазити по усіляким лазанкам/драбинам на дитячому майданчику. Та і взагалі на самих качелях "витворяє" купу всього. Таке враження, що йому адреналін бракує і він його шукає на свою голову - хлопчисько!

цього кварталу вперше зверталися в лікарню - Данилка штовхнули в садочку і він вдарився головою об кут стіни, розсік собі шкіру добряче. Довелося накласти шов. З лікарем дуже цікаво спілкувався(одразу показав, що він забіяка!), терпів" чемно усі маніпуляції (самі ходили шити, батьків з собою не брали - і не плакав!)

Thursday 26 September 2019

третій триместр: в очікуванні чуда

почнемо з того, що на роботу я вирішила ходити "до останнього" як і першого разу. Тому декрет в мене почався на останньому тижні серпня. З Данилком я ще 4 тижні дома провела до пологів, з Кирилком вийшло два, але на то були причини... однаковим було моє лінування починати щось нове, вчитися і стійке бажання сидіти в кутику, лежати на дивані в офісі з ноутом, чи працювати "з дому" (читай - "бути дома і не працювати"). Свої обов'язки віце-президента я склала ще до відпустки у червні, а за місяць до декрету вже вийшла на роботу моя заміна як скрам мастера - і я передала їй всі справи. Моєю задачею було лише спостерігати і давати поради. Мені в цьому плані пощастило, я цього свідома. Бо мої останні місяці були дуже спокійні - я достатньо порелаксувала і повідпочивала, трохи книжок почитала і побула наодинці з собою поки Данусик в садку, а Петро на роботі

з негативу - мені страшенно боліла спина. Вона мені почала боліти значно раніше, але от укінці, коли я вже була "велика", почався справжній треш. Ми ще відвідали в той період кілька днів народження та весілля, так от - у всіх тих кафе-ресторанах стільці жахливі і моя спина боліла за 30 хвилин сидіння. Загалом лежати моїй спині теж не подобалося - лише якась дивна суміш лежання на ходіння давали плюс-мінус нормальний результат. З Данусиком такого взагалі не було, а тут я половину вагітності цяцькалася зі спиною. А от однаковою була преклампсія вагітних - це підвищений тиск укінці вагітності, саме пов'язаний з вагітністю, тиск стає нормальним одразу після пологів. Лише з Данилком тиск підвищився останні два дні перед пологами (тому мене і стимулювали в Лондоні). А тут я тиждень мучилася з тим тиском (добре, що у мене ще лишилися ліки, якими мені тиск нормували в Британії. В Україні таких нема). Власне, мене теж стимулювали через тиск. Але той тиждень треба було чекати, щоб було 38 тижнів вагітності (38 тижнів - це доношена дитина)

ще розкажу трохи про набір ваги - з Данилком я перед самою вагітністю схудла і важила 47 кг, коли моя норма 49. З Кирилком я перед вагітністю набрала і важила 53 (щоб ви знали, невагітною стільки я важила останній раз НІКОЛИ). З Данусиком я виросла до 63!!! що дає нам 16 кг від початку або 14, якщо припустити, що 2 кг я добрала до своєї норми. З Кирилком я зупинилася на 60, що дає нам всього 7 від початку, або 11 від моєї нормальної ваги. Перші місяці я взагалі не набирала вагу, навіть трохи втратила (бо ж їлося мені тяжко спершу). А дитина у той час ніц не важить - вся вага то суцільно мама. Не дивно, що з пологового я вийшла такою як і зайшла (насправді це не правда, бо ще кілька тижнів після пологів скорочується матка і жінка позбувається зайвої крові та лімфи, що потрібні були на 2-ох, а тепер є зайвими. Тому всі жінки з пологового з добрячим пузом виходять. Але за кілька тижнів вже можна оцінити з чим доведеться "жити далі", чи "над чим працювати". І в мене це була мої ідеальні 49)

і ще трохи по закупи розкажу - я, звісно, купила малюку трохи нового одягу (мені якось хотілося купити щось нове новій дитині) і м'яку іграшку (я Данусику купила ведмедика, з яким його фотографувала щомісяця. Правда мене вистачило на півроку, здається). Кумедно, що коли шукала таку іграшку Кирилку, то мені у Львові всі неподобалися - здавалися штучними, неприродніми, немилими. В результаті я замовила з Британії в mothercare. Данусику я там же закуплялася першими речима! Кирилку дістався зайчик :)

з інших речей - у нас візочок і автокрісло лишилися від Данилка, а ліжечком я не планувала користуватися (ми в нього Кирилка лиш кладемо, коли треба щоб він безпечно полежав поки мені треба відійти і ще мобіль вмикаємо). Іграшок і так забагато було, а ще подарували нових - тих дітям дуже щастить, люблять їх усі :)

підсумовуючи 9 місяців вагітності - можна сказати, що вагітність була загалом легкою, безпроблемною. Мені вдалося і подорожував і відпочивати. Відчуття зовсім інші у порівнянні з першим разом - ніяких тривог, лиш суцільний релакс і очікування щастя :)

Thursday 11 July 2019

привіт від Данилка: pupmkin soup

4 роки: танцюрист

наш хлопчик вже такий великий - 4 роки. Ого-го! аж не віриться часом - час минає дуже швидко. Спробую пригадати - як минули листопад, грудень та січень... і чомусь класично мені зимові місяці описуються влітку - будете дивитися на наші фото і мерзнути морально :)

перш за все - цього осінньо-зимового кварталу ми всі менше хворіли, аніж минулого. Звісно, знову були спорадичні соплі та покашлювання в малого, але з температурою Данилко захворів вперше за тиждень до свого дня народження! що дуже розчарувало маму, бо я мріяла влаштувати йому свято з дітками у дитячому центрі. Але віруска була якась дуже злісна і довго тримала та виснажила і його і мене. Тому все ж ми знову обійшлися забавою удома - що не відміняє веселощів з дітками - бо хресні батьки Данусика прийшли зі своїми малюками і їх було у нас 5 загалом! ще був смачнючий торт від тієї ж господині, що і минулого року, але цього разу шоколадний (chocolate cake! звісно ж!) та з динозаврами

назвала я пост "танцюрист" - бо в Данусика було осіннє свято в садочку. Перше свято, на якому малюк виступав (раніше все сидів у мене на колінах, то здається 2 чи 3 попередні). Окрім того - виступав він просто чудово! ніколи б не подумала, що у нього є таке відчуття ритму - він підтанцьовував, співав і танцював в музику, ритмічно і взагалі дуже навіть красиво. Мама знову задумалася за додаткові заняття - але я чесно не уявляю, як батьки встигають ще діток кудись водити після садочка. Я б таким мамам ставила пам'ятник і вони для мене герої - так і занайте всі: ви - геройки

мали ми і кілька вилазок за межі Львова - в гори Данилко любить подорожувати з нами машиною. Гори також любить - бо для нього поїздка в гори це означає "басейн". А після того як він освоїв плавання в колі - Данилко обожнює таляпатися. Також грудень порадував нас великою кількістю снігу. І ми вибралися в Буковель, де навчили мацьопика з'їжджати з гірки на санчатах. Про лижі чи сноуборд не йшлося, бо як на мене Данилко ще не готовий - він спробує, в нього не вийде (ну, в кого це виходить з першого разу?!) і скаже, що йому набридло. Не бачу я в ньому ще зараз прагнення до звершень, чи досягнень. Більше просто бажання повеселитися :)

Новий Рік ми класично святкували з моїми батьками і по фото нижче ви можете побачити, як ми всі Данилку "подобаємося", разом з нашим бажанням мати з ним фото :)

але не все так однозначно - у нашого садочка є зимові канікули з 31-ого грудня по 10-е січня. Отож, в цей час нам з Петро доводься водити Данилка з нами в офіс, а після обіду працювати з дому. І що я вам скажу - моє спостереження, що дитині часу з працюючими батьками мало. Як це не сумно звучить. Ми, звісно, стараємося, але прийшовши з роботи десь біля 18:00, маючи дім, який слід тримати в чистоті, і намагаючись готувати їсти дома, а не купувати готове - часу на малюка, що лягає спати в 21:00 лишається мало. І це його внутрішнє, можливо, не до кінця осмислене, "скучання" за батьками накопичується. Бо до "канікул" - Данусик був значно більш неслухняний, аніж після 10-и днів з нами 24/7. Хоча не виключаю, що ми йому просто остогидли і він "кайфово" повернувся в садочок до своїх друзів :)

3 роки 9 місяців: я пливаю! далеко!

хто дивився фото в попередньому пості - той помітив, що ми відпочивали на морі. Але з плаванням якось у Данилка не склалося - малюк вперто відмовлявся лізти у воду і весь час проводив на мілині. Взагалі-то поїздка наша була і вдала і невдала одночасно. Вдала - бо ми приїхали, як у Хорватії скінчився тиждень дощів - тому ми вже спокійно плавали та засмагали. А невдала - бо через той тиждень дощів вода у морі була прохолодною (мій тато взагалі казав, що вона холодна - але то вже особисті враження. Скажімо так - я бачила і тепліше море). Також ми відпочивали у двох різних містах - Макарська (це вперше) та Трогір (тут ми вже були двічі). І чомусь нам в Трогірі так сподобалося! і ті, в кого ми орендували помешкання, були такі до нас добрі, що ми вирішили поїхати до них ще раз - і половину часу працювати звідти - тобто, і не зовсім відпустка... але на морі :)

в оце наше повторне відвідування моря ми навчили Данусиа плавати в надувному колі! перші дні ми його не чіпали і дали йому натовктися на мілині, але на третій день батьки взялися за малюка серйозно - посадили в коло і потягли, де глибше. Звісно, спершу Данилко протестував (хто бачив мого сина знає, що "Данилко" і "протестувати" ходять парою - ну, дуже свободолюбива дитина вродилася, змусити його до чогось нереально). Але йому сподобалося. Це так кумедно дивитися - як він на нас свариться, і в той же час вже сам хоче пливти, але свариться, що він плавати не буде. З того часу малюк з Петром в морі разом - де то б не було - мілко чи глибоко, далеко чи близько...

наш вояж мав досить кумедний розклад - ми приїздили на море о 8-ій, мама йшла купувати каву в пляжному кафе і "під каву" читала робочу пошту та повідомлення в слек, відповідала на запитання, роздавала завдання - а хлопці мої "пливали". Потім плавала я, а пошту і слек читав Петро, далі ми поверталися додому, обідали та клали Данусика спати. Поки дитина спить - робили дзвінки з клієнтами, а потім знову виїздили на пляж, і допрацьовували вже під вечерю. Було круто, шо ми взяли з собою наш електричний гриль - і це супер зручно, бо риба чи стейки готуються за 10 хвилин та ще й виходять смачніші, ніж у місцевих забігайлівках

а ще власник апартаментів покатав нас на своєму кораблику - і Данилко навіть рулював! і Петро теж :)

цього разу з погодою нам пощастило - бо початок вересня буває вже різний, але було тепло, дощ нас змочив вже по дорозі на Україну. І людей було значно менше, бо більшість сюди приїздить з Європи у період літніх шкільних канікул, а ми вже потрапили на закриття сезону. Відповідно і по дорозі було значно менше машин, заторів і затримок. Двічі за літо на море - нам сподобалося. Слід наступного року повторити ;)