отож Данилко пішов з вересня до школи і ми тепер лише з ним проводимо дні - і Кирилко мені такий дорослий! але - досить йому вийти десь на майданчик поміж дітей - все! такий мій малючок...
за братиком Кирилко скучає, що капці. Мені інколи здається, що коли вони були разом дома, то було навіть якось легше - бавилися собі. А тут - ще коли я тихо, то він грається, а досить мені почати на call-і говорити - все! йому терміново треба до мене, і лізти в камеру, і питатися хто там, і бути в центрі уваги. А якщо на call-і є тато - то нема межі здивуванню! тато ж на call-і, отам в комп'ютері! яка фантастика! )
запам'яталося мені як 7-ого жовтня тато пояснював Кирилку, шо є "вода", а ніжно її називають "водичка". Приходть малючок до мене і питає:
- а як буде Даниво ніжно?
- Данилко
- а Кийило?
- Кирилко
- а киця?
- киценька
- Дзямочка! - це так з кота в баці Марти звати - Дзяма. І - ич, який?! - Дзямочка! січе!
- молодець!
- а подуся подушецька?
... мама в осаді
і гумор в нього прокидаєтсья такий, що ми з Петром просто в шоці інколи, що ото в 3 роки можна так жартувати, розуміти, шо це він жартує і мати таке натхнення. Якось Кирилко влаштував нам скандал, що ми йому не дозволили пляшку вина самому нести в Bad Boy (здається то також було в жовтні, чи не 8-ого). Вже загрузилися ми в машину з тим вином і всіма дітьми, їдемо, дрібний наче заспокоївся, питаю:
- Кирилко, як ти думаєш, то було красиво, як ти так кричав в машині?
- так
- а мені і татові не сподобалося
- а Даникові сподобалося
- Данилко, тобі сподобалося, як Кирилко кричав?
- ні
- та-та-та, сподобалося, і мамі, і татові, і Даникові!
або ще приклад:
- ми куди їдемо?
- до бабці Марти
- до бабусі? до Майти? до какаськи?
так! у нього почався какашковий гумор! і здається, він же не хоить в садочок! Данилко це переріс! давно! звідки він це взяв?! але все як психологи пишуть - що 3-4 роки то є період зацикленості на какашках і туалетних справах
наша затія з садочком для Кирилка провалилася. Ми - чесно - планували. Але всі ті садочки, що ми подивилися не підійшли - чи то локацією (жахлива дорога, корки на об'їздній), чи то розташуванням (по дорозі в офіс в центр, а отже - мені далеко, а Петру ламає весь день). Я ще й хотіла на півдня в ідеалі - а багато садочків цю опцію відкинули з початком війни. А потім Петро взагалі сказав, що треба подивитися, як воно піде - бо ж обіцяють обстріли по енергетичній системі. А який то садочок, якщо буде холодно? а раптом, взагалі доведеться їхати зимувати в Хорватію? школа то буде ондлайн, а з садочком, що робити? платити за місце?.. ну, отака логіка... як виявилося, він був правий - я рада, що малючок зимував вдома
я вже мала писати, що Данилкова школа переїхала в інше приміщення, бо біля аеропорту повністю закритий проїзд військовими. А біля нового приміщення Петро видивився цікаві скульптури рук, і якогось сонячного жовтневого дня ми поїхали там погуляти. І натрапили на Реберню. Я це вже писала, приавда? в будь-якому разі включу кілька фоточок Кирилка з тої локації
ну, і оскільки тата нашого з України не випускають, а сезон басейну нашого скінчився, то ми почали влаштовувати поїздки в Буловель в спа-готель. Минулого року в останній поїздці нам трапився чудовий Маріон - і вид на 2ий спуск і басейн в готелі (бо часто спа - то окреме примміщення, а це не дуже зручно взимку - одягати дітей, носити з собою купу речей...). Отак береш і плямо в халаті з номеру переміщаєшся ліфтом до спа. І джакузі - бо Кирило наш теплолюбивий як мама. То тато з Данусиком можуть в холодній воді товктися, а Кирилко любить, щоб не було глибоко і шоб тепло. А загалом - Карпати дуже красиві будь-якої пори року! люблю ці наші вилазки і єднання з ними )
