ми сім'єю завжди слухаєм багато музики - у всіх подорожах. Наш плейліст - це величенький список з українських та англійських пісень. У кожного є свої улюблені. У Кирилка на даний момент це - "Are you gonna be my girl?", "Пес Патрон", "Mutter". Інколи, коли він каже, що хоче таку-то пісню, то дуже скадно зрозуміти - яку ж саме. От "Mutter" в нього чомусь називається "мото", а "Are you gonna be my girl?" Кирилко досить довго називав просто "швидка" - "куци мені фидку" (пишк "досить довго", бо зараз він вже вмло вимовняє повну назву - "Are you gonna be my girl?"). А ше він почав прислухатися та підспівувати і - відповідно - ставити уточнюючі запитання до змістового навантаження. З найцікавішого - що означає "оберігати і захищати", шо означає "бути собою"? і от я на відповісти? не так вже й просто сходу зорієнуватися )
подібний результат дали й мультики англійською. Малючок почав додавати до своїх ігор англійські слова та фразочки - yes, idea, this is my toy! play with your toys! з чого робимо висновок - що він добре сприймає на слух інформацію і гарно запам'ятовує
через те, що періодично вимикають світло, довелося почати вмикати Кирилку мультики на айпаді. І тепер він такий вже просунутий користувач планшета, що я часом просто вражаюся. Ще й коли кажеш, що на телевізорі не вмикатиму, юо досить, чи не можна, то він одразу перетипує чи можна на айпаді - хитрюще таке
оскільки в садочок малючок не ходить, то тато пробував дома навчати його фігурам і буквам. Ми завели абетку, Петро роздрукував в офісі папірчик з фігурами різнокольоровими. І вчать час від часу. Так само й рахувати - українською й англійською. Але Кирилко при цьому бавиться. От серйозно, я вражаюся, яке у нього вже в такому віці почуття гумору. Ти йому на синій ромб показуєш, а він шкіриться і каже, що то "цівоне коло"- а очі такі хитрющі, змисні - от хто його навчив так дражнитися? такий кумедний! букви на разі Кирилко знає на рівні - мамина (М), як окуляри (В), татова (Т), Даникова (Д), Кийикова (К). А рахує - один, да, ти, цотийи, пять, сім вісім, девять, одинадцять, дванадцять, тринадцять, вісімнадцять. Не питайте мене, чому саме так - цього ніхто не зможе пояснити )
також у наз давно є традиція читати разом з Данилком перед сном. Я вже писала, що тепер Данилко почав читати й сам, а не лише слухати, як я читаю. Так от - Кирилко приєднується! наслідує - бере книжку, сідає поруч і також "читає". Пробувала і я йому почитати - але Кирилка вистачило лише на віршики - то ми поки бавимося з "Улюблені вірші" від "Абабагаламага"
ну, і смішно мені дуже, наскільки "замашки" у дітей подібні. І мені здається, що це навіть не в моїх дітей, а впринципі якісь такі типові штуки, які роблять усі діти. От дрібними мої хлопці обоє повзали тримаючи в кожній руці по машинці. Чи їхати в авто треба також обов'язково з якоюсь іграшкою в руках. Обоє люблять, коли ними за руки-ноги крутити, чи якщо їх підкидати. А от зараз почався переод - товктися по тату. Як тільки Петро ляже і закладе ногу на ногу, то це як сигнал - Кирилко вилазить "на гою" (на гору) і почитає там гойдатися. Динусик робив точно то саме - один в один! я в шоці
