4 роки: плаваю як киця

і це не жарт - найцікавішим здобутком за літо для Кирилка я вважаю той факт, що він боявся води (моря, якщо точніше) як вогню, але в кінці кінців навчився плававти. І навіть від того закайфував. Правда тато почав тоді стогнати. Я от подумала - мої діти реально постійно нависають на Петру, коли заходить діло до якогось фану. До мене вони ходять їсти і коли треба пожалітися, або щоб їх пожаліли. Ні, я якраз не жаліюся. Просто як факт. Так от - Кирилко, як навчився плавати, то не давав Петру спуску зовсім. Постійно вимагав, щоб тато з ним плавав. І звісно, це сталося в наші останні дні на морі. В перший день ото не можна було, щоб 2 тижні кайфувати. Нє, то треба було лишити на другу половину. І останні 5 днів відпрацьовувати всю відпустку )

розкажу, що спочатку ми намагалися всунути Кирилка в коло. Але моря він боявся - капці. От в басейні - хоч і глибокому глибокому - плавав в тому колі, а в морі - ні в яку не погоджувався. Потім ми якось переконали його спробувати нарукавники - і поступово Кирилку зайшло. З досвіду - Кирилко, як і Данилко свого часу, спробував самостійно пливти в закритій бухті. Тобто дітей лякає відкритий простір моря, сам факт, що навколо отак багато води (сюди ж пояснення, чому в басейні нормально, а в морі - ніяк спершу не хотів кожен з них). І ще один висновок - етап кола варто попускати. Бо з Данилком ми долали спротив на коло, а потім окремо спротив на нарукавники. А з Кирилком обійшлося одним підходом. Так що маємо двох плаваючих дітей, які кайфують від води. Данусик ниряє як видра, а Кирилко плаває як киця - так лапками попереду гребе-гребе...

а ще з плаванням нам дуже допоміг - "пан Антена". Це так Кирилко називає Анте - нашого host в Трогірі останні 5 років і вже друга за цей веcь час. В нього на кораблі був маленький надувний кораблик. Ми туди посадили Кирилка і катали, тягнучи за шнурок - таким чином він зрозумів, що впринципі оці надуті штуки таки тримають на воді. А потім Анте трохи поплавав з ним у морі. А це ж чужа людина, вередувати йому якось не пасує. Довелося терпіти. І потрохи він набрався розуміння, що не так воно і страшно. А за кілька днів вже плавав з татом

ще Кирилко спробував бути єдиною дитиною в хаті, поки Данусик гостював у бабусі Валі. З одного боку він гарно і дуже тихо та спокійно бавився. З іншого боку - він точно скучав. Мені здалося, що коли вони двоє дома, то якось легше, бо вони тусять між собою. А коли Кирилко сам, то часом доводилося його розважати, або пропонувати чим би він міг зайнятися. Ну, і послатися Данилком - типу: "піди, включи дрібному мультика" - не випадало. Доводилося самим ходити, поки він не навчився користуватися пультом...

і це ше одне круте досягнення - вміння ввімкнути собі YourTubeKids. Але тепер доводиться зранку добре дивитися, чи він бавитися пішов, чи телевізор собі втіхаря дивиться. А встає він перший - питає мене, чи можна йти, і тусить до тата в ліжко пообійматися, повалатися, а тоді тікає бавитися. Данилко і мама сплять довше. А тато завжди раніше встає - він не страждає (так-так, я сплю з Кирилком, Данилко в своїй кімнаті, Петро в нашій спальні - але в гордій самотності. Нам так добре, ніхто не жаліється. Все чудово!)

Анте та його дружина Марія користуються скутером і електроскутером для пересування по місту, щоб уникнути заторів. І вони катали моїх дітей. А потім в Кирилка відбувався приблизно такий діалог з Анте:

- Kyrylko, do you want to see my motorbike?

- yes

- do you want to drive?

- yes, I want to drive

- which motorbike is better? mine or Maria's?

- yours is better

- why?

- because it is faster

дитині 4 роки! занавіс

8 років 9 місяців: ниряю! як видра!

в липні ми знову віддали Данусика в табір при школі. Цього разу це був творчий табір - діти вчили художників і самі малювали різними техніками. Не дивно, що у творчому таборі було більше дівчат - але дівчата завжди діють на мого Данилка заспокійливо (це звучить тааак смішно). Відповідно - він менше там дурачився (в попередньому таборі Данусик був у групі з донькою сусіда. Так "незаканало" йому. Їй років 11, відповідно вона - як старша - розповідала дома про всі капості, які Данилко там витворяв. А сусід доносив Петру. А Петро - мені. І тоді ми - разом - Данилка взували. Ніжно... скоріше коробили, ніж взували. Але йому все одно не подобалося... чомусь... це в мами - в мене - гумор такий)

а потім ми "заслали" Данусика до бабусі Валі (моя мама) на 10 днів. І якось вони всі - і бабуся Валя, і дідо, і Віталік (мій брат), і сам Данилко - це пережили. Їм навіть сподобалося. І тепер Данилко знову проситься - вже на 2 тижні - взимку на канікулах їхати до бабусі Валі. Це був цікавий досвід особисто для мене, бо раніше Данилко був категорично проти бути десь без батьків. А тут - сам! захотів! і навіть не сумував, і не плакався нам з Петром в вайбері. Звичайно, його там гарно розважали: пекли з бабусею торти (2 різні!), їздили з дідом в зоопарк (бабуся Валя не їздила, бо вони планували з дідом годину! дивитися на павуків в тераріумі), ходили гуляти полем з вуйком Віталієм, а ще бабуся виділили йому грядку і вони разом посадили там кріп і ше якісь квіти - вони потім все літо фотками обмінювалися з прогресом - як воно все росте )

нам вдалося цього року поїхати на море! моє улюблена Адріатичне море біля Трогіру на півдні Хорватії. Данилко вже давно вміє плавати - не даремно ж 2 роки відвідував басейн. Але навіть тут йому вдалося нас здивувати - він відмовився від нарукавників! звісно, на глибину ми його пускаємо лише під моїм наглядом, або з Петром. Але все ж. Ще у них з татом з'явилася прикольна традиція - якшо Данусик втомився, то він хапається Петру на стопи і Петро його так тягне (Петро просто запливає значно далі, ніж я. Та й загалом любить довше кваситися десь під буйками. Тому на запливі зі мною Данилко не втомлються, а з татом - так). Коли ж ми каталися з Анте (ми їхдимо до нього в апартаменти вже 5 років, і це вже не host для нас, а друг) на кораблику до Голубої Лагуни, і Анте дав йому дитячі ласти, маску та трубку - то Данилко ниряв на 3-4 метри униз! сам Анте був дуже здивований. Данусик ниряє як видра!

ця поїздка була також дуже показною з точки зору англійської мови. Бо вони з Кирилком вільно говорили з сусідами, з Анте та його дружиною Марією, в кафе, в готелі на чекіні... враховуючи, що наші діти дуже комунікабельні і самі усіх зачіпають, та ше й розказати можуть сходу просто будь-що, що там їх в даний момент захоплює, і роблять вони це чітко українською з нами - батьками, але англійською з іноземцями - то ми з Петром були вражені. Приємно здивовані. І дуже горді. Щось ми та й вірно робимо в тому житті. А ще я сподіваюся, що вони самі теж відчули - як це круто могти порозумітися з будь-ким, навіть коли для цього треба використати англійську. І зусилля, які витрачаються на вивчення іноземної - повернуться сторицею яскавими враженнями та захватом від спілкування

а останній новий досвід, який Данусик здобув за ці 3 місяці - це рибалка! ми заїхали в "Золоту форель" під Сколе на обід. Там пропонують самому зловити ту рибу, яку вони мають тобі зготувати. Нічого Данилко не зловив, понудився трохи - але більше на рибалку не проситься (перед тим просився з татом - йому було цікаво, що це таке). Ще якраз "Золота форель" мала день народження у той день - 12 років - і нас пригостили шампанським та мафінами!

Роберт Шеклі "Запах думки"

8 років 6 місяців: артист

цей період захоплює трохи школи і трохи літа. З шкільного життя - в цьому семестрі в Данусика були уроки театру та танців. Я ще з садочку зауважила, що він дуже ритмічний і гарно чує музику, чудово рухається під неї. А тут -театр! Ше й як виставу вибрали "Казку про старого лева" Мар'яни Савки. Це ж така смачна книжка! така неймовірна мова! ммм... одним словом - школа організувала дітям виступ в справжньому театрі - це була ціла подія! вони робили собі костюми в школі, готувалися, їхдили а театр на репертиції... і виступ був дуже якісний як на дошкільнят. Так гарно, що наші діти мають можливість пробувати себе у таких різних амплуа з самого малечку

на закінчення 2-ого класу я Даниклу подарувала першу книгу про Гарі Поттера. Першу  - але таке вилике, ілюстроване видання. Данусик то прочитав за 2 тижні і ми купували ше 2-ий том. А через 10 днів довелося мені купувати ще й 3-ій том. На цьому я зупинилася, бо на мою думку, 4-а книга вже стає значно дорослішою і складнішою. Але ще можна до кінця року. А от далі, думаю, точно рано в тому віці

у квітні ми перевели годинник на літній час і темніти стало пізніше, а час на вечірні прогулянки зріс. І Данилко знову затусив з Євою. Тепер ще й Мая з Кирилком якось краще один одному за віку пасують. То в них такі 2 пари друзів вийшло. Але от смішне - що Данилко обмінявся з Євою номерами телефонів. І вони тепере в вайбері "сошиалайзяться" - обмінюються відео та аудіо повідомленнями. Це тааак кумедно, незвично і дуууже мило. Сучасне покоління - зовсім інакше

ще виготовляли Данусику новий закордонний паспорт, всі перехворіли ентеровірусом (і чомусь Данилко хотів їсти лише кукурудзу), плавали в асейні і закінчували навчальний рік святкуванням в Емілі Резорд

а по закінченню школи ми ще віддали Данусика в табір - вони там вчили, що таке гроза, вогонь, електрика. Навіть в музей науки їздили! Данилку подобається всілякі такі наукові штуки вивчати. Цей чарівний період життя, коли навколо стільки невідомого, незрозуміло, як то все працює, і хочеться все-все знати