Sunday 18 December 2016

місяць двадцять другий: вдома з мамою

минулий місяць був нульовим в сенсі зубів, зате в листопаді у Данусика вилізли аж два ікла - верхні, 3-ого листопада праве, а 18-ого ліве. Тепер мама чекає з нетерпінням на нижні. Я загалом чекаю на всі 20 зубів - мрію, що Данилко перестане вночі прокидатися. Наївна та мама, пра? :)

оскільки я тепер безробітна, то ми з Петром вирішили не платити няні, тому Данусик зараз зі мною дома. Мені було трохи важко знову влитися у цей режим, але здається ми обоє вже звикли за кілька тижнів. Виявилося, що Данилко стільки всього знає, чого батьки раніше не помічали! наприклад, чудово підспівує пісеньку: "Twinkle, twinkle little star". І навіть повторює: "one, two, three, four, five", хоча навряд чи розуміє, що він таке каже. Але набагато більше він у вчиться у нас з Петром - нові слова з'являються, нові забавки, з новою силою повернулася любов до книжечок і малюнків у них... 

минулого місяця Данусик сказав перше англійське речення - "this is the ...", але цим не обмежився ;)
61. "ку-ку", яке Данусик в жовтні перетворив на англійський варіант: "peekaboo", в листопаді я навчила доповнювати реченням: "I see you"! насправді це з однієї іграшки, котрою ми час від часу у Львові бавилися. Ну, тобто, від іграшки навчилася я, Данилко, звісно, давно забув, що там було в липні. От гралися в "ку-ку" - я імітувала забавку, а синочок імітував мене - так і навчився. До речі, вимова англійська у нього дуже чітка і слова неспотворені зазвичай (вони, правда, всі короткі, але така вже мова загалом), а от українські я переважно "вгадую"
62. навчила мацьопо казати: "I love you". Я йому: "я тебе люблю", а він мені: "I love you"
63. "чіпок" - літачок, а також гвинтокрил і часто зірки в небі (саме - як світло в нічному небі, а не на картинці) та ліхтарі. Історія пов'язана з цим словом феєрична. Отож, я колись в блозі розповідала про 5-е листопада в історії Британського Королівства (можна пошукати в архіві по листопадах минулих років, кому цікаво), крім того в першу суботу цього місяця відбувається парад новообраного мера-лорда Лондона (той, котрий мер району City - теж читати в архівах, якщо хтось пропустив і хоче знати деталі), тому цілий тиждень повсюдно у Британії, а особливо Лондоні, салюти, які закінчуються епічним фейерверком від лорда-мера в суботу. І я один з таких салютів показала дитині - після того щовечора малюк тягне батьків до темного вікна, і вдивляється в ніч, і щось там шукає. А оскільки від нас недалеко (по Лондонських мірках) аеропорт City (найменший і найекслюзивніший), то літаків у небі багато літає. Таким чином всі блимаючі точки в темному небі стали літачками: "чіпок"
64. "чіку" - чай, від мого нав'язливого: "ідем вип'єм чайку". На чашку теж може так сказати
65. "мак" - хмарка
66. "кіба" - хліб, напевно від питального: "хліба?"
67. "кібі" - камінчик
68. "те", "оте", "а це" - коли пальцем вказує, взагалі багато отак показує і наче просить: "назви мені, що це". Я прям здивована (як завжди, щомісяця і щоденно) з такого прагнення до знань
69. "тааак" - це зовсім не означає згоду, в жодному разі! це я кажу: "отак", або ще: "тааак, що тут у нас твориццця?!" і ота "мавпа" повторює з точнісінько моєю ж інтонацією! :)
70. "бозі, бозі" - коли дратуюся, то часом можу прошепотіти: "Боже, Боже" - і от повторює! теж пошепки! тепер вчуся не примовляти
71. мою маму ідентифікує по імені: "Баля", насправді - Валя :)
72. a cow - повторює за музичною забавкою, тою від якої я набралася: "I see you". Так, як ви могли здогадатися, ми знову у Львові і цю іграшку моя Саша і її Софійка знову дали Данусику побавитися. За що - дякую! з тою ж іграшкою каже: "a dog" - але по-моєму знає давно, просто "не признавався". Аналогічно свинка, яка часом звучить як: "гіп" - переставляє букви - всі ці англійські слова звучать лише в комбінації з англомовною фермою! в побуті використовує українські аналоги : "гав-гав", "хрю", "му". Тобто, дитина відрізняє, що з нами одною мовою, а там іншою, якось так мені видалося...
73. "тук-тук" - стукати навчився, здається, минулого місяця, а можливо, і ще раніше - ми віршика про дятла читали, то він навчився від мене. Тобто, коли Данилко чув: "дятел", то він починав пробувати стукати. Тепер вже сам каже: "тук-тук", коли хтось стукає в двері, або просто чимось грюкне (молотком, наприклад)
74. "ціп-ціп" - курча, звучить блище до: "чіп-чіп"
75. "ку-ку-рі-ку" - ну, навряд, чи воно саме так вимовляється, але інтонація точна - кароч, курячу сім'ю Данилко вже розрізняє - де півень, де курка: "ко-ко-ко", а де курчата :)
76. fish - готувала якось рибу, виклала на дечко цілою, думаю - покажу дитині, а він мені: "фіс" - і палець рибі в око тикає. Правда після того першого: "фіс" частіше звучить: "шіф" - міняє букви місцями
77. "сяяям" - маємо у Львові коника дерев'яного, аби гойдатися, і я часто співаю сину пісеньку: "їхав собі пан, пан, на конику сам, сам, а за паном хлоп, хлоп, на конику: хоп, хоп, а за хлопом Гриць, Гриць, на конику: гиць, гиць, а Данусик цьоп, цьоп, на конику скок, скок! скок-скок-скок, гиць-гиць-гиць, оп-оп-оп, пан-пан-пан, сам-сам-сааам" (я ще вкінці роблю протяжне "ааа", от Данилко і позначає поняття: "кататися на конику" словом: "сяяям", окрім очевидного: "сям", як "самостійно". До речі пісеньку підспівує, особливо останнє: "сам-сам-сааам!"
78. "апчхі" - каже, коли хтось чхає або кашляє. Епік: "тато апчхі" - як Петро каже: "кашлянути в хаті не можна" :)
79. the bus - автобус знає англійською :)
80. "трак" - спочатку думала, що хоче сказати: "the truck", але ні, намагається сказати трактор

самі бачите, що словничок у Данилка почав досить суттєво збільшувати щомісяця, так що я вам розкажу ще до ста слів, а далі буду хіба цікаві/смішні "словотвори" описувати

їсть Данилко вже майже з дорослого столу, рідко готую окремо йому, досить вправно користується вилкою та ложкою (няня ще вражалася, що він може горошок набрати і ложкою до рота занести та не розсипати "по дорозі", казала, що він у неї найвправніший в тому плані такого віку у всій її історії "няньствування". Кароч, похвалила мене, що мама навчила, а я й рада втішитися), але все одно малюк часто почитає руками допомагати. Перестав їсти супи - ну, "ні то ні", мама не переймається особливо. Але за місяць знову запропоную, сподіваюся це "сезонні мушки", як то в діток часто буває. При чому молочну кашу їсть зранку - ложкою - сам - і чудово - майже й не розливає, а суп йому тре лише руками, а там рідке, і все - скандал гарантовано

улюблені іграшки цього місяця - пазли і кубики. Кубики складає мама, Данилко замовляє, яку тваринку складати, подає кубити, які далеко, і розкидає результат. Ще шибеник любить складати вежу і валити. З пазлів - є дерев'яні дошки з вкладками, звідти можна, наприклад, тваринок подіставати, і оці деталі, що дісталися, треба поставити на місце. В дошці - на "місці" - тваринки можуть бути намальовані, тоді їх легше ідентифікувати, а можуть ні. Данилко складає і такі, і сякі, але там, де порожньо, мені здається він просто по-пам'яті сладає. Ще є пазли - картонна картинка порізана на шматочки, тут малюк на рівні "де мама покаже, там і вставлю", але його це теж розважає, часто веде мене за руку складати картинку. Ну, і найцікавіше - результат поламати! :)

взагалі, в мене ніколи не було ніяких претензій до няні, і мені було помітно, що вона з дітками займається, але скільки Данилко всього вивчив-навчився за оці кілька тижнів (3 листопадових) удома з батьками - це вражаюче. Хоча я не вважаю, що аж так активно з сином займаюся (можна більше і ліпше), але в нього, можна сказати, повністю змінилася поведінка - або нам стали помітніші зміни, бо ми разом удома, або попередні вміння він не встигав демонструвати, бо в нас інші сценарії програються в сім'ї, або саме благодатний вік, коли малюк все "хапає"... та я вела до того, що по-моєму батьки впливають на дітей дуже позитивно, от :)

Tuesday 13 December 2016

місяць двадцять перший: підростаючий британець

чесно кажучи, я почала писати про два місяці разом, але деталі пригадувалися "по ходу", тому в кінці кінців розділила розповідь на дві окремі нотатки. У цьому пості якось все крутиться навколо Данилкових слів чи позначення ним понять - кожне стає цілою "історією". Отож, так і розповідатиму :)

спочатку пройдуся по старих словах, що зазнали метаморфоз:
23. "daddy" - протрималося в словничку щось з тиждень, не прижилося (а от мене він довго називав: "mammy"), видно, ми дома не використовуємо англійську, тому воно з садочка принеслося, але швидко пропало ("mammy" - жило якийсь час, бо няня використовує його значно частіше, сама чула). В жовтні зате з'явилося: "тато". І, якщо раніше ми з Петром були: "маму" (саме: "мамУ", думаю, це від кличної форми: "мамо", "тату" - так об'єдналося), то тепер ми обоє - "тато"! але в критичні моменти - вночі, чи як гримнеться десь - чітко кричить: "мама"! ще для "посміятися" напишу, що я перший раз натайпала: "mummy" - мумія в перекладі - майже за Фрейдом асоціація! бо в жовтні Данилко вставав о 5:00-5:30 ранку зазвичай, о 6:00 - це якщо батькам пощастить - ми з Петром були реально як дві мумії :)
32. "білочка" - не прижилося, тому під цим номером поставю "ку-ку", яке я чомусь не порахувала в 18-ому місяці, хоча й розповідала про нього, а в жовтні воно доповнилося  і англійською версією: "peekaboo"
34. "ка" - це 100% кава, а то я щось сумнівалася спершу. Щоранку ходять з татом робити мамі цей напій :)
35. "пе", яке, здавалося, означало: "пес" протрималося тиждень чи два та й зникло. Замість нього впишем: "ням-ням", яке в нас є вже давно, як повідомлення, що смачно. А тепер, як стало зимно, то у нас з Данусиком з'явилася така собі традиція - ми після прогулянки п'єм чай (ну, чай то мама п'є і тато сьорбає, а Данилко або лимон з цукром залитий гарячою водою, або якийсь теплий компот, часом молоко, але рідко - зрештою, будь-що тепле після прогулянки ми називаємо: "чай") і до чаю у нас є "ням-ням" - печиво, чи пиріг, чи кап-кейк, маффін, etc.

тепер про нові слова чи поняття:
46. "буба" - від: "бубка", в значені: "ягода" - малина, чорниці, гранат (даю вже чищені зернята), чи полуниці та навіть мандарини теж. Раз в день мусить бути "буба", як не крути. Ви не дивуйтеся з того, що жовтень, а в нас ягоди - це ж Лондон, тут є все цілий рік і в ту ж ціну постійно, а отже і тієї ж якості
47. cookie - печиво. Ой, просто "біда" з тим солодким... дитя постійно хоче "ням-ням", або cookie, або "бубу". І якщо колись можна було дати рисове печенько несолодке, то тепер малюк мудрий і чітко знає, яке саме cookie він хоче, і в якій шафці воно лежить. От як ви пояснюєте, що десерт буде потім? хтось скаже, що сама винна, навіщо взагалі давала? але я вважаю, що рано чи пізно почне то їсти, всі будуть пригощати, чи дарувати на свята, тому десь від півтора року я давала вкусити свого снікерса, чи твікса, або лизнути моє морозиво, чи шматочок торта скуштувати. Але от зараз Данилко прагне солодкого ЗАВЖДИ. Моя стратегія з обмеженням виглядає так - або даю після основної їжі, або в оті моменти, коли ми п'єм чай, але раз на день, або "бубу" як корисний замінник. Більше ні, бо нині вже було. Але хоч раз на добу у нас "скандал", бо Данусик хоче "ням-ням", або мама відкрила шафку, де лежить cookie, і синочку одразу стало його треба (тут має бути смайлик для позначення "замаханої" мами)
48. "ааа" - пити, це від того, що ми п'ємо дома газовану мінеральну воду і виходить, що кажем: "ааа" в кінці процесу, бо вона щипає трохи язика. Ще Данилко каже: "ааа", коли показує на рот, або на чашку. Взагалі, у нас в жовтні було досить багато гостей, то мені було кумедно спостерігати, як малюк намагався повторювати за нами - ми п'єм вино, він і собі сідає за стіл, вимагає таку ж склянку і "ааа", навіть чокається. В результаті побив нам два бокала (я не жаліюся, просто констатую факт). Ну, і ми його пересадили цього місяця з його стільчика за дорослий - трохи зависоко, але він і так скаче-товчеться та майже не сидить спокійно. Плюс для малювання, в Данилка є власний маленький столик і стільчик. До слова, малює в основному мама і все квіточки та зірочки (що замовляють, те і "творю"), цьопик часом маркером водить туди-сюди по папері - ото й все. Пальчикові фарби пробували, то намагався пальця з синьої фарби запхати одразу в банку з жовтою. Такі з нас "художники"...
49. "уууї" - коли з'їжджає з гірки, то так викрикує, відповідно, сама гірка - теж стала називатися "уууї". Часто й гойдалку так позначає. І коли йдемо на прогулянку - теж одразу вимагає "уууї"
50. "see saw" - це та качеля, де двоє діток з різних боків сидять і так вверх-вниз під своєю вагою гойдаються. Назва від англійського віршика про Мері. Я якось розберуся в цьому питанні і окремо напишу. Але дуже в нього класна вимова при цьому: "see saw, see saw" :)
51. "кака" - горщик і сам процес, називати щось погане: "кака" - я не навчила і не знаю чи вчитиму, якось на разі обходилася без такого узагальнення. Успіхів з використання горщику нема - далі в памперсах ходимо
52. "фа-фа" - машина сигналить
53. "уї-уї" - поліція їде зі звуком, каже так на машини поліції, швидкої та пожежної служб
54. "мо" - молоко
55. цьом-кає, може послати повітряний поцілунок, або з'імітувати, що дві іграшкові тваринки поцілувалися. Повітряний поцінунок і раніше міг послати, але не щоразу, а тепер чітко робить на прохання. Коли я хочу його поцілувати, то ще може покричати: "no!" - "повимахуватися". Сам теж не щоразу цілує - мусить мати настрій. А от повітряний - запросто, особливо бабусям по скайпу :)
56. "дідо" - чомусь тато і дідусі Данилку легше пішли, аніж мама і бабусі - чоловіча солідарнісь, видно :)
57. "баба" - але рідко, одразу діда шукає
58. і ще з'явилися всілякі прикольчики в стилі: "this is the кві" - "це квіточка", "this is the тю-тю" - "це поїзд". Логіку англійського простого речення опанував, артиклі теж - малий британець росте же ж! :)
59. monkey - мавпа, часом видає звук: "у-а-а-а" - при цьому ще рукою навчився бити по роті, наче Тарзан
60. the bubble - на мильні бульбашки - ми часто купаємо Данилка в пінці, відповідно тим же словом проситься в ванну, ще так само каже на надувні кульки

p.s. як вибирала фото, то згадала, що Данилко вміє нюхати квіти, здається ще влітку навчився. Мені навіть його няня якось зі здивуванням розповідала, що вона пересаджувала щось у себе в садку, а він нюхав, і її це вразило (наче британці ніц своїм дітям не показують про природу та не вчать отакої елементарної взаємодії). А от у жовтні няня дивувалася, що Данусик дмухає на кульбабу, котра біла :)

Wednesday 5 October 2016

bye bye, Skype!

місяць двадцятий: малий шкодник

почну зі словничка:
34. "ка" - слово недоведене, але є підозра, що воно означає "кава" - тато з Данилком щоранку роблять мамі каву, або "ноцник" - теж звучить як: "ка". Або і то, і то - в діток часто один склад позначає кілька речей. Так що ми з Петром ще дешифруєм :)
35. "пе" - теж недоведене, але здається то є "пес". Просто, коли я питаюДанусика: "песик?" - він мені відповідає: "гав-гав". І от як перевірити, шо "пе", то є "пес"? коли прощу: "покажи", то веде до вікна... досліджуємо...
36.  "ту-ту" - поїзд
37. "ух-ух" - сова
38. "іа" - ослик
39. "туда" - вже давно каже, але я забувла згадати, ще й пальцем показує куди він хочем

з ноцником є деякий прогрес - приносить його, показує, щоб я зняла памперса, коли знімаю, то сідає. Але ніц не робить! так що успіх сумнівний - але хоч щось :)

почав цікавитися ліжечком, просить аби поставили його туди, може навіть прилягти і вкритися. Але спати там не планує - все на рівні "погратися"

розібрався з сортером - раніше знав лише куди коло пхати, тепер вже всі фігури вірно розсортовує. Аналогічно має кілька пазликів, то якість простіші - де знизу намальовані ті тваринки, які треба запихати - він складає. Де знизу порожньо - то сам ні, але якщо я покажу, куди ставити - то поставить, ну, сам може лише деякі очевидні фігурки, наприклад, жираф з довгою шиєю. Ці забавки йому вже навіть набридли, часом неоче складає. Чим таким можна зацікавити півторарічного малюка?

цього місяця Данилко "вчудив" першу "шкоду" - викинув з вікна шкапретки! при чому такий зранку милий, показує щоб я дала погратися. Ну, мені ж не шкода - 5 нових пар! з яких він викинув 6 штук, поки я десь відволіклася! вікно у нас безпечне - він не вилізе і дірка маленька, але от шкарпетки пролізли. Одну я знайшла на підвіконні, другу виловила з парапету довгою шваброю, при цьому ще 3 з того парапету впали до сусідів на терасу. Ходила "побиралася". Але історія на цьому не скінчилася, бо наступного дня Данилко викинув босоніжка! я знову ходила до сусідів... а ще наступного 2 книжки! був сварений, навіть татом (в нас тато добріший і лагідніший, а мама любить "строїти"), правда сусіди у відпустці, тому книжки так і валяються... ну, і походнішало, тому вікна в основному зачинені, більше втрат нема. А чи надовго?..

друга "шкода" була, коли Данусик сам вийшов на балкон. При чому так тихо-тихо. Ми були в іншій кімнаті і я кажу Петру: "чьо так тихо?" - Петро пішов глянути: "чьо там" - а це чудисько на балконі! балкон теж повністю безпечний - але треба за малечею вже слідкувати - капці!

переїхали цього місяця за загальний стіл. Ну, сидить він на своєму стільчику,  але стільницю я вже не ставлю, а присуваю до нашого столу. Данилко навіть почав проситися сидіти на наших стільцях - відчуваю, що недовго ще тому стільчику нам служити... такий малюк поважний, все повторює за батьками

в тему про повторює - "папужить! дійсно все. При чому як каже Петро: "хоч би щось добре". От зуби чистить він неохоче, а як покривитися, чи язика показати, чи побачити, що ми їмо морозиво, і вимагати собі - то це бігом. Пора вже фільтрувати, що при ньому робимо та кажемо :)

і така "модніца" росте - якщо я щось куплю йому, то все мусить поміряти, буде носитися з тими капцями і в тих джинсах - от де воно в тх діток береться? :)

Friday 23 September 2016

місяць дев'ятнадцятий: апу :P

цей місяць був дуде урожайний на зуби - у Данусика їх вилізло одразу 3 - оті перші кутні вже усі є. При чому вони якось лізли всі одночасно і хоча мали б були спершу верхні, а потім нижні, але у нас вийшло перше ліві, потім праві. Правда різниця між нижнім лівим і правим верхнім 3 дні, але факт є фактом. По числах - лівий нижній я побачила 3-ого серпн, а 5-ого вже засікла верхній правий. Правий нижній з'явийвся числа так 24-ого (приблизно, бо я не записала і тепер точно не пам'ятаю)

про словничок (нагадую, що я вирішила вести загальну нумерацію слів)
22. "альо" - насправді знає з місяців 10-и, але я забула розказати, то зараховую зараз. Плюс, саме зараз почав "гратися" в "альо" дуже інтенствно - може взяти телефон - мій, чи дитячий, чи планшет, чи пульт від телевізора (щось подібне на телефон) - і казати до нього: "альо". І до вуха притуляє, звісно... імітує "говоріння", сміх, паузи... така милота :)
23. "mammy" і "daddy" - важко вловити до кого що він каже; по-моєму, і те, і інше до нас з Петром обох - досить таки кумедно. Зараховую як одне слово, бо "мама" вже було в словнику, а отже, нове дише "daddy" Плюс, я рахую "значення" незалежно від мови, а не саме "слово"
24. "ууу" - то так слоник каже, ну, я так навчила, що то "ууу" хоботом слон робить. Якщо у вас слоник каже не "ууу", а щось інше - признавайтеся :)
25. "шшш" - шипить змія
26. "жжж" - жужить жучок чи мушка
27. "га-га-га" - кажуть гуси і часом качки
28. "кря-кря-кря" - качки крякають
29. "ква-ква-ква" - жабка квакає, прадва в нього якось "кря" і "ква" дуже подібні :)
30. вміє показати, що краб може клешнями, наче щипати
31. "кі" або "кві" - квіточки, каже і на зірки, і та квітки, і на якісь такі дрібні символи, наприклад, на мої сережки
32. "бі" - білочка, але рідко - непопурлярна у нас білочка...
33. топ слово місяця "apple" - звісно, "яблуко" українською - це так довго, в от "apple" - слово правильного розміру! яблука - улюблений Данусиковий фрукт, і яблучко "рішає" буль-яку проблему - як "шось не то", даєш дитині ябко і маєш спокій. Знає, де вони лежать - підходить до холодильника і каже: "апу", інтоняція наказова - щоб не сміли відмовити! отаий у нас "босс" в хаті

після повернення зі Львова у нас вдома завівся "ноцник" (горшок), але толку на разі ноль. Як посадим його туди, то малеча одразу хоче скочити і десь бігти. А ведмедика без проблем садить і хвалить за те сидіння на горщику. Тому будь-які поради в тому напрямку вітаються, хоча я схильна до 2-ох років не перейматися

ще пам'ятаю, якось мені "встрілило в голову" і я почала питати Данусика:
- покажи, де носик? - показує
- а в мами, де носик? - показує
- де очко? - показує своє
- а мамине? - теж показує
- а покажи вушко? - думаю: "та не знає він, що таке вухо, звідки йому то знати?" - показує!
- а мамине? - теж показує!
- покажи ротика? - це я вже, щоб "закрити тему" - показує! і мамин теж!
- а зубки? - показує!
- а язичок! - теж показує!!!
няня навчити не могла, бо я ж українською питала, я спеціально не вчила, час від часу - дуууже рідко - розказувала віршика:
летіла бджола - жжж - коло чола
летіла оса - жжж - коло носа
летіла мушка - жжж - коло вушка
а ще одна мушка - жжж - коло "брюшка" - це вже моя власна "самодіяльність почалася -
а гава летіла і в рот залетіла!

мальота прогресує - не встигаєм з Петром навіть зауважувати. Скоро геть дорослим стане :)

Wednesday 3 August 2016

місяць вісімнадцятий: річка, спека, черепаха

а у нас повноліття "на носі" можна сказати - майже 18 місяців Данусику! що ж нового сталося... зі слів "виграє" перше місце цього місяця: "нема" - і нове, і улюблене. Можна сказати (з натяжкою), що Данилко сказав перше речення: "гав-гав нема", бо собачки-таки не було. І оте "нема" малюк повторює без зупину - випив водичку, каже: "нема", з'їв печенько - теж "нема". Друге нове слово у Данилка: "ляля" (лялька), кажу: "дай лялю" - приносить мені і каже: "baby?" (ця запитально інтонація це щось). Ще одне улюблене слово (майже як "нема"): "my". Забереш у дитни щось, а він як почне: "my! my! my!"

от буквально на останніх днях 18-ого місяця тато навчив Данилка ще одного слова! і слово це - черепаха! у Данусика звучить як: "чіпа". В нього є іграшки для ванни - велика черепаха-мама, яка плаває в воді і катає на спині три малі черепашки-дитинчата, ось ми повернулися до Лондона, почали знову з ними у ванні купатися та вивчили нове слово :)

вперше Данилко сам ініціював гру! звісно була та гра простою "ку-ку", але от тепер не ми йому вигадуємо забавки, а він сам починає "ку-ку"-кати і натякати, що його слід розважити. Аналогічно з танцями - як зачує десь музику, то буде тягнути нас танцювати, сидіти не смієш, всі мають разом рухатися :)

цікаво як малюк інколи застосовує слова у незвичний спосіб. От наприклад "па-па" почав казати, коли втомлюється і хоче вже побути лише з мамою - типу "гості забирайтеся геть", або: "мама, йдем додому, всім па-па". Це якісь такі асоціації... і правильні наче, і доволі своєрідні, мене вони усміхають. Чула, як замість: "па-па" казав: "bye-bye" - от якщо він слово знає і англійською і українською, це як одне слово рахувати, чи як два? вирішила відтепер рахувати нові слова щомісяця - їх з'явилося 4 і маємо у сумі 21 штука (плюс "baby" та "bye-bye", які я окремо не рахую). Звісно, рахуватиму лише поки мені пам'яті вистачатиме на них :)

а ще ми літали до Львова і оскільки погода була спекотною, то познайомили синоча з однією з улюблених татових забав - плавати у гірській річці (мама в нас більше море любить). Сказати, що Данусику сподобалося, це сказати ніц - він був в захваті! кидався камінцями в основному і сидів з татом в "джакузі" (гарська річка має таку течію, що воно відчувається як масаж водою) - звідти дитину доводилося силою витягати. Малюк навіть поспав на пляжі... також ми йому в нас у подвір'ї влаштовували pool party - велика миска і вода дорівнює щасливий Данилко, головне, що зайнятий на годину. А загорів - вав! волосся вигоріло - і такий весь смаглявий блондин вийшов!

при цьому чомусь почав боятися купатися - в ванну ставлю і не сідає, а стоїть і довго треба вмовляти сісти. Покласти нереально взагалі - крик одразу, голову помити важко - коли вода на очі тече теж "свариться" з нами. Це вже другий місяць так. Думаю ми з татом або якось загарячу воду набрали, або колись він схопив мило, а потім руками потер очі - пекло, звісно, і злякався та запам'ятав собі. Зате тепер менше використовую і мила, і шампуню, стараюся просто водою в основному - кажуть для дитячої шкіри того досить і здоровіше навіть

з суперечливого - любить собак, але лякається як вони гавкають. Бачить пса, то буде проситися йти до нього - дай погладити, навіть великого. А почує здалеку гавкіт то біжить на руки - боїться. Котів теж любить, але вони спритніше тікають і не даються побавитися, а собаки "терплять" Данусика :)

ми підстриглися! вперше! до того якось наче не було чого. Роботи перукарці аж на 7 хвилин, зате тепер набагато акуратніше виглядає. Звісно, коли помічав, що його чіпають, то крутив головою та махав руками, але я старалася відволікти і в мене добре виходило - підстигли гарно

правду хтось з відомих людисьок казав: "виховуйте себе, а не дітей, а вони братимуть з вас приклад". Подивися Данусик, як тато траву стриже і собі катати газонокосилку, і вилами бавитися, і віником подвір'я замітати - такий помічник росте :)

взагалі, за цей місяць прогрес як на мене шалений - і ходить набагато краще, ми по 20-30 хвилин могли по селу гуляти за руку, і якось поводить себе доросліше, і намагається говорити багато, повторювати старається за всіма... я колись читала, що подорожі дуже позитивно впливають на діток, ніби підштовхують їх до нових звершень - цікаво, це воно? чи просто півтора року це вже такий вік "цікавий"? :)

Tuesday 26 July 2016

місяць сімнадцятий: жираф!

наш Данусик сказав своє перше повне слово! я маю на увазі не якісь "гав-гав", "мяв-мяв", чи такі очевидні, як "мама", "тата", не скорочення, яко "гам", чи "пік" ("пець" - гаряче), а от просто СЛОВО. І це слово у нас виявилося - ЖИРАФ! отак от :)

вже після того, як Данилко почав казати жираф, мені Петро ще скинув статтю про те, як діти вивчають нові слова. Якщо коротко - то малюкам легше запам'ятати слова, які казалися лише в конкретному місці і в дуже конкретній ситуації. Тому от авокадо дитя запам'ятовує швидше, аніж "йди сюди", бо "авокадо" чує лише на кухні, за трапезою. В мене з жирафом якось приблизно так і вийшло - читала книжку, вона мені не подобалася, але от Данусик приніс. І отак він кілька днів приносив мені читати одну й ту ж книгу, де була намальована жирафа і запам'ятав! класний був момент, коли він каже: "жира?" ("ф" пропускає і отака запитальна інтонація) - мама аж "в осад випала" :)

вже раз пішла мова за слова, то перерахую все, шо Данилко вміє сказати:
  1. "гав-гав" - то є песик ("собака" ще не знає) і лисиця
  2. "ау" - вовк (звук, наче виє)
  3. "пі-пі" - мишка
  4. "ко-ко" - буль-яка пташка і все жовте (навіть часом верблюд)
  5. зайчик сопе (шморгає) носиком
  6. вміє класно хрюкати на свинку і на слона, а часом і на гіпопотама
  7. "ме" - коза
  8. "бе" чи "ба" - баранчик (по англійськи "ба", то він якийсь такий середній звук каже між "а" і "е")
  9. "жжжж" - на всі машинки, поїзда, літаки, колеса, і на світло ламп теж (якась така асоціація з фарами?..)
  10. "пі" - "пік", якщо даю їсти гаряче, коли показує на духову шафу, або на моє горня з кавою
  11. "па-па" - коли прощається, почав казати його частіше, при цьому махає рукою
  12. "мама" - каже і мені і Петру, коли питаю: "де тато?", то показує на Петра, але каже "мама" :)
  13. "нє" - це топ слово місяця, ще робить характерний жест рукою, наче відсовує від себе те, що я йому пропоную
  14. "гам" - встає дитина зранку, голодна як вовк, і одразу: "гам" каже - і все мамі ясно :)
  15. "бух" - щось впало або м'яч :)
  16. "oh, wоw" - здивування, отак по-британськи ;)
  17. жираф!
ще у нас з'явився 9-ий зуб! це перший з кутніх. Я його якось навіть не одразу побачила, помітила вже таким величеньким, і чомусь я їх чекала знизу, а виліз верхній. Потім перевірила - то порядок вірний, перші верхні лізуть, і чому я чекала його знизу? :)

в харчуванні зміна лише одна - почала давати смажене. Не знаю чи багато на його вік, але щотижня є сирники з бананом, є млинці з кабачка (як дируни, але кабачок замість бульби) і ще разок свинні котлети. Рагу я смаженим не вважаю, бо воно в мене більше виходить, як соте - в своєму соці "томиться". Намагаюся якось уніфікувати меню, щоб хоч 3 дні в тиждень ми їли всі разом, а решту 4 готую йому окремо. Звісно, що малечі даю менш засмажене, світлого кольору і солю менше, ніж якби то було просто нам... колись же має перейти до загального столу чи не так? і друга зміна це помідори, огірки, перець - даю сирими без обмежень, Данусику подобається :)

оскільки пост пишу з запізненням, то ніц мені більше такого особливого не пригадується. Але десь тоді я звернула увагу, як Данусик вбирається. І мені здалося, що він розуміє набагато більше, аніж ми, батьки, собі думаєм. Діалог:
- ходи вдягатися
- нє
- Данусику, ходи до мами
- нє
- бери штани на ліжечку і принось, - ще пальцем вказую на штани. Бере! і приносить!
- сідай, будем штанці вдягати, - повертається до мене дупою і сідає мені на ногу, як на стільчик. Коли наставляю штани, то запихає ноги
- вставай, - встає і чекає поти штанці мама натягне. Почекати, копи застібну ґудзика, вдається не завжди. Знову кличу довго, аби прийшов, малюк регочеться і обходить мене якомога далі, але мама таки зловила чудисько, чудисько сміється
- тримайся за маму і підіймай нозю, будем шкарпетку одягати, - тримається за плече, по черзі ноги підіймає, я одягаю шкарпетки
- давай футболку знімати, "по-дорослому", - підіймає руки до гори, я знімаю футболку та одягаю іншу, Данилко шукає рукава сам, я лиш направляю руці. Так само вже при виході подає ноги взутися, тримаючись за мене чи стілу. І в куртку теж сам руки запихає, я хіба допомагаю - ну все ж розуміє дитина! ясно що мені моя дитина просто геніальна, простіть мені інші батьки - думаю ваші для вас теж геніальні "шо капці" навіть в 3 місяці вже були, коли казали "агу", зате як геніально казали! :)

UPD від 27-ого липня 2016 року
мені щойно нагадали, що Данусик вміє витирати серветкою і собі бузю, і комусь, і стола теж, і руку об руку стріпати може. Але це він давно навчився, можливо, навіть на місяці 11 (брав з діда приклад, коли він витирав стола)... просто зараз малюк це вже робить просто професійно :)
end of UPD від 27-ого липня 2016 року

Saturday 4 June 2016

місяць шістнадцятий: Данусик і фонтан

цього місяця я зовсім не мала сил робити нотатки, тому подивимося, що я зможу пригадати... почнемо з того, що Данусик перші два тижні прокидався собі о 5-ій ранку, часом 5:30. Мацьопик, звісно, своє досипав удень, а мамі з татом ще на роботу ходити - тому було весело. Але поступово він повернувся до класичних 6:30, тому батьки вже ожили :)

в нас виліз 8-ий зуб! саме 28-ого травня помітила. А от коли виліз 7-ий, я забула - може, минулого місяця, а можливо, і на початку цього...

зі стадії "ходити" Данусик переходить в стадію "бігати-гасати". Він постійно кудись "несеться", шпортається, падає, плаче і знову біжить... ми тепер все його наздоганяємо :)

ще цього місяця малюк оцінив качелі та гірки. Раніше на качелях залишався напруженим, боявся напевно - тепер повз дитячий майданчик не проскочиш, а з качелі без істерики не забереш. З гіркою аналогічно - раніше навідріз відмовлявся з'їжджати, а зараз важко відігнати (причому йому подобається їхати на животі, а не на дупі)

улюблена іграшка місяця - машинки. Ми з ними і в магазин їздимо, і гуляти, і спати вкладаємся

трохи про спати - починаю привчати Данусика пити на ніч молочко з чашки (з перемінним успіхом - з чашки загалом давно п'є, але от саме на ніч то хоче, то нехоче) та слухати казочки (як дуже втомлений, то ігнорує), вночі прокидається разів зо два, але швидко засинає. Удень все ще спить двічі десь по годині-півтори, дома засинає в 10:30, а в садочку часом і до 14-ої товчеться. Другий сон завжди дома (я забираю з садочка в 17-ій), десь в околі 17:30. А на ніч починаємо "вкладатися" в 20:00. Все ще купаємося щодня - він просто любить воду, а мені не важко (купає дитину в нас тато, тому ясно що мамі "не важко"). Якийсь такий от режим...

ще у нас є "страва місяця" - варене чи печене броколі - бере суцвіттячка руками і наминає аж бігом. Став перебірливий, може від багато чого відмовлятися, але від броколі ніколи! ще любить кукурудзу і макарони (макарони, то прям страшне, може з'їсти десь як я! теж руками! і запихає в ротика, лиш встигай подавати), інколи "ведеться" на цвітну капусти і яєчко, або котлетку. Рибу тре "маскувати", сам не їстиме, а ложка-вилка, то забавки - поперевертати все в тарілці, поцокати по столу, покидатися :)

ну, і розкажу кумедний момент на завершення. Видалися у нас якось теплі сончні вихідні (ми тут до цього часу в плащах ходимо - "це Лондон, крихітко!"). І ми пішли гуляти в парк з фонтанами. Звичайно Данусику, якому ВСЕ треба, ті фонтани дуже цікаві виявилися. Петро поставив дитину на крайчик - там досить широко, можна отак і весь фонтан обійти на тому підвищенні, а сам надто крутить головою -дивиться, що люди навколо роблять, замість того, щоб за мацьопиком якісно пильнувати (ловить гав, іншими словами). Я думаю: "зараз як навернеться в той фонтан"... не пройшло і півхвилини! правда Петро зреагував вчасно і малий тіко по пояс черкнув по воді, а не впав повністю. А я сміх не можу стримати - в Петра розгублений вираз обличчя, малий мокрий кричить - вода холодна ж! комедія! звісно, у мене з собою був змінний одяг і, як я вже сказала, то були теплі дні - жодної трагедії. Зате тепер завжди кажемо малюку, що сьогодні зимно, плавати не будем :)

Tuesday 17 May 2016

місяць п'ятнадцятий: гуляти! я хочу гуляти!

отримувати нові враження Данусик почав прямо з 28-ого березня - ми його "випустили" на вулицю в мештах і тепер прогулянки то є улюблене заняття! якщо не виводити дитину "на двір" прямо після сніданку, то він принесе мамі чи тату і кросовочки, і шалика, і пальто, і навіть шапку - аби лиш його випустили "на волю" - отож, на вихідних намагаємося гуляти двічі на день, а в будні няня "вигулює" :)

окрім того, Данусик навчився "закатувати скандал", коли мама з татом намагаються забирати його в хату. Оце от зовсім не смішно - мамі та тату - а Данусику "як з гуся води" :)

оскільки на вулиці малюк тепер "гуляє" сам, то він познайомився з усіма можливими сусідськими собаками і котами. Деяких ласкавих та безпечних представників навіть погладив - було кумедно спостерігати, як йому і хочеться торкнутися, і наче страшно :)

тепер наш автономний Данилко "домахується" до цікавих йому оточуючих - може підійти і "віджати" в хлопців, що грають в футбол, м'яча... або просто "витріщатися" на когось з нуляючих - головне, що всі позитивно реагують, тішаться, "заграють" з мацьопим, підтримують його гру. А от качель чомусь боїться - не хоче ні на гойдалку сідати, ні з'їжджати з гірки...

цього місяця ми вперше покатали мацьопика в супермаркеті у возику - і нам, і йому сподобалося! можна відправляти на шопінг з татом без мами - нехай собі там возяться :)

трошки розкажу про словниковий запас - Данилко навчився рохкати. От я не знаю, як йому вдається такий складний звук імітнути, але вдається! при чому то, що це каже свинка, він "не шарить", але рохкає періодично, коли я йому читаю одну книжечку. Там - у книжці - свинка є і я, як читала, то хрюкала, от малий почав за мною повторювати, а запам'ятати, що то свинка, йому на разі не вдається. Зате йому вдалося зрозуміти, що коза каже: "ме", а вовк каже: "ау", корова, або теля: "му", будь-яка жовта пташка - а часом навіть не лише пташка, а й верблюд - каже: "ко-ко-ко", а кицю треба гладити, так само як і діток, що плачуть на картинці - обов'язково "пошкодувати" :)

вміє зробити "па-па", дуже чітко каже "мама" і "тата", яке часом звучить яко "тато" - така милота... розпізнає слова: "де", "покажи", "хороший", "цьом", "ходи сюди"... о! згадала - найкрутіше Данусик вміє казати: "нє" (і такий жест рукою - нуть оце від мене)! а ще "папужить" нас "по-чорному" - тато помахає рукою і він собі, мама каже: "шшш" (і так пальчика до губ підношу"), а мацьопик замість стишити звук і собі пальчик до губ та кажу: "шшш" :)

Saturday 16 April 2016

місяць чотирнадцятий: я такий самостійний, мама!

звернула увагу, що якщо робити собі нотатки протягом місяця, то потім є багато чого розповісти про малюка - тре частіше так чинити, а то я часом лінуюся, чи просто занадто переймаюся неважливими буденними справами, а ці милі дрібнички забуваються так легко :)

перейдемо до конкретики - Данусик уже впевнено ходить, на разі лише в приміщенні, але про вулицю батьки вже почали задумуватися - пора чи ще ні? наколінники купувати? чи спершу гумаки? а шолом треба? :)

тепер Данусик під час трапез їсть руками і пробує користуватися вилкою. З ложкою мамі важко, бо вона хоч і гарно набирає їжу та навіть гарно до рота потрапляє, але чомусь догори дригом - і страва уся на малюку та підлозі опиняється - от як мамі це пережити? просто їсти, коли мама годує, в Данилка ніяк не виходить, тому я, аби іграшок не давати, намагаюся запропонувати щось дотичне до харчування - або щось, що малюк може сам їсти (маленькі шматочки м'яска, котлетку, макарончик-спіральку, скибочку хліба - до речі, як мило Данусик навчився відламувати собі шматочок від великого і підправляти в рот! не лише кусати, а й отак ділити по шматочку), або вилку дати і чашку (малеча тоді вилку запихає в горня і облизує її), можу дати шклянку з водою, щоб запивав самостійно (обіллється 100% - інколи мене влаштовує переодягнути), або насадити на виделку шматочок їжі (в половині випадків він то знімає та відправляє в рот руками, а не бере з виделки, як "мама кажуть", але нею теж намагається користуватися - сил та "прицілу" ще бракує, та спроби є, плюс вилка у Данусика пласмасова - негостра)

отак "правильно" "як книжка пише" - просто посидіти повідкривати рота, немахаючи руками, без забавок, забавлянок чи скандалів - не вдається ніяк... і я здаюся! думаю, просто треба дати аби їв сам - тоді регулюватиме кількість спожитого апетитом та буде зацікавлений в процесі. Агов, мами з досвідом, як і коли ваші малюки почали гамати самостійно?

найкрутіша штука, на мою думку, якої мацьопик навчився цього місяця - це показувати пальцем, що хоче, а ще примовляти: "о, ооо". Цікаво, що коли був його one year development review (перевірка розвитку в один рік), то мене там питали чи показує дитина пальцем, що він хоче. На той момент Данилко не показував, і от минув місяць - вже показує. Виходить, це якась типова дитяча звичка. Найкумедніше виглядає, коли Данусик показує на маму або тата :)

ще один наш "прикольчик" місяця - це носити книжечки читати. Це відбувається неперервно. З самого ранку маля перелазить через тата! йде в сусідню кімнату, та приносить мамі книжечки. Інколи уважно слухає, як я читаю, інколи просто хоче сторінки гортати та вимагає аби я допомагала - але це дуже мило. Особливо мама тішиться - я ж люблю хороші книги, дуже-дуже :)

і ще одне важливе досягнення - Данусик провів сам з татом цілий мамин робочий день! ми віддали малюка в садочок на 4 робочі дні, а один день в тиждень хтось з батьків має працювати з малюком "з дому" - у нас це по четвергах. Якось так виходило, що перші тиждені лишалася я, а потім тато ще й у відрядження чкурнув, і от Петро нарешті! теж спробував - дуже успішно. Хлопчиська мої файно їли та спали та й взагалі, я помітила, що мацьопо почав більше тата зачіпати по своїх дрібних потребах після кількох таких днів з Петром. Отож, Петру медалька, а Данусик за означенням молодець :)

і вже під кінець місяця, 26-ого березня, у Данилка виліз 6-ий зуб! день перед тим мав 37 і 2 температуру і я щось таке навіть підозрювала... ох, ті зуби... зате тепер малюк згризає яблуко в день, сам, часто цілим (а шкірку випльовує на килим, який усім шкода) - в нас тато теж такий яблуко-addicted :)

ще ми познайомили Данусика з свинкою Пепою - подивилися раптом 6 мультиків за місяць. Загалом я проти телевізора для таких малих діток, але як вже виходить. Часом на вихідних ми вмикаємо серію якогось серіалу, коли малюк поруч - його це мало приваблює, і він не "залипає" в екрані. Загалом намагаємося дивитися кіно, коли Данилко спить. А з Пепою познайомила я заради експерименту - цікаво було чи сподобається. І подобається! от розуміє якось, що то дитяче, а не доросле відео - от як? :)

за цей місяць усе :)

Monday 21 March 2016

місяць тринадцятий: як Данусик потоваришував з нянею

щось я затримала місяцевмй звіт... перш за все, довго думала чи хочу продовжувати писати щомісячні звіти, наче можна після року і рідше було би. Але в кінці кінців вирішила "до повноліття" (18 місяців) писати, а далі подивитися чи буде аж стільки нового відбуватися :)

от вже й за тринадцяттй часовий відрізок навіть не дуже і є що розповісти:
  • у Данусика з'явився 5-ий зубчик, але це якби й не повина після перших 4-ох :)
  • нових слів не з'явилося, але "аф" мацьопо все частіше каже саме на песика, а не на котика, і ведмедика, і козу...
  • почав все підряд давати. Напевно, то ота гра в "дай самі собачку" так повпливала. Носить все підряд і дає - то мені, то тату
  • хлопчик все більше ходить та менше повзає, що теж не вражає після перших кроків. Зате, коли ходить, то дуже тішиться і дивиться на мене та Петра з таким виразом, наче каже: "ви бачите, що я вмію?! я сам! я вмію! я молодець! кльово мені!"
  • далі любить штовханці, сам розвертає їх в потрібну сторону: їздить по всій квартирі - навіть в ванну умудрився заїхати - вткнувся в стіну, розвернув руками, перейшов навколо і далі возитися! :)
  • ми пробували бавитися в ходіння від мами до тата і від тата до мами - ще та потіха я вам скажу :)
от якось так, більше й нічого додати з наших звершень - якось мало, правда?

але перейду до найголовнішої теми! ми почали відвідувати садочок! це садочок домашнього типу, іншими словами сім'я (чоловік та дружина) в себе дома приймає діток. Чому ми вибрали такий тип садочка я вже окремо писала. А зараз лише про те, як ми до нього звикали. Загалом Данусику сподобалося бавитися з купою нових іграшок, і з дітками також - вже не вперше помічаю, шо він якось природньо тягнеться до однолітків, намається їх зачепити у якийсь свій спосіб. От старших дітей (3-5 років) вже не так, а дрібноту, як сам, дуже любить. Ми отак бавилися разом разів зо три, а на четвертий раз я попрощалася та лишила його там самого. Він навіть не помітив, коли я пішла геть! зате мама САМА! попила каву з круасаном в парку - такі цікаві враження у мами були, "дааа"...

наступного разу Данилко вже очікував, що мама може "пропасти" і мацьопику це не сподобалося... ні, він не дуже-то й плакав, Данусик взагалі не плаксивий у нас, а при чужих він поводить себе ще чемніше, аніж в сімейному колі. А це, як я читала, вказує лише на те, що він батькам просто набагато більше довіряє - ну, що йому з чужої тьоті, а от мама з татом підтримають в будь-якій ситуації. Отож, за словами няні, він видав короткий сумний плач, а потім просто був дуже засмучений, вони носили його на руках по черзі, але Данусик все одно сумував. Наша няня це назвала словами "not settled" і попросила мене забрати його десь через 20 хвилин, за її словами: "навіщо створювати дитині стрес, якщо є час пройти цей період адаптації без стресу?"

і вже третя спроба лишити його самого була вдалою - за минулі рази ми випрацювали довіру - віру, що мама повернеться. І Данилко пробув в садочку півдня - я забрала його після ланчу. Думаю, що в нього такий прохи "пацанячий" характер і він не показує переживання отак "сходу", але без мами йому "незатишно", як і будь-якій маленькій дитині. Данусик дуже тішився, коли я прийшла по нього і решту дня не відходив ні на крок - стеріг :)

а далі хлопчик вже відвудував садочок чотири повні дні в тиждень. І з кожним днем все легше відпускав маму на роботу. Хоча й далі тішиться, коли я його забираю, а коли забирає тато, то першим ділом дома мацьопе шукає маму по хаті і дуже обурюється, якщо не знаходить. Він вимагає вечорами більше уваги, аніж зазвичай, але це логічно - Данусик же скучає за мною! але й з цим ситуація поступово вирівнюється - і все дуже залежить від того чи втомилося маля за день чи не так щоб дуже, от

Thursday 11 February 2016

reading challenge 2016

місяць дванадцятий: перші кроки

наш синочок здійснив свої перші кроки без підтримки! насправді "перший" крок можна було б і в якийсь інший попередній місяць додати, але Данусик все вибирав колінка аби переміститися навіть на 50 см, тому я такі переходи біля дивану, чи інших поверхонь з випадковими забуваннями триматися (й, відповідно, без падінь) не зараховувала - все чекала, коли буде усвідомлений крок. І от 2-3 кроки, аби перейти від журнального столика до тумби, чи крісла малюк робить. Ще напишу, що ці кроки Данилко зробив у Лондоні, і я так підозрюю, що причина саме в environment-і (в тому, що його оточує "в хаті"). Бо у Львові (чи в моїх батьків, де ми проводили багато часу) ми маємо будинок, відповідно відстані між стінами та від мебелі до мебелі великі і синочок просто не наважувався пробувати ходити. А в Лондоні в квортирі меблі низькі (диван, крісло, тумба під телевізор, підвіконня (в нас вікно майже до підлоги) та журнальний столик дуже близько одне від одного і мацьопику легко було набратися сміливості та відпускати руки і "топати". Звісно, він ще часно "приземляється" на коліна і долоні, але стається :)

як ви вже зрозуміли ми знову перелетіли Європу та опинилися в Лондоні, і знову не без пригод. Пояснюю - Данилко літав 4 рази (два до Львова, два назад до Лондона), перший раз ми ночували в Києві, бо затримали наш літак, після другого перельоту малюк підхопив кишкову бактерію, третього разу ми ночували в готелі в лондонському аеропорту Хітроу, бо через туман нічьо не літало. Отож, що цього разу? ми знову хворіли... синочок захворів перед самим відльотом, а коли він вже не мав температури, то захворіла я. "Вірусня" (а то, думаю, був грип) трапилася дуже "злобна" - я схудла на 3 кг (хоча мене це повернуло в мій довагітний стан, до "класичних" 49, та все ж для моєї комплекції це багато, я так вважаю). Відповідно я летіла з 38 температурою і кашлем. Насправді було легше, аніж я собі уявляла... але, на ранок Данусик знову мав 38... ми всі сходили тут, в Лондоні, до лікаря, який нас послухав і нічьо не почув в легенях та ніц не побачив в вухах, а до наступного дня мале було знову в нормі. До цього часу не знаю, що то було, бо в Україні нам казали, що в малюка зуби лізуть (і так, 4-ий зуб я побачила в той же день, коли температура зникла перший раз), але в мене точно був грип - а де я могла його взяти, як ми ніде не ходили? лише від малого! одним словом, не буду продовжувати цю "детективну" розповідь, але літати з малим мені щось "некайфово"...

за 4-ий зубчик я вже написала :)

нове слово! і це слово - " гав"! знову ж таки, в малюка є книжечка "Гав!" і там віршик про песика Дружка, який укінці кожного стовпчика каже "гав". Але, думаю, головним поштовшом була іграшка-собака, що ми в Лондоні маємо. Данусику вона дуже полюбилася, і регулярно каже "гав-гав". От через ці дві причини маля гавкати навчилося :)

ще я вчила Данилка дати мені котика і собачку. Він має такі пазлики з тваринками, я їх йому складаю, бо сам ще не цікавиться, і прошу дити котика. Коли малеча стала давати котика, то мама почала просити песика. Отож тепер Данусик бере і котика, і песика й дає одразу дві тваринки - "на тобі, мамо, тіко відчепися" :)

синочку сподобалися штовханці, якось до того він був до них байдужий, хоч ми й у Львові теж мали... навіть, не байдужий - просто не встигав ногами перебирати. А тут навчився сам розвертатися, з правильного боку ставати... та що казати, зараз йому досить один раз щось показати (наприклад, бити паличками по барабану) і він наступного дня пригадає й буде повторювати - стає дуже весело й цікаво з малюком (а нам в садочок з 8-ого лютого, бо в мами закінчується декрет...)

про їсти і спати - в діток все так швидко змінюється і чередується, що навіть не варто до чогось звикати. Ну, чесно - Далилко два тижні їсти суперово, а потім тиждень "ні ложки без скандалу", як каже наш тато. Аналогічно й зі сном, у Львові прокидався десь двічі за ніч (що типу більш-менш), в Лондоні спершу взагалі спав по 5-6 годин (що типу просто супер! 5 годин сну! без перебоїв! вав!), а тепер знову по 4 рази прокидається... засинає ніби легко, але дуже товчеться, руками-ногами розкидається - ми з татом зайві в тому ліжку! сподіваюся це теж мине (можливо, з наступним зубом?..)

ну, і ми ходили на зважування (бо дома я важуся сама, а потім з Данусиком на руках, зазвичай навіть в одязі, й слідкую за динамікою - чи збільшується), тому звітуюся - 10.6 кг

Tuesday 5 January 2016

місяць одинадцятий: тосі-тосі

знову видався насичений місяць - не знала як-то постика назвати! але почну з пояснень - я давно вже вчила Данилка "давати мамі цьом", показувати "який Данусик великий", казати "па-па", бавитися в "тосі-тосі", але дитина то всьо ігнорувала і от "пробило"! про "цьом" в мене ще була підозра й раніше, та видавалося не на 100% зрозумілим, чи то дійсно свідома дія чи випадково виходить, але коли малюк поліз цілувати бабусю щойно вона сказала: "дай-но я тебе цьом", то стало прозоро, що "січе" "аж бігом" 1¹. "Який великий" і "тосі-тосі" мацьопик показує лише, коли сам хоче, а ще коли прагне привернути увагу, аби з ним побавилися. А "па-па" на разі - ніяк не виходить. Отакі маленькі успіхи :)

цього місяця Данусик ближче познайомився зі сходами - до середени виповз. Тепер стережемо з татом і сходи і Данилка, бо тягне туди дитину, як магнітом. А от позитивна сторона ситуації, що ми з Петром переконалися - Данусик розуміє слово "най" (це таке скорочення від "не чіпай", яке використовують в Петровій родині для діток яко "стоп", "ні" і всяке інше заперечення-заборону). Так от, як Данусик підповзає до сходів, то спершу від обертається подивитися чи за ним слідкують, ми кажемо Данусику "най", і він похмуро повторює "най-най", але слухається і не лізе догори, а залишається бавитися знизу - стереже момент, коли а ним не слідкуватимуть - хитрун :)

ми показали Данилку Карпати - тато катався з вуйком на сноубордах, а мама з малюком багато гуляли, дивилися на краєвиди та бавилися. Нам трапився чудовий комплекс для відпочинку біля Буковелю в селі Татарів - Коруна. Там були дитячі стільчики в ресторані та - навіть! - ігрова кімната. Я була приємно вражена. А кімната і найголовніше наявність нових іграшок подарували малюку купу купезну позитивних емоцій :)

трошки про те, як ми їмо - в коментарях до десятого місяця я писала про такий чудовий винахід як "відпустити ситуацію". Отож, рекомендую його знову - і нерви береже і ніц не вартує - щойно доволили Данусику робити за столом все, що хоче, як він почав гарно їсти, відкриваючи чемно ротика та невимагаючи іграшок чи забавлянь у вигляді віршиків від мами. Нє, ну буває настрій повередувати, але зрідка лише

а от зі спанням я трохи ситуацію "запорола". Але ви ж мене зрозумійте, мені ж скоро в офіс, а Данусик такий маленький, тепленький, солодкий - я почала часом спати біля малюка, лишаючи його в дорослому ліжку. А малеча зрозуміла, що можна і вдень спати з мамою, то чого ж тоді спати без мами? логічно, пра? і тепер знову протестує проти окремого ліжечка. Я от думаю, може, нехай цією проблемою вже няня займається? що скажете? дуже егоїстично?

а саме 28 грудня я побачила, що в нас виліз третій зубчик! і хоча то вже наче й 12-ий місяць, але, оскільки він точно виліз за кілька днів до того, як я помітила, то зарахую цю подію в місяць 11!

UPD від 6-ого січня 2016 року
пригадала ще один смішнючий момент - я вже розповідала, що ми з Данусиком регулярно танцюємо, а мама з татом ще й підспівують при цьому. І от Данилко навчився "співати"! Петро затягує "ааа-ааа", а малюк за ним, з серйозним виразом обличчя, "ооо-ооо", тато переходить на "ооо-ооо", а Дагусик й собі - " ааа-ааа". І все так сконцентровано! а реагує лише на татовий спів :)

а улюблена гра 11-ого місяця - ховатися за тюлями-шторами і вигулькувати в найнесподіваніший момент, така мацьопик бавиться в "ку-ку" на свій манер :)
end of UPD від 6-ого січня 2016 року