малючку 3 роки! аж не віриться! останні кілька тижнів я все пригадувала, як він народився за 40 хвилин і тато зайшов в родзал на останніх 15 - мав всі шанси пропустити такий момент! як Кирилко з перших хвилин не хотів і 5 хвилин спати сам - отак до цього часу спить мені під боком. І яке то було малесеньке - ноги з чоловічків стирчали, а вже позіхав, потягувався, облизувався - отака людинка, мацьопка, але вже зовсім така ж як дорослі, з усією цією мімікою та інстинктами, і своїм особливим характером...
тепер наш впертючок вчиться плавати з татом, товсеться з братом та періодично падає в басейн - це мама так жартувати намагається. Але правди немає, де діти, за літо він двічі туди падав - раз якось "не помітив" басейн, а інший раз бігали з Данусиком навколо і в повороті "не вписався"
взагалі Кирилко - то є рідкісний товкун (в цьому місці пригадую незлим тихим усіх, хто казав, шо він буде спокійним. В немовлячому віці комусь дійсно так здаватся могло. Але - нє! гени не обдуриш. А Петро завжди називав його "таньчиком". Бо то таке є вперте - буде мовчки, але пхати свою програму і не вступиться ні на крок). Вони з Данилом вже - і кувиркалися, і берізку робили, і Данусик Кирилка носив, і з диванів стрибали (і падали, звісно), і спаои на барних стільчиках (зсували докупи та робили ліжечк), і на ворота вилазили... інколи думаю, що ото ті діти будуть про своє дитинство пригадувати - точно ж усілякі бздури, коли батьки недогледіли...
як то пишуть усі психологи - в 3 роки ліпшим другом для хлопчиків стає тато. В них тепер регулярні заїзди на велосипедах по селу. Як вперше їхав - то то тре було бачити - який він був годий собою і як тілився, що оті старіш (тато і Данилко) його з собов взяли. Ну, і все село, звісно, сі тішить, коли спостерігає отаку дрібноту на "педику" (насправді, в нього велобіг - але Кирилко називає його велосипедом)
любить з братиком влаштовувати собі "пляжні вечірки" попиваючи кока-колу або фанточку. А ще ми досить багато їхдили до дідусів та бабусів і ото з'явилася нова традиція - купувати молочний коктейль, або морозиво. Дуже вже обом їм смакує
ще мені дуже подобається деякі Кирилкові "заявочки". Наприклад, питає: "Данилко пішов до своєї Єви?" - мама аж в осад випала - своєї? СВОЄЇ?!!! really? чи як в Битанії кажуть - seriously? також взяв собі за моду називати тата на ім'я - "Пето" і "Диниво". Чомусь йому дуже подобається, наче він відкрив для себе, що тата насправді-то не "тато" звати, а "Петро" і тому він тепер до тата на ім'я, як ми до нього - "Кирилко"
звісно, літо не може минути без пісочниці і піску. І то і щастя - бо він там зависає надовго, і мій біль - бо пісок той в голові і де лиш не є. А і ще вони з Маєю піском аидалися один на одного... фантастика кароч...
ще зачіплю таку тему як садочок, бо ми з Петром саме з вересня хотіли його віддати і навіть підібрали кілька варіянтів. Але... один виявився з такою дорогою до (тобто відсутністю), що Петро забанив, сказав, що йому навіть Мерса шкода, а Теслу тим паче (Мерс високий). А інший вимагає їзди по об'їздній, яка зазвичай стоїть у всі критичні моменти. Та і загалом якась ситуація непервна дуже в країні. Чомусь Петро був налаштований на перехід онлайн навчання через відсутність електрики... і взагалі таку малу дитину по бомбосховищах тягати...
тому серпень та вересень буде дома - а мені й добре, я же звикла, що їх усіх навколо багато - і всі мої-мої )
