Wednesday, 5 October 2016

місяць двадцятий: малий шкодник

почну зі словничка:
34. "ка" - слово недоведене, але є підозра, що воно означає "кава" - тато з Данилком щоранку роблять мамі каву, або "ноцник" - теж звучить як: "ка". Або і то, і то - в діток часто один склад позначає кілька речей. Так що ми з Петром ще дешифруєм :)
35. "пе" - теж недоведене, але здається то є "пес". Просто, коли я питаюДанусика: "песик?" - він мені відповідає: "гав-гав". І от як перевірити, шо "пе", то є "пес"? коли прощу: "покажи", то веде до вікна... досліджуємо...
36.  "ту-ту" - поїзд
37. "ух-ух" - сова
38. "іа" - ослик
39. "туда" - вже давно каже, але я забувла згадати, ще й пальцем показує куди він хочем

з ноцником є деякий прогрес - приносить його, показує, щоб я зняла памперса, коли знімаю, то сідає. Але ніц не робить! так що успіх сумнівний - але хоч щось :)

почав цікавитися ліжечком, просить аби поставили його туди, може навіть прилягти і вкритися. Але спати там не планує - все на рівні "погратися"

розібрався з сортером - раніше знав лише куди коло пхати, тепер вже всі фігури вірно розсортовує. Аналогічно має кілька пазликів, то якість простіші - де знизу намальовані ті тваринки, які треба запихати - він складає. Де знизу порожньо - то сам ні, але якщо я покажу, куди ставити - то поставить, ну, сам може лише деякі очевидні фігурки, наприклад, жираф з довгою шиєю. Ці забавки йому вже навіть набридли, часом неоче складає. Чим таким можна зацікавити півторарічного малюка?

цього місяця Данилко "вчудив" першу "шкоду" - викинув з вікна шкапретки! при чому такий зранку милий, показує щоб я дала погратися. Ну, мені ж не шкода - 5 нових пар! з яких він викинув 6 штук, поки я десь відволіклася! вікно у нас безпечне - він не вилізе і дірка маленька, але от шкарпетки пролізли. Одну я знайшла на підвіконні, другу виловила з парапету довгою шваброю, при цьому ще 3 з того парапету впали до сусідів на терасу. Ходила "побиралася". Але історія на цьому не скінчилася, бо наступного дня Данилко викинув босоніжка! я знову ходила до сусідів... а ще наступного 2 книжки! був сварений, навіть татом (в нас тато добріший і лагідніший, а мама любить "строїти"), правда сусіди у відпустці, тому книжки так і валяються... ну, і походнішало, тому вікна в основному зачинені, більше втрат нема. А чи надовго?..

друга "шкода" була, коли Данусик сам вийшов на балкон. При чому так тихо-тихо. Ми були в іншій кімнаті і я кажу Петру: "чьо так тихо?" - Петро пішов глянути: "чьо там" - а це чудисько на балконі! балкон теж повністю безпечний - але треба за малечею вже слідкувати - капці!

переїхали цього місяця за загальний стіл. Ну, сидить він на своєму стільчику,  але стільницю я вже не ставлю, а присуваю до нашого столу. Данилко навіть почав проситися сидіти на наших стільцях - відчуваю, що недовго ще тому стільчику нам служити... такий малюк поважний, все повторює за батьками

в тему про повторює - "папужить! дійсно все. При чому як каже Петро: "хоч би щось добре". От зуби чистить він неохоче, а як покривитися, чи язика показати, чи побачити, що ми їмо морозиво, і вимагати собі - то це бігом. Пора вже фільтрувати, що при ньому робимо та кажемо :)

і така "модніца" росте - якщо я щось куплю йому, то все мусить поміряти, буде носитися з тими капцями і в тих джинсах - от де воно в тх діток береться? :)


8 comments :

  1. Ото шкода! А ви, батьки, вже і розслабились собі, тихо, добре, то дітьо вам вирішило не заважати :)))
    З приводу занять для мацьопика: я мабуть вже тобі давала посилання на блог Наталі Костікової, то у неї там купа різних ідей, вона навіть книжку чи може і дві вже написала про це. http://www.kostikova.club/search/label/%D0%97%D0%B0%D0%BD%D1%8F%D1%82%D0%B8%D1%8F%20%D1%81%20%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%D0%BC Може це чимось допоможе?

    ReplyDelete
    Replies
    1. дякую! будем пробувати!

      Delete
  2. Данусик такий гарний хлопчик!! І так мені на обох вас схожий! :) Гарнюсик малий - хочемо познайомитись :)
    Та, дивитись за ними вже дуже треба. Я так насміялась з тих шкарпеток :) уявила як ти по сусідах то всьо ходиш збираєш )))
    Пригадую що Емілі дуже подобалось щось кудись пересипати чи переливати - ми рис в машинках возили-насипали, якусь кудись воду переливали, цукерки по кольорах і мисках сортували, такі маленькі печенька з діркою всередині на спагетті одягали - короче все що можна було придумати зі всяких домашніх речей. Любила в тому віці дуже дитячий пластилін, а ще фарбами мазьгати любила - не на довго займало, але чаю випити встигала :). А сортерів і пазликів нам багато понавіддавали, то я по черзі їх виьягувала і міняла - то кожного разу старі були як нові ).

    ReplyDelete
    Replies
    1. дякую! та ми от теж вигадуємо, що можем :)

      Delete
  3. все про спокій можна остаточно забути : )
    ото поки зовсім малі викидають іграшки з візочка, а як підростають вже з хати :D

    ReplyDelete
  4. ото кумедний! ти знаєш, мають вони щось таке - мій Андрій теж всьо міряє ще й питає чи "гайний"?, а думаєш, ми не спали в нових черевиках, бо скинути ніяк... я вже мовчу про Ульку)))
    книжок чото шкода стало...)

    ReplyDelete
    Replies
    1. і не кажи, вони там під дощем розпухли :(

      Delete