для тих, хто не знає, розкажу в який збочений спосіб я купую собі книги :) отож, якщо книгу мені не подарували, якщо я купила її собі сама, то варіант лише один - я її прочитала і вирішила, що захочу прочитати знову, а ще більш ймовірний варіант - я її і прочитала, і перечитала, і все одно вирішила, що захочу перечитати ще не раз :) а далі я роблю взагалі жахливу річ - святотацтво для декого - я помічаю улюблені місця у книзі олівцем і помітно, а часом ще й закладки вклеюю ;)
в такому розрізі проголошую - "Тріумфальну арку" Ремарка я маю у бібліотеці дуже давно. Це, певно, одна з перших книг, що я собі купила, і читала я її безмежну кількість разів. І закладок в книгу не вклеєно лише тому, що там на кожному листку є щось відмічено олівцем - ну, не клеїти ж їх на кожнісіньку сторінку? більше того, якби ви запитали мене десь так три тижні тому, який мій улюблений автор, я б впевнено промовила - Еріх Марія Ремарк. Я ще додам, що він утримував цей титул більше десяти років. Та, як ви уже здогадалися, прийшов час для великого АЛЕ...
вкотре перечитуючи "Тріумфальну арку" я помітила, що мені подобаються не виділені вислови, а зовсім інші! а ще я помітила, що мені тут вже все аж надто просто! надто очевидно! фаталізм головного героя все ще знаходить відгук у моїй душі (віра у можливість неможливого та у невипадкові випадковості ще не зовсім з мене вивітрилася...) та все ж... тепер мені цього стало замало. Як сказав мені у відповідь мій любий Сашко Євтушок - Ремарк це ж Коельо 20-ого століття! і я з ним погодилася...
а це означає, що Еріх Марія Ремарк відходить у минуле, стає моїм "колишнім" улюбленим автором, і я пригадуватиму наші з ним години з ніжністю, і я повертатимуся до нього, як до старого друга, що знає мене, можливо, навіть надто добре... і відчуватиму при цьому ностальгію та світлий смуток... як я люблю казати - "цьом-па" :)
P.S. до речі, кажуть, що прототипом головної героїні була Марлен Дітріх (тому й її фото угорі), також я десь читала, що Ремарк позбувався почуттів до колишніх коханок вбираючи їх героїнь-образів у власних романах...
P.P.S. "надибала" альтернативний, дуже вдалий, на мій погляд, відгук: "...хороший кінець буває тільки тоді, коли до нього все було погано. Набагато краще поганий кінець...", - так стверджує один з героїв знаменитого німецького письменника Еріха Марії Ремарка
романи Ремарка - це особливий погляд і філософія, якою багато хто в свій час "хворіють", а потім так само неминуче "виліковуються". Період пошуків себе змінюється у більшості читачів Ремарка іншим, розміреним і впорядкованої життям. Чи можна уявити ремарковського героя, що розповідає казку на ніч своїй дитині, копається в городі, стурбований надбавкою до зарплатні або перспективами підвищення по службі? Ні - і, можливо, за це ми їх любимо: вони поза ланцюгів побуту, їх цінності мудрі і нехитрі, як саме життя, - хліб, тютюн, трохи грошей і обов'язково поряд товариш, на якого можна покластися за будь-яких обставин
нескінченно привабливі у своєму щирому і старомодному донкіхотстві, герої Ремарка зберігають вірність благородним моральним принципам і слідують їм у простих життєвих ситуаціях: не зраджують, не брешуть, але відповідають злу ударом на удар; знають ціну грошам, але не прагнуть перевести все на мову товарно-грошових відносин. Не хочеться миритися з думкою, що у них немає майбутнього: Равік доживе до перемоги над нацистами, Елен напише найголовніший лист у своєму житті, Клерфе виграє наступну гонку, Ліліан в черговий раз втече з санаторію-монастиря... а там подивимося...
No comments :
Post a Comment