перший рік: час змінює все

час справді нас змінює і цей рік показав мені, як неспішно, але впевнено, це відбувається

пам'ятаю, коли лишень планувала їхати до Лондона, то вважала Будапешт своїм улюбленим неУкраїнським містом. А відвідала його улітку знову і - нєа, вже не те, не захоплює чомусь... отак Лондон руйнує старі уподобання :)

мені здавалося, що я буду завжди снити Львовом, а тепер, особливо восени і зимою, дивлячись на розвалений асфальт і болото на тротуарах, згадую ідельно чисту Paternoster Square з видом на St. Paul's Cathedral, з колоною обліпленою туристами, котрі жують канапки з найближчих супермаркетів. І я не порівнюю (ну, точно не порівнюю навмисне) - просто у мене змінилися очікування...

так само мене чомусь вражають оті шалено поспішаючі люди в супермаркетах - можна подумати, що якщо купити апельсини на п'ять хвилин пізніше, то це змінить чиєсь життя! в розрізі нашого майдану - підписання "якоїсь" асоціації з Євросоюзом нічого не означає, бо Європу слід будувати в себе в голові (і кожному у своїй, для початку)...

я не розумію, як можна починати розмову не з посмішки і не зі слів "how are you?" - хоча комусь може здатися, що я захворіла британським снобізмом :)

мені соромно, коли я намагаюся перебігти через дорогу на червоне світло, соромно - бо усі машини зупиняються і пропускають мене - мені соромно, що інші люди мають до мене більше поваги, аніж я відчуваю до них

тепер я легко перемикаюся на англійську - так наче в голові відбувається якийсь вкл./викл. - говорити мені комфортно і, як кажуть люди, виходить доволі швидко. Ми з Петром навіть жартуємо, що для "взриву мозку" ще треба почати вчити якусь німецьку чи іспанську, Петро взагалі-то за італійську - в нього в команді італійці в більшості :)

а ще за цей рік я стала якась спокійніша - мені здається, що тут все якось повільніше відбувається, ніхто нікого не підганяє і не підштовхує, це якось "розслабляє" (є таке англійське слово "relaxed" - от я саме relaxed при чому constantly)

і звичайно, і я, і Петро "здитиніли" наніц! як каже мій малий (брат Віталік): "рівень ваших проблем, одразу все пояснює" - Петру от бракує вертольотика, що керується радіо пультом (з чотирма пропеллерами! - уточнює Петро)... а мені... а про мене Петро каже, що він мене щоранку "за ручку" заводить у офіс і лишає до вечора "бавитися у пісочниці"