"Девід Коперфілд"
ой, навіть не знаю... я починала читати цю книжку два рази і обидва рази закидала десь на першій третині - може, то вже здатися нарешті? чомусь мені Діккенс такий зануда... такий самий зануда, як і Тореодор Драйзер, але останній багато писав про жіночу долю і воно ще якось піддається читанню, а от Діккенс із своїм акцентом на чоловіків - ну, ніяк...
"Великі сподівання"
це теж було нудно - так довго вести оповідь, щоб хлопчина просто розчарувався у житті? оцей перехід від великих сподівань і до розчарування для нашого головного героя виявився надто вже болючим. Хоча, я особисто не бачу ніякої проблеми - ну, й що, що його виховали на гроші злочинця? чи він від того став менше джентельменом? ох, вже ці високі матерії британських аристократів... і отак впадати в безнадію через це? а як же сильний внутрішній стрижень? міць характеру?.. слабонькі ті британці, як не крути
"Різдвяна пісня"
це, напевно, єдина книга Діккенса, яка принесла мені щире задоволення. Може, причина криється в українському перекладі? справді - і повчально, і красиво, і казково!
"Холодний дім"
за цією книгою є знятий файний серіал :) і "холодний" дім виявився зовсім не холодним. Та все одно автор не міг стриматися від моралізування і один з героїв гине через свою самозакоханість та бажання наживи. Зате інші змогли стати щасливими і без спадку, про який суд ТАК довго не міг прийняти остаточного рішення, що аж викостав весь той спадок на "поточні витрати" (а Діккенс ще той любитель абсурдних ситуацій, ага). Мені у тому всьому шкода маму Естер - от навіщо їй було вмирати, я не розумію... знову це авторове спірне чуття справедливості... і чому Естер мала постраждати від оспи та стати некрасивою? а красивою вона не була достойна щастя, чи як?
"Олівер Твіст"
тут хоча б присутній happy-end. Але - я так розумію, що книга позиціонується, як дитяча, бо головний герой хлопчик - твір такий довгий і нудний, як на дитячу книгу... тут би швидкого розвитку подій, казковості! а все так прозаїчно...
"Спійманий на гарячому"
коротке оповідання, про те, що обман рано чи пізно буде викрито. Достатньо аби поверхнево познайомитися з Діккенсом. Тут є і підступний лихвар, який прагне нажитися на життях і смертях інших людей, і загублена ним жертва, та й наступну вже обрано... тут є розчарований у житті чоловік, чиєю відрадою може стати лише помста - спіймати лихого на гарячому та врятувати сестру своєї коханої, якщо саму любу врятувати не вдалося...
"Посмертні записки Піквікського клубу"
оце я читаю зараз і читатиму ще кілька років, або закину. По-моєму ця книга, то є спроба створити щось кумедне та дотепне - але мені не смішно! от якесь в мене таке почуття гумору (чи-то просто його відсутність?..), що всі сатиричні романи чи романи в стилі театру абсурду викликають у мене нудоту, а не усмішку. А ці записки, ще й такі об'ємні!..
No comments :
Post a Comment