місяць п'ятий: мама, всю увагу лише мені, please!

якось давно мені Саша розказала про вислів, який почула від своєї знайомої молодої мами: "дитина до трьох місяців - це тамагочі". Щось у цьому є... наш Данилко перші чотири місяці лише їв, спав і бавився, коли мама ініціювала гру. Але на п'ятому місяці ситуація змінилася кардинально :)

перш за все Данусику стало нецікаво гуляти просто сидячи у візку. Звісно, я його періодично носила і щось розказувала ("ой, дивися - котик! мяяяууу! ти теж котик, але цей справжній, а ти віртуальний..." - такий у мами вишуканий програмерський гумор). Але тепер малюк взагалі не має бажання сидіти без діла - давай йому іграшки (ще й різні, періодично міняй "вуличний" набір), розказуй "баєчки", але не просто вози

аналогічно, й удома. Звісно, Данусик може й сам себе забавити, але рано чи пізно, він "пригадає", що в нього є мама, яка десь "шляється" по хаті - " і чому це мама без діла? чьо це вона не зайнята мною, га?!" :)

мацьопик зрозумів, що таке забавки, як ними можна калатати, бити одна об одну і ствоювати купу шуму :) при чому Данилко сам до іграшок тягнеться і намагається якось взяти в руки, якщо якусь з них просто поруч покласти. Спочатку мама прохи допомагала, але малючок самостійний і, в основному, справляється :)

ми навчилися перевертатися! зі спини на живіт. І Данусик на теперішній день робить це просто за 2 секундочки. А бавитися на бочку і з боку на бік крутитися (навіть в ванні, у воді), то легше легшого, інколи починає спати на животі (от не знаю, чи то добре, на разі я перекладаю на спину). Тому лишати самого на дорослому ліжку вже не можна... і ми переселилися для ігор на килимок на підлогу :)

я десь читала, що з живота на спину перевертатися легше, але малюк вперто цього не робить :) чи йому на животі цікавіше, аніж на стелю дивитися, чи просто не може зрозуміти, що треба руку прибрати з-перед себе, аби не заважала?.. не знаю, на разі лише на живіт (при чому, як був менший, то перевертався і на спину, але мені все здавалося, що то в нього випадково виходило), зате не крутиться мені колобком і окіл його маневрів залишається обмеженим :)

окрім того Данусик почав багато балакати - до себе, до забавок і до оточуючих! особливо, коли їсть :) це дуже мило, коли замість того, аби жувати, дитина зводить на мене свої ясні ангельські очі і з задоволеною усмікою починає (прямо з їжею в роті): "а-бу-бу, бууу, а-бу, бу-бу..." і так 5 хвилин

по-моєму це очікувало в цьому віці, але Данусик почав ставати все більше і більше "маминим". Раніше він охоче йшов до усіх на руки, усміхався... а тепер спершу ставиться з недовірою та після перерви у кілька днів отак одразу "не признає" навіть бабусь і дідусів. А вирішити цю "проблему" можна тільки в мами на ручках, тато "класний пацан", але "не канає", щоб заспокоїтися і звикнути до цих "нових" людей :)

мацьопа полюбили бавитися різними по фактурі "штуками" - рушничком, покривалом, светриком, маминим одягом чи волоссям. І " ясно шо" все це треба пробувати "на зуб" :)

а ще Данусик скуштував бабусину домашню полуницю (я знаю, що це не той продукт з якого варто починати прикорм - та нам і рано ще - але просто пів'ягідки "по приколу", бо домашня, було цікаво дати спробувати) - як це було кумедно! такий здивований вираз обличчя, спочатку скривлений, а потім сам облизував ложку :) і, звичайно ж, обмацькав все личко і одяг і руки :) це був ще той fun :)

і я навчила малого хапатися за ноги! я інколи "в шоці", як швидко діти все "ловлять"! один раз показала, то спершу не міг втримати, а потім почав ловити сам і тримати за штани, а тепер і за пальці ніг тримає! перевдягнути неможливо! хоч би чогось "мудрого" мама дитину навчила, а то одні "бздури" :)