наш хлопчик вже такий великий - 4 роки. Ого-го! аж не віриться часом - час минає дуже швидко. Спробую пригадати - як минули листопад, грудень та січень... і чомусь класично мені зимові місяці описуються влітку - будете дивитися на наші фото і мерзнути морально :)
перш за все - цього осінньо-зимового кварталу ми всі менше хворіли, аніж минулого. Звісно, знову були спорадичні соплі та покашлювання в малого, але з температурою Данилко захворів вперше за тиждень до свого дня народження! що дуже розчарувало маму, бо я мріяла влаштувати йому свято з дітками у дитячому центрі. Але віруска була якась дуже злісна і довго тримала та виснажила і його і мене. Тому все ж ми знову обійшлися забавою удома - що не відміняє веселощів з дітками - бо хресні батьки Данусика прийшли зі своїми малюками і їх було у нас 5 загалом! ще був смачнючий торт від тієї ж господині, що і минулого року, але цього разу шоколадний (chocolate cake! звісно ж!) та з динозаврами
назвала я пост "танцюрист" - бо в Данусика було осіннє свято в садочку. Перше свято, на якому малюк виступав (раніше все сидів у мене на колінах, то здається 2 чи 3 попередні). Окрім того - виступав він просто чудово! ніколи б не подумала, що у нього є таке відчуття ритму - він підтанцьовував, співав і танцював в музику, ритмічно і взагалі дуже навіть красиво. Мама знову задумалася за додаткові заняття - але я чесно не уявляю, як батьки встигають ще діток кудись водити після садочка. Я б таким мамам ставила пам'ятник і вони для мене герої - так і занайте всі: ви - геройки
мали ми і кілька вилазок за межі Львова - в гори Данилко любить подорожувати з нами машиною. Гори також любить - бо для нього поїздка в гори це означає "басейн". А після того як він освоїв плавання в колі - Данилко обожнює таляпатися. Також грудень порадував нас великою кількістю снігу. І ми вибралися в Буковель, де навчили мацьопика з'їжджати з гірки на санчатах. Про лижі чи сноуборд не йшлося, бо як на мене Данилко ще не готовий - він спробує, в нього не вийде (ну, в кого це виходить з першого разу?!) і скаже, що йому набридло. Не бачу я в ньому ще зараз прагнення до звершень, чи досягнень. Більше просто бажання повеселитися :)
Новий Рік ми класично святкували з моїми батьками і по фото нижче ви можете побачити, як ми всі Данилку "подобаємося", разом з нашим бажанням мати з ним фото :)
але не все так однозначно - у нашого садочка є зимові канікули з 31-ого грудня по 10-е січня. Отож, в цей час нам з Петро доводься водити Данилка з нами в офіс, а після обіду працювати з дому. І що я вам скажу - моє спостереження, що дитині часу з працюючими батьками мало. Як це не сумно звучить. Ми, звісно, стараємося, але прийшовши з роботи десь біля 18:00, маючи дім, який слід тримати в чистоті, і намагаючись готувати їсти дома, а не купувати готове - часу на малюка, що лягає спати в 21:00 лишається мало. І це його внутрішнє, можливо, не до кінця осмислене, "скучання" за батьками накопичується. Бо до "канікул" - Данусик був значно більш неслухняний, аніж після 10-и днів з нами 24/7. Хоча не виключаю, що ми йому просто остогидли і він "кайфово" повернувся в садочок до своїх друзів :)
No comments :
Post a Comment