4 роки 6 місяців: войовнича ікра

мацьопик росте і стає "мудрий" - деякі його "перли" записувати можна і треба цитувати. Наприклад, їмо морозиво, Данусик своє вже зжував, а я ще ні. Каже мені: " мама, а давай домовлятися" - це щоб я поділилася своїм морозивом

з'явилася фразочка "я обіцяю": "Мама, тільки один мультик! один! ну, я обіцяю" (вірити цим обіцянкам не мона ніяк - то 100-відсоткова обіцянка-цяцянка)

або от просить цукерку, а я думаю і мовчу у відповідь. То мій мудрець одразу переходить до висновків: "ми домовилися, так?"

ще у садочку відувся інцидент, де Данилка штовхнули і він вдарився головою об кут сніти - їздили накладати шли навіть. І от розмова, дідо каже: "обіцяй діду шо будеш обережний", а дитя йому: "не обіцяю". Ну, от "розігналися", обіцяй вам всякі дурниці :)

я колись розповідала, що Данусик любить їсти піцу і ми ходимо з ним в кафе час від часу, щоб нею поласувати. А от в це період ми почали готувати піцу вдома! це виявилося "чудовою ідеєю" (до речі, "чудова ідея" - це ще один "перл" від Данилка. Він то собі запозичив з книжки про баранчика Рассела), бо ми готуємо її з того, що малюк любить - без грибів і з кукурудзою та маслинами (чорними оливками), можна покласти багато салямі-чорізо, і зробити їх дві - собі з гострим перцем (ясно, що дитина пекучу не буде їсти). Після цього у нас малюк кваліфікувався - як "кухар піци" (а "кухар" - це він підібрав з мультика "Рататуй" про пацюка, що любив і умів готувати). Отож, у нас нова сімейна традиція - на вихідних Данилко нам готує піцу, а мама з татом допомагають і хвалять

на цей час припала чергова відпустка на морі. І ми класично їздили в Хорватію, на Макарську рів'єру - у містечко Трогів. Я часом жартуючи кажу Петру - що це вже ознака старіння такий упертий консерватизм - одне і те ж місце 5 разів. Але ми собі вподобали тут і нам підходить ідеально - ще не набридло. Данилко цього разу сміливо плавав з колом. І плавали вони з татом досить далеко. Сам малюк не відпливає лише під наглядом. З татом - бо Петро у нас кращий плавець аніж я. Було цього року на морі і приємне і не дуже. Не дуже - Данусик хворів, а приємне, що нам власники апартаментів, де ми зупиняємося уже втретє, дозволили користуватися басейном у своїх інших апартаментах, де вони ще роблять ремонт. І це нам стало у пригоді - могли не возити малого з  температурою на море під сонце, а самі все ж плавали. Стосовно хвороби - скористалися страхівкою і викликали лікаря. До нас приїхала аж ціла швидка, малюка оглянули, рецепт на ліки виписали - все оперативно і без нюансів, тому страхуйте дітей і себе теж

ще минулого року на морі ми зупинялися в апартаментах з бразильським гамаком. Петро мені такого купив, але Данусик вирішив, що то його. Тому у нас постійно черги на катання і суперечки- чий же гамак? зазвичай кататися йому потрібно саме тоді, коли мама гойдається. А як ніхто не гойдається - то й малюк не хоче. Логічно, правда?

любов до морозива у Данилка безмежна. Традиційно після садочку треба спершу морозиво з'їсти на вулиці в альтанці, а вже опісля можна іти в хату, чи бавитися в пісок, чи робити з татом коло по селу на велосипеді

а ще ми почали робити синочку окрему кімнату - бо до цього часу він спав у ліжку між нами. Ну, він все ще між нами спить - але ми вже замовили меблі і активно розповідаємо, шо у нього буде своя кімната, шо там буде скриня на іграшки, власне ліжечко, комод на одяг, шафа на книги. Данилко слухає, але каже, що спати хоче з мамою :)

ми з Петром часто називаємо Данусика - "войовнича ікра". Бо таке мале - ну, ікра ж ще зовсім! але при цьому затяте, уперте і буде свого добиватися. І не здається так просто, буле зі мною сперечатися, з Петром воювати, але не вступиться ні на ять :)