мій Стокгольм: філософ

...як же тут спокійно!..

...життя повзе неспішним темпом і стокгольмці також сповнені філософії, що поспіх ні до чого доброго не приведе, а щастя і радощі заховані у дрібних повсякденних моментах...

...цей розмірений темп північного Стокгольму не має нічого спільного з "розслабленістю" південних Італії та Іспанії - там саме "розслабленість", повна зануреність в режим відпустки, на 100%, та й як фізично можна бігати-літати, коли так жарко?! а тут спокій та неПоспіх мають інший, наче глибший сенс - ніби намагання розгадати свою сутність, ніби місто Стокгольм, як мудрець, намагається пізнати самого себе...

...а ще Стокгольм мені нагадує майже усі інші міста (чи, може, то в мене уже від пересичення враженнями почали такі алюзії виникати?..) - він нордичний, як Таллінн (лиш розмір кожного Талліннського будинку збільшіть мінімум у 3-4 рази)...

...величний і пафосний, як Будапешт (лиш замість річки місто "розляглося" на островах)...

...тут присутня архітектура Праги (лиш приберіть усі надлишкові прикраси з будинків)...

...і тут можна знайти левів, як у Львові...

...а ще Стокгольм неймовірно зелений - такої кількості дерев, і парків, і скель прямо у місті я не бачила ніде! і я зустріла лося, у місті! (правда не рогатого, а такого дуже юного) - не в самому центрі, звісно, але в контексті розміру Стокгольму зовсім не далеко від нього...

...тут величезні вікна у будинках, щоб увібрати все наявне світло, багато дитячих майданчиків, і невисоких (поверхів 5) будинків (а Лондон не може дозволити собі такої розкоші і забудовує кожен квадратний метр), тут тихо і безпечно, а ще смачна риба, бруківка під ногами та константнозахмарене небо...