британський день народження

тижні два тому приходить мені загадковий лист :) уявіть, що вашого боса звати Мартін Бонд, а лист приходить від Суніта Бонд :) і починається він словами: "як ти, напевно, здогадуєшся, я дружина твого босса!"

а далі Суніта мені пояснює, що Мартіну буде 40 через кілька тижнів і вона готує йому вечірку-сюрприз :) таким чином я отримала можливість побачити, як британці святкують дні народження :) сама "вечірка" відбувалася у чомусь типу нашого будинку культури або сільраді (бо Мартін живе за миль 50 від Лондона) - тобто великий зал, столи-стільці в залі, сцена та є міні барна стійка, за якою кухня, звідки можна подавати закуски-напої

я так зрозуміла, що Суніта "напрягла" "дорогу родину" і всі закуски були homemade (я ще уточню, що батько Мартіна з Барбадосу (про маму не знаю, але по вигляду Мартіна вона має бути інді), а Суніта 100% інді, тому їжа була індійська-домашня-вечіркового типу) - мені дуже сподобалося! я взагалі люблю індійську їжу (хоча всі кажуть, що то, що продають у Лондоні в кафе - це "британська" індійська :) а не справжня), а домашня була смачніша за всі скуштовані мною види! так само вони принесли і напої, як алкогольні, так і без. Було два "британські" коктейлі, але я не пам'ятаю назв, один з них пахнув, як прокисший апельсиновий сік (жах просто)... і звичайно вид подачі - люди підходили та казали, отам їжа, отам напої, ніяких припрошувань, тиску, чи носіння тарілок :)

оскіко була сцена, то були і всілякі розваги. Першою була сценка від сусідів та Мартінової дочки, вони танцювали і співали про Мартіна пісеньку - бідолаха аж заплакав так розчулився (він дуже любить свою малу, але я до цього часу дивуюся як дитина в 4-5 років змогла тримати підготовку у секреті), потім ще одна дівчинка танцювала індійський народний танок - знову Суніта "попрацювала" з родичами ;) а ще крутили індійську музику з "компутера" та просили усіх танцювати - і я навіть вивчила кілька індійських рухів :)

забула уточнити, в запрошенні було сказано, що вечірка відбудеться за адресою такою-то з 14:00 до 18:00, отож, о 17-ій гості почали самі по собі розходитися, то я пішла десь біля 17:30 - це я до того, що ніхто нікого не тримає

ще скажу про подарунки - отож, їх в британії дарувати, видно, не прийнято. Я навмисно переклала це на місцевих співробітників, то вони закерували скинутися по 10 фунтів (просто ніщо для місцевих цін, чесно) - за ту суму ми замовили йому чашку з надписом "Keep calm and don't worry - it's only 40", решту поклали в чашку. А ще Суніта наголосила у запрошенні, що подарунків не треба, і якщо дуже вже хочете, то от на цьому сайті наші племінники збирають благодійні внески на щось там, перерахуйте, скіко хочете

і про реакцію Мартіна - він був дійсно в шоці та здивований (це при тому, що то треба бути 100% наївністю, щоб не запідозрити якийсь такий варіант). Коли нас побачив, то взагалі не міг стримати сміху - я собі уявляю, як ми йому за робочий тиждень набридли, а тут "знову ці фейси!" :)