щось я занадто часто почала посилатися на недочитані книги. От і вирішила виписати сама собі - що я недочитала та чому :)
загалом, я прочитую все, змушую себе, мучуся і дочитую - такий вже у мене підхід: доводити все до кінця. Але є кілька вийнятків...
Лев Толстой "Анна Карєніна"
для мене ця історія була надто пронизлива - хапала за живе... чи то героїня мені надто нагадувала мене ж? та незважаючи на те, що "Війну і мир" я прочитала легонько, на "Анну" у мене не знайшлося сил
Ярослав Гашек "Пригоди бравого вояка Швейка"
пробувала читати навіть не раз, і можливо, навіть не два. Але мені "не пішло". Як я вже десь писала - видно в мене проблеми з гумором - не вловлюю я в цьому театрі абсурду сатири, не смішно мені ні каплі, просто нудно...
Ірена Карпа
то, що я намагалася читати з неї колись давно (навіть назви не пам'ятаю), було повне нецензурної лексики. Для мене література мусить нести красу! красу сюжету, красу стилю викладення та красу мови. І мене не цікавить, що в житті якийсь "грузчик Вася" не може говорити літературною українською, і тому нецензурщина - то є крок до реалістичності оповіді! шановні автори, навіщо ви взагалі пишете про "грузчиків Василів"? пишіть про шось високе і красиве, а не приземлене і брудне - бруду й так навколо вистачає
Чарльз Діккенс "Девід Копперфілд"
автор, як на мене, занудиста зануда. Можете кидати в мене тапками - але він мені просто шалено-нестерпно-занудиста зануда. І хоча я осилила його "Олівера Твіста" та "Різдвяну пісню в прозі" (остання мені навіть сподобалася), але отого Коперфілда (починала тричі) я прочитати не змогла, а зараз мучу "Посмертні записки Піквікського клубу" і відчуваю, що це або на три роки, або просто закинути
брати Стругацькі
я не пам'ятаю, що я починала читати - чи то "Пікнік на узбіччі", чи то "Понеділок починається в суботу" але щось мені у тому всьому не склалося. Хоча фантастику та фентезі я люблю (того ж самого Бредбері, чи Веллса, чи Толкієна, чи Урсулу ле Гуїн)
цікаво завжди було чому не дочитують книги, за які таки взялись. мабуть філологічний факультет привчив, що треба таки дочитувати через „не можу“. в мене є бувають лише тимчасово недочитані : ) навіть книжки, які не сподобались дочитувались. і в основному це було щоб зрозуміти „що ви всі в цьому знайшли такого“ або реакція на „поки не прочитаєш не зрозумієш“. піддаюсь на провокації, коротше кажучи : )
ReplyDeleteКарпу не за нецензурщину не читаю. а бо загалом її худ. та муз. творчість не подобається. статті та нехудожня література єдине, що піддається. Кареніну прочитала. та лише з принципу. але нудніша й неприємніша за неї хіба „Пані Боварі“ Флобера.
от я десь так само - змушую себе і дочитию через "не можу", деякі книжки "мучу" по два роки... але оті вгорі - неее, ніяк...
Deleteпросто якщо сама обираю книгу, я читаю шматочок і вже знаю чи воно мені треба. у випадку, коли з принципу, то вже дочитую щоб аргументувати в суперечці : )
Deleteа я щось не пригадаю недочитаних... ну хіба зі школи, коли не встигла дочитати, а потім вже треба було читати нове))) в мене книжки теж деколи довго читаються, бо мені якось кожна книжка читається під особливий настрій, і якщо того особливого настрою нема, то книжка чекає дуже довго)))
ReplyDelete