от і прийшов момент, коли нас двох стало видно неозброєним оком! вже дізналася вся моя команда - кожен вітав мене, питав, кого я чекаю, тішилися, що хлопчик (я зараз єдина дівчинка в команді)...
це був той час, коли мене почали вітати незнайомі люди в офісі - доволі кумедно, добре, що хоч на вулиці не зачіпалися :)
це був місяць, коли я почала купувати одяг для вагітних (до того влазила в речі на один розмір більші)
і місяць моєї останньої поїздки по роботі - на офсайт! після того, мене вже Петро саму нікуди не хотів пускати
місяць, коли я визначилася з декретною відпусткою (вирішила йти з 5-ого січня)
також я зрозуміла, що шалено розлінилася! і справа не в тому, що мені було важко щось робити, а мені просто не хотілося! от треба по роботі освоїти щось нове, а мені так не хочеться... емоції в стилі - "залишіть мене в кутику клубооочьком, будь лаааска, на ці кілька місяців і не чіпайте". Мене така зміна дуже вразила, хоча хтось мені казав, що під час вагітності та після народження дитини мозги просто відмовляються працювати - зі мною це й відбувалося - я почала забувати, довго вникати в суть справ і, як я вже описала, просто лінуватися :)
дууууже знайомо, а забування триває і досі, хоч малечі вже 1 рік і 2 міс ) і я б це назвала не забуванням а тотальним склерозом )
ReplyDeleteох :(
Deleteзате скіко сюрпризів щодня :)
не журіться за пам"ять, воно все так природно повертається за місяць від виходу на роботу, ніби з літньої відпустки повернулися.
ReplyDeleteАле! є новий досвід розпаралелювання тасків, робити те, що колись займало 40 хв за 10, працювати нормально при перерваному сні і т.п.
Єдине, що мені на початках важко давалося після виходу з декрету - краще я б помила посуд, ніж 8 год за монітором))
сподіваюся, що мені теж так легко дасться :)
Deleteхехе )) Класний місяць ))
ReplyDelete