порада "новоспеченій" мамі

якби раптом якась майбутня чи ново-мама попросила мене порадити їй щось (хоча, давайте правді в очі дивитися - кому там треба мої поради?.. який з мене порадник у батьківстві?..), то я б сказала лише одне: "позбудься стереотипів". От скільки спілкувалася з молодими мамами, то завжди зауважувала - є 2 основні "батьківські" (від слова "батьки", бо вони і тату і мамі властиві) уявлення про те, як то все буде - і звідти потім "вилазять" (або можуть вилізти) проблеми. Причому перше частіше зустрічається серед українських сімей, а друге серед британських (хоча й в українських присутній такий стереотип теж! і навіть дуже)

про перший - я його називаю "мать-гєроіня". Цей стереотип зазвичай нав'язують наші мами і бабусі. Я не кажу, що всі мами такі (не треба далеко ходити - моя, наприклад, не така), але серед знайомих у дуже і дуже багатьох проблема присутня. Звучить вона як: "а ти думала легко буде?", "а у нас ще й памперсів не було (і пральної машини і мікрохвильовки і нормального візочка і чого лише не було 30 років тому...), "а я купала тебе щодня!", "а я готувала тобі щодня свіжі страви (навіть 3 - перше, друге і компот, і десерт! - чи то 4 виходить? заплуталася...) і ніяких баночок з готовим дитячим ти не їла". Нє, я жодним чином не заперечую, що без усіх цих скороварок, доступної хімії для виведення плям і - слава винахіднику - одноразових підгузників бути мамою було тяжче і навіть виснажливо. Але! це не відкидає, що нам - сучасним мамам - теж непросто! 

я розумію, що колись воду, можливо, з криниці носили, кип'ятили, а потім охолоджували аби дитину покупати (до речі потреба кип'ятити воду - міф, я ні разу не кип'ятила) - ще люблю, коли при цьому додають "в травах", бо я теж часом запарювала траву - то є 10 хвилин роботи максимум (було б з чого стільки шуму робити як з тих "трав"?), а зараз досить відкрутити кран - і ось вона! але я ж теж можу сказати: "а я купаю дитину щодня" (ну, любить малюк в мене воду, то чого б не покупати? мені ж кілька відер води не шкода...), лиш це не звучить героїчно, бо я не хочу робити своє материнство подвигом - бо воно ним не є для мене! не важливо, що ви в своє материнство вкладаєте - для когось це безмежна любов, чи турбота, чи ніжність, яку не описати словами, але не героїчний вчинок. А наші мами-бабусі, наче переконують, що бути мамою - це боротися, це страждати, це жертвувати собою і навіть пожалітися не смій, бо: "от мені було ще важче, а я мовчала, і ти терпи!" - не вірте! у вас не повинно бути так! мамі не повинно бути важко! влаштуйте побут, аби вам не було! все що складно, скоріш за все неправильно організовано

а бабусі... я інколи думаю, що можливо, колись жінці було просто важче себе реалізувати, як "когось ще" окрім мами? і всі так старалися стати ідеальними, найкращими мамами (і стали ними! і зараз є!), що вони наче в такий спосіб чекають якогось визнання від нас? я б хотіла, щоб бабусі підтримували ново-мам, не лякали їх. І не треба казати, що все буде супер легко (бо воно не легко), але й не треба робити з цього подвиг - бо героїзм, він просто не для всіх. Не треба купати щодня, чи варити на один прийом їжі (я на дві дні варю - спрокійно почуваюся, совість не мучить), чи не користуватися готовими баночками - вирішувати вам, робіть так, аби вам було "неважко". От мені неважко купати і я купала (і навіть "в травах"), зараз теж щодня купаю (він мені пахне парфумами няні, плюс любить воду - то чом би й ні? чого моя дитина мені вночі має чужими парфумами пахнути?), а варити їсти мікропорції мені було важко і я варю на два дні, а м'ясні-рибні страви роблю хоча б з півкіло і морожу фрикадельки-котлетки (їх потім 10-15 хвилин варити, залежно від розміру, і готово)

другий стереотип я називаю "місіс перфект" - його розповсюджують фейсбуки-інстаграми - це вже хвороба суто нашого покоління. Скільки є блогерів-мам з чудовими "ідеальними" картинками себе та своїх дітей - не злічити! чомусь такі блоги ще люблять заводити, коли діток більше 2-ох... і це все так "веселково" виглядає, ніби бути мамою, то суцільне свято - ось 5 діток, всі в ідеально білому на пікніку (от прикиньте, ваша дитина на траві в білих штанах - надовго? чи їсть апельсин в білом пляттячку дівчинка 10 місяців - точно у все ще білому платтячку?)... хтось - не побоюся цього слова - "наївний" може повірити, що так буває, і потім мучитиметься комплексами "плахая мать", чи "мачуха", бо в неї дитина не може й 30 секунд залишатися чистою в світлому вбранні, бо вона не має часу робити стільки фоток, а якщо робить, то на них видно, що іграшки по усій хаті розкидані і он посуд брудний на кухні стоїть, чекає "з моря погоди"... не хочу казати, що всі ці фото "вистави", але себе я у цьому давно переконала - так не буває, якщо мама не має помічників, які приберуть хату, і зварять їсти, і підготують отой куток для фотосесії, поки вона всягне себе і дитину (ще й одяг хтось підбере в кількох варіантах, а мамі залишається лиш вибрати оптимальне після примірки), то ідеалізованої картинки батьківста (знову від "батьки") не вийде, а з помічниками - і ви змогли б, чесно! навіть ліпше!

згадала, як вибирала в чому зробити новорічну фотосесію, я стільки часу на це витратила - в інтернеті дивилася на приклади сімейних "луків", шукала, де такі комплекти одягу купити, потім де поміряти (ми з чоловіком "нестандартних" розмірів взагалі, лише Данусик у нас перфектний, як і будь-яка дитина), потім ще їхали в магазин, а "чогось" там не було (я в результаті була в світшоті найбільшого "дитячого" розміру) і треба приїхати наступного тижня, коли привезуть (це вже "реалії" України і нашого сервісу)... я не кажу, що воно того не вартувало - вартувало, але 1 раз на рік, ну двічі, все! не щотижня

бути мамою - це робота і велика радість одночасно. Не треба приписувати материнству щось надзвичайне - це не "мі-мі-мі", як на гламурних фото, але це й не суцільна самопожертва чи героїзм. Я б сказала, що це просто життя - отаке веселе, кумедне, з бузькою в каші (чи шоколаді, чи трускавках), дуже рідне, гамірливе, ні хвилини спокою, ні сантиметру особистого простору, але ж життя! ваше! а отже, й вам вирішувати, як до нього ставитися, а долати шлях легше з позитивом в серці та думках :)