робочі жарти

це взагалі дуже провокаційна тема - в британців (та думаю, і в інших націй) почуття гумору не таке, як у нас, українців. Тому виникає багато кумедних ситуацій, коли вони намагаються жартувати зі мною, або я з ними

от наприклад, читаю на фейсбук "цитати великих людей": "їж (с) моя бабуся" (це ж смішно, нє?), або: "най тя шляк трафит (с) мій дідо", а ще: "я ж казала (с) моя мама". Я заливаюся сміхом на весь офіс, співробітники кажуть: "ти мусиш пояснити, що там такого смішного" - і як їм це пояснити?! в них же такого нема!

якось обертаюся я, дивлюся - а всі розбіглися, і лише я та один дев1 сидимо в нашому куточку, я така: - слухай, може, ми мітинг який "провтикали"?

він мені: - я знаю де дев2, дев3 та дев4, в них дійсно мітинг, мене і тебе там не треба

я: - то вони тебе не взяли? ага, видно про тебе пліткують, - підморгую

- нехай, все одно про мене можна сказати лише хороше

- та ну, нема про тебе ніц хорошого

такий дитячо-ображений вираз обличчя: - ну, як? я ж високий... в мене очі блакитні... і ім'я коротке, всього 3 букви!
занавєс!

у нас робочі столи стоять по 3 в ряд, я сиджу посередині, біля мене сидить дев1, а з іншого боку було вільне місце. От прийшов новенький дев2, в новенький team. А нещодавно в його team мала приєднатися дев3, і він попросив мене пересісти тимчасово, щоб сидіти з нею поруч, поки їм знайдуть місце окремо для цілої команди (там ще пару людей мають прийти), балакаємо з дев1:

- то ти пересіла?

- то не я, то все дев2 винен, - жартома

- зате ти можеш мене не бачити

я просто усміхаюся, бо що тут скажеш?..

- я думав ти скажеш: "ні-ні, як ти міг подумати?! це ж таке задоволення сидіти біля тебе"...
ну, не дитячий садок?

ще в мене в команді є австрієць (правда він років 12 вже тут живе, тому його приналежність до австрійців я вважаю умовною), який мав собі звичку кидати мені в монітор маленьким резиновим м'ячиком, особливо коли я в навушниках музику слухаю - ну, не зараза? це ж лякає! я навіть забирала і ховала того м'ячика - думала, мож, дійде, що то якось нефайно. Та де там! мене то страшенно дратувало, аж якось я була "в настрої" і зробила зауваження, злосно так, як я вмію :)

каже: - а мені це здавалося таким дотепним!

я: - добре, що хоч комусь це здавалося дотепним!

він зі мною 2! тижні не балакав! не оцінила я такого "вишуканого" гумору (як я могла?!), потім якось попустило...
facepalm!

і знову-таки, дістала я того автріяку (по роботі), каже: - де мій м'ячик, чим в тебе запустити?

я така подивилася, наче: "що тут скажеш?"

дев1 мені: - дати тобі щось важке, в нього кинути?

я: - та я мештом запущу, якщо мені треба буде, в мене підбори високі...

австріяка: бачу в тебе багато досвіду в запусканні мештів...

дев1: о так, це дуже боляче, повір мені, - сміється

я до дев1: - а ти, я бачу, багато разів діставав мештом

дев1: - тааа, в мене всі мешти кидають, все життя...

мій менеджер дає мені завдання, таке не дуже і сам то знає, каже: - я знаю, що це мука, але то дуже треба

я: - та вже вбий мене зразу, що ти розмінюєшся на дріб'язок

автріяка зацікавлено обертається (він позаду мене сидить) і до менеджера: - треба придумати, як це зробити

мій менеджер: - угу, якийсь швидкий спосіб, бо вона втече

автріяка: - я навіть не знаю, я розгубився, стільки варіантів...
ну, не зараза? обоє!