спершу автор написав "Лоліту" англійською, а вже потім, розглядаючи 15 перекладів на столі, подумав, що сума помилок спричинених цими 15 перекладачами буде навіть більшою за об'ємом, аніж сам оригінал твору... це була його мотивація взятися за створення власного шедевру, але вже російською мовою (до речі Набоков очікував, що його рідна російська виштовхне роман на новий - вищий! - рівень. А в кінці кінців був розчарований результатом...)
отже, Лоліта... я вже читала її російською, давно... тоді якось не вразило - мені було років 19, може тому я не бачила в Лоліті дитину? може тому я залишилася байдужою?.. цього разу я взялася за український переклад - перша асоціація, що Набоков нагадує мені за стилем мого любого Сашка Євтушка (дуже цікаво, що б він сказав на це у відповідь... я обов'язково запитаю його при можливості). Мені сподобалася множина тих ніжних слів якими автор називає її - любонька, крихітка, звірятко... але... як же мені шкода цю дівчинку! і хоча явно ніщо не вказує, що саме Гумберт зруйнував її життя, та отакий осад у мене й залишився...
No comments :
Post a Comment