про давні мрії

пам'ятаю, колись років в 17-18 я побачила на афіші, що "Океан Ельзи" має давати концерт у Лондоні. Я подумала тоді - "слухати Славка? у Лондоні? як же це круто, напевно..." і з того часу тихенько мріяла про таку подію у моєму житті, не про як щось реальне, чи нагально потрібне, а просто... як про символ... :) коли ми з Петром лишень приїхали до Лондона, то обговорювали - якщо тут виступатиме "Океан Ельзи", то це "the must" для відвідування... і ця моя давня мрія здійснилася! у неділю ми слухали Вакарчука у Лондонському концертному залі!

звичайно, там було багато українців, і навіть ближній паб був заповнений українцями :) це дуже мило, коли у пабі тобі кажуть "перепрошую"; це усміхає, коли британський! паб горлає "будьмо! - гей!, будьмо! - гей!, будьмо-будьмо-будьмо! - гей-гей-гей!"; але був і негатив - коли у черзі на вхід до концертного залу львів'яни (точно львів'яни, повірте...) співали народних (або майже народних - щось з Гадюкіних, "Там під Львівським замком" і "Лента за лентою") пісень, то частина публіки якось підозріло кривилася. І тій же частині не сподобалися гасла: "Слава Нації! Смерть Ворогам!" (попереду одна жіночка казала іншій - "слишишь? ти панімаєшь, чьто ані гаварят?" - ситуація в Криму і тут відгукується...)

океанівці виклалися супер, концерт тривав десь 2.5 години. Було багато "легендарних" пісень, як от "Холодно", "Друг", "911", "Майже весна", "Вставай"... файнюща атмосфера у залі - кількість криків "Україна", "Героям Слава" у кожній паузі та безмежна кількість наших прапорів (Вакарчук теж мав, дістав його для пісні "Стіна"...) і два виходи "на біс"...

мій Петро казав, що йому бракувало "львівської атмосфери" і я з ним частково згодна - тусовка була дуже різношерстна. Але... хриплий голос Слави Вакарчука для мене усе затулив і існував лише він - голос з картавим "ррр"...

P.S. всі фото з офіційної сторінки "Океану Ельзи" у facebook