...це місто змушує мене усміхатися...
...воно зустрічає мене безхмарним небом (нічого приховувати - це так рідко тут трапляється!) - весняно-блакитним, прозорим, сонячним, світлим...
...воно зустрічає мене тітонькою на паспортному контролі, котра (я впевнена!) і вшосте, і всьоме проситиме відбитки моїх пальців, але для неї це нічого особистого - вона не засуджує мене і не підозрює - просто робота... і її голос звучить так спокійно, коли вона стверджує - "you are still working here"...
...місто зустрічає мене таксистом, котрий схвильовано пояснює, що водії їхньої компанії ЗАВЖДИ чекають своїх клієнтів у терміналі, і що наступного разу слід шукати табличку з своїм ім'ям у руках зустрічаючих, а не машину на автостоянці. І його підсумкова фраза - "you are the first clients, who found the car" - змушує мене по-ідіотськи тішитися, тішитися з власної безглуздої поведінки...
...тим часом небо насичується синявою, його блакить поступово поглинають сутінки (точно як назва попсової, довершено-сопливої книжки про закоханого вампіра, яку я печечитувала цієї подорожі...), а місто й далі криво усміхається білими рамами вікон і починає підморгувати вуличними ліхтарями, та змушує мене безпричинно, дурнувато шкіритися, заглядати з цікавістю в чужі помешкання, впізнавати будинки (біля котрих я гуляла), підслуховувати приватні розмови світлофорів, підглядувати закохані неДоторки двоповерхових автобусів на поворотах вузьких вулиць, роздивлятися мешти перехожих (і капелюхи, і колір волосся!), дивуватися кількості червоних телефонних будок (невже хтось все ще ними користується?! далі скептичним тоном і закотивши очі: звісно, окрім туристів, які "обліплюють" їх у пошуках найкращого фото-кадру...), мріяти про суші, думати про дощ (якого так і не бУло (наголос на У) в очікуваних мною маштабах!)...
...це місто змушує мене безпідставно, безпосередньо, придуркувато усміхатися...
ой, як мені до тебе захотілось... щоб ти поділилась своїм Лондоном, як колись ділилась своїм Львовом...
ReplyDeleteжиття така штука, шо усе можливо - головне сильно захотіти
Deleteот я вже хочу :) і ти починай - а раптом вийде? :)
я навіть не переставала :)
DeleteДо речі, хотіла поділитись книгою - нещодавно закінчила читати. Ніби нічого особливого, але мені сподобалось http://www.rulit.net/author/kidruk-maksim-ivanovich/meksikanski-hroniki-istoriya-odniei-mrii-download-free-278082.html
Можливо ти вже й читала, я просто зараз взялась за багато книг, до яких раніше руки не доходили :)
не, я не читала :) обов'язково тре спробувати :) дякую за пораду!
Deleteі ще "хтось" обіцяв список блогів для читання ;)
DeleteОу, а я чекала твоєї "відмашки". Так, пишу тут, мо ще комусь корисно буде:
Delete1. Блог з прекрасними фото і розповідями жінки, яка живе в Ірландії http://katejdaniel.blogspot.com/
2. Оцей блог дівчини, яка працює у сфері кіно раджу читати з самого початку, бо зараз вона пише мало, але раніше там траплялись просто шедеври. Якщо зустрічала розповідь про те, як знімають рекламу соків з їжачком - оце воно. http://eprst2000.livejournal.com/
3. З цього блогу почалась моя любов до текстильних ляльок і взагалі мені дуже імпонує її авторка http://igrushki1.blogspot.com/
4. Дуже сонячний блог мами 2-х!! пар двійняток, теж раджу читати спочатку - там просто перли http://6cherries.com/
5. Ну і досить таки цікавий журнал по мотивам передачі "Як це працює". Можна відкрити для себе багато нового http://kak-eto-sdelano.livejournal.com/
Думаю поки шо фатить :) Будеш казати - поділюсь ще
Ой, я ще забула http://ragu.li/ - я навіть не знаю як це описати. Скажу так - коли я його читала, то згадувала як ми з тобою сиділи на Лебединці на бордюрі і хм... обговорювали манеру вдягатись жіночок, що проходили повз. Короче, не все варте уваги, але як хоч поржать - тобі туди
Deleteзакінчила читати #2 :) про те, як вона приютила горобця і забила унітаз - це топ епіки на форевер :)
Delete