про вчасні сюрпризи

пам'ятаю, коли Данусик лише народився, десь на третій день чоловік повернувся з магазину зі словами - "а тобі прийшла посилка". Я така - "вав! мені? що це? я ж нічого не очікую"... виявилося, що моя найкраща Анка вирішила привітати мене з народженням синочка. Прислала рамочку з вишитим кошенням, датою народження та ім'ям Данусика, а малюку в'язані пінетки - от щоразу усміхалася, коли їх одягала. Це був неймовірно приємний - а найголовніше вчасний - сюрприз, бо мене так штормило після пологів, що я ніяк не могла оговтатися - а щастя ж ось воно, спить у колисці. Насправді це дуже важливо раптово отримати підтвердження, що хтось думав про нас, вкладав свої емоції в подарунок, ще й вимучив мого Петра аби влаштувати несподіванку. Я пережила тоді напрочуд позитивні хвилини

коли малюк ще лише ріс в моєму животику, я прочитала десь, що перехід від вагітної до мами надто різкий (в сенсі того, як оточуючі ставляться до жінки цього статусу)  - і часто він спричиняє додаткове психологічне навантаження на новоспечену маму. От уявіть - 9 місяців жінка була найважливішою особою на світі - вся родина і друзі раділи разом з нею, прагнули якось догодити, підтримати, дарувати усмішки - лише тому, що вона має в собі маленьке чудо - навіть перехожі на вулиці усміжалися до її пуза. А от чудо народилося - здавалося б, яке прекрасне завершення казки! - і вся увага блискавично перемкнулася на нього. Тепер вже до нього хочуть прийти в гості, йому - оцьому чуду - приносять іграшки та обновки. А мама - а як же мама? як же я?! - а мама за кілька тижнів починає відчувати себе жалюгідною. Оце погодувати-змінити_памперс-забавити-покласти_спати повторюється безкінечним циклом (інколи ще додається переодягти чи покупати) і нічого більше в тому житті наче й не відбувається. Для декого це буде надто складним переходом - від всіма цяцяної жінки до обслуговуючого персоналу :)

хтось може заперечити, мовляв - "це ж таке щастя доглядати свою дитину! невже вагітні жінки не знають, що саме так і буде - що весь вільний час піде малюкові?" вони знають, я переконана, більшість навіть думає, що вони готові до цього, але вони неготові :) не можна підготуватися до того, що ще не сталося. Першо-мама переживає відчуття падіння в провалля - бо з сучасної успішної жінки, до чиєї думки прислуховуються, вона перетворюються на зациклену на "скільки хвилин їв", "скільки спав" і "чи какав" (я перепрошую за натуралізм) особу

отож, якщо серед ваших друзів чи у сім'ї є ново-мами, підтримайте їх! подзвоніть, напишіть повідомлення в skype чи facebook, запитайте як справи, чи розкажіть кумедну історію, що з вами трапилася - нехай вона пригадає - можна думати ще про щось окрім свого мацьопика! їй дуже потрібні емоції непов'язані з малям - навіть якщо сама жінка цього не розуміє, чесно-чесно :)