кіт В чоботях: Open House London 2013 (субота): Bank of England, Mansion House, Guildhall & Guildhall Art Gallery, Dr. Johnson's House

двічі на рік у Лондоні відбуваються такі цікаві події, як день відкритих дверей (у червні) та день відкритих будинків (у вересні). Це вихідні, коли - цілком безкоштовно - можна потрапити в архітектурні пам'ятки, державні установи, резиденції відомих людей, музеї, галереї, а найцікавіше - в деякі зазвичай зачинені для сторонніх місця. Наприклад, такі хмарочоси як: офіс-фабрика Ллойдс, чи "огірок" (або "писанка", а британці називають його "pickle", що означає "маринований огірочок" (оті, що малесенькими маринуються), не знаю чому не "cucumber", мене це дуже дивує), чи той же Shard

насправді цього року було доступно понад 800 будинків! очевидно, усі їх відвідати неможливо, треба вибирати найцікавіші саме вам. У них навіть сайт є з інформацією, в який день (п'ятниця, субота, неділя) і який час кожна будівля відчинена, з короткими розповідями про цінність об'єкту (іншими словами - чому ви маєте прийти саме сюди). У більшість приміщень заходити можна у порядку живої черги, але було 4 особливі - для входу куди треба було виграти лотерею (в ці чотири входить Shard і London Eye, і ми ніц не виграли). Ще були будинки, куди треба було замовити собі прохідний наперед (але нас цікавили такі, куди не потрібно було нічого додаткового)

у суботу ми перш за все пішли в банк Англії (перш за все - бо очікували там велетенську чергу). Прибули в 10:00 - це час відкриття екскурсій, а черга була вже на 2! години. Звідки я знаю? бо на стінах висіли таблички: "якщо ви тут, то вам ще чекати 2/1.5/1/0.5 години". Чесно, спочатку я думала, що це не може бути правдою - я вирішила, що ці знаки просто припущення. Але - ми зайшли в банк рівно за 2 години! фотографувати там, ясно що, не можна було. Проте ми побачили кабінет голови банку, кімнату, де встановлюють курс валют, їдальню і кімнату для прийому гостей з парламенту...

банк неймовірно красивий всередині. Будівля величезна, є дворики між її крилами, і там ростуть дерева (уявіть, які ті дворики великі!), трояндові кущі та інші квіточки. Вона має 7 поверхів вверх і 3 униз і отам внизу ховається золотий запас королівства (нам так гід сказала, хоча я сумніваюся, що ВСЕ золото саме ТАМ, думаю - максимум якась частина). От що сумно, що усередині є справді красиві кімнати, з дорогими картинами, неймовірними люстрами, антикватними меблями, камінами з ліпниною, а побачити їх прості люди можуть лише частково і лише 4 дні на рік - у дні відкритих дверей чи будинків (після безкоштовних Лондонських музеїв - це якось надто капіталізмом пахне...)

коротко про історію появи банку: в 1694 році Англія майже розпочала війну з Францією, майже - бо не було грошей. В той же час підприємець на ім'я Вільям Патерсон закликав англійське населення "обміняти" свої гроші на "папірчик", де написано скільки грошей було вкладено, на який час і який прибуток отримає через рік власник документу (іншими словами - гроші, які на той час були рівноцінні золоту, мінялися на шмат паперу). Ідея, як на 1694 рік, дуже просунута, але - народ "повівся" і Патерсон зібрав купу грошей. Але це ще не все - він ПОЗИЧИВ їх уряду під 8% річних! так народився національний державний борг, який як не віддавай, а він стає все більшим і більшим... десь тоді ж (я маю на увазі - після 1684 року і геніальної ідеї Патерсона) з’явилася карикатура: банк зображений як стара пані в одязі з грошей, а король, відволікаючи її поцілунком, лізе до пані в кишеню, щоб вкрасти тих грошей якомога більше. Відтоді неофіційно банк Англії називають "The Old Lady of Threadneedle Street" (Threadneedle - це назва вулиці, де розташований банк)

ще при банку є музей - він відкритий завжди, але мені здався нудним - ну, хіба я тут підіймала справжній злиток золота - він дуууже важкий

знайшла в неті фото банку зверху

і парадний вхід (знову дякую інтернету)

далі ми відвідали будинок-резиденцію лорда-мера Лондона (не плутати з мером Лондона, лорд-мер керує лише районом міста City). Черга була доволі малою - сюди є тури щовівторка (правда о 2-ій дня, що не підходить нам - як офісним працівникам). Побудований між 1739-1752 роками і йому пощастило - будинок не постраждав під час Другої світової війни. Mansion House з вулиці (це фото з вікіпедії)

коли ми зайшли, то ground floor мене взагалі не вразив - стелі якісь низькі і все так "простенько". А от потім нас повели на перший поверх. І - ваааууу

у цій кімнаті отака стеля з люстрою

наступна зала, тут можна посадити на стіл 300 людей

стеля

килим на підлозі

та ж сама кімната на малюнку з застіллям (це теж з вікіпедії)

фото "крізь" кімнати (оскільки будинок старий, то майже усі зали прохідні)

кімната відпочинку лорда-мера

люстра (ну, поведена я на люстрах!)

а оце цікаво - такий прояв гумору? чи перевірка на уважніть? - на нижній картині на стіні висить картина з верхньої і художник її перемальовує

далі ми зайшли в Guildhall, насправді це дуже близько від нашої квартири (хвилин 5 йти) і ми "заскочили" туди просто по дорозі. Але як же це місце мене вразило! це town hall (або ратуша), побудована між 1411-1440 роками. І це єдина кам'яна будівля, що не належить церкві, яка пережила пожежу 1666-ого. Зовнішній вигляд (фото десь з інтернету)

тут теж працює музей і зайти можна any time, але - як я сказала - нам було по дорозі. Насправді, це, напевно, був найяскравіший об'єкт за вихідні. Тому ми не шкодуємо. Найбільша кімната - це Great Hall. Висока склепінчата стеля, готичні вітражі у вікнах, статуї відомих діячів, "кімната" вміщає 700 осіб для вечері, або 900 для урочистого прийому (я так розумію, що "прийом" - це без столів, або з максимум фуршетом). Саме тут відбувається щорічний банкет лорда-мера, і тут століттями розважали гостей королівства

а це фото з їхнього офіційного сайту

під ратушею знаходиться найбільший середньовічний склеп Лондона. Склеп опирається на кам'яні колони і створює спецефічну атмосферу

вітражі зображують Guildhall в вогні з феніксом та деяких відомих лондонців - Джеффрі Чосера, Вільяма Кекстона, сера Томаса Мора, сера Крістофера Рена і Семюеля Пепіса (Geoffrey Chaucer, William Caxton, Sir Thomas More, Sir Christopher Wren and Samuel Pepys)

ще є зала-бібліотека збудована в 1870 році (світле фото з їхнього офіційного сайту, мої, як бачите, чомусь вишли темними)

збоку до Guildhall-у в 1988 році добудували будинок для Art Gallery. Сама галерея заснована в 1886-ому як "колекція художніх цінностей гідних столиці". Вона складається з робіт датованих від 1670 року по теперішній час, в тому числі включає портрети XVII століття, до-рафаелівські (як можна перекласти "pre Raphaelites"?..) шедеври і картини, що документально ілюструють драматичну історію Лондона - оригінальна будівля галереї була зруйнована під час Другої світової війни і коли зводили нову, то її навмисне дизайнили, аби на одній зі стін можна було розмістити картину "Поразка плавучої батареї на Гібралтарі" руки Джона Сінглтона Коплі ("The defeat of the floating batteries at Gibraltar" by John Singleton Copley) - її розмір 42.5 кв.м. і це одна з найбільших британських картин

до речі, будинок Guildhall Art Gallery збудований на залишках римського амфітеатру, унизу є "відкопана" зала, де залишки його мурів виставлені на огляд, а на площі навпроти чорним каменем окреслені межі колишньої арени, але ми були надто втомлені, щоб приділити цій частині будівлі достатньо уваги

в кінці дня ми ще зайшли в будинок, де жив Самюель Джонсон (Dr. Samuel Johnson) - він створив тлумачний словник англійської мови. І йому належать слова: "якщо ви втомилися від Лондона, то ви втомилися від життя" (в оригіналі: "when a man is tired of London, he is tired of life"). Черга була велика (чекали годину), але ми прийшли саме вчасно - потрапили в останню групу, яку пустили всередину. Поруч ще є статуя одного (кажуть, улюбленого) з котів доктора - Hodge (світлину "надибала" десь "в інтернетах")

будинок не дуже величний, і вражає лише те, що він 4-охповерховий, з дерев'яними перекриттями і сходами, ще й збудований в кінці XVII століття. Тут доктор Джонсон жив і закінчив свій словник. На ті часи - такий будинок це, звісно, круто, а взагалі - було нецікаво (це фото з офіційного сайту будинку)