Юрій Винничук

"Груші в тісті"

після цього оповідання я почала цікавитися Винничуком. Бо це було смішно, сильно і дуже правдиво. Звісно, про дівчат. І, звісно, доволі відверто. Та все одно дотепно. А ще дві-три сторінки друкованого тексту здатен осилити буль-хто

"Діви ночі"

цікава пригодницька історія. Тут гармонійно сплелися бажання висміяти радянський уклад життя і любовні походеньки. Першого більше, аніж другого. Правда у мене залишився післясмак нереальності - важко повірити, шо таке справді могло статися. Але романи ж можуть бути і цілковитими фантазіями, нє?

"Весняні ігри в осінніх садах"

як же пан Юрій любить слабку стать! як же він нас любить!.. лінк для тих, хто хоче почитати більше про його любов :)

"Танґо смерті"

ця історія романтична та ніжна, пронизана вірою у долю і якоюсь фатальністю. А ще тут багато старого "справжнього" Львова, саме такого, яким його варто любити. І ще тут класно тролять москалів (такий собі приємний бонус). Детальніше вже писала

UPD від 29-ого вересня 2014 року

"Граната на двох"

класне оповідання. Трохи сумне, але гарно показує, що якщо постійно хотіти бути першим, у всьому, неперебірливо, то можна ним стати й там, де це небажано...

end of UPD від 29-ого вересня 2014 року

UPD від 24-ого листопада 2014 року

"Легенди Львова"

за цією книгою приховується тяжка робота зі збору легенд по усіляким львівським закуткам, архівам і пам'яті старших людей - зрештою я не знаю звідки :) але пан Юрій стверджує, що легенди достовірні, а не ним вигадані - за ним залишилося лиш майстерно застосувати "слово" для їх опису, мої попередні враження шукати тут

end of UPD від 24-ого листопада 2014 року