це цілком новий Винничук. Тут немає розповідей про купу дівок, до яких я вже звикла (і які змальовані ТАК гарно і ніжно, що навіть забувається ображатися на нього за зайву відвертість). Тут навіть немає його особливого гумогу ("Груші у тісті" - неповторно смішно у своїй правдивості)
це красива історія про історію красивого міста виконана невимушено та легко. І хоча закінчення я вгадала десь одразу після середини, мова розповіді зачаровує, атмосфера відчувається шкірою у повітрі і чується, просто чується музика чарівного танґо!
No comments :
Post a Comment