мій Миколай

якось у жовтні я їздила до Львова через Мілан, і мій літак у Мілані затримали десь на 7 годин. Робити було нічого, тому Петро дав мені завдання - вибрати парфуми, які має "принести" Миколай - отож, я гуляла магазинами і у кінці кінців визначилася, що запах, який мені подобається найбільше - це Mademoiselle від Coco Chanel. А дома я вирішила трохи по-google-ити, щоб дізнатися, який маркетинговий образ тої Мадмуазель від Коко і мені трапилося наступне відео :)

а потім ще одне

і коли я побачила, що ці парфуми рекламує Кіра Найтлі - всі сумніви відпали! я не скажу, що я так уже нею захоплена (чесно кажучи, я про неї взагалі нічого не знаю), але її героїні завжди мають щось спільне зі мною... а оскільки, я впевнена, що її героїні мають мати щось спільне з нею, то можна підсумувати, що якусь подібність я відчуваю і з самою Кірою :)

почнемо з "Піратів Карибського моря" - там у другому епізоді є чарівний момент, коли капітан Горобець кидає Елізабет (яку грає Кіра), наче образу, слово "піратка" (було за що, до речі - вона його поцілувала для того, аби відволікти та встигнути кайданами прикувати до корабля)... і всі решта її героїнь мені відтоді саме "піраткою" й "попахують" :)

наступне яскраве кіно з Найтлі - це "Гордість і упередженість" і саме вона - її гра, її виконання героїні - змусили мене полюбити Елізабет Беннет. Після книги я вважала її цілком звичайною - як на той час, коли написана книга - дівчиною, повною звичайних упереджень та думок, і лише Кіра змогла зробити її ммм... скажімо... ммм... злегка зухвалою... зухвалою - на межі з грубістю, але все ж у рамках ввічливості - і саме це перетворило місс Бенет, у моїх очах, на цікаву та варту уваги містера Дарсі

ще колись я дивилася кіно "Спокута" - там її героїня під впливом емоцій вчиняє купу пристрастних, імпульсивних учинків (одна зелена сукня чого варта...)

у "Love Actually" (взагалі неймовірно романтична стрічка - усім дивитися для підняття настрою та віри у людей) роль Кіри така наївна, така замріяна, така замкнена на собі і власному щасті - найчарівніший момент, коли вона каже: "ти ж мене не любиш?" - і таке щире здивування на обличчі :)

"Never Let Me Go" - у Кіриної героїні високі недійсненні мрії, і ще вона паразитує на чужих емоціях. А потім шкодує страшенно і намагається виправити, та деякі процеси незворотні

"Анна Карєніна" - це одна з небагатьох книг, яку я не змогла дочитати до кінця... звісно, я знаю чим вона завершиться (а хто не знає?) - от тому і не змогла прочитати, бо надто пронизлива історія Анни, надто багато емоцій... і кіно було страшно дивитися

"Last Night" - дуже красива стрічка. Найбільше мені запам'ятався момент укінці, коли чоловік питає дружину: "ти десь була ці вихідні без мене?", а вона каже: "ні, була дома". І тут він помічає її червоні мешти на підборах посеред кімнати, як символ того, що "десь" вона таки була, але йому не сказала... ну, і ще сидіння на підвіконні, медитування на кухні з сочком та прогулянки на цілу ніч зі своїми персональними демонами

думаю, були й інші стрічки з Кірою Найтлі, але ці запам'яталися найбільше. А тепер ще й реклама Mademoiselle by Coco Chanel!

P.S. а Миколай таки приніс, що я замовила :Р