ой, йой - то така загальна реакція. У Кирилка в розквіті триза трьох, чи як то називали британці "terrible twos". Всьо не так. На "куці" (на руці) - лише мама має право брати, якщо не мама, то скандал. Їсти тіко тою ложкою - "викою" (великою), "менькою" (маленькою), синьою! гуляти тіко в тих штанах і в чих чоботах, інакше: "нє". І не "ціпай" (чіпай), і "не буду", "не теба" (не треба), "не наю" (не знаю). І ще собі почав повторювати ниючий невдоволений звук: "умм" - словами не каже, що не так, а ото ниє, в ви - холопи - вгадуйте, чьо я невдоволений
трохи позаписую висловів, щоб потім не забути - найбільше мені подобається як буква "р" замінюється на "й". Таким чином "корова" стає "койовою" - "койова на гойі". Або "сойока-бібобока" - ага. Ще мене в цей час роботів-пилесосів та доставок додому тішить - "йобот" і "койобка". Ми з Петром то всьо називаємо однією фразою: "койова в койобці на гойі" - сміх та й годі. Що цікаво: "мама, візьми на куці" (візьми на руці), але при цьому: "дай юку" (дай руку) - хммм...
купили дрібноті велобіг. Сама історія теж цікава, бо спершу ми подивилися на велобіг в "Антошці", але там було їх всього два, а оскільки ми "не в тємі", то ми вирішили поїхати ще в "Епіцентр". В "Епіцентрі" всі велобіги були на півтора роки - маленькі та пласмасові. Тож ми прийняли рішення вернутися в "Антошку". Але - в тому ж "Епіцентрі" були самокати на Данусика, а ми давно хотіли йому оновити автопарк. І от ми кумуємо самокат Данилку, а Кико в сльози: "хоцю педика" (хочу велосипедика) - і тримає того пласмасового велобіга, якого він обзиває "велосипедом". Отако з плачами верталися ми в "Антошку", дитину образили - старшому купили, а мені? а потім усім хвалився: "мама купила педика"... і ганяє зараз на ньому, шо капці. Десь так само швидко як і Данилко на самокаті чи й велосипеді і сніг йому не заважає від слова "зовсім "
хоче все робити сам, точніше "сама" як Кико каже - роззуватися, знімати куртку, вибирати одяг, ходити по супермаркетах. Якщо хоче йти сам, то руки не дасть нізащо - закладає за спину і всьо. Може влаштувати показовий скандал - це коли кричить, ніби його ріжуть, а на очах ні сльозинки - цьопке таке. Шапку теж щодня вибирає іншу - то "з вушками" (справді шапка під тигра з вухами), то "з кіцьою" (на мапці бомбон пухнастий з якоїсь тварини)
почали вчити кольори. На разі "чєвоний" (червноний) гарно плутається з "зеєним" (зелений). Які знає важко сказати - то вірно називає, то невірно. Видно - як вгадає. Але в тому напрямку нам дуже сподобалася розумна wi-fi лампочка з підтримкою rgb - я з телефону можу по wi-fi її і ввімкнути, і вимкнути, і навіть вибрати колір світла. Ото ми з Кирилком перед сном кольори на лампочці змінюємо та й заодно таким чином вивчаємо
дуже любить старшого братика - має все за ним повторити один в один. Як Данилко засмучений, то втішає, гладить. При цьому може й запустити залізною машигкою в чоло, як шось не по його - отака вона "тяжка" тая братня любов. Але перед школою на прощання дає "цьом" і обожнює їздити з татом Данила забирати. А я дуже тішуся, що хлопці товаришують і гарно бавляться
