саме так - Кирилко почав ходити в садочок! ми йшли до цього рішення досить довго. Спочатку планували в 2.5 роки - не вийшло, бо почалася війна. А потім якось звикли, що він дома, і стало шкода травмувати його тим садочком і адаптацією до нього - ще й відключення світла, сирени, сховища... але те, що відбувалося в вересні - то всьо було останньою каплею. Наша дитина була маленьким диктатором, яка крутила всіма у всі сторони, як собі хотіла. І ми вирішили, прямо як в тому мемчику - най іде і псує день комусь іншому )
вересень, серед іншого, був таким складним, бо Данусик повернувся до школи. Відповідно Кирилку було скучно самому вдома - не було з ким бавитися - я та Петро працюємо, навіть якщо не їдемо в офіс. Відповідно - він нас постійно відволікав. І ми терпіли до жовнтя. Бо в жовтні було заплановано вирватися на море! так, не привиділося - ми поїхали в Хорватію на перший тиждень жовтня! на море! і це був чистий кайф - відсутність туристів, порожні пляжі, все ще тепла вода та непекуче сонце... а от після цього повторного відпочнку ми за тиждень організували дитині садочок. Насправді, він ходить в садочок при Данусиковій школі - що є зручно з точки зору доставки їх обох туди і забирання додому. І ми були вже впевнені в укритті і безпеці дитини протягом тривог. Тому "вибирали", то - голосно сказано. Але все ж домовитися про перший день і приготувати довідки від лікарів, капці і т.д. було потрібно
що я можу сказати? адаптація в 4 роки, то не в 2 - Кирилко зовсім не плакав, жодного дня. Загалом, ідея ходити в садочок йому подобалася і він чекав, коли це почнеться Від нас з татом він чув лише рекламу, він Данилка теж - Данусик любить ходити до школи. І от приходимо ми туди - а там першими приводили діток з молодшої групи, і всі вони плачуть, не хочуть відпускати батьків. Це так кумедно було спостерігати, як Кирилко спочатку гонорово бавився, а чим більше смутку спостерігав, тим ближче до мене переміщався. Перші 3 дні я сиділа з малючком 30 хвилин, а потім йшла гуляти і забирала через 2 години, далі він лишався на півдня
Кирилко періодично комунікував нам, що він не хоче в садочок, але при цьому слухняно одягався, сідав в машину і йшов у групу. Лишався інколи неохоче, але ми домовлялися з ним про подарунки за 5 днів ходіння до садочку, або якогось іншого виду винагороди - як от поїхати на вихідні в гори в басейн. Ще я просила Данусика з ним побаватися 10 хвилин поки сходяться інші дітки - і це теж виручало. А потім Кирилко подружився з Давидом і проблема зникла. Досить кумендо, що Давид - то перша дитина, з якою його познайомили в групі
ще один вид спротиву від Кирилка і демонстрації невдоволення садочком - це відмова там їсти. Перші тижні, його активо мотивували. Але коли він пожалівся нам: "не хоцу в садоцок, там заставляють амати", і ми чітко сказали вихователям не чіпати його - то він поступово відійшов і почав пробувати більше всього. Але там такі "чарівні" заявочки зіучали: "я не люблю їхнє яблуцко, я люблю тіки татове", "мені не смацні ті макайони, я люблю тіки мамині". Це дуууже приємно - але ж!.. зараз все набагато краще, хоча він всю порцію не їсть все одно. А який в нього шок був, що зупа може бути з гречкою чи макаронами! в мене в меню - або борщ, або бульйон, або крем-суп - я інших зуп не варю. То дитина і уявити собі не могла, що буває гречаний суп! а суп з макаронами він називає "непйявийний бульйон, він має кайтоплю" - бо що то за бульйон, в якому є картопля?.. ще класна термінологія - пйобував, амав, доїдав. Думаю можна здогадатися - лише куштував, трохи щось їв, з'їв усе )
садочок підтвердив нам, що Кирилко таки лівша - олівець і ножиці він бере лівою рукою. Хоча їсть дома правою. Якою в садочку він їсть - я не знаю
далі фото саме від вихователів, тому там різна якість і розмір. Я вибирала лише світлини, де Кирилко сам, без облич чужих дітей в кадрі. Але навіть по цих фото видно, який він спершу напружений, стриманий, сконцентрований. А з часом звикає до оточення, розслабляється, стає веселим, починає дурачитися )
