повернення з декрету на роботу - 3

так, так - я повернулася на роботу! звичайно, коли це вже для мене утретє, то невідомого залишилося мало. Але острах, що все забулося і нічого не вийде лишився. Йой! от що той декрет робить у жінками, а? але попердні 2 рази були для моєї кар'єри прям переломними моментами - і все дуже змінювалося. Тож подивимося, що з того вийде цього разу )

6 років 3 місяці: у центрі уваги

отож перший семестр навчання майже весь сюди попав. з найцікавішого - Кирилко навчився читати - повільно, по складах, але читає. Я з ним періодично теж читаю - на систему ми ніяк не вийдемо, бо нам Яринка не дає, але раз в тиждень щось пробуємо. Зазвичай - Кирилко речення, а я абзац або 2. І щось маленьке, звісно - великі букви, багато малюнків, мало тексту. От про баранчика Расела є серія, або про туконі, мешканців лісу. І це дає результат - вчителька Кирилка прям дуже хвалила. Також йому самому починає подобатися - він читає вивіски, етикетки на продуктах… щось, що не є текст, а просто слова - в Данила теж був такий період, як все циклічно…

я, здається, згадувала, що минулого року у Кирилка був найліпший друг Остап. Але він пішов у іншу школу після 0 класу. І - словами вчительки пані Іри - Кирило розцвів. Він відкрився і почав ближче спілкуватися з більшою кількістю дітей. Тепер у нього не 1 друг, а мінімум 3. Він веселий, всюди жартує, товчеться, скаче, випробовує власні межі. Якщо попереднього року - він ішов за Остапом, то тепер він заводить інших! й тому його почали активно запрошувати на дні народження - мій малючок усім тепер головний друг!

ну, і варто особливо підкреслити, який татовий став Кирилко. Ні, звісно, він до мене також тулиться, мазюкається, вимагає «цьом» і оце все. Але з татом - він би всюди їздив! в офіс? супер! в ліс по гриби? без питань! в summerhouse товктися у снігу? чудова ідея! а якщо ще й з Данилом - то взагалі прямо джекпот зірвав

стосунки з братом у нього також цікаві - Кирилко нарешті подорослішав достатньо, щоб розуміти якісь правила гри і щоб Данилку було з ним цікаво. Тому вони гарно бавляться разом, вигадують свої ігри… але при цьому малючок все норовить бути кращим, швидшим, сильнішим - головним! така шалена конкуренція, на яку Данусик майже не ведеться, бо як старший на майже 5 років - все ж таки, він точно сильніший, швидший і більше всього розуміє. Але спостерігати ці конфлікти дрібного і малого альфа самців дуже кумедно )

Яринці рочок: happy birthday!

Кирилку 6 років: happy birthday!

6 років: плаваю як риба

вже з назви зрозуміло, яке найвизначніше досягнення періоду… але про все по черзі )

почнемо з того, що у червні Кирило знову хворів чимось з високою температурою. Чимось незрозумілим - чи то знову пневмонія вірусна, чи то щось з нирками. Повторний аналіз сечі був нормальний, а узд легенть ми вже не робили - почали антибіотики. Тому так і не розібралися до кінця, що з ним відбувалося, але антибіотики гарно подіяли, швидко допомогли. Отак - Кирилко ріс удома з нянею і нічим серйозним не хворів. А тут за рік пневмонія, запалення вуха, вірусна пневмонія, тепер оце… мама - я, себто - дуже засмучена, але так формується імунітет, що ж робити?.. більше контакту з іншими дітьми = більше хворіє… найсумніше, що ми хотіли піти всі разом на випускний Данилка, але - нажаль - довелося мені бути з двома меншими удома. З Данилком ходив лише тато, а я дивилася відео )

все має наслідки - оскільки хвороба була серйозна, ми з Кирилком домовилися, що він буде сидіти вдома і буде берегтися, та лише за таких умов я відпущу його на море з татом. Я з Яринкою цього року вирішили пропустити поїздку в Хорватію - щось мені не хотілося тої довгої дороги з крихіткою. А от хлопці чекали, аж пишали, то я їм організувала діда - пакт був, що дідо глядить Кирилка, а Кирилко глядить діда. Отак ми домовилися - і обоє впоралися! і дідо лишився цілий, і Кирилко не хворів (минулого року він підхопив в Хорватії запалення вуха й антибіотики там пив). Класно було, що в поїздці у діда було день народження - такі дати ми для моря вибрали. Ще так співпало, що саме у той день Анте катав їх на кораблику. А Марія (дружина Анте, нашого хоста) замовила та принесла торт для мого тата - як сюрприз. Ну, так вже діду годили, що капці - я рада за нього. Вважаю, що це крутий досвід затусити з внуками чоловічою компанією

у цій поїздці Кирило в певний момент вирішив спробувати плавати без нарукавників. Звичйно, у нього все вийшло! і більше він їх не одягає. А під кінець літа ще й почав пробувати у басейні пірнати - бере з Данила приклад )

розкажу кілька смішних моментів про Кирилка та його сумлінність - от ми домовилися, що якщо він хоче на море їхати, то має себе берегти і ніде не волочитися з татом. Кирилко то все взяв близько до серця - він навіть не сперечався! навіть не вмовляв, що він кудись хоче! мене Петро! просив малючка відпустити в магазин, а сам Кирилко - ні. І от поїхав Петро по традиційну піцу (ми на вихідних на обід беремо піцу додому - це вже традиція), Данило з ним, я вкладаю Яринку спати. А що ж мій Кирилко? думаю, гляну в камеру, де він, бо чула, що йшов на терасу. Сидить - перед ним підставка на столі, на підставці тарілка, поруч виделка, з іншого боку склянка, ручки склало на колінках - така моя ляля, така чемнюся, чекає піцу! це так мило і навіть щемливо )

Данило традиційно провів 2 тижні у бабусі Валі, то ми були учотирьох. Що я вам скажу - 2 дитини, то не 3. І взагалі - зразу стало ясно, хто у нас шумний (не Кирилко). Малючок дуже гарно бавився з Яринкою, ми ходили разом гуляти, готували їсти, складали лего. Але він скучав за братом дуже! що вже вони потім разом витворяли! ми з Яринкою спимо, а вони фотки нам шлють - мультики випрошують! такі солоденькі 

ще тато зводив хлопців у серпні у кіно. Для Кирилка це було вперше. Йому сподобалося сама подія і особливо попкорн, і вони принесли нам з кінопалацу ковід (ото не можуть з пустими руками вернутися). Кирилко був наш 0 пацієнт, а потім всі перехворіли, і навіть бабусям позавозили - ми в той момент ще не знали, що це ковід, бо тест позитивний мав вже аж Віталік (симптоми були однакові, а він ні з ким крім нас не контактував). Ото перед школою оновили імунітет (це не смішно, я знаю…)

а потім почався новий навчальний рік, перший клас - величезна відповідальність! і купа нових однокласників, щоб потоваришувати! рости, малючок!

if you can't find the words, find the gift

пробило на ностальгію називається - на просторах інтернету надибала рекламу John Lewis до Різдва 2025

12 місяців: ходжу!

наша Яринка почала ходити! десь тиждень чи навіть 2 до свого дня народження робила часом крок, або з ноги на ногу стоячи переступала. А саме на свій день народження почала робити по 4-5 кроків за раз. І їй сподобалося. Падає, але встає і пробує знову - завжди дивувалася цій дитячій затятості, такій безмежній наполегливості. Це ж скільки природа у тих дітей вкладає сили, що вони не здаються при перших невдачах чи якихось перешкодах?.. а йдуть вперто до мети. Ну, це був ліричний відступ )

про Яринку - має 10 кілограм (і 60 грам, якщо точно-точно), зуби нові не вилізли. З зростом якось важко, бо лежачи в мене виходить 75, а стоячи 72 - чи крихітка ніжки згинає, чи ноги розставляє… але одяг ми носимо на 80 сантиметрів - той що на 9 місяців (74 сантиметри) їй, зазвичай, малий. Цікаво, що короткуваті саме штани, светрики цілком і на 9 місяців ще налазять (трохи впритик), а штани короткі - чи то в неї ноги довші в порівнянні з тілом, чи що?.. у хлопців було навпаки, в них светри/футболки завжди ставали малі першими, а штани носилися на розмір менші ще якийсь час. Кумедно так )

говорити крихітка не сильно рветься, але лідирують "ам" - як "дай їсти", просто твердження "я їм" - і "ням-ням" - коли щось дуже смачне, "ну, прям дуууже смачно". Періодично каже "мама", "па-па" (як прощається), "на", "дай" - але ці якось не систематично. І "мама" каже, і до мене, і до Петра, і до Данилка (насправді - до всіх, хто може її носити. Тому - логіка тут є). А! згадала! у нас ще є "нє-нє-нє!". Це прям таке "НЄ!!!" - найвищий рівень відмови! часом ще звучить "най" - але це не той стан обурення взагалі )

дуже багато використовує Яринка жестів: "па-па" і навіть на "привіт" якось по-іншому руками махає, дає "цьом", показує яка вона велика, "тосі-тосі" робить, показує язика, водить ним зліва направо і назад (саме повторює за кимось оці рухи язиком), дмухає зі мною на гаряче (правда, на гаряче дмухаю я, а вона просто повторює дмухання в повітря за мною), шморгає носиком як їжачок, щось дає і каже "а", рукою показує, що вона хоче (але не вказівним пальцем на разі)…

навчилася натискати на кнопки у музичних іграшках - тепер у нас завжди дефіцит батарейок. Любить розкидати і назад у шось складати - в коробку, в кошик, відерко, контейнер. Подобаються крихітці ігри з кришками - накрити і відкрити пляшку, оце от все таке кумедне… дуже потішно як заглядає під диван, коли шукає, що туди закотилося. Яринка "січе" як я це називаю - гребінцем намагається розчісуватися, папірці в туалеті в смітник викидає, тряпкою/серветкою намагається витирати стіл/підлогу. І вона уважна! якщо я кладу іграшту за спину собі, то вона буде обходити мене і шукати, якщо під ногу - то буде туди дряпатися - але вона бачить і розуміє ДЕ! а хлопці взагалі не помічали таких махінацій! підозрюю, вона не буде годину шукати в холодильнику кетчуп або масло )))

я по-трошки вчу Яринку самостійно їсти. Руками, може, й раніше вона пробувала, але тепер прям кукурудзу і горошок може пальчиками брати, і дуже їх любить. А я ще й видаю крихітці ложку або вилку. Їжу накладаю я - в ложку, щось що приліпиться і не впаде від найменшого руху - картопляне пюре, кукурудзяну кашу (не суп)… а вилкою я наколюю шматочки котлеток, м'яска, сирників, омлетика, млинців. Яринці подобається - часом навіть відмовляється їсти, якщо я годую, лише сама хоче

на осінніх канікулах зʼїздили з Яринкою вперше в Буковель - такий собі подарунок перед днем народження - крихітка впоралася чудово! а потім ми влаштували справжнє свято на 1 рочок! і сукню одягнули! і отримали купу подарунків! і поводилася іменинниця дуже чемно - зовсім не вередувала і всіх терпіла. Хоча, якщо чесно, мені здається їй подобається, коли навколо купа метушні відбувається, саме тому Яринка чудово бавилася поруч з іншими дітками. Ще цікаво спостерігати як на фото в 9 місяців - Яринка ще такий пупсик - немовля, середнє між дівчинкою та хлопчиком. А в рочок - вже такі кучері (то в діда! це дуже кумедно, бо зараз мій тато лисий, але то його гени), такі закручені вії, такі жести - дівчисько росте! )