Thursday, 15 April 2021

місяці 13-15: деммм!

малюк у нас ще та "товкача", тому що товчеться без перестанку. Ні секунди спокою в тої дитини не є. І купа всіляких звершень у відповідному напрямку: 23-ого вересня заліз на диван сам, в вересні ж навчився злазити з дивану і ходити по сходах за руку (до речі, злазити з дивану я його вчила досить довго. Данилко свого часу зрозумів значно раніше і за 1 день - десь тричі показала в районі 9-и місяців і профіт. А Кирилкові я показувала місяців зо 3 після кожного прокидання, но він все одно ще мені падав з того ліжка лобом донизу і ніяк не злазив дупою. І от нарешті). Все краще і краще ходить без допомоги. Спершу босоніж ліпше, аніж взутті і на вулиці. Але з часом і в кросівках, і в чоботах почав без проблем вмикати супер швидкість. Постійно норовить десь втекти і вимагає прогулянок від моменту, як продирає зранку очі - "деммм!" :)

зуби: 30-ого вересня виліз верхній лівий зуб! Третій. Четвертий десь між 10-11 жовтня, я так думаю, бо точний момент не зловила, побачила вже як явно проклюнувся. Це був верхній правий. 9-ого листопада виліз 5-ий - верхній лівий, а за ним 22-ого знайшла 6-ий (верній правий) і 7ий (знизу і я думаю, що зліва - в мене не записано де саме. Але вони в нього ростуть в правильному порядку, тому точно знизу - відкривають другу пару нижніх різців. З усіх попередніх пар першими були ліві, тому припускаю, що цей теж лівий). Завершальний в цьому часовому проміжку 8-ий зуб з'явився 4-ого грудня (знизу справа - щоб закрити пару)

гарно і досить самостійно їсть. На разі більше руками, плюс я годую з ложки/вилки. Має хороший пальчиковий захват - це той, коли горошину бере двома пальцями - вказівним і великим. І так наминає по одненькій... знає, що як наївся, то треба віддавати тарілку - навіть якщо вона ще повна і навіть якщо їжа падає - це ж не його проблєми... вправно п'є з звичайного горнятка

словничок у нас також поповнився ого-го:
- на! - означає "дай". Найсмішніше, коли промовляється з наказовою інтонацією: "на!" - я сказав! що не ясно?!. :)
- тато
- деммм - йдем
- гам
- нам-ням - щось смачненьке
- дай - з'явилося десь пізніше в цьому часовому проміжку
- нє-нє-нє - це повторює за мамою "ні-ні-ні" і ще такий жест робить "но-но-но" пальчиком. Наприклад, показує на сходи і каже "нє-нє-нє", бо знає, що йти на сходи самому не можна. І пальчиком мамі помахає - раптом мама забула, що ніззя?
- ого! - шось таке, що його дивує
- мяуу - киця
- трохи всіляких тваринок: ко-ко, уіу (кураріку), бе (більше з інтонацією "бє"), хрю пробував казати. Але ми то все не повторювали регулярно і воно забулося. Наприкінці терміну лишилося гава (то одне з перших слів) і мяу

дуже треба йому всюди вилазити - на диван, на стілець, на іграшки, столик для годування, залазити в шафу. Ну, вилазити/спускатися навчився - от і залазить тепер. Ще одна Кирилкова любов - то шухляда з коробочками, кулькАми і полиці з кастрюлями. Господарочка щодня господарює, їсти варить... сил у мами вже не є :)

почав цікавитися lego - мама має скласти, а Кирилко поділить на детальки. Duplo у нас вагон лишився після Данусика - то ж ми бавимося. Коли запитую що яка тваринка каже, то біжить шукати фігурки тваринок до ящика з конструктором - така кумедна асоціація в малючка :)

а ще ми прикрашали першу в житті Кирилка ялинку! першу, яку він запам'ятає (забіжу наперед - за сезон побито 3 іграшки), якщо бути точними. Така "цяця" цікава! :)

Thursday, 25 February 2021

місяці 10-12: біжу!

здавалося би - нещодавно малючок почав повзати, а ось він вже і на ноги стає біля опори і починає свої перші кроки. Перші самстійний крок (без опори) Кирилко зробив 2-ого серпня. Найцікавіше, що йшов до Данусика! пам'ятаю, Данилка ми з Петром вчили йти від мами до тата і назад від тата до мами. А тут так спішився до братика, що аж забув, що треба триматися. Малючок одразу зробив кроків з 10 - от явіть собі! і після того повзати відмовився навідріз - встає, намагається йти, падає, знову встає. Але якщо не поспішає, то повзти не буде принципово

те, що Кирилко давно говорить "мама", ви, напевно, знаєте, але тепер це стало усвідомлене слово. Також малючок навчився махати "па-па" і казати "гава" - то є песик - та "мяу" - на кицю. Каже "гам", коли хоче їсти, або під час процесу

навчився сам пити з непроливайки і чудово їсть руками без допомоги - якшо поставити йому в доступі тарілочку з перекусом, то Килилко не пропаде...

зуби! в нас їх повилазило аж два - нижній лівий 22-ого червня і одразу за ним 29-ого правий

Кирилко танцює під музику - колінка згинає вверх-вниз тримачись за щось для рівноваги. А ще гарно грається з Даником - хоча то, напевно, Данусикова заслуга :)

намагалися на морі плавати в колі для немовлят, але малючку не сподобалося, то більше на руках або біля берегу ми туснячили. Намашався повзати по терасі до басейну - і мені було так шкода його колінок! але нема ради - тре кудись спішитися, бігом! а ще Кирилка на тому ж морі вжалила оса! звучить страшно, але воно і не підпухло зовсім, хоча протиалергічне я на всяк випадок малючку згодувала

окремо треба підкреслити той факт, що мама вийшла з декрету на роботу! з 1-ого червня (тобто, якраз 8-ого Кирилкові 9 місяців виповнилося). Довелося малюку знайомитися з нянею. Подружилися! на мою думку дуже сприяв цьому процесу Данилко - він був поруч як знайоме обличчя і малюку було спокійніше. А коли Данусик повернувся в садочок, то Кирилко пані Галю вже добре знав і з охотою бавився

ще трошки розкажу про режим. Взагалі я над режимом не сильно працювала. Данилко режим виробив собі сам після півроку. З Кирилком я теж не сильно пам'ятаю, що було до півроку, але одразу після було помітно, що 3 сни йому забагато - вони короткі і в незручний час (всі вечеряти хочуть, а Кирилко зіває), тому я почала всьо трохи совати. Плюс намагалася адаптувати режим до факту, шо у нас є няня - я і не проти була б, щоб він спав з нею (у візочку, наприклад. Данусик так засинав свого часу), але малюк не хотів ніяк. Тому поступово ми вийшли на 2 сни. Перший десь одразу після снідаку, приблизно 9:00-10:00, тривалістю до години часу. А другий о 14:00 і до 16:00, а як пощастить то й довше. Прокидаємося ми всі після 7-ої. Сніданок десь о 8-ій (вже коли Данусик поїхав з Петром до школи - щоб не відволікали), обід біля 12-ої, після другого сну перекус і вечеря між 17:00-18:00. В 19:00 я веду хлопців купатися - коли по черзі, коли разом. А в 20:00 Кирилко лягає спати. І до 21:00 він точно спить :)

окремо винесу відповідь на часте питання - чи прокидається ночі. Так, прокидається. Скільки разів - не знаю - я не рахую. Але загалом я собі здаюся дость бадьорою зранку. На мою думку він ліпше засинає (або я навчилася гарно засинати з ним поруч) і я не впомлюся від ночних прокидань так як то було з Данусиком (бо нічні вкладання займають з Кирилком менше часу)

Friday, 25 December 2020

5 років і 9 місяців - школа

моя дитина пішла до школи! я повторюю собі це щодня - моя! моя!!! МОЯ! малесенька! дитиночка! пішла до школи! важко в таке повірити. Данилко ще такий мацьопенький, а вже такий дорослий у той же час...

ми вибрали приватну школу, тому навчання у нас почалося в серпні (не з самого початку, а з 17-ого числа, але в садочок ми вже з 1-ого серпня не ходили і дуже багато говорили про школу - готувалися морально). Чому приватна школа? чесно, навіть важко сказати - але ми не розглядали державну школу як варіант в принципі. От зовсім не думали про це. Ми живемо за Львовом, тому локальні школи нам не підходили. А шукати якусь львівську здавалося занадто складним і ми одразу почали дивитися на приватні школи близько від нас - щоб було зручно добиратися

довго думали чи одразу в перший клас чи спочатку в нульовий і вибрали нульовий - бо Данилку лише 5 років і 6 місяців в липні виповнилося і здавалося, що 1-ий клас йому зарано. Плюс він дуже активний і я хвилювалася - чи зможе Данилко всидіти на тих уроках? ми вирішили почати з нульового класу і я задоволена вибором - бо всидіти Данусику на уроці було важко і ці перші місяці він багато пристосовувався. Адаптація йшла повним ходом

в школі організовані позакласні гуртки і Данусик почав ходити в басейн - що я вважаю великим плюсиком. В басейні уроки теж відбувалися поступово - от починали вони з пускання бульок носом під водою, а зараз вже вчаться зірочкою плавати! як на 3 місяці - прекрасний прогрес! діти навчилися не боятися води - і це найголовніше!

Данилко багато гуртків перепробував - мама з татом дуже хтіли, щоб він ходив на якесь айкідо чи футбол. Але не склалося. Він не хотів слухатися тренера автоматом. А тренери, що з айкідо, що з футболу не хотіли розбиратися з неслухами і виганяли Данусика і його друзів з заняття. А далі вже ввімкнувся характер моєї дитини - і він відмовився ходити туди, де його не приймали з відкритими руками "сходу". До речі, в басейні на одному з перших занять теж були нюанси з поведінкою, але, напевно, плавати йому надто сильно подобається і це переважило небажання слухатися. А айкідо і футбол його не встигли зацікавити - він же ніколи цим не займався! в морі от плавав, в бесейні також - тому й реакція була "не хочте мене тут, то й не треба". А з плаванням - він вже знає як це круто

навчатися Данилку подобається і я вже бачу результати. Він навчився писати своє їм'я і потроху розкладає слова на букви (коли хоче). Почав рахувати до ста, якщо підказувати йому двадцять-тридцять-...-дев'яносто, але одинадцять-дванадцять-...-дев'ятнадцять він знає, що вже покращення після садочку. Вчаться вони в нульовому класі по програмі першого класу НУШ, а перший клас буде посилена програма розроблена школою

поведінка також виправилася за цей адаптаційний період. У школі психолог рекомендувала вчителям використовувати систему карточок - зелені, жовті, червоні. Хто "заробив" три червоні - той лишається дома. А дома лишатися сумно - нема басейну, немає друзів, мама не дає солодкого. Сточатку йому було важко - до речі мені теж не сильно подобається такий підхід. Але в якийсь момент Данилко зрозумів "правила гри" і червоні картки зникли. Подивимося чи надовго, але зараз "покращення" триває тижні два. Я не сильно вірю, що не буде відкатів, але побачимо ;)

з'явилися нові друзі - Северин, Елай, Сашко! дівчата приносять Данилку сердечка - Злата, Олівія! а з Софійкою вони ходили на плавання на канікулах. Взагалі, коли я сказала Данилку, що у тебе тиждень канікул і школи не буде - то він засмутився. І це чудово! отже, навчання і вчителі не псують своєю присутністю задоволення від спілкування з однокласниками

Tuesday, 17 November 2020

5 років і 6 місяців - карантинне літо

насправді цей період покриває травень, червень, липень, а не, власне, літо. Але по відчуттям - це саме так і було, ніби літо, ніби канікули в школі... а чому - почитаєте, в наступному пості. Лише підтверджу, що в серпні у нас відбувся life changing event для Данусика (думаю, багато хто навіть здогадався... відгадки в коментах понаписуєте?..)

травень був зовсім не літнім, ми навіть опалення крутили - наніч так точно! але все ж природа взяла своє і стало прекрасно! ми з хлопцями багато гуляли, "дули" кульбабки, їздили на велосипеді, повзали на карематі. А потім ще й карантин послабили - мама кричала: "у-ху!", бо Данилко знову пішов в садочок. Ми з Петром його величали "підпільним", бо то було в іншому приміщенні, яке повністю є власністю садочка. Для Данилка це було трохи дивно-кумедно, але він тішився можливості знову гратися з друзями

ще один позитивний ефект карантину, що Данусик знайшов собі товариша по-сусідству. Через хату від нас живе Марко і вони якось зійшлися. Начебто обоє голосисті, шумні і змисні. Але в той же час вони не травмують один одного і не роблять збитків. Це важливо - бо є й інші діти поруч, але я не люблю, коли Данилко грається з ними, бо всі ігри якісь травматичні і закінчуються плачами або образами. А тут мир-злагода. Про наявність суперечок я не сумніваюся, але якось вони самі миряться. І - найголовніше - не травмують один одного навмисно. От Данилко зачастив до Марка бавитися. А мама сі дивує, яка дитина доросла - свої друзі, свої уподобання, без мами, само... час летить, дитина росте...

окремо можу розказати - як ми кумедно з'їздили на море. Кумедного насправді в тому мало, бо з'їздили ми чудово. Але слово "з'їздили", можна замітинити на "прошмигнули". Бо ми поїхали за 2 дні після того як Хорватія відкрила кордони і через днів 5 як ми приїхали, хорвати почали вимагати негативний тест на в'їзді - а ми ж то вже тутечки, нам не треба! кумедно то, що я трохи нервувала отак зірватися і поїхати, просила Петра - давай через тиждень, збиратися в такому темпі важко і т.д., а через тиждень ми б уже нікуди й не поїхали, от. Так шо Петро молодець, не дав "потормозити" :)

на морі було чудово! у Хорватії рівень захворюваності був майже відсутній і було дуже комфортно. Але! найпрекрасніше було то, що ми мали апартаменти з басейном. Це у нас вперше такий досвід - коли басейн весь персонально наш. І з дітьми - це прекрасно. Хочемо - їдемо на море, а не хочемо - плаваємо в басейні. Ми з Петром і вночі плавали - коли діти сплять і не заважають. Данилко ж навчився плавати в нарукавниках! вперше він таке зробив взимку в басейні в горах, а тут, скажімо, закріпив знання. Ми коло навіть не діставали. До кінця відпустки Данилко вже й ниряв під воду

також Данусик з Петром, як справжня банда, їздили собі окремо на кораблику плавати. Моя 5-изполовиною-річна дитина плавала у відкритому морі! і керувала корабликом! часом мені капці як цікаво, шо з нього виросте з таким досвідом з дитинства :)

помітила, що карантин багато чого Данилка навчив. Наприклад, знімати штани в болоті та піску у коридорі, а не на килимі, мити руки після вулиці... раніше я йому мусіла все-все нагадати, а тепер він часом мені каже: "мама, я знаю". Таке моє доросле мале дитинча!

Thursday, 24 September 2020

5 років і 3 місяці - карантин

в цей період було вже багато позитивних зрушень у нашому житті вчотирьох. По-перше, Данилко спав у себе у кімнаті. Навіть якщо і прокидався уночі, то все ж я його клала назад у його ліжко і він швидко там засинав. Поступово ночей, коли він і не прокидався взагалі ставало все більше і більше

ще Данилко у нас став татовим ліпшим другом - вони як "банда" разом і на дні народження, і на свята у садочку, і на відкриті уроки, і до бабці, і на стрижку, і на закупи, і казочку на ніч читають без мами, поки я зайнята малючком. Звісно, мама Днусику все ще дуже і дуже потрібна, але приємно, що він дорослішає і відкритий до альтернатив

і отут в світі стався коронавірус і до Львова завітав карантин! довелося нам вибудовувати нову рутину та нові правила. Кирилко спить 3-4 рази удень і треба бути тихо та не приходити до мами запитати, де светрик, чи розказати, що було в мультику. А ще онлайн заняття - і треба сидіти та слухати. І робити домашні! йой!

загалом, мій висновок, що онлайн з Данилком не працює, він увагу на екрані втримати не може і перемикається на показування всіх своїх іграшок в камеру ноута. Тому оптимально, коли хтось (я) сидить поруч і допомагає. Мене оте допомагання на онлайн занятті страшенно дратувало. Особливо список перед занняттям на 5 пунктів - клей, степлер, ватні диски, тарілочка з водою... а вже скільки прибирання після того! плюс заняття бували часто у час Кирилкового сну - і тоді вони закінчувалися слізьми - "бо я був не перший" або "мене не запитали" (тут можна поставити смайлик, який закочує очі). Садочок старався як міг, але батькам треба не працювати і не мати інших справ - лиш за садочковим планом займатися - тоді то всьо може мати якийсь ефект

з позитивного - виявляється у Данусика чудова пам'ять! він вчить вірш за 10 хвилин, стрибаючи при цьому по дивані і пам'ятає його на наступний день і навіть через тиждень! і навіть через місяць! тобто, пам'ять не якась коротеотермінова на один день, її вистачає на досить довго! а ще лєго, то така забавка, якаю можна гратися півроку - і не набридне! от ніколи б не подумала - але поступово Данилко почав бавитися конструктором годинами. Будувати місто, переодягати чоловічків і Бетменів, нищити поганців :)

карантин сам по собі не сильно позитивна штука, але він також дав багато хлопцям - вони якось поступово почали навіть бавитися між собою (читай - Данилко почав бавитися з Кирилком) і це ж чудово! дрібний підростає і вони з малим починають будувати стосунки

Monday, 3 August 2020

місяці 7-9: повзу!

я ви зрозуміли з назви - Кирилко почав повзати! і це сталося якось дуже непомітно і швидко. От ще у березні він лише час від часу ставав на коліна і розхитувався (вперше 22-ого березня), а за кілька тижнів він уже плазує! під "плазує" я маю на увазі повзає на животі як солдат - але так жваво! відштовхується ногами, підсовує себе руками - бігом! а ще через пару тижнів дрібнота вже почала переставляти коліно і руки - як справжнє повзання на 4-ох! перший раз я побачила повзяння 7-ого березня - це був останній день сьомого місяця, тому я жартую, шо Киривло в 6 місяців вже повзав. І все це протягом 6-ого місяця! а далі хлопчика було не спинити - він вчився, набирався сил і повзав все швидше та швидше

з навикам повзання прийшло і бажання розширювати територію - наш дрібний дослідник тепер подорожує з вітальні у татовий кабінет і зі спальні у Данилкову кімнату цілком самостійно, лиш наздоганяй. І бережи від сходів - бо сходи то така зваба, нема ради на ті сходи, помазані вони медом і тягне його туди магнітом, от!

все більше і більше говорить і комунікує. З'явилося два універсальний слова - "е" і "и". "и" дрібнота каже, коли невдоволена (у Данусика було аналогічне "и-и-и" - як бачимо старший з народження висловлював своє невдоволення яскраво і вокально). А "е" Кирилко робить одночасно виставляючи руку уперед як Ленін (вже перепрошую за аналогію) - "е!" і рука уперед показує, долонькою догори. Були в діда на дні народженні, то Кирусик отакий тост і сказав діду - "е" і рукою жест. Дідові сподобалося і це найголовніше :)

навчився вставати на ніжки і відповідно проситися на руки - приповзе, вхопиться за коліна, встане і каже - "и!", руки тягне вверх. Ну, і як його не взяти, таку милоту? а ще перегукуються з Данилком - дрібний пискне, Данусик і собі пищить, тоді Кирилко ще глосніше і отак почерзі, один за одним! ричати можуть, кричати і пищати - тишею у нас дома і не пахне, ага :)

хлопчина розсмакував пальці на ногах (яка смакота!), я це вперше побачила 17-ого березня (от записала навіть). Тепер як немає чим бавитися, то ногу свою гризе-вивчає

а ше ми почали прикорм! навіть не знаю, яим рекомендаціям на слідувала... по-млєму, у мене вийшла суміш педагогічного, педіатричного і блв (blw - baby-led weaning - прикорм, у якому ведучоб є дитина). З педіатричного ми починали, бо малюк не сидів і не мав зубів, тому я готувала пюре і пробувала давати. Кирилко таким чином спробував кабачок (не сподобався),  гарбуз (ліпше), моркву (норм). То все було дуже малими дозами до 50 грам і 1 раз на день. Потім я пробувала давати рис і гречку - малюку явно не подобалася структура, бо неПюре. Каші я давала своїми пучками як мікродози - так у Кирилка "намалювалася" друга трапеза на день (хоча і дуже мінімальна - але ж це ритуал! всі сідають, мене беруть, самі їдять і мені дають). І м'ясо я педагогічно дала спробувати - вироби з фаршу сподобалися більше, аніж пісне м'яско. Цвітну капусту (спершу не пішло, пізніше малюк перепросив), горошок (нямка), картоплю (вашшє клас, дай ше) я вводила за блв принципом - клаша шматочки безпечного розміру і малюк сам намагався брати і класти до рота

аналізуючи як це все відбувалося, роблю висновок, що в 6 місяців малюка їжа не сильно цікавила. Власне, добре, що я Кирилка не силувала, чекала, коли йому самому захочеться. Також я для себе одразу вирішила не блендерити, а максимум виделкою мнути - це була ще одна причина, чому Кирилко не накидався на їжу в захваті (і чому картопляне пюре та котлетки йому найкраще "заходили" - бо ж структура інша!)

виходить, що від педіатричного я взяла годування ложкою і ввела отак перші кілька овочів у вигляді пюре. Потім ми вводили все решту як педагогічний прикорм - трьома мікродозами за день між пучками пальців, не надто подрібнюючи. А коли з'явилося різноманіття - це десь було ближче до 9-ого місяця - то в Кирилка прокинувся інтерес їсти самому. До того часу він вже навчився трохи жувати яснами - і от блв зйшло просто чудово. Я почала готувати більше всякого такого, що малюк може їсти сам руками. Звісно, спокійно можу і погодувати сама ложкою-вилкою, особливо якщо мені спішно, або "впхати" щось між пучками пальців, але намагаюся не зловживати. Та й Кирилко, на мій погляд, хоче сам

Friday, 31 July 2020

місяці 4-6: спостережливий хлопчик

дрібнота наша підросла і ми почали трохи подорожувати. От укінці 4-ого місяця ми з'їздили в Буковель показати дітям сніг (так-так, зима цього року була така, що доводилося кудись їздити, щоб на сніг дивитися). І досвід був позитивний - їхав Кирилко в машині спокійно (в основному спав на руках, звісно), до території призвичаївся швидко. Мама навіть в басейні поплавала, поки він посидів в тата на руках. A святкування Нового Року ми їздили до моїх батьків в Рівне. А потім у нас було ще дві вилазки в гори - одна самостійна, а інша на зимову корпоративну вечірку. Кирилко уже відвідує вечірки! уявіть собі! :)

дуже цікаво, як дітки по різному розвивається - от Кирилко дуже уважно все розглядає, іграшки передає з руки в руку. І він цього навчився дуже рано, Данилко точно пізніше цікавився іграшками. Плюс в Данилка улюблених іграшок не було як таких, а от Кирилко явно має такі, які йому подобаються, а які ні, а от у фізичному плані навпаки - Данилко весь час кудись біг-спішився, він у три місяці вмів повзати на спині - відштовшувався ногами і сунувся головою кудись. А Кирилко лежав собі перші 5 місяців навіть перевертатися не рвався від слова "зовсім". Переіертатися я його вчила - реально показувала куди тяшнути яку руку-ногу, шоб вийшов переворот! але на 6-ому місяці все змінилося - Кирилко навчився перевертатися і якимось чином переміщатися у просторі (бо "повзанням" я то назвати не можу, але все ж навколо своєї осі він крутився і потроху навіть сунувся, де йому треба було. Тому лишати його самого уже тепер "зась" - треба стерегти :)

окрім того Кирилко десь на 5-ому місяці навчився таляпатися у ванній та навчився реготати (я перший справжній сміх почула 25-ого лютого). А ще повторювати склади - ма-ма-ма, ба-ба-ба. А коли плаче, то дуже навіть чітко каже:"мам!" - тому "ачівка" "перше слово" зарахована! взагалі Кирилко дуже балакучий, йому можна щось розповідати, а він підтримуватиме розмову ставляючи у правильні моменти "агу". Це може так виглядати:
- привіт, Кирилко
- а-гу
- привіт, моя ляля
- а-а-гу
- Кирилко хороший хлопчик?
- агу!
- ой, хороший! гарнюська!
- агу! агу!