Данусику 11 років: happy birthday!

Данусику 11: середня школа

напевно, варто спершу пригадати попереднє день народження - Данилка дуже гарно привітали однокласники! прям з подарунками: Іван - машинку-пазл-конструктор, Злата - книжку, Матвій - цукерки "Тоффі" (подвійна упаковка!), Устим - шоколадка "Мілка" з смаком "Орео", і великий кіндер (аж на 100 грам!), Ілля - кіндер-сюрприз… і це Данилко не робив ніякого особливого святкування - от люблять його, і з усіма Данусик у чудових стосунках

ще мені запам'яталася розповідь Данилка від 14 лютого - на день Валентина - було у них на обговорення у класі - хто у кого міг би закохатися, далі пряма мова: "…то Злата сказала, шо у Іллю, а Соломія і Єва, шо у мене…" - і вираз обличчя задоволений такий, але з намаганням закосити, що йому байдуже. Самого його дівчата - офіційна версія - не цікавлять, але хто ж його знає насправді. І це все дуже кумедно )

полюбив приєднуватися до нас з Петром після ввечері, коли ми п'ємо вино, водичку, чай - отако сідає, вуха розвішує і слухає, про що ми говоримо, коментує щось - такий ще маленький і такий вже великий наш хлопчик

багато читає, не знаю чи воно йому допомогло, чи вчителька Іра підтягнула йому трохи, але підсумкові укінці 4-ого класу стали не 9, а 11 з мови. А то він завжди робив якісь смішні помилки пов'язані з неуважністю. Хоча у молодшій школі офіційно оцінок не ставлять і табелів немає, як я звикла, але батькам бали за контрольні повідомляють. Так що він усе витягнув на колишні "5", або теперішні 10 балів

оскільки це 4-ий клас - останній клас молодшої школи - то було багато гарних щемливих моментів. Наприклад, як сюрприз, діти робили у школі рамку з фотографіями до дня матері. Це було неочікувано, красиво і дуже мило. А ще зняли класом кліп на пісню Скрябіна "Мам" як частина проєкту про українських співаків. І це так торкнуло до сліз: "мам, ти мене вибач, що я став дорослим…"

звісно, що була фотосесія для випуску з молодшої школи, і альбоми, і випускний, і екзамен на вступ до старшої школи - все дуже серйозно! і дуже шкода, що найкращі Данилкові друзі - Іван та Ілля - пішли до старших класів у інші школи

а літо було якесь геть самостійне та дуже швидко промайнуло - не встигла закінчитися школа, і за якісь 2 тижні хлопці мої поїхали самі на море - без мами! зате з дідом! то був для усіх цікавий досвід, я впевнена. Дідо у нас такий, що любить керувати, а Данилко такий, що не любить слухатися - вони знайшли один одного )

а після моря Данилко ще й у бабусі Валі залишився на 2 тижні. Він собі там ще давніше потоваришував з сусідським хлопчиком Льохою - от всюди знайде собі компанію, спільні теми, чи навколо чого "дружити". Соціальні навички - аж заздрю часом - як йому це просто вдається, як легко він знаходить контакт, і з старшими, і з молодшими, і взагалі з дорослими. Ми як до моїх батьків їздимо, то він завжди ходить до Льоші бавитися, м'яча копати, або хоча б поговорити

ще один "талант" Данусика - це те, що все навколо має крутитися навколо нього. Ми укінці серпня підхопили ковід, але ми про це не знали та поїхали в гості до моїх батьків. Якраз збираємося додому, метушня навколо, а Данилу голова болить. Ну, і хтось запропонував йому поміряти температуру. Далі зі слів мого брата, Данилко кричить: "я поміряв!", а нікого немає, він тоді: "ну, де ви всі?!.." звісно, ми ж маємо стояти струнко і чекати поки він поміряє температуру, і важливішого нічого немає, і в центрі уваги може бути лише він. До речі, було 38, але ми той ковід досить легко всі відбули, включно з Яринкою - десь 2 доби температури і все

а потім почалася старша школа - багато предметів, нові вчителі… у нас є такий тиждень, коли влаштовують зустрічі батькам з учителями, я хвилювалася і записалася до усіх, але десь на 3-ій зустрічі зрозуміла, що даремно. Усі відгуки були приблизно однакові - що все Данилку вдається, хіба з уважністю варто попрацювати та з терплячістю (щоб не вигукувати на уроках). Запам'яталося, як вчителька з соціальних наук (є у них такий предмет) назвала його "абсолютна зірка", та як вчитель історії зауважив: "видно, що дитина цікавиться політичними подіями у світі і має обширні, різносторонні знання". Найлегше йому у старшій школі дається математика - він у молодших класам її не любив, а тут прям у захваті, а найважче дається українська мова, до семестрової контрольної ми навіть удвох вдома вчилися. Але загалом всі домашні завдання він робить у школі, додому не приносить. Я ще жодного зошита не бачила. Звісно, що забуває часом, особливо якісь проєкти, які задають на кілька тижнів - це все робиться мало чи не в останній момент, але - тим не менше - отримує 12 балів, навіть посварити не виходить )

ще з цікавого - записалися хлопці на карате. Це теж було досить кумедно, бо обоє впертюшувалися і казали, що не хочуть. Але я вмовила піти на пробне заняття і обом сподобалося. Довелося кімоно купувати, діти навіть Миколаю замовляли, але атестація була раніше, аніж Миколая, то довелося все ж батькам вибором кімоно займатися. Данило отримав жовтий пояс (8-ий дан), а Кирило білий з чорною лінією (9-ий дан). Я ще записала Данусика на гандбол - це у них безкоштовний факультатив у школі. Мені важливо, щоб він там мав фізичне навантаження та десь вихлюпуваа свою енергію. Бо є багато позакласних занять пов'язаних з навчанням (інтелектуальні), або з творчістю, але на мою думку - Данусику досить і уроків для розумового навантаження, а от спорт - то для здоровʼя корисно

оскільки ми займаємося облаштуванням літнього будинку в Карпатах, то хлопці багато їздили "в гори" - потусити - восени гриби збирали, взимку ходили по замерзлому озері (як я Петра сварила, що він їм дозволив, обом! там лазити!) та в снігу копирсалися. Потім навіть разок з'їздив Данусик з татом пригадати як воно на лижах кататися (і він швидше за Петра з'їжджає зі схилу)

ну і 11 років - вперше влаштували йому святкування з однокласниками - ходили на боулінг та в кіно. Петро втомився, але Данусик залишився у захваті - такий вже великим наш мацьопик!

повернення з декрету на роботу - 3

так, так - я повернулася на роботу! звичайно, коли це вже для мене утретє, то невідомого залишилося мало. Але острах, що все забулося і нічого не вийде лишився. Йой! от що той декрет робить у жінками, а? але попердні 2 рази були для моєї кар'єри прям переломними моментами - і все дуже змінювалося. Тож подивимося, що з того вийде цього разу )

6 років 3 місяці: нарешті! велосипед

з велосипедом у Кирилка цікаві стосунки. Ще на 2-ий день народження ми подарували йому велобіг. То сама по собі цікава історія, бо ми їздили по кількох магазиах, дивилися, вибирали і вирішили, що треба повернутися до найпершого варіанту. Але батьки були втомлені, тому між собою погодилися, що завтра купимо. Але не! бо малючок закатав в машині скандал - він хтів "педика" вже, а не додому їхати. Я не знаю, як він зміг то нам пояснити в свої лише 2 роки, але ми вернулися в перший магазин і зробили дитину щасливою. І от рівновагу тримати він навчився ще на тому велобізі, а педалі крутити - ніяк (а велосипед у нас лишився від Данила). І от у вересні наш сусід присоромив Кирилка, що він такий великий - 6 років! - а все ще на дитячому велобізі їхдиш. І Кирилко отримав мотивацію і навчився таки крутити педалі на велосипеді. Вперто розвивав навичку - і тепер він просто не злазить з велосипеда! а велобіг стоїть схованим в гаражі

також перший семестр навчання майже весь сюди попав. З найцікавішого - Кирилко навчився читати - повільно, по складах, але читає. Я з ним періодично теж читаю - на систему ми ніяк не вийдемо, бо нам Яринка не дає, але раз в тиждень щось пробуємо. Зазвичай - Кирилко речення, а я абзац або 2. І щось маленьке, звісно - великі букви, багато малюнків, мало тексту. От про баранчика Расела є серія, або про туконі, мешканців лісу. І це дає результат - вчителька Кирилка прям дуже хвалила. Також йому самому починає подобатися - він читає вивіски, етикетки на продуктах… щось, що не є текст, а просто слова - в Данила теж був такий період, як все циклічно…

я, здається, згадувала, що минулого року у Кирилка був найліпший друг Остап. Але він пішов у іншу школу після 0 класу. І - словами вчительки пані Іри - Кирило розцвів. Він відкрився і почав ближче спілкуватися з більшою кількістю дітей. Тепер у нього не 1 друг, а мінімум 3. Він веселий, всюди жартує, товчеться, скаче, випробовує власні межі. Якщо попереднього року - він ішов за Остапом, то тепер він заводить інших! й тому його почали активно запрошувати на дні народження - мій малючок усім тепер головний друг!

ну, і варто особливо підкреслити, який татовий став Кирилко. Ні, звісно, він до мене також тулиться, мазюкається, вимагає «цьом» і оце все. Але з татом - він би всюди їздив! в офіс? супер! в ліс по гриби? без питань! в summerhouse товктися у снігу? чудова ідея! а якщо ще й з Данилом - то взагалі прямо джекпот зірвав

стосунки з братом у нього також цікаві - Кирилко нарешті подорослішав достатньо, щоб розуміти якісь правила гри і щоб Данилку було з ним цікаво. Тому вони гарно бавляться разом, вигадують свої ігри… але при цьому малючок все норовить бути кращим, швидшим, сильнішим - головним! така шалена конкуренція, на яку Данусик майже не ведеться, бо як старший на майже 5 років - все ж таки, він точно сильніший, швидший і більше всього розуміє. Але спостерігати ці конфлікти дрібного і малого альфа самців дуже кумедно )

Яринці рочок: happy birthday!

Кирилку 6 років: happy birthday!

6 років: плаваю як риба

вже з назви зрозуміло, яке найвизначніше досягнення періоду… але про все по черзі )

почнемо з того, що у червні Кирило знову хворів чимось з високою температурою. Чимось незрозумілим - чи то знову пневмонія вірусна, чи то щось з нирками. Повторний аналіз сечі був нормальний, а узд легенть ми вже не робили - почали антибіотики. Тому так і не розібралися до кінця, що з ним відбувалося, але антибіотики гарно подіяли, швидко допомогли. Отак - Кирилко ріс удома з нянею і нічим серйозним не хворів. А тут за рік пневмонія, запалення вуха, вірусна пневмонія, тепер оце… мама - я, себто - дуже засмучена, але так формується імунітет, що ж робити?.. більше контакту з іншими дітьми = більше хворіє… найсумніше, що ми хотіли піти всі разом на випускний Данилка, але - нажаль - довелося мені бути з двома меншими удома. З Данилком ходив лише тато, а я дивилася відео )

все має наслідки - оскільки хвороба була серйозна, ми з Кирилком домовилися, що він буде сидіти вдома і буде берегтися, та лише за таких умов я відпущу його на море з татом. Я з Яринкою цього року вирішили пропустити поїздку в Хорватію - щось мені не хотілося тої довгої дороги з крихіткою. А от хлопці чекали, аж пишали, то я їм організувала діда - пакт був, що дідо глядить Кирилка, а Кирилко глядить діда. Отак ми домовилися - і обоє впоралися! і дідо лишився цілий, і Кирилко не хворів (минулого року він підхопив в Хорватії запалення вуха й антибіотики там пив). Класно було, що в поїздці у діда було день народження - такі дати ми для моря вибрали. Ще так співпало, що саме у той день Анте катав їх на кораблику. А Марія (дружина Анте, нашого хоста) замовила та принесла торт для мого тата - як сюрприз. Ну, так вже діду годили, що капці - я рада за нього. Вважаю, що це крутий досвід затусити з внуками чоловічою компанією

у цій поїздці Кирило в певний момент вирішив спробувати плавати без нарукавників. Звичйно, у нього все вийшло! і більше він їх не одягає. А під кінець літа ще й почав пробувати у басейні пірнати - бере з Данила приклад )

розкажу кілька смішних моментів про Кирилка та його сумлінність - от ми домовилися, що якщо він хоче на море їхати, то має себе берегти і ніде не волочитися з татом. Кирилко то все взяв близько до серця - він навіть не сперечався! навіть не вмовляв, що він кудись хоче! мене Петро! просив малючка відпустити в магазин, а сам Кирилко - ні. І от поїхав Петро по традиційну піцу (ми на вихідних на обід беремо піцу додому - це вже традиція), Данило з ним, я вкладаю Яринку спати. А що ж мій Кирилко? думаю, гляну в камеру, де він, бо чула, що йшов на терасу. Сидить - перед ним підставка на столі, на підставці тарілка, поруч виделка, з іншого боку склянка, ручки склало на колінках - така моя ляля, така чемнюся, чекає піцу! це так мило і навіть щемливо )

Данило традиційно провів 2 тижні у бабусі Валі, то ми були учотирьох. Що я вам скажу - 2 дитини, то не 3. І взагалі - зразу стало ясно, хто у нас шумний (не Кирилко). Малючок дуже гарно бавився з Яринкою, ми ходили разом гуляти, готували їсти, складали лего. Але він скучав за братом дуже! що вже вони потім разом витворяли! ми з Яринкою спимо, а вони фотки нам шлють - мультики випрошують! такі солоденькі 

ще тато зводив хлопців у серпні у кіно. Для Кирилка це було вперше. Йому сподобалося сама подія і особливо попкорн, і вони принесли нам з кінопалацу ковід (ото не можуть з пустими руками вернутися). Кирилко був наш 0 пацієнт, а потім всі перехворіли, і навіть бабусям позавозили - ми в той момент ще не знали, що це ковід, бо тест позитивний мав вже аж Віталік (симптоми були однакові, а він ні з ким крім нас не контактував). Ото перед школою оновили імунітет (це не смішно, я знаю…)

а потім почався новий навчальний рік, перший клас - величезна відповідальність! і купа нових однокласників, щоб потоваришувати! рости, малючок!