рік і 6 місяців: няня

назва, напевно, сама себе пояснює - у Яринки з'явилася няня! я вийшла на роботу в січні й спочатку це була часткова зайнятість, тому ми з Петром самі крихітку бавили, передавали Яринку як приз з рук в руки між робочими дзвінками. Але з лютого я вже перейшла на повний день і схема явно перестала працювати. Так у нас з'явилася няня - пані Надія. Вона приходить на півдня і дає нам з татом можливість сфокусуватися на роботі без Яринчиної "допомоги", після обіду я кладу Яринку спати, а далі вони з татом їдуть по братиків і Яринка бавиться вже з хлопцями, поки я не звільнюся. Спочатку крихітка була обережна і насторожена з нянею. Але поступово вони потоваришували. Яринка знає, що вони з пані Надією підуть гуляти - отож, одразу несе взуття, шукає куртку, шапку... я рада, що вони знайшли один одного і що все так гарно склалося )

словничок я прям дуже чітко собі записала рівно у півтора роки, зазначаю собі, бо тепер дуже важко розібратися як було у хлопців. Словничок Кирила я також опублікувала в його півтора роки, але там 100 слів! а от у Данила в пості про 18 місяців слів лише 17, а 100 є в рік та 11 місяців (тобто, майже у 2 роки). Чи справді у Кирила було 100 так рано? чогось не віриться, але в той же час - це дуже ймовірно - бо Кирилко був балакучий, що тапки, і в 2 роки вже говорив реченнями на 4-5 слів. Але повернемося до Яринки! маємо такий список:

1. ам - "гам", їсти, це у нас перше слово! і поїсти дівчинка любить! це улюблене заняття

2. ням-ням - щось смачне, солодке і взагалі, коли смачно їсться. Яринка - ще той гурман

3. мама - мама )

4. тятя - тато

5. нє - очевидно, "ні" - це найуживаніше слово )

6. ня - на

7. ня! - "дай" у Яринки теж "ня", але з більш - еее… "вимогливою"? - це м'яко кажучи… - інтонацією )

8. авава - песик

9. па-па - коли прощається, або хоче вже йти геть, закінчити розмову, процес

10. ляля - на себе у дзеркалі та на інших діток так каже

11. тя - так

12. опа - щось переступила, зійшла зі сходинки, щось зробила (м'ячик кинула, наприклад, чи запхала фігурку в сортер)

13. ма - нема, і ще так класно при цьому руками розводить

14. няв - киця

15. у-у-а-а - мавпочка, і рукою по роті махає, то я так навчила, але з жестами, або жести окремо крихітці йдуть точно легше, ніж просто слова

16. беее - баранчик

17. му - корова

18. ко-ко - пташечка

19. аууу - вовк

20. па - впало, але якщо Ярикнка кинула, то воно також просто собі "впало" )

21. но-но-но - не можна, і махає при цьому пальчиком

22. кака

23. тако-тако - отак, примовляє, коли щось складає

24. брр - машина

25. бє - сміття, щось брудне

26. альо - телефон

27. ся - сісти, ми часто кажемо "сюпай", або "сядкай"

28. сє - ще

29. ку-ку - бавиться в "ку-ку" за шторами, тюллю, дверима

30. де ти? - а часто бавлюся з Яринкою, примовляючи: "ку-ку! де ти?!"

31. бах - коли щось голосно гримнуло

зуби - 5-ий зуб (лівий верхній) показався 9-ого лютого, правий верхній, це у Яринки 6-ий зуб виліз 4 березня, а 9-ого і нижній лівий, який у неї 7-ий. Далі я точних дат не маю, але виліз спершу верній лівий кутній, а тоді наздогнав вже нижній правий різець (крихітка не дуже дає собі в рота заглядати, навіть якось була вкусила мене за палець). А на даний момент - на півтора року - вже є всі 4 перші кутні. Тобто, загалом є 12 зубів! залишилося відростити другі кутні та ікла

виросла Яриночка до 80 сантиметрів та важить трохи менше 11 кілограм - це цифри всі прямо в середині усіх дівчачих норм. Але мої старші діти були хлопці, у них норми більші, та й вони також впринципі більшими за середніх росли. Тому Яринка мені все ще така крихітка-крихітка )

мультиками Яринка ще не цікавиться. Навіть, як братики дивляться і садять поруч - то вона на щось відволікається. Але думаю, що очевидно, що раз в словнику є слово "альо" - "телефон" як прилад вона розуміє. І от що їй подобається, то це дивитися на фото - і себе, і братиків, і мене; відео тваринок - я такі навіть зберігаю в інстаграмі в окрему папку для Яринки. І відповідно - телефон дівчинку приваблює - вона намагається з ним ходити, десь вхопить та носиться. І - їй вдаєься саму себе знімати на відео! я не знаю як! до слова - Кирило колись пальцями ресетнув Петру apple watch до заводських налаштувань - а це ж мала б бути якась зовсім незручна комбінація клавіш! отак і тут - коли шось навколо знімає - це досить просто, але себе?.. я ці прекрасні відео-селфі та фото-селфі також зберігаю - це направду дуже кумедно

і згадаю про стосунки зі сходами, бо якщо раніше Яринка спокійно собі сиділа на найнижчій сходинці, то тепер - нема ради! - вона лізе на поворотний майданчик! у нас друге світло у вітальні і тому з майданчику добре прогладається весь 1-ий поверх - от вона сидить і через дірки в перилах на нас заглядає і каже - "ку-ку! а де ти?" )

6 років 6 місяців: читання

по-перше, 6 з половиною років - це прям "вав", яке досягнення. Це ж не просто 6! це "з половиною"! для Кирилка - дуже важлива різниця. Він рахував і чекав. Можливо, тому що він один з найменших у класі. Ще й цей старшим брат, з яким контурувати треба… тяжке життя 6-ирічки… )

з досягнеть - на зимових канікулах я - після досить довгої перерви - от не доводилося мені чути, як він читає текст! - почула як Кирилко читає. З Данилом у мене якось було більше часу, ми прям читали разом, я його мотивувала. Пробувала вчити, але зрозуміла, що ми скоріше посваримося, тому, зрештою, чекала, що навчать у школі. Але от розвивала вже саме читання дуже активно. З Кирилом я мала досвід і навіть не пробувала саме вчити, трохи Данило йому пояснював - як складати букви у склади. Але малючок наш упертий, тому навчився читати теж у школі. Вчать читати зараз зовсім інакше - не по-складах, а цілими словами. І я була вражена - Кирилко справді читає прям великі слова! цілими! звісно, де початок/кінець речення ще плутає. Толком про що читав не памʼятає, зазвичай. Але складати букви у слова уміє чудово. Петро розповідає, що він читає всі вивіски, реклами на бігбордах, коли вони в машині кудись їдуть. Одним словом - маємо таке величезне досягнення!

також у школі в Кирила відбувся виступ, де у нього була головна роль - пташки між деревами. Прям дуже багато слів треба було вчити, та слідкувати за ходом усієї вистави і ніде не помилитися, не пропустити свої слова. Про що жаліється Кирилкова вчителька пані Іра - то це почерк, та те, що закінчує завдання швидше, аби кидати жартики та відволікати однокласників. Сфокусовано працює, лише коли йому явно важко, матеріал новий та треба справді сконцентруватися. Іншими словами - де можна не напружуватися, то там він і не буде

от що залишилося незмінним - якщо йому дати завдання, якщо йому то треба, або він пройнявся відповідальністю, то він нікому спуску не дасть, а зробить. Нічого не забуде, всіх замучить, але досягне свого, вперте рідкісно вродилося оце моє дрібне )

з смішних співпадінь - останній тиждень 2-ї чверті Кирило пропустив, бо хворів. Так само як і в 1-ій чверті пропустив останній тиждень. Лиш тоді він кашляв як не в себе, а тут йому вухо боліло. Я прям чекатиму, що далі буде, аби перевірити чи то новий тренд такий… але це все без температури - цієї зими гарячки Кирило не мав і антибіотик не пив. Будемо вважати, що росте, імунітет виробився і більшість вірусні він переборює безсимптомно (хоча я найбільше чекаю кінця березня, у мене діти найважче хворіють саме в лютому-березні - ніби в них вичерпалися сили боротися. Та й приказка давня сімейна: "1 березня цього року було нахолоднішим днем зими", а також замети на трасі Рівне-Львав 31-ого березня 2013 року - то всьо не дозволяє мені березню довіряти)

я вже десь згадувала, що мої хлопці обоє ходять цього року на карате. То от у грудні у них була перша атестація, здавали на пояса - Кирило на білий, Данило на білий з чорною смужкою. Але у лютому ще були змагання! ми домовилися, що Данило їде на лижі, а Кирило прийматиме участь у змаганнях (бо то різні вікові категорії - день один, а час різний, то ми не хотіли возитися туди-сюди з обома хлопцями). І Кирило переміг! при чому перші 2 підходи він програв, а потім виграв! раз, другий! третій! задоволений був вже своєю золотою медаллю - словами не передати… таке дрібне, а таке затяте! не даремно ми його, ще немовлям називали танчиком (від слова "танк") - пре і не здається, навпростець...

рік та 3 місяці: перші свята

почнемо з циферок: вилізло 2 верхні зуба, точно в січні - бо була дуже довга перерва від попереднього зуба ще влітку (в Кирилка була також пауза після перших двох з добрих 3 місяці, але все ж не 5 як у крихітки). І що кумедно - спойлер! - далі все пішло дуже швидко... також Ярина набрала пів кілограма (в рік важила рівно 10) і виросла на 3 сантиматри (від 73 до 76)

у крихітки почало відростати волосся - і виявилося, що наша Яринка кучерява! а ще - коли дивитися на старіші фото - як же вона подібна на маленького Данусика! поки не було кучерів - то прям одне обличчя! а тепер вона перетворюється на справжню дівчинку! Яринка ходить і ми почали вдягати сукенки і їй вони дуже пасують - така наша ляля )

поговоримо про словничок - перша тваринка з'явилася - "авава" - песик! і всі тваринки стали "ававами", навіть пташки. Почала казати "па-па", а не лише махати рукою. Ще дуже класно говорить "ляяяля", коли дивиться на себе у дзеркало, таке подовжене "я", ласкаве, нявкаюче. "На" тепер і "на" і "дай". Але коли воно "на" - то звучить "ня", а коли це "дай" - то звучить "ня!!!" (і бігом!). Почала - нарешті! - часом з нами погоджуватися - каже "тя!". Примовляє "опа", коли шось робить - переступила, сіла, злізла з ліжка, м'ячик кинула, чи запхала фігурку в сортер. Дуже класно говорить "ма" - нема, і ще так класно при цьому руками розводить. І десь наприкінці цих 3 місяців додалося "няяяв" на кицю. Воно саме отак і звучить з довним "я". Всі тваринки все ще "авава", але говорять вони різні речі ("авав" і "няяяв")

мама вчить Яринку самостійно їсти. Звісно, я все ще годую, особливо, якщо то молочна каша чи суп, але коли на обід каптопляне пюре, каша, овочі, котлетка - то крихітка паралельно зі мною пробує користуватися вилкою та ложкою, трохи розкидає, але у неї незле виходить, дуже навіть незле... їсть ця дитина все! ще й у батьків забирає. І це не жарт - вона завжди пробує, шо я їм і коли б то не було (навіть щойно після її обіду), завжди вимагає, щоб з нею поділилися

дуже крихітку почали приваблювати сходи. Вона їх використовує як стільчик, або столик, або стільчик і столик одночасно - приходить, сідає на нижню сходинку та бавиться на наступній. Все ще любить переберати багато однакових речей, як от картки - тому приносить доміно (у нас дитяче - велике картонне), чи вполює у братків уно карточки і все це на сходах "тасує". Вверх рідко намається лізти, поки важко їй, або лише кілька сходинок - але хоче! саме через сходи навчилася повторювати за мною "но-но-но" і пальчиком махає, але крихітку мамине "но-но-но" не зупиняє )

навчилася вмикати та вимикати світло вимикачем, я примовляю при цьому "on/off", бо то коротші слова. Але їй на разі просто подобається магія, а дію Яринка не повторює

також прикольні у Яринки вибудувалися стосунки з ялинкою. Ми цього року не одягали скляних прикрас - лише дерев'яні та з тканини. І крихітка сприймає ялинку, як величезний склад іграшок. Підходить, дивиться, що їй подобається і здирає. Потім носиться з ними, а ми вже знаходимо під диванами )

аналогічно вона поводилася на новорічній вечірці в офісі! намагалася пограбувати ялинки і спакувати в сумку іграшки, щоб забрати додому. Перша вечірка крихітки! але вона велика молодець, була супер чемна та комунікабельна. Обережна також - на руки ні до кого не йшла, але й не тікала ні від кого

і мама вийшла на роботу! тому Яринці довелося проводити більше часу з татом. І забирати зі школи братиків. І бавитися з хлопцями, поки я не звільнюся. І це теж впливає на неї, вона змінюється, отримує новий досвід та нові навички від спілкування з ними всіма. Наприклад, через те, що вони разом бавилися в кімнаті з телевізором, то Яринка навчилася відкривати шухляди дупою! у нас шухляди на тумбі під телевізором без ручок, відчиняються на натиск. Крихітка просікла - підходить, повертається спиною і дупою саме попадає по шухляді - отак і відчиняє її

а ще - виявляється! - Яринка така сама волоцюга як і ми всі - вона прекрасно їхдить в машині! ще буквально на Різдво як їхали до бабці в Стрий - то була якась каторга - крутилася, плакала, вередувала. А тепер - сидить ціхо. Петро задля експерименту взяв її з собою, щоб забрати хлопців зі школи - і їй сподобалося! за тиждень вже зрозуміла алгоритм, звикла і сама приносить одяг - вдягай мене та їдемо! ми з Петром вражені, яка ж у нас ляля )

Данусику 11 років: happy birthday!

Данусику 11: середня школа

напевно, варто спершу пригадати попереднє день народження - Данилка дуже гарно привітали однокласники! прям з подарунками: Іван - машинку-пазл-конструктор, Злата - книжку, Матвій - цукерки "Тоффі" (подвійна упаковка!), Устим - шоколадка "Мілка" з смаком "Орео", і великий кіндер (аж на 100 грам!), Ілля - кіндер-сюрприз… і це Данилко не робив ніякого особливого святкування - от люблять його, і з усіма Данусик у чудових стосунках

ще мені запам'яталася розповідь Данилка від 14 лютого - на день Валентина - було у них на обговорення у класі - хто у кого міг би закохатися, далі пряма мова: "…то Злата сказала, шо у Іллю, а Соломія і Єва, шо у мене…" - і вираз обличчя задоволений такий, але з намаганням закосити, що йому байдуже. Самого його дівчата - офіційна версія - не цікавлять, але хто ж його знає насправді. І це все дуже кумедно )

полюбив приєднуватися до нас з Петром після ввечері, коли ми п'ємо вино, водичку, чай - отако сідає, вуха розвішує і слухає, про що ми говоримо, коментує щось - такий ще маленький і такий вже великий наш хлопчик

багато читає, не знаю чи воно йому допомогло, чи вчителька Іра підтягнула йому трохи, але підсумкові укінці 4-ого класу стали не 9, а 11 з мови. А то він завжди робив якісь смішні помилки пов'язані з неуважністю. Хоча у молодшій школі офіційно оцінок не ставлять і табелів немає, як я звикла, але батькам бали за контрольні повідомляють. Так що він усе витягнув на колишні "5", або теперішні 10 балів

оскільки це 4-ий клас - останній клас молодшої школи - то було багато гарних щемливих моментів. Наприклад, як сюрприз, діти робили у школі рамку з фотографіями до дня матері. Це було неочікувано, красиво і дуже мило. А ще зняли класом кліп на пісню Скрябіна "Мам" як частина проєкту про українських співаків. І це так торкнуло до сліз: "мам, ти мене вибач, що я став дорослим…"

звісно, що була фотосесія для випуску з молодшої школи, і альбоми, і випускний, і екзамен на вступ до старшої школи - все дуже серйозно! і дуже шкода, що найкращі Данилкові друзі - Іван та Ілля - пішли до старших класів у інші школи

а літо було якесь геть самостійне та дуже швидко промайнуло - не встигла закінчитися школа, і за якісь 2 тижні хлопці мої поїхали самі на море - без мами! зате з дідом! то був для усіх цікавий досвід, я впевнена. Дідо у нас такий, що любить керувати, а Данилко такий, що не любить слухатися - вони знайшли один одного )

а після моря Данилко ще й у бабусі Валі залишився на 2 тижні. Він собі там ще давніше потоваришував з сусідським хлопчиком Льохою - от всюди знайде собі компанію, спільні теми, чи навколо чого "дружити". Соціальні навички - аж заздрю часом - як йому це просто вдається, як легко він знаходить контакт, і з старшими, і з молодшими, і взагалі з дорослими. Ми як до моїх батьків їздимо, то він завжди ходить до Льоші бавитися, м'яча копати, або хоча б поговорити

ще один "талант" Данусика - це те, що все навколо має крутитися навколо нього. Ми укінці серпня підхопили ковід, але ми про це не знали та поїхали в гості до моїх батьків. Якраз збираємося додому, метушня навколо, а Данилу голова болить. Ну, і хтось запропонував йому поміряти температуру. Далі зі слів мого брата, Данилко кричить: "я поміряв!", а нікого немає, він тоді: "ну, де ви всі?!.." звісно, ми ж маємо стояти струнко і чекати поки він поміряє температуру, і важливішого нічого немає, і в центрі уваги може бути лише він. До речі, було 38, але ми той ковід досить легко всі відбули, включно з Яринкою - десь 2 доби температури і все

а потім почалася старша школа - багато предметів, нові вчителі… у нас є такий тиждень, коли влаштовують зустрічі батькам з учителями, я хвилювалася і записалася до усіх, але десь на 3-ій зустрічі зрозуміла, що даремно. Усі відгуки були приблизно однакові - що все Данилку вдається, хіба з уважністю варто попрацювати та з терплячістю (щоб не вигукувати на уроках). Запам'яталося, як вчителька з соціальних наук (є у них такий предмет) назвала його "абсолютна зірка", та як вчитель історії зауважив: "видно, що дитина цікавиться політичними подіями у світі і має обширні, різносторонні знання". Найлегше йому у старшій школі дається математика - він у молодших класам її не любив, а тут прям у захваті, а найважче дається українська мова, до семестрової контрольної ми навіть удвох вдома вчилися. Але загалом всі домашні завдання він робить у школі, додому не приносить. Я ще жодного зошита не бачила. Звісно, що забуває часом, особливо якісь проєкти, які задають на кілька тижнів - це все робиться мало чи не в останній момент, але - тим не менше - отримує 12 балів, навіть посварити не виходить )

ще з цікавого - записалися хлопці на карате. Це теж було досить кумедно, бо обоє впертюшувалися і казали, що не хочуть. Але я вмовила піти на пробне заняття і обом сподобалося. Довелося кімоно купувати, діти навіть Миколаю замовляли, але атестація була раніше, аніж Миколая, то довелося все ж батькам вибором кімоно займатися. Данило отримав жовтий пояс (8-ий дан), а Кирило білий з чорною лінією (9-ий дан). Я ще записала Данусика на гандбол - це у них безкоштовний факультатив у школі. Мені важливо, щоб він там мав фізичне навантаження та десь вихлюпуваа свою енергію. Бо є багато позакласних занять пов'язаних з навчанням (інтелектуальні), або з творчістю, але на мою думку - Данусику досить і уроків для розумового навантаження, а от спорт - то для здоровʼя корисно

оскільки ми займаємося облаштуванням літнього будинку в Карпатах, то хлопці багато їздили "в гори" - потусити - восени гриби збирали, взимку ходили по замерзлому озері (як я Петра сварила, що він їм дозволив, обом! там лазити!) та в снігу копирсалися. Потім навіть разок з'їздив Данусик з татом пригадати як воно на лижах кататися (і він швидше за Петра з'їжджає зі схилу)

ну і 11 років - вперше влаштували йому святкування з однокласниками - ходили на боулінг та в кіно. Петро втомився, але Данусик залишився у захваті - такий вже великим наш мацьопик!

повернення з декрету на роботу - 3

так, так - я повернулася на роботу! звичайно, коли це вже для мене утретє, то невідомого залишилося мало. Але острах, що все забулося і нічого не вийде лишився. Йой! от що той декрет робить у жінками, а? але попердні 2 рази були для моєї кар'єри прям переломними моментами - і все дуже змінювалося. Тож подивимося, що з того вийде цього разу )

6 років 3 місяці: нарешті! велосипед

з велосипедом у Кирилка цікаві стосунки. Ще на 2-ий день народження ми подарували йому велобіг. То сама по собі цікава історія, бо ми їздили по кількох магазиах, дивилися, вибирали і вирішили, що треба повернутися до найпершого варіанту. Але батьки були втомлені, тому між собою погодилися, що завтра купимо. Але не! бо малючок закатав в машині скандал - він хтів "педика" вже, а не додому їхати. Я не знаю, як він зміг то нам пояснити в свої лише 2 роки, але ми вернулися в перший магазин і зробили дитину щасливою. І от рівновагу тримати він навчився ще на тому велобізі, а педалі крутити - ніяк (а велосипед у нас лишився від Данила). І от у вересні наш сусід присоромив Кирилка, що він такий великий - 6 років! - а все ще на дитячому велобізі їхдиш. І Кирилко отримав мотивацію і навчився таки крутити педалі на велосипеді. Вперто розвивав навичку - і тепер він просто не злазить з велосипеда! а велобіг стоїть схованим в гаражі

також перший семестр навчання майже весь сюди попав. З найцікавішого - Кирилко навчився читати - повільно, по складах, але читає. Я з ним періодично теж читаю - на систему ми ніяк не вийдемо, бо нам Яринка не дає, але раз в тиждень щось пробуємо. Зазвичай - Кирилко речення, а я абзац або 2. І щось маленьке, звісно - великі букви, багато малюнків, мало тексту. От про баранчика Расела є серія, або про туконі, мешканців лісу. І це дає результат - вчителька Кирилка прям дуже хвалила. Також йому самому починає подобатися - він читає вивіски, етикетки на продуктах… щось, що не є текст, а просто слова - в Данила теж був такий період, як все циклічно…

я, здається, згадувала, що минулого року у Кирилка був найліпший друг Остап. Але він пішов у іншу школу після 0 класу. І - словами вчительки пані Іри - Кирило розцвів. Він відкрився і почав ближче спілкуватися з більшою кількістю дітей. Тепер у нього не 1 друг, а мінімум 3. Він веселий, всюди жартує, товчеться, скаче, випробовує власні межі. Якщо попереднього року - він ішов за Остапом, то тепер він заводить інших! й тому його почали активно запрошувати на дні народження - мій малючок усім тепер головний друг!

ну, і варто особливо підкреслити, який татовий став Кирилко. Ні, звісно, він до мене також тулиться, мазюкається, вимагає «цьом» і оце все. Але з татом - він би всюди їздив! в офіс? супер! в ліс по гриби? без питань! в summerhouse товктися у снігу? чудова ідея! а якщо ще й з Данилом - то взагалі прямо джекпот зірвав

стосунки з братом у нього також цікаві - Кирилко нарешті подорослішав достатньо, щоб розуміти якісь правила гри і щоб Данилку було з ним цікаво. Тому вони гарно бавляться разом, вигадують свої ігри… але при цьому малючок все норовить бути кращим, швидшим, сильнішим - головним! така шалена конкуренція, на яку Данусик майже не ведеться, бо як старший на майже 5 років - все ж таки, він точно сильніший, швидший і більше всього розуміє. Але спостерігати ці конфлікти дрібного і малого альфа самців дуже кумедно )