Кирилку 5 років: happy birthday!

5 років: випускник садочку

вже кілька років підряд помічаю, що запасів імунної системи моїм дітям вистачає до кінця січня. А далі починається якийсь "атас". Ось так і цього року. І Данило просидів дома в березні 2 тижні з вухом і все скінчилося антибіотиками. І Кирилку всю весну - і вуха лікували, і просто кашель, і соплі вічні. А в червні Кирило взагалі примудрився отримати запалення легень, а потім ще й потрапити до інфекційної лікарні. Щоб ви розуміли, для лікування запалення виписали антибіотик. Це був перший прийом антибіотика за його життя. Виписали антибіотик пеніцилінової групи (найпоширеніша алергічна реакція саме на цей найпростіший антибіотик - чому нам виписали саме його?!..), а виявилося, що Кирилко ще хворів  мононуклеозом! і ця хвороба дає жахливу реакцію алергічну на антибіотики саме цієї групи! тобто, інший антибіотик - і ми не потрапили б до лікарні

у лікарні Кирилко був вже після 10 днів антибіотику - дитина активна, хоче двіжувати, додому не пускають - бо капельниці щодня (це ж уже лікуєм алергічну реакцію - жахливі плями по всьому тілу). Палата з одним односпальним ліжком, матрас кривий і з'їжджає, туалет і душ загальні - як Кирилко висловився: "мені не подобається цей номер, цей номер старий". Кароч, було в нас 5 днів неперервного айпаду і дієтичного харчування (одні каші на водичці). Тато зато нас балував - привозив піцу, картоплю фрі та нагетси з Макдона, картопляне пюре і котлетку від бабці Марти… Кирилко до цього часу згадує, як тато Макдональдс привозив і ми в парку навколо лікарні на лавочці їли. А я до цього часу згадую, як то всьо йому чухалося і я вночі, щоб він спав, масажувала йому ступні ніг - саме масажувала, бо він намагався чухати і робив лише гірше, а спати не міг - так свербіло

і щоб завершити тему - довелося цього літа ще раз пити антибіотик Кирилку в Хорватії, бо вухо заболіло. Дзвонили в страхову, організували нам візит до лікаря на острові, всі діла… перший рік садочку - це шось прекрасне… власне, після запалення легень ми й перестали в садок ходити. Але оскільки вже заплатили за місяць, а Кирилко проходив 3 дні (чесно), то я домовилася, щоб ми прийшли в серпні - приготуватися до випускного і відгуляти саме свято. Так в садочку радили, що має бути якесь логічне завершення цього етапу, і школа не може починатися просто на наступний день. Так! як вже зрозуміло - в вересні Кирилко пішов до нульового класу! )

зупинюся трохи на тому, як ми на море їздили. Знову брали з собою Петрову маму, бо в наших реаліях єдина підстава виїхати чоловіку за кордон, то супроводжувати інваліда, мати від 3-ох дітей, або реєструватися волонтером. Насправді бабуся, то навіть зручно - з'їсти шось зробить, поки ми на морі (мама не їздила з нами щоразу, їй було важко щодня і по 2 рази). Але хлопці вже як затусили, то затусили. Данусик давно впевнено плаває, Кирилко в нарукавниках теж гоноровий - тато був “наросхват”, вони всі хотіли з Петром в воді розважатися

і звичайно ми з паном Анте каталися на кораблику! коли всі діти трохи старші, то це значно цікавіше - ми робили 4 зупинки. Перша зупинка вимушена - Данило пернходив з місця на місце, кораблик підстрибнув на хвилі і він здер собі шкіру падаючи. Це ще та історія - Данусик ридає, Петро в шоці тримає йому коліно і кров, щоб не капало. Тим часом хвиля на мене з Кирилком бризкнула - Кирило злякався і теж ридає. Анте був в захваті - ото поплавали… але рану обробили, подорож продовжили - Данило тепер має на коліні шрам (це у нього четвертий, має на носі, щоці, голові (зашивали), і на коліні. О! ще є цятка на лобі від вітрянки і на плечі від прививки на туберкульоз). Далі ми попливли на пісчаний пляж (їх дуже мало в Хорватії, тому вони цінні), тут вже було морозиво, кава, картопля фрі. Третя зупинка - плавати у відкритому морі, ниряти з маскою, стрибати з кораблика (Данилко, Петро, і Анте). І завершальною була Голуба Лагуна - не та сама туристична, а альтернативна, але колір води від того не став іншим. Тут ми ловили рибу! не вудочками, а такими смішними жилками з гачком накрученимиина шматок пластмаси - та риба така дурна, велася на то все. Живцем було м'ясо курки (сире). Я так скептично на то всьо дивилася… а Данусик зловив свою першу рибку! я ж не вірила, що це можливо, а отак ось вийшло. Кирилку так сподобалася наша подорож на кораблику, що він ще до кінця літа складав з лего кораблики пана Анте. Загалом ми були в Хорватії найдовше в історії наших морських відпусток - 18 днів вся подорож і 14 ночей на морі. Тричі ходили з дітьми в місто - на вечерю, на морозиво і на піцу. Коли діти свідомі - то вдома лишається лише бабця Марта )

ще ми цього літа вперше по гриби ходили з дітьми. Ну, я з Петром теж вперше саме разом - а я взагалі на грибах не розуміюся (в дитинстві ходила, але то було давно, мені років 10-12 було). І от випала нагода, ми навіть в ліс сильно не залазили - йшли собі по доріжці і збирали підберезовики по сторонах. Данилко був в захваті! Кирилкові важко трохи йти і тій високій траві такому дрібному - але якийсь досвід він отримав - що можна в лісі робити

і завершенням цього періоду були: випускний в садочку - з фотосесіями, виступом, віршами, подарунками, вечіркою та прощанням з друзями (Давид залишився в садочку ще на рік і планує йти в іншу школу наступного року), свято першого вересня - знайомство з класом та першою вчителькою, з куратором (до речі, нульові класи сформовано 2 - один, де всі діти після садочку при школі, і інший - для тих, які лише починають знайомство з цією приватною школою), початок навчання - Кирилко так старався! з першого ж дня підійшов до навчального процесу дуже ретельна та відповідально, і святкування дня народження! Кирилко попросив нас поїхати "в гори, в басейн", що означає "провести вихідні в спа готелі в Буковелі". Є свій особливий шарм в горах у вересні - ще так тепло, але не жарко, і день довгий, гуляти просто чудово. А хлопці наші ще й на самокатах - розсікають простір! Петро час від часу катав Кирилка на Данилковому електричному. А по дорозі назад ми ще й в парк динозаврів заскочили - це другі відвідини, але перший раз ми були кілька років тому, з того часу тут відкрили ще додатково різні каруселі. Дитині все сподобалося )

4 роки 9 місяців: впертюх

малючок продожує показувати характер. Так цікаво насправді, Кирилко, начебто, такий спокійний - тихо себе поводить, зазвичай. І забавитися самостійно може (у порівняні - Данусику постійно потрібна увага від когось і чиясь участь у всіх його справах). Але яке ж воно вперте. Oh, my... з Данилком завжди можна домовитися - тєжко, з емоціями, з намаганням перехитрувати, знайти дірку в умовах і правилах, але можна. А оце-от-во... то є танчик... нічим не зіб'єш з задуманого. Сваритися недопомагає, а робить лише гірше (з моїми дітьми взагалі намагання застосувати силу (типу старшого, чи головного - керуючого!) ніколи не працює - чим більше на них тиснеш, тим більший спротив вмикається). Буде голодне, сонне, втомлене - але не послухається і стоятиме на своєму до останнього

в садочку так і не їсть толком. Та й дома вимагає, щоб біля нього танцювали і годували - це в 4-и роки! з половиною. І це точно не тому, що не вміє (торт чи морозиво активно пакує ложкою/вилкою - тут допомоги не потрібно). А просто отака вредність, чи що? ні всадити, ні докликатися, ні вмотивувати. І лише мама має допомагати, інші не підходять. Данусик з 2-ох рочків сам їв. Мав одяш для прийомів їжі - облиивався, обсинювався, але їв сам. І йому це подобалося

було в садочку нове свято. Я його називаю "весняним" - хоч воно і відбулося одразу після Паски. Все ще дивуюся, як вихователям вдається тих дрібних дітей дициплінувати і навчити чогось. Слова Кирилко спершу відмовлявся вчити - тижні два так, а потім за один вечір вивчив - впертюх. Але такі всі красиві дітки були - молодці! Кирикло був котиком )

на саму Паску ми їхдили до моїх батьків до Рівного. Ми з Кирилком ходили святити кошика, поки решта займалися чимось іншим - було весело, дуже сонячно. А ще ми з Петром у дорозі спробували нову розвагу. Мені на день народження Петро подарував iPad. І ми взяли кожній дитині навушники - і вони слухали кожен свою музику! малий з свого iPhone-а, а дрібний з мого iPad-а. Це так мило виглядало! а ще як пригадати, що то подарунок мамі на день народження )

і ше про фото - я пам'ятаю, зо в Данусика теж був такий період - на всіх світлинах тре кривлятися. Чи показувати якісь штуки пальцями - типу "клас" (палець догори), чи якісь "ріжки" (victory), чи просто кудись пальцем тикати. Окуляри вдягнути, коли їх не треба, підіймати ноги, або якось їх розставити широко. І посмішка часто неприродня, або навіть очі закотити. Не знаю звідки береться оця артистичність, чи то манірність?.. добре, що я знаю, що це проходить )

4 роки 6 місяців: зовкінг

найбільшим приколом цього місяця була Кирилкова білінвічність. Бо інколи він знає слово англійською і намагається його вживати/відміняти українською. І це виходить дуже смішно. Наприклад, вперше таке було, як він сказав Петру: "тато, не клапай" (clap - плескати, як "плескати в долоні"). От "не клапай", що то ти "клапаєш"? у нього зараз одна з улюблених пісеньок "I can make your hands clap"... але найсмішнішим було, коли він нам розказував "зовк". З таким хитрющим виразом обличчя каже: "квасний я зйобив зоук?" - а ми собі зирк один на одного - "зовк"? шо таке "зовк"?!! аж раптом Данилко здогадався, шо це joke - жарт. Так що Кирилко любить "зовкінг" - жартувати

ще було кумедно, як Петро з Кирилком поїхали по піцу. І Кирилко почав просити "зелі ай". Петро такий "aye" - це око, ладно... а шо таке "зелі"?.. зелене?" - каже: "покажи мені пальцем, що то ти таке хочеш". Той веде і показує желейні очі (видно, лишилися з якогось Хеловіну, чи що). Петро купив два - йому і Данилку. А вдома ніяк не може заспокоїтися - ну, що ж то за "зеді ай"?.. я кажу - " хіба не "jelly aye"? і Петро такий - "ааа... точно!" фейспалм )

Кирилко продовжує ходити в садочок і все краще та краще адаптовуться до того всього, що там відбувається. Завів собі найкращого друга Давида. Почалися оці стандартні садочкові приколи - я з дівчатками не дружу, я не люблю рожевий колір, я не хочу дружити з Іваном, Хистя (Христя, вихователька) мене не сухалася, Атем (Артем) з Давидом билися і мені це не подобалося, я не хотів іти на заняття. Але загалом я бачу багато класного прогресу і чогось він там тай вчиться - наприклад, вже через тиждень перепитував мене чи він вірно тримає ручку/пензлик, навіть хвалився: "бацис, як я тимаю юкою? павильно?"

також відбувся перший Кирилковий виступ! при чому зразу з козирів зайшов - він приєднався до Данусикового виступу в театрі. Все було гарно (крім того, що у той день було 4 тривоги і 2 з них перебивали подію - після другої залишки вистави перенести на інший день, але садочок був першим - тому Кирилко відстрілявся). Може так негарно, але поруч з Кирилком стояв хлопчик, який весь той виступ плакав. І шкода було дитину, але Кирилко так на нього дивився - аж нахилявся та заглядав в обличчя - з таким зачудуванням: "що тут коїться? чому він плаче? шо таке? не розумію.."

окрім участі у виставі з молодшою школою, Кирилко ще мав свою Норовічну вечірку, де вони ставили Різдвяну казку. Якщо для виступу зі школою костюм робила сама школа, то тут треба було брати в оренду костюм мушкетера. А в прокаті костюмів продавали маски! не знаю, як ваші діти, а мої якраз з 4-ох років переживають період шаленого захоплення від "dress up" - їм подобаються костюми героїв, їхня зброя, чи капелюхи, чи хвости/вуха тваринок. Отож Кирлко випросив маску Ironman і тепер вони з Данусиком регулярко влаштовують fight-и супергероїв

ми продовжуємо їздити в Буловель в спа басейни. Цього року з покращень - Кирилко плаває з нарукавниками! тому з ним більше не треба сидіти в джакузі, а можна усім насолоджуватися великим басейном. Єдине, що йому все одно треба на комусь "нависати" - і нависає він зазвичай над татом. Мені ж доводиться підміняти час від часу, щоб Петро міг хоча б на трошки сходити в сауну. Але прогрес є і це дуже радує )

Данусику 9 років: happy birthday!

9 років: Гаррі Поттер, minecraft, roblocks, ютюбери і друзі

це так кумедно, коли твоєму мацьопику вже 9 років і він весь такий капець який дорослий. Справді - дуже ливне відчуття. Ну, і зміни в ньому вже відбуваються не на фізичному рівні - нові зуби вилізли. І навіть не на рівні нових умінь - навчився читати. А зовсім інші - інколи здається, що невловимі. Отак час собі іде, іде - і хоп! - а дитина вже така доросла

тому й цей пост я назвала отак орієнтуючись більше на Данусикові захоплення - що його зараз мотивує, що йому цікаво, чим він займається у вільний час

почку з книг - в мами вийшло втілити в життя традицію читати на ніч. І Даилко прям вимагає, щоб у хаті були йому нові книжки для читання. Я вже серйохно подумую над пошуком бібліотеки, бо читає він книгу на десь 300 сторінок за тиждень (трохи більшим шрифтом, але все ж - швидкість непогана). Я, на разі, намагаюся купувати йому то, що пообалося мені - "80 дів навколо світу" Жуль Верна (я думала йому буде нудно - алі ні! дитині подобаєтсья читати отакі нудні, детальні описи), "Острів скарбів" Стівенсона, "Таємний сад" (дуже багато уваги я діти доглядали сад і опис того саду - любить про природу!), "Пеппі Довга Панчоха" (таке мантелепо та Пеппа...), "Карлсон" (Данилко багато сміявся), "Пітер Пен" (Данусик читав адаптовану версію англійською), "Том Сойєр" (я навіть хвилювалася, щоб він за Томом не повторював дурниці). Але найулюбленішим залишається для Данусика - Гаррі Поттер. Миколай приніс йому 4-у книгу до бабусі в Рівне і ми її змогли забрати лише на Новий Рік - більше 500 величезних сторінок (там книжка майже в розмірі А4) прочиталися за 10 днів! я горжуся

на 8 років ми Данилку купили телефон - і з того часу почалося його знайомство з віртуальним світом. Спочатку був якийсь сплеск амонгусів (AmoungUs), але в якийсь момент він сам зрозумів, що сюжет тої гри його лякає і ми домовилися бавитися в шось інше. Зараз серед улюблених - Minecraft (думаю, можна не пояснювати, що це) та Geomerty Dash (то така гра на уважність, треба квадратиком стрибати по рівню і уникати перешкод. Плюс можна самому створювати рівні - і оце зараз його улюблена забавка - створити собі рівень, досліджувати - чи може він його пройти, і зробити так, щоб він міг той рівень пройти)

я казала, що Данилко гарно розговорився англійською за останній рік. Так от - тепер тут такий рівень, що він слухає ютюберів, які розповідають про якісь хитрощі в Minecraft англійською мовою! чи мультики Ninjago або Lady Bug and Super Cat - це вам не Пеппа з її простою мовою. Знову ж - горжуся безмежно

і коротко хочу зупинитися на темі друзів - Данусик дуже комунікабельний! у кожній нашій поїздці він знаходить з ким подружитися, він тримає контакт з Євою (наша сусідка) і з її молодшою сестрою Маєю він також дуже класно спілкується (при чому Мая складніше влаштована і більше вимагає особливого ставелення - але йому вдається); він вміє, коли хоче, домовитися з Кирилком і обійти його впертощі; гарно бавиться з дітьми моїх друзів - і з старшими за нього (Михайлик і Марічка), однолітками (Софійка), і молодшими (Маруся, чи навіть Оля та Марко, які більше Кирилкові однолітки і друзі насправді); а ще однокласники - у нього постійно якісь святкування днів народжень, поїздки з класом, вечірки - такий двіж - навіть на канікулах вони продовжують спілкуватися в вайбері. Це так круто - такий насичений social life в дитини )

Alasdair Gray "Poor Things"

4 роки 3 місяці: адаптація

що я можу сказати? адаптація в 4 роки, то не в 2 - Кирилко зовсім не плакав, жодного дня. Загалом, ідея ходити в садочок йому подобалася і він чекав, коли це почнеться. Від нас з татом він чув лише рекламу, він Данилка теж - Данусик любить ходити до школи. І от приходимо ми туди - а там першими приводили діток з молодшої групи, і всі вони плачуть, не хочуть відпускати батьків. Це так кумедно було спостерігати, як Кирилко спочатку гонорово бавився, а чим більше смутку спостерігав, тим ближче до мене переміщався. Перші 3 дні я сиділа з малючком 30 хвилин, а потім йшла гуляти і забирала через 2 години, далі він лишався на півдня

Кирилко періодично комунікував нам, що він не хоче в садочок, але при цьому слухняно одягався, сідав в машину і йшов у групу. Лишався інколи неохоче, але ми домовлялися з ним про подарунки за 5 днів ходіння до садочку, або якогось іншого виду винагороди - як от поїхати на вихідні в гори в басейн. Ще я просила Данусика з ним побаватися 10 хвилин поки сходяться інші дітки - і це теж виручало. А потім Кирилко подружився з Давидом і проблема зникла. Досить кумендо, що Давид - то перша дитина, з якою його познайомили в групі

ще один вид спротиву від Кирилка і демонстрації невдоволення садочком - це відмова там їсти. Перші тижні, його активо мотивували. Але коли він пожалівся нам: "не хоцу в садоцок, там заставляють амати", і ми чітко сказали вихователям не чіпати його - то він поступово відійшов і почав пробувати більше всього. Але там такі "чарівні" заявочки зіучали: "я не люблю їхнє яблуцко, я люблю тіки татове", "мені не смацні ті макайони, я люблю тіки мамині". Це дуууже приємно - але ж!.. зараз все набагато краще, хоча він всю порцію не їсть все одно. А який в нього шок був, що зупа може бути з гречкою чи макаронами! в мене в меню - або борщ, або бульйон, або крем-суп - я інших зуп не варю. То дитина і уявити собі не могла, що буває гречаний суп! а суп з макаронами він називає "непйявийний бульйон, він має кайтоплю" - бо що то за бульйон, в якому є картопля?.. ще класна термінологія - пйобував, амав, доїдав. Думаю можна здогадатися - лише куштував, трохи щось їв, з'їв усе )

садочок підтвердив нам, що Кирилко таки лівша - олівець і ножиці він бере лівою рукою. Хоча їсть дома правою. Якою в садочку він їсть - я не знаю

далі фото саме від вихователів, тому там різна якість і розмір. Я вибирала лише світлини, де Кирилко сам, без облич чужих дітей в кадрі. Але навіть по цих фото видно, який він спершу напружений, стриманий, сконцентрований. А з часом звикає до оточення, розслабляється, стає веселим, починає дурачитися )

4 роки 3 місяці: садочок

саме так - Кирилко почав ходити в садочок! ми йшли до цього рішення досить довго. Спочатку планували в 2.5 роки - не вийшло, бо почалася війна. А потім якось звикли, що він дома, і стало шкода травмувати його тим садочком і адаптацією до нього - ще й відключення світла, сирени, сховища... але те, що відбувалося в вересні - то всьо було останньою каплею. Наша дитина була маленьким диктатором, яка крутила всіма у всі сторони, як собі хотіла. І ми вирішили, прямо як в тому мемчику - "най іде і псує день комусь іншому" )

вересень, серед іншого, був таким складним, бо Данусик повернувся до школи. Відповідно Кирилку було скучно самому вдома - не було з ким бавитися - я та Петро працюємо, навіть якщо не їдемо в офіс. А отже - він нас постійно відволікав. І ми терпіли до жовнтя. Бо в жовтні було заплановано вирватися на море! так, не привиділося - ми поїхали в Хорватію на перший тиждень жовтня! на море! і це був чистий кайф - відсутність туристів, порожні пляжі, все ще тепла вода та непекуче сонце... а от після цього повторного відпочинку ми за тиждень організували дитині садочок. Насправді, він ходить в садочок при Данусиковій школі - що є зручно з точки зору доставки їх обох туди і забирання додому. І ми були вже впевнені в укритті і безпеці дитини протягом тривог. Тому "вибирали", то - голосно сказано. Але все ж домовитися про перший день і приготувати довідки від лікарів, капці і т.д. було потрібно

звіт про Кирилкової адаптації до садочку я напишу окремо. А зараз покажу вам Хорватію в жовтні, наші поїздки до бабусі Валі та в Буковель в спа - ми вперше були в "Хвої" і нам сподобалося! великий басейн, кілька саун, сольова кімната, купа надувного щастя для діте...

і найцікавіше фото, як Кирилко собі проходив мимо, а поруч пролітав Данусикови лікоть - ніби й не сильно той лікоть його і вдарив, але синяк такий смачний на оці вийшов, що мама сфотографувала як компромат )))

Кирилку 4 роки: happy birthday!

Richard C. Morais "The Hundred-Foot Journey"

Jennifer E. Smith "The Statistical Probability of Love at First Sight"