Данусику 11 років: happy birthday!

Данусику 11: середня школа

напевно, варто спершу пригадати попереднє день народження - Данилка дуже гарно привітали однокласники! прям з подарунками: Іван - машинку-пазл-конструктор, Злата - книжку, Матвій - цукерки "Тоффі" (подвійна упаковка!), Устим - шоколадка "Мілка" з смаком "Орео", і великий кіндер (аж на 100 грам!), Ілля - кіндер-сюрприз… і це Данилко не робив ніякого особливого святкування - от люблять його, і з усіма Данусик у чудових стосунках

ще мені запам'яталася розповідь Данилка від 14 лютого - на день Валентина - було у них на обговорення у класі - хто у кого міг би закохатися, далі пряма мова: "…то Злата сказала, шо у Іллю, а Соломія і Єва, шо у мене…" - і вираз обличчя задоволений такий, але з намаганням закосити, що йому байдуже. Самого його дівчата - офіційна версія - не цікавлять, але хто ж його знає насправді. І це все дуже кумедно )

полюбив приєднуватися до нас з Петром після ввечері, коли ми п'ємо вино, водичку, чай - отако сідає, вуха розвішує і слухає, про що ми говоримо, коментує щось - такий ще маленький і такий вже великий наш хлопчик

багато читає, не знаю чи воно йому допомогло, чи вчителька Іра підтягнула йому трохи, але підсумкові укінці 4-ого класу стали не 9, а 11 з мови. А то він завжди робив якісь смішні помилки пов'язані з неуважністю. Хоча у молодшій школі офіційно оцінок не ставлять і табелів немає, як я звикла, але батькам бали за контрольні повідомляють. Так що він усе витягнув на колишні "5", або теперішні 10 балів

оскільки це 4-ий клас - останній клас молодшої школи - то було багато гарних щемливих моментів. Наприклад, як сюрприз, діти робили у школі рамку з фотографіями до дня матері. Це було неочікувано, красиво і дуже мило. А ще зняли класом кліп на пісню Скрябіна "Мам" як частина проєкту про українських співаків. І це так торкнуло до сліз: "мам, ти мене вибач, що я став дорослим…"

звісно, що була фотосесія для випуску з молодшої школи, і альбоми, і випускний, і екзамен на вступ до старшої школи - все дуже серйозно! і дуже шкода, що найкращі Данилкові друзі - Іван та Ілля - пішли до старших класів у інші школи

а літо було якесь геть самостійне та дуже швидко промайнуло - не встигла закінчитися школа, і за якісь 2 тижні хлопці мої поїхали самі на море - без мами! зате з дідом! то був для усіх цікавий досвід, я впевнена. Дідо у нас такий, що любить керувати, а Данилко такий, що не любить слухатися - вони знайшли один одного )

а після моря Данилко ще й у бабусі Валі залишився на 2 тижні. Він собі там ще давніше потоваришував з сусідським хлопчиком Льохою - от всюди знайде собі компанію, спільні теми, чи навколо чого "дружити". Соціальні навички - аж заздрю часом - як йому це просто вдається, як легко він знаходить контакт, і з старшими, і з молодшими, і взагалі з дорослими. Ми як до моїх батьків їздимо, то він завжди ходить до Льоші бавитися, м'яча копати, або хоча б поговорити

ще один "талант" Данусика - це те, що все навколо має крутитися навколо нього. Ми укінці серпня підхопили ковід, але ми про це не знали та поїхали в гості до моїх батьків. Якраз збираємося додому, метушня навколо, а Данилу голова болить. Ну, і хтось запропонував йому поміряти температуру. Далі зі слів мого брата, Данилко кричить: "я поміряв!", а нікого немає, він тоді: "ну, де ви всі?!.." звісно, ми ж маємо стояти струнко і чекати поки він поміряє температуру, і важливішого нічого немає, і в центрі уваги може бути лише він. До речі, було 38, але ми той ковід досить легко всі відбули, включно з Яринкою - десь 2 доби температури і все

а потім почалася старша школа - багато предметів, нові вчителі… у нас є такий тиждень, коли влаштовують зустрічі батькам з учителями, я хвилювалася і записалася до усіх, але десь на 3-ій зустрічі зрозуміла, що даремно. Усі відгуки були приблизно однакові - що все Данилку вдається, хіба з уважністю варто попрацювати та з терплячістю (щоб не вигукувати на уроках). Запам'яталося, як вчителька з соціальних наук (є у них такий предмет) назвала його "абсолютна зірка", та як вчитель історії зауважив: "видно, що дитина цікавиться політичними подіями у світі і має обширні, різносторонні знання". Найлегше йому у старшій школі дається математика - він у молодших класам її не любив, а тут прям у захваті, а найважче дається українська мова, до семестрової контрольної ми навіть удвох вдома вчилися. Але загалом всі домашні завдання він робить у школі, додому не приносить. Я ще жодного зошита не бачила. Звісно, що забуває часом, особливо якісь проєкти, які задають на кілька тижнів - це все робиться мало чи не в останній момент, але - тим не менше - отримує 12 балів, навіть посварити не виходить )

ще з цікавого - записалися хлопці на карате. Це теж було досить кумедно, бо обоє впертюшувалися і казали, що не хочуть. Але я вмовила піти на пробне заняття і обом сподобалося. Довелося кімоно купувати, діти навіть Миколаю замовляли, але атестація була раніше, аніж Миколая, то довелося все ж батькам вибором кімоно займатися. Данило отримав жовтий пояс (8-ий дан), а Кирило білий з чорною лінією (9-ий дан). Я ще записала Данусика на гандбол - це у них безкоштовний факультатив у школі. Мені важливо, щоб він там мав фізичне навантаження та десь вихлюпуваа свою енергію. Бо є багато позакласних занять пов'язаних з навчанням (інтелектуальні), або з творчістю, але на мою думку - Данусику досить і уроків для розумового навантаження, а от спорт - то для здоровʼя корисно

оскільки ми займаємося облаштуванням літнього будинку в Карпатах, то хлопці багато їздили "в гори" - потусити - восени гриби збирали, взимку ходили по замерзлому озері (як я Петра сварила, що він їм дозволив, обом! там лазити!) та в снігу копирсалися. Потім навіть разок з'їздив Данусик з татом пригадати як воно на лижах кататися (і він швидше за Петра з'їжджає зі схилу)

ну і 11 років - вперше влаштували йому святкування з однокласниками - ходили на боулінг та в кіно. Петро втомився, але Данусик залишився у захваті - такий вже великим наш мацьопик!

про baby blues

Данусику 10 років: happy birthday!

ітерація #3

10 років: перший ювілей

спробую широкими мазками охопити рік - от як пафосно! але так воно і є - багато всього відбулося, Данусик дуже подорослішав і побільшав. Він вже впевнено рухається в підлітковий вік і носить мамине взуття та светри! але почнемо спочатку )

укінці 3-ого класу Данилко знову приймав участь у виставі - мене дуже захоплює, що в школі є можливість отримати діткам такий цікавий та різноманітний досвід. Це ж як пізнавання себе, плюс тренування публічного виступу. І найголовніше - Данилку це природньо вдається. Ще мене вразив захист проектів - діти усім класом писали книжку казок, де героями були вони ж самі. Уявляєте - Даниліо з котом Мявіо - нє, ну, як?!! можна було таке придумати? а от придумав в же якось )

про лікування вуха на 2 тижні, ще й з антибіотиком на 7 днів (4-ий раз приймали антибіотик) я вже згадувала. Весь цей час Данилко вчився онлайн - таке собі задоволення, особливо мамі, яка мала пам'ятати його розклад. Але впорався, закінчив семестр з високим рівнем знань

читання - подужали Гарі Поттера (всі 5 книг, які є в шикарному виданні "А-ба-ба-га-ла-ма-га", останні 2 чекаємо як видадуть в тому ж форматі). Також прочитали мандри Гулівера, багато книг про природу книги від прабабусі Галі (вона у нас біолог), про Шерлока Голмса (Данилку сподобалися детективи), книги Астрід Лінгрен та Роальда Даля. Одним словом - ця моя дитина читатиме точно, тре працювати над наступними )

англійська мова - отримав чудовий відгук від вчителя у школі, що він прям дуже виріс. Але воно й так все зрозуміло, якщо всі мультики та відео блогерів Данилко дивиться виключно англійською. Ще й точив розвмови на морі з Анте під час керування кораблем, чи як вони разом ловили рибу. До речі - Данусик зловив свою першу. Дуже тішився! і вперше плавав у відкритому морі

а ще тато Данилка вперше водив збирати гриби в Карпатах. Данусику також дуже сподобалося таке тихе полювання

цього літа він 2-і їздив до бабусі Валі, щоразу на 2 тижні. Сам просився, не сумував особливо (не дзвонив мені часто, додому не просився). Самостійно там собі тусячив, знайшов по сусідству друга Льоху (Олексія) - цей хлопчик завжди знаходить компанію! комунікабельності Данилка я щиро заздрю. Він, і з меншими, і зі старшими знаходить спільну мову - ніколи скучати не буде сам

сусідки Єва і Мая знову приходили влітку на басейн та були хлопцям класною компанією. А ще мене вразило як Данустк з однокласниками дзвонили один одному вайбером - в мене був хіба досвід домашнього телефону. А тут - зовсім інший рівень )

в Данилка випало кілька молочних зубів, так що мишка мала роботу - приносила за зуб гроші та солодощі. А один постійний довелося лікувати - тепер Данусику треба гарно зуби чистити )

і напевно, останнє вперше за цей рік - Данусик став на лижі! для цього з тактом вони їздили на гірськолижний комплекс Плай, перші 2 рази, щоб Данилко з інструктором поїздив, а потім ще 2 рази з татом з траси з'їжджали. Петро дуже гордиться, що Данилку це вміння далося так легко. Тепер має собі компанію і для такої розваги. Вони навіть на Буковель з'їздили під шумок Данилкового дня народження - щоб закріпити нове вміння! а шоб покататися, Данусик використав все моє спорядження! мій фліс, мої штани, мою куртку, мій шолом і навіть мої рукавиці спершу брав (потім нові купили). Хіба лижі спершу були на прокат (бо я на дошці катаюся), а потім ми купили як подарунок на 10 років. І це йому лише 10! а вже як обіймаєш - то такий плечистий стає! росте як на дріжджах - ще навесні ходив в 134 розмірі, а в вересні вже 146 якраз - 140 просто перескочив за літо )

також Петро дуже вражений як легко Данусику виходиьь вчити іноземні мови. Він має уроки іспанської у школі. А я показала йому Duolingo. І дитина тепер з нас знущається - говорить іспанською, щоб ми не розуміли. То я ще в школі трохи вчила і мені того вистачає (плюс логіка), щоб здогадатися. А Петро то чисто в шоці - але приємно захоплюється

а ще Данилко дуже тішився сестричці - спочатку розпитував про неї. Ми разом слідкували як вона росте, якого розміру вона цього тижня (в мене була програмка, яка казала, що от зараз дитинка як авокадо, або як диня, чи кавун). Потім все ходив слухати як дівчинка копається в пузку. А як Яринка народилася - такий вже Данусик ніжний! ласкавий! так він до неї гарно! я прям хочу побачити як він своїх дітей буде бавити. Він її хоче прям дуже - Яринка ж все відчуває - гарно усміхається йому, охоче бавиться, а Данусик тішиться )

словами не передати, який у нас чудовий хлопчик виріс!

Данусику 9 років: happy birthday!

9 років: Гаррі Поттер, minecraft, roblocks, ютюбери і друзі

це так кумедно, коли твоєму мацьопику вже 9 років і він весь такий капець який дорослий. Справді - дуже ливне відчуття. Ну, і зміни в ньому вже відбуваються не на фізичному рівні - нові зуби вилізли. І навіть не на рівні нових умінь - навчився читати. А зовсім інші - інколи здається, що невловимі. Отак час собі іде, іде - і хоп! - а дитина вже така доросла

тому й цей пост я назвала отак орієнтуючись більше на Данусикові захоплення - що його зараз мотивує, що йому цікаво, чим він займається у вільний час

почку з книг - в мами вийшло втілити в життя традицію читати на ніч. І Даилко прям вимагає, щоб у хаті були йому нові книжки для читання. Я вже серйохно подумую над пошуком бібліотеки, бо читає він книгу на десь 300 сторінок за тиждень (трохи більшим шрифтом, але все ж - швидкість непогана). Я, на разі, намагаюся купувати йому то, що пообалося мені - "80 дів навколо світу" Жуль Верна (я думала йому буде нудно - алі ні! дитині подобаєтсья читати отакі нудні, детальні описи), "Острів скарбів" Стівенсона, "Таємний сад" (дуже багато уваги я діти доглядали сад і опис того саду - любить про природу!), "Пеппі Довга Панчоха" (таке мантелепо та Пеппа...), "Карлсон" (Данилко багато сміявся), "Пітер Пен" (Данусик читав адаптовану версію англійською), "Том Сойєр" (я навіть хвилювалася, щоб він за Томом не повторював дурниці). Але найулюбленішим залишається для Данусика - Гаррі Поттер. Миколай приніс йому 4-у книгу до бабусі в Рівне і ми її змогли забрати лише на Новий Рік - більше 500 величезних сторінок (там книжка майже в розмірі А4) прочиталися за 10 днів! я горжуся

на 8 років ми Данилку купили телефон - і з того часу почалося його знайомство з віртуальним світом. Спочатку був якийсь сплеск амонгусів (AmoungUs), але в якийсь момент він сам зрозумів, що сюжет тої гри його лякає і ми домовилися бавитися в шось інше. Зараз серед улюблених - Minecraft (думаю, можна не пояснювати, що це) та Geomerty Dash (то така гра на уважність, треба квадратиком стрибати по рівню і уникати перешкод. Плюс можна самому створювати рівні - і оце зараз його улюблена забавка - створити собі рівень, досліджувати - чи може він його пройти, і зробити так, щоб він міг той рівень пройти)

я казала, що Данилко гарно розговорився англійською за останній рік. Так от - тепер тут такий рівень, що він слухає ютюберів, які розповідають про якісь хитрощі в Minecraft англійською мовою! чи мультики Ninjago або Lady Bug and Super Cat - це вам не Пеппа з її простою мовою. Знову ж - горжуся безмежно

і коротко хочу зупинитися на темі друзів - Данусик дуже комунікабельний! у кожній нашій поїздці він знаходить з ким подружитися, він тримає контакт з Євою (наша сусідка) і з її молодшою сестрою Маєю він також дуже класно спілкується (при чому Мая складніше влаштована і більше вимагає особливого ставелення - але йому вдається); він вміє, коли хоче, домовитися з Кирилком і обійти його впертощі; гарно бавиться з дітьми моїх друзів - і з старшими за нього (Михайлик і Марічка), однолітками (Софійка), і молодшими (Маруся, чи навіть Оля та Марко, які більше Кирилкові однолітки і друзі насправді); а ще однокласники - у нього постійно якісь святкування днів народжень, поїздки з класом, вечірки - такий двіж - навіть на канікулах вони продовжують спілкуватися в вайбері. Це так круто - такий насичений social life в дитини )

8 років 9 місяців: ниряю! як видра!

в липні ми знову віддали Данусика в табір при школі. Цього разу це був творчий табір - діти вчили художників і самі малювали різними техніками. Не дивно, що у творчому таборі було більше дівчат - але дівчата завжди діють на мого Данилка заспокійливо (це звучить тааак смішно). Відповідно - він менше там дурачився (в попередньому таборі Данусик був у групі з донькою сусіда. Так "незаканало" йому. Їй років 11, відповідно вона - як старша - розповідала дома про всі капості, які Данилко там витворяв. А сусід доносив Петру. А Петро - мені. І тоді ми - разом - Данилка взували. Ніжно... скоріше коробили, ніж взували. Але йому все одно не подобалося... чомусь... це в мами - в мене - гумор такий)

а потім ми "заслали" Данусика до бабусі Валі (моя мама) на 10 днів. І якось вони всі - і бабуся Валя, і дідо, і Віталік (мій брат), і сам Данилко - це пережили. Їм навіть сподобалося. І тепер Данилко знову проситься - вже на 2 тижні - взимку на канікулах їхати до бабусі Валі. Це був цікавий досвід особисто для мене, бо раніше Данилко був категорично проти бути десь без батьків. А тут - сам! захотів! і навіть не сумував, і не плакався нам з Петром в вайбері. Звичайно, його там гарно розважали: пекли з бабусею торти (2 різні!), їздили з дідом в зоопарк (бабуся Валя не їздила, бо вони планували з дідом годину! дивитися на павуків в тераріумі), ходили гуляти полем з вуйком Віталієм, а ще бабуся виділили йому грядку і вони разом посадили там кріп і ше якісь квіти - вони потім все літо фотками обмінювалися з прогресом - як воно все росте )

нам вдалося цього року поїхати на море! моє улюблена Адріатичне море біля Трогіру на півдні Хорватії. Данилко вже давно вміє плавати - не даремно ж 2 роки відвідував басейн. Але навіть тут йому вдалося нас здивувати - він відмовився від нарукавників! звісно, на глибину ми його пускаємо лише під моїм наглядом, або з Петром. Але все ж. Ще у них з татом з'явилася прикольна традиція - якшо Данусик втомився, то він хапається Петру на стопи і Петро його так тягне (Петро просто запливає значно далі, ніж я. Та й загалом любить довше кваситися десь під буйками. Тому на запливі зі мною Данилко не втомлються, а з татом - так). Коли ж ми каталися з Анте (ми їхдимо до нього в апартаменти вже 5 років, і це вже не host для нас, а друг) на кораблику до Голубої Лагуни, і Анте дав йому дитячі ласти, маску та трубку - то Данилко ниряв на 3-4 метри униз! сам Анте був дуже здивований. Данусик ниряє як видра!

ця поїздка була також дуже показною з точки зору англійської мови. Бо вони з Кирилком вільно говорили з сусідами, з Анте та його дружиною Марією, в кафе, в готелі на чекіні... враховуючи, що наші діти дуже комунікабельні і самі усіх зачіпають, та ше й розказати можуть сходу просто будь-що, що там їх в даний момент захоплює, і роблять вони це чітко українською з нами - батьками, але англійською з іноземцями - то ми з Петром були вражені. Приємно здивовані. І дуже горді. Щось ми та й вірно робимо в тому житті. А ще я сподіваюся, що вони самі теж відчули - як це круто могти порозумітися з будь-ким, навіть коли для цього треба використати англійську. І зусилля, які витрачаються на вивчення іноземної - повернуться сторицею яскавими враженнями та захватом від спілкування

а останній новий досвід, який Данусик здобув за ці 3 місяці - це рибалка! ми заїхали в "Золоту форель" під Сколе на обід. Там пропонують самому зловити ту рибу, яку вони мають тобі зготувати. Нічого Данилко не зловив, понудився трохи - але більше на рибалку не проситься (перед тим просився з татом - йому було цікаво, що це таке). Ще якраз "Золота форель" мала день народження у той день - 12 років - і нас пригостили шампанським та мафінами!

8 років 6 місяців: артист

цей період захоплює трохи школи і трохи літа. З шкільного життя - в цьому семестрі в Данусика були уроки театру та танців. Я ще з садочку зауважила, що він дуже ритмічний і гарно чує музику, чудово рухається під неї. А тут - театр! Ше й як виставу вибрали "Казку про старого лева" Мар'яни Савки. Це ж така смачна книжка! така неймовірна мова! ммм... одним словом - школа організувала дітям виступ в справжньому театрі - це була ціла подія! вони робили собі костюми в школі, готувалися, їхдили а театр на репертиції... і виступ був дуже якісний як на дошкільнят. Так гарно, що наші діти мають можливість пробувати себе у таких різних амплуа з самого малечку

на закінчення 2-ого класу я Даниклу подарувала першу книгу про Гарі Поттера. Першу  - але таке вилике, ілюстроване видання. Данусик то прочитав за 2 тижні і ми купували ше 2-ий том. А через 10 днів довелося мені купувати ще й 3-ій том. На цьому я зупинилася, бо на мою думку, 4-а книга вже стає значно дорослішою і складнішою. Але ще можна до кінця року. А от далі, думаю, точно рано в тому віці

у квітні ми перевели годинник на літній час і темніти стало пізніше, а час на вечірні прогулянки зріс. І Данилко знову затусив з Євою. Тепер ще й Мая з Кирилком якось краще один одному за віку пасують. То в них такі 2 пари друзів вийшло. Але от смішне - що Данилко обмінявся з Євою номерами телефонів. І вони тепере в вайбері "сошиалайзяться" - обмінюються відео та аудіо повідомленнями. Це тааак кумедно, незвично і дуууже мило. Сучасне покоління - зовсім інакше

ще виготовляли Данусику новий закордонний паспорт, всі перехворіли ентеровірусом (і чомусь Данилко хотів їсти лише кукурудзу), плавали в асейні і закінчували навчальний рік святкуванням в Емілі Резорд

а по закінченню школи ми ще віддали Данусика в табір - вони там вчили, що таке гроза, вогонь, електрика. Навіть в музей науки їздили! Данилку подобається всілякі такі наукові штуки вивчати. Цей чарівний період життя, коли навколо стільки невідомого, незрозуміло, як то все працює, і хочеться все-все знати

8 років 3 місяці: пробую говорити англійською

можливо, я вже згадувала, що ми подарували Данилку на день народження телефон. Купили ми його ще в листопаді - занадто часто він просив у батьків, щоб погратися. А нам все ж телефони потрібні майже безперепвно. Я часом жартую, що з нього взагалі "працюю" (переписки, дзвінки, листа відписати швиденько). Трохи було дебатів в контексті - скільки часу йому дозволяти бавитися, але емпіричним шляхом ми вийшли на певні норми. Ну, і батьківський контроль на iPhone, звісно, вирішує все. Це ж хтось додумався такі "фічу" зробити? комусь же треба було... і тепер багато розмов з Данусиком відбувається про ігри, рівні, досягнення, як пройти, героїв гри - мені відкривають світ Roblox та AmongUs-ів (амонгусів)! це сучасне покоління - я себе інколи такою відсталою відчуваю, що капці )

а ще ми записали Данилка на додаткові заняття з англійської. Прямо в школі один раз на тиждень в нього особисте заняття з вчителькою. Ми попросили сфокусуватися на розмовній мові, бо на нашу думку - він наче соромиться говорити, хоч і дуже багато слів знає. Соромиться говорити навіть з нами, а про інших людей навіть не йдеться

ще один факт, шо у школі початково було 2 класи - один звичайний, а інший англомовний (де вчителі пробували на уроках математики чи природознавства вживати англійські слова, в куратори мотивували дітей на перерві говорити між собою англійською). Я, чесно кажучи, була дуже скептична щодо англомовного клісу, тому ми пішли у звичайний. Але з початком війни кількість дітей в школі зменшилася і ці класи об'єднали. І якщо у першому семестрі вчителі англійську застосовували в'яло, то от в другому вони змінили підхід - і діти заговорили! включно з нашим Данусиком. Звісно, з помилками, але страх говорити зник зовсім

а найцікавіше в цьому, шо Данилко і Кирилко бавляться англійською! мені одразу пригадується дитинство і як я з кузеном пробували бавитися російською. Все чому? бо мультики були в основному російською. І - я так думаю - ми так сприймали, що от дитячий світ говорить цією мовою. А з моїми хлопцями - оскільки вони дивляться мультики англійською - відбулося те ж саме, але відносто англійської мови. Найцікавіше, що дрібний теж щебече аж бігом. Данусик - ліпше говорить, звісно, але не набагато. З іншого боку - їх двоє. І вони один одного в цьому підтримують, і наче мотивують говорити, і старший вчить меншого слів зі школи та уроків, а менший вчить старшого слів, що набрався з мультиків і відео, і в них така вийшла синергія в цьому плані

дуже багато в Данилка зараз з'явилося творчих захоплень. От раніше - ні малювати, ні витинати, ні ліпити - нічого не було цікаво. А тепер - вирізає маски, щось там склеює, робить привидів на нитках. А для малювання - ми втомилися купувати папір. То тато знайшов в гаражі стос старих реферанів з універу (що студенти мені і йому здавали) і діти тепер малюють на рефератах по програмуванню. Подивився Данусик, що деякі реферати скріплені - і почав собі теж книжки робити. Така фантазія...

і ше з чогось нового - це ми з Петром вперше лишили дітей самих вдома. Звучить-то як. Ну, "самих" - це з моїм братом. Та все ж - без нас, батьків. Ми собі пішли на концерт "Кому вниз" в Оперному. А вони з вуйком Віталієм мультики дивилися цілий вечір і їли цукерки. Найцікавіше. що найбільш засмученим був саме Данилко. Перш за все тому, що він сам "Кому вниз" любить слухати і хотів напроситися на концерт з нами. А по-друге, от якось його ображало, шо "вони собі самі пішли, а якже я? мене не взяли". Зате ми потім дивилися відео концепту в записі і діти танцювали - гарний спогад залишило загалом. Але сама ситуація ще раз підтверджує - ця дитина дуже чутлива і ніжна. Любим його, наше сонечко )

P.S. мущу пояснити, що на останньому фото. Це внутрішньосімейний жарт, як Данусик вміє засвинитися. Він впав в калюжу. На дупу, з дуже голосним "чвак". Ми були в батьків у Рівному. Це були останні чисті штани (я взяла 3 штуки на 2 дні). Ми гуляли і були десь 3 км від дому. Це була єдина калюжа в околі. Отакий "красивай" він йшов назад митися і пратися - поросюка мала )

Данусику 8 років: happy birthday!

8 років: я читаю і мені цікаво!

вже з назви можна здогадатися, шо головним досягненням цього періоду є Данилкове читання. Шлях в цій області був цікавий. Я, здається, якось навіть жалілася вже, що тексти Данусик читає неохоче. А як читає, то губить зміст - от слова складає, але не речення, всі розділові знаеи - в ігнор. І як наслідок - не пам'ятає, про що читав ще мить тому. Але - дитина росте - і все змінюється. Минулого року я купила Даилку книжку "Різдвозавр". План був тиснути на цікавість - йому буде цікава історія, хотітиме щвидше дізнатися "що ж там далі?", то й буде сам читати. Але - ні. От в 7 років, йому книжка без картинок (ну, ок - там є картинки, але мало і вони чорнобілі) не підійшла зовсім. Я навіть сама прочитала йому перший розділ - ні, не цікаво, не хочу. І от я запропонувала спробувати знову - вав! він попросив докупити решту книг з тієї серії (ще дві) і прочитав їх усі за ці три місяці. Також ми прочитали "Країну сонячних зайчиків" Всеволода Нестайка. І ще ми прочиали "Різдвяну свинку" від Джоан Роулінг. Загалом контракт у нас такий - один розділ Данусик читає, другий розділ - я читаю, якщо хоче ще - то читає сам. Моя дитина читає книжки по 300 сторінок! сама хоче - ура! мама в захваті :)

а ще ми купили Данусику його перий власний телефон! то було задумано як подарунок на день народження, але купили ми ще в листопаді (чи навіть жовтні). Звісно, в школу ми йому телефон брати не дозволяємо - занадто він ще розгублений і взагалі не слідкує за своїми речима (чесно, він інколи не може сказати, де його спортивна форма. І "де" в цьому контексті - це в класі, чи в роздягалці. Чи чиста вона - то взагалі дуже складне питання. А що треба переодягатися - то це взагалі задача з зірочкою). Але питання телефону давно зріло - тому що він бавиться в деякі ігри (бавляться однокласники - тому обмежувати його не варіант), і відповідно просить в мене або Петра наші прилади. І нам набридло. Тому тепер ми освоюємо можливості батьківського контролю на iPhone - і це працює просто чарівно. Для батьків. А от Данусик чомусь не в захваті. Цікаво - чому, правда?.. :)

можна трощки згадати про Данилкове захопленя робототехнікою і як вони в школі мали цей гурток та уроки в укритті, і під ліхтариками на батарейках... але шось він перегорів і в другому семестрі не захотів продовжувати програмувати роботів. А з наближенням весни вже й відключення електрики перестали бути такими болючими

от в Буковель в басейн ми їздили багато - чотири рази за ці 3 місяці - ну, раз моря не було того року, то хай діти хоч так плавають. І день народження Данилка ми також святкували  Буковелі - без торта і свічок, зате тюбінг, піцца і басейн :)

7 років 9 місяців: другий клас на Науковій

я, коли пишу оці звіти, то починаю, зазвичай, з фоток - переношу все з мобілки на ноут, тоді акуратно передивиляюся, вибираю найліпші за потрібний період, додаю їх в порожній допис, а текст потім дописую пізніше, коли є натхнення. І от почала я цей пост з того, що саме себе вразила - стілько світлин у мене виявляється є! такий насичений період видався - хто б міг подумати! ото сподіваюся, що мене всі ці фото зараз надихнуть на прекрасний допис )

отож, перш за все, ми проживали останній місяць літа - було багато басейну, сонця і бздур. Якраз я - нарешті! - вгадала з відтінком лаку на нігтях, щоб він співпадав з улюбленим - цього року улюбленим - купальником, і фотографувалися ми просто нескінченну кількість разів кожного дня. Добре, що погода дозоляла (зараз в січні, то взагалі суцільне сумне зітхання - так добре було, теплесенько). Також батьки - це я з Петром - мали відпустку. І хоч ми нікуди не поїхали, але мали час зробити кілька вилазок з дітьми: пообідали в "Вілла Австрія" в Наварії - тут Данилко похнайомився з кроликами, найдужче його вразило, що білі кролики мають червоні очі, з'їздили до Львова на прогулянку, щоб подивитися на спалену москальську техніку - це взагалі суцільний захват у всіх

а назвала я пост "другий клас" - бо то була дуже важлива для моєї сім'ї подія. Данилко з хати забирається зраненька, Петро почав в офіс частіше їхдити (бо якщо вже виїхав везти Данусика в школу, то воно лягає гарно ще й поїхати працювати до людей), а я лишиюся сама з Кирилком. Ну, і нова рутина намалювалася - бо то традиція, що тато з Кирилом їдуть по Данилка в школу

школа відкрила нове приміщення, бо старе було біля аеропорту і там зараз нікого не пускають навіть просто проїхати. Воно поруч з бомбосховищем і в самій школі також є укриття, яке призначене саме для діток молодшої школи. Іншими словами - ми вирішили, що це безпечно. І після такого тривалого навчання онлайн, важливо, відвідувати школу офлайн та спілкуватися з однолітками. Також, на мою скромну думку, Данилку там навіть спокійніше - адже вони з однокласниками бавляться, або продовшують з вчителем уроки і таким чином не відчувають - чи не фокусуються? - на тому, що навколо повітряна тривога

Данусик - то дуже мила моя дитина. Але як я побачила фотки з 1-ого вересня, то зразу Петру сказала - він іде з Ірою за руку, бо не слухався. І я була права! їх з Давидом мусіли розділити, бо вони дурачилися )

ще Данилкові дуже сподобалися ребра - це було його гастрономічне відкриття. А почалося все з "Реберні на Стрийській". Там красиві скульптури рук навпроти - Петро їх запримітив, як відвозив Данусика до школи і при нагоді запропонував поїхати погуляти. А там "Реберня"! і відчиняється о 12:00, а зараз саме 11:55 - це знак! треба йти! замовили собі ребра і Даникло у нас "віджав" половину! добре, що хоч Кирилко чесно їв свою картоплю. Після того, мацьопик періодично проситься в "Реберню" на вечерю - шо з тих дітей повиростає?..

ще в 2020 році ми поїхали в Буловелі в спа-готель. Він нам сподобався тим, що басейн прямо в приміщенні і не треба багато одягу взимку з собою носити - можна прямо в халаті в спа спускатися (що й робить більша частина відвідувачів). І ми вирішили з'їздити туди знову. Басейну ж у Данилка як факультативу більше немає - а йому це подобається. То треба зробити дитині радість. А ще поруч є джакузі, яке Кирику підходить - і по глибині, і по температурному режиму. У нас в Буковелі завжди насичена і дуже активна програма - саме тому Данусик на останньому фото такий засмучений - втомився бідолашка, змучився від нас, так ми їх вигуляли того разу

ну, і завершальним акордом був Хеловін - я минулого року вже вирізала гарбуза-монстрика. То досвід маю. І свічку цього разу купила спеціально для оказії, щоб не палити якісь ароматизовані і фігурні. Гарний монстрик вийщов. А який суп ми потім з нього зварили... ммм... з креветками! все як Данилко любить )

7 років 6 місяців: коліжанка

як я писала в минулому пості - Данилко познайомився з сусідською дівчинкою Євою. І вони почали товаришувати. Звідси і назва посту - має тепер собі коліжанку. Мушу дати якихось трохи історичних даних - він багато контактував з іншими дітьми. В попередньому будинку поруч жили Марко та Максим. І він ходив до них бавитися, і хлопці часом приходили до нас. А в моїх подруг старші дітки - то дівчата. Тому він перетинався з Софією і Марусею. Але є одне "але". Данилко сам по собі дуже легко підпадає під чийсь вплив, він є активний та нестримний в діях, в емоціях також. Я дуже часто йому кажу, шо він не має почуття міри - отак починає дурниці робити, дорослі намагаються пожартувати і зам'яти, а він не може спинитися і гне свою лінію та продовжує робити дурниці (стрибати по дивані, чи стояти на столі, чи мявкати на всю хату - розумію, що це дитячі розваги, але інколи це недоречно. Сварити я не хочу і вибираю тактику прохання або жарту, а він не сприймає це всерйоз). І от з хлорцями - то виходять 2 чи 3 отакі нестримні урагани з дикою енергією, яка бушує і кипить (їм досить 5 хвилин разом - і вони вже кидаються камінням по жабах в ставку). А з дівчатами ігри значно спокійніші - і мені це так подобається! ніхто не бігаає як навіжений по сходах і не сипле пісок на голову іншому... я думаю ви зрозуміли - мені його дружба з дівчатами підходить ліпше )

шоб додати сюди ше чогось цікавого - в мене рідний брат і ще 3 кузени. Тобто, що таке дівчинці знатися з хлопцями я ніби-то знаю з власного досвіду. Але все одно їхня динаміка дуже цікава. Я якось давно не спостерігала дівчат так зблизька і це дуже мило. Єва така вихована, спокійна, ніжна. Завжди знайде, що сказати, гарно розповідає, акуратно їсть - милота милот. Я не зазвдрю, просто розумію, що діти - то діти, але різниця між дівчатами і хлопцями таки є. Наприклад, я якось почула як Єва заявила Данилку: "а тобі не здається, що ми стали такими... ну, такими... близькими... еее... друзями?" - я з того сміялася дуже довго. Або як Данилко жалівся, що: "Єва вже всім своїм друзям про мене розповіла, а я про неї чомусь не хочу розповідати..." - і шо тут додати? - хлопчисько!

окрім того у Данилка продовжувалося онлайн навчання, як і у Єви. Отак воно все якось і відбувалося - урок, перерва - поганяти з Євою на велосипеді, урок, обід, ще урок, перерва - звалити до Єви на батут, мама загнала на наступний урок, прийшла Єва чекати Данилка біля басейну. А потім: "мама, ми хочем зробити пікнік! принеси нам фанточки і перекус". І мама така: "чому пікнік у них, а канапки нарізаю я?.."

ще з смішного була історія як Данилко мучив мене півдня, щоб я навчила його робити бульки з жуйки. А потім виявилося, що то Єва вміє бульки дути і тому йому також треба було "срочно" навчитися. Або я вони двоє облкеювалися татушками з піратами - то Єва собі папугу на руці наклеїла, а Данусик мій черепа на лобі )

якщо говорити про навчання - то спершу я була дуже скептична і сприймала це все - хоч під ногами не плутається, коли в мене робочі наради. Але насправді, вони шось там навіть вчили і навіть вивчили (що взагалі фантастика). Я в минулому пості згадувала, що їх навчили як користуватися годинником. Він сам мені приходив розповідати про кілограми і про метри. Вони всім класом читали книжки - і це теж було круто, що читають всі одну й ту ж книгу. Читання його прокачувалося як вміння і ставало все кращим і швидшим. І рахувати в межах сотні вони також навчилися на уроках. А ми ще й почали пояснювати принцим множення - і нормально йому так зашло. Але це все не відміняє небажання напружуватися. Як тільки почалися в червні канікули - так і Данилка стало дуже важко до будь-чого мотивувати. Дитина не хоче і все тут, каже: "що це за канікули, коли треба робити завдання?!. я таких канікул не хочу!" - і не посперечаєшся ж...

цього літа тато наш не виїздний з України, як і усі чоловіки... я ще мала якісь плани - чи то сподівання? мрії? - поїхати самій з дітьми в червні в Хорватію, але Петро мене відмовив. Сказав, що я з тими двома "товкунами" там ще більше змучуся, ніж удома, та й дорога самій буде дуже важкою. Тому ми лишилися на літо у Львові. І це наше "втрачене літо" врятував міні-басейн!

насправді як басейн воно не задумувалося. Ми просто хотіли мати в ландшафті якусь water feature - щоб от чути дзюркотіння і бачити блискіт води на сонці. Тому зробили вздовж тераси "калабаню" на 60 сантиментів в глибину. Але цього досить дітям, щоб і плавати, і навіть стрибати. І ця штука просто таки "зробила" літо - було дійсно дуууже жарко цього року у Львові - можна б було зваритися, якби не можливість зануритися у воду. Я засмагліша, ніж після будь-якого моря - бо та засмага підтримувалася протягом всіх літніх місяців. А вже які дітиська чорнющі - капці!

7 років 3 місяці: online навчання

складний видався у Данусика цей період. По-перше, в нього піднялася темперапутра прямо на святкуванні 7-и років. І потім виявилося, що то ковід. Перехворіли всі ми і всі гості. Без якихось особливих нюансів - що вже добре - але слабкість тримала дуже довго. Єдиним, хто не мав у нас температури, був тато. І ми перші дні думали, що то якась простуда. Але Петрові встрілило в голову зробити швидкий тест в офісі - в п'ятницю! - і він виявився позитивним... отако хворіючи тиждень, ми випадково дізналися, що у нас ковід

і звісно, Данилко мусів ще відсидіти на самоізоляції - правда співпало, що усю школу також відправили на карантин. Хоч було не так образливо йому вчитися онлайн. Але після 2-ох тижнів дома святкувати день народження в розважальному центрі було вже якось недоречно, та й ні в кого з батьків не було сил - ні моральних, ні фізичних. А Данусик так хотів - кульки, аніматорів, друзів... з одного боку Данилко народився в прекрасний святковий період - це наше найулюбленіше зимове свято: після Миколая, Новго Року, Різдва, Старого Нового Року, Водохреща - такий завершальний акорд! а з іншого боку - зима і зробити дитяче святкування дуже складно - завжди хтось хворіє, дорога важка через сніг/завірюху/ожеледицю...

а далі почалася війна - фото дуже мало у цьому звіті - бо от взагалі було не до того. Тиждень школа не працювала зовсім. Потім почалося онлайн навчання, до якого довелося ще адаптовуватися (і це було непросто - як Данусику, так і мамі, такі і Кирилку). Перші тижні то були навіть не уроки, а просто конференції з однокласниками та вчителькою - щоб діти мати на що перемкнути увагу, і спілкувалися з однолітками. А от далі почалися уроки за розкладом. Данилку було складно не вигукувати, чекати своєї черги...

а ще в зум конференції можна ставити фото на фон і використовувати спецефекти - йой!.. як вони всі на то відволікалися! і оскільки Данусик вчився на моєму персональному ноутбуці - де зберігається весь архів наших сімкйних фото - то він зумів шось зі 100 фото різних свят, зустрічей і поїздок завантажити в фони зуму! можете лише уявити, яка я була "щаслива", коли це помітила... хоча сам по собі розклад та наявність уроків впливали на малого позитивно - це хоч якісь жартики-розваги з іншими дітьми. І він був busy! і busy не мною )

дуже класні готували вчителі тести-завдання у вигляді гри - де відповідаєш на запитання і заробляєш бали. Данусик дуууже competitive і йому було принципово мати завжди максимум. А деякі такі завдання він проходив навіть на вихідних і навіть по кілька разів - так йому подобалося - і вигравати, і анімації, і сам challenge. Загалом я задоволена, як школа організувалася і організувала дітей. Хоча навантаження на батьків, звісно, також зросло - бо учням видали книжки для домашнього читання, але читати з них ніхто сам не поспішав (було б дивно, якби навпаки). І доводилося підпрацювувати Данилковою секрктаркою. Трошки легше стало, коли він навчився сам по розкладу дивитися, який у нього наступний урок. А потім і сам по посиланню його вмикати. А згодом дітей ще навчили користуватися годинником! і з  нанадуваннями, навчання стало майже повністю Данусиковою відповідальністю

звісно, ми з Петром намагалися дітей від хаосу і стресу захистити. Все таки ми живемо в передмісті Львова, сирен нам не чути. Коли була тривога, то ми просто пропонували їм бавитися в безпечній кімнаті і підсовували якісь настільні ігри, чи мультики - то безвідмовний варіант. І звісно, ми нічого не приховували і розповідали все як є-  і чому сирени, і що війна. Але то скоріше для обізнаності, а не щоб налякати

а десь укінці квітня з Чехії повернулася сусідка з доньками - Єва саме віку як Данилко, і Мая на рік старша за Кирилка. То хлопці знайшли собі компанію і їм також стало цікавіше. Ще можу розказати, як діти познайомилися - якраз було укінці квітня. Отож, Петро на секунду відвернувся, а хлопці вже виїхали на загальне подвір'я - у нас є ворота на 6 будинків і між цими будинками безпечно, діти собі вільно катаються, бігають. Пішов тато шукати дітей - а вони вже з якимись дівчатами! і Данусик такий: "тато, тато, а у Єви є батут! ми підем пострибаєм?" - Петро аж висадився. 5 хвилин! а вони вже познайомилися, порозказували про батути і стусили, щоб далі товктися! сучасні діти, то не ми... вони неймовірні! комунікабельні, товариські і дуже відкриті. Давайте їх берегти - за будь-яку ціну!

Данусику 7 років: happy birthday!

7 років: читання

пожалілася у минулому звіті на читання - і одразу ж буду розповідати як ми ситуацію переграли. Загалом у нас майже непорушна традиція - я читаю Данксику на ніч. І от я намагалася впровадити "дрібні зміни", на кшталт: "ти читаєш перше слово кожного речення", або "ти читаєш переше речення кожного абзацу". Але закінчувалися всі мої ідеї страшними плачами. От чомусь дуже Данилку не хотілося читати! і хоч у кінці кінців він погоджувався на такі зміни, але наступного дня знову сперечався зі слізьми і криками. Найголовніше, що він справді дуже класно й швидко читав вже на той момент. І звісно, я Данусика щоразу хвалила. Але от протест і все - як це так його намагаюся примусити. НІ!!! якось на день третій-четвертий він приніс мені книжку, де дуже багато малюнків і дуже мало тексту і я йому кажу: "та то така книжка, що ти таке сам вже можеш її комусь читати, а не я тобі". Книжку він поміняв на іншу і ми читали складнішу (та довшу) історію. Але з того вечора Данилко почав регулярно "мучити" тата - мама читає на ніч Данусику, а Данусик читає на ніч тату. Думаю і так ясно, що читати він став ще ліпше і швидше, адже тут голове тренувати навичку. Але до цього часу кумедно, як я випадково його змотивувала

крім того це веселий період з купую свят і поїздок. Ми їздили в гори в спа-готель - тато на схилах на своуборді, а ми з дітьми в спа. Данилко стрибав в басейн як риба - все ж ті його походи у "Три стихії" від школи дуже помічні. І ниряв у джакузі - особливо, коли вмикалися бульбашки і кольорова підсвітка

також саме в горах до Данусика приходив Миколай. Потім виявилося, що Миколай приходив і додому під ялинку, і до бабці Марти, і до бабусі Валі, і до школи. Данилко ще й у резиденцію Миколая їздив - хоча там Миколай не справжній, то помічник Миколая - але все одно були солодощі

мали трохи пригоди з зубами. Загалом, Данилко не часто попадав до стоматолога, але ось якось в грудні в нього на десні вискочило щось велике - ніби якийсь гній почав набиратися. Спрацювали ми з татом швидко і в той же день лікар відправив Данусика на рентген. То така картинка вийшла! коли зубки в три ряди, бо ж вже є закладені постійні - зубастик наш. А перед самим днем народження у малюка ще й випав верхій зуб - тому він на фото або смішний беззубий, або намагається сильно не шкіритися (коли я нагадую), щоб не було видно дірок (зато як круто можна плюватися! але Данилку не кажіть). Попередні два - нижні - випали рік тому. Майже одночасно (а другий верхній теж випаде дуже швидко за першим і Данилко буде ще милішим беззубиком)

не пам'ятаю, чи розповідала, що Петро купив appleTV. Перш за все - дуже класно програвати дітям мультики, які на серваку дома і не морочитися з ноутами/моніторами/дротами... плюс на ньому є YouTubeKids - який програє мультики без реклами. Але ще на ньому є ігри! і Петро ще докупив джойстика і в мене в хаті з'явилося два гонщика (Данусик і Петро). З'анонсую, що Петрові то набридло досить швидко, а от Данику не набридає чомусь. І це захоплення грою також підсилило величесне існуюче захоплення Hotweels-ами, які тепер цінуються в залежності від того, чи є ця моделька у грі, чи ні

ще одну забаву я влаштувала дітям сама - вони розмальовували акриловими фарбами дерев'яні іграшки! татові і мамі то всьо, звісно, повпливало на стан нервової системи, але діти тішилися. А після цього ми ще пили всі разом какаю з машмелоу - створювали собі Різдвяний настрій. На Новий Рік ми традиційно їздили до маїх батьків у Рівне, а на Різдво Петрова мама і брат Роман приїздили до нас. Отак і закінчився сезон зимових свят )

6 років 9 місяців: я дізнаюся про світ

ще клаптик літа та повернення до школи. Тепер офіційно у 1-ий клас, попереднього року був нульовий. Якщо порефлексувати на тему школи, то йти у нульовий було вірним рішенням - моя непосида хоч трохи шкільні правила вивчила. Коли розмовляємо з учителем, то питань до навчання і успіхів у навчанні немає зовсім, усі питання - про товчіння, розмови на уроках і вигукування відповідей (бо він же знає! і дуууже хоче з усіма поділитися)

у липні (я порахувала і виявилося, що липень то власне 6-ий місяць - то я мала б про це розповісти ще у минулому дописі. Але що вже - тут напишу) Данусик відвідував космічний табір. Це було при школі і попри пафосну назву "табір" - діти просто приходять до школи та займаються цікавинками, творчістю і трохи навчанням під певну тему. Таких таборів мало бути кілька за канікули, але ми обрали цей - який найбільше пасував до нашого літнього розкладу. До чого я веду - для таких малих дітей все навчання має йти через зацікалення. Данилко мені і так багато розповідав про школу під час навчального року. Але то не до порівняння скільки інформації він приніс за ці два тижні - він знає усі планети на ім'я, в якому порядку вони від сонця, яка найменша - карликова, найбільша і всяке інше. Вчителі попрацювали на славу, коли організовували оцей табір - програма була суперова. І тема видно Данилку виявилася близькою

загалом у нього зараз прокинулася любов до енцеклопедичних знань - найбільші дерева, найбільші тварини, найменша пташка, найвища гора, шо таке гроза, як стається землетрус, що таке лава... тому я купувала багато книжок, які пояснюють явища природи, або розповідають про цікавинки нашої планети та її особливих мешканців. А як Данилка цікавить тема Атлантиди - материка, що затонув! я по тому інформаці не маю - порадите щось?..

крім успіхів поділюся і болем - це читання. Нє, читати то він читає - вміє. Але не хоче - а мама хоче, щоб Данусик хотів. Отака от постановка "проблєми". Радилася я з того приводу з мамою і мама мені ніц не порадила, сказала запитати бабушку. А бабушка має освіту вчителя молодших класів. Довго не буду затягувати - відчипитися від дитини мені сказали. Бо можна заставлянням відбити охоту надовго, якщо не назавжди. В його віці (6-7 років) підходить лише м'ягке заохочення - читати вивіски, або то що йому цікаво. От ті ж енциклопедії використовую - бо там короткі абзаци про якесь явище, чи тварину/рослину, чи просто підпис до картинки хто/що це. Але то все на рівні слів - тексти йому не хочеться читати. І навіть як читає казку/історію, то він не до кінця розуміє зміст, щоб потім переказати - отакі діла

окрім того Данусик: їздив з татом в офіс, де його тато тішив піцою на обід; катався на тракторі з подачі няні Кирилка; ходтв з мамою на морозиво; відвідав ще раз Адріатичне море (у мами було відрядження в Загреб); допомагав Кирилку задувати свічки на торті на святкуванні 2 років; дивився з татом багато "пацанячого" кіно

6 років 6 місяців - перший останній дзвоник

закінчився перший рік школи! аж не віриться - мій мацьопик закінчив нульовий клас! вау! до речі свято останнього дзвоника було також досить цікавим - ніякої класичної лінійки, промов від вчителів і директора. Директорка за 30 секунд привітала усіх зі святом, а далі діти показали виступи, які вони готували до цієї події - танці, вірші та співи. Данусик був частиною танців - ритмічний він, а от на танці як на гурток ходити не хоче... також все це відбувалося у парку Культури у Львові і під час фестивалю "Street food so good" тому ми після того ще залишилися поїсти бургерів і картоплі фрі (діти - обоє! - були в захваті). Була також фото-зона - тож побачите, що ми там витворяли (до речі, дощ такий противний лив на початку, що капці... буквально тиждень до того ми ходили на фонтани з дітьми - і було так тепло, що я не боялася аби вони змокли, а тут...)

в червні ми бути на морі в Хорватії! і Данусик правав! сам! в нарукавниках, звісно... але як! плавали вони з татом так далеко як хотів тато - Данусик хотів ще далі, але татові було страшно. Тому я дуже задоволена, і тим, що він ходив на плавання, і взагалі результатом того ходіння - відсутність страху, розуміння, що його вода тримає, бажання плавати, ниряння з окулярами, кайф який він відчуває... клааас!

знову каталися на кораблику, Данилко знову рулював - хотів, соломився попросити, а потім такий гордий за рулем сидить, задоволена мацьопа мордася. взагал то була дуже насичена поїщдка - їхдили з кумами, купа дітей, то всьо бавилося-товклося, їхдтли в Спліт, відкрили кілька нових пляжів - пісчаних!

багато часу Данусик проводить з татом - їхдять ввечері кататися на велосипедах, або Петро бере його в офіс і вони там на піццу ходять. В дитини канікули, а мама з дому працює - Петро допомагає з цим шустриком як може. А піцца - то ще й у нас нова традиція вихідного дня - мусим замовити чи в чуботу чи в неділю. Данусик полюбив найдужче Маргариту :)

і ще додала дві фото з святкування 6 рочків Софійки. Най мене вже вибачать батьки за фото їхніх дітей у блозі - але ця кривляка це епічно. І він саме отакий і є! секунду серйозним, а в наступну кривляється і вар'ює :)