вже з назви можна здогадатися, шо головним досягненням цього періоду є Данилкове читання. Шлях в цій області був цікавий. Я, здається, якось навіть жалілася вже, що тексти Данусик читає неохоче. А як читає, то губить зміст - от слова складає, але не речення, всі розділові знаеи - в ігнор. І як наслідок - не пам'ятає, про що читав ще мить тому. Але - дитина росте - і все змінюється. Минулого року я купила Даилку книжку "Різдвозавр". План був тиснути на цікавість - йому буде цікава історія, хотітиме щвидше дізнатися "що ж там далі?", то й буде сам читати. Але - ні. От в 7 років, йому книжка без картинок (ну, ок - там є картинки, але мало і вони чорнобілі) не підійшла зовсім. Я навіть сама прочитала йому перший розділ - ні, не цікаво, не хочу. І от я запропонувала спробувати знову - вав! він попросив докупити решту книг з тієї серії (ще дві) і прочитав їх усі за ці три місяці. Також ми прочитали "Країну сонячних зайчиків" Всеволода Нестайка. І ще ми прочиали "Різдвяну свинку" від Джоан Роулінг. Загалом контракт у нас такий - один розділ Данусик читає, другий розділ - я читаю, якщо хоче ще - то читає сам. Моя дитина читає книжки по 300 сторінок! сама хоче - ура! мама в захваті :)
а ще ми купили Данусику його перий власний телефон! то було задумано як подарунок на день народження, але купили ми ще в листопаді (чи навіть жовтні). Звісно, в школу ми йому телефон брати не дозволяємо - занадто він ще розгублений і взагалі не слідкує за своїми речима (чесно, він інколи не може сказати, де його спортивна форма. І "де" в цьому контексті - це в класі, чи в роздягалці. Чи чиста вона - то взагалі дуже складне питання. А що треба переодягатися - то це взагалі задача з зірочкою). Але питання телефону давно зріло - тому що він бавиться в деякі ігри (бавляться однокласники - тому обмежувати його не варіант), і відповідно просить в мене або Петра наші прилади. І нам набридло. Тому тепер ми освоюємо можливості батьківського контролю на iPhone - і це працює просто чарівно. Для батьків. А от Данусик чомусь не в захваті. Цікаво - чому, правда?.. :)
можна трощки згадати про Данилкове захопленя робототехнікою і як вони в школі мали цей гурток та уроки в укритті, і під ліхтариками на батарейках... але шось він перегорів і в другому семестрі не захотів продовжувати програмувати роботів. А з наближенням весни вже й відключення електрики перестали бути такими болючими
от в Буковель в басейн ми їздили багато - чотири рази за ці 3 місяці - ну, раз моря не було того року, то хай діти хоч так плавають. І день народження Данилка ми також святкували Буковелі - без торта і свічок, зате тюбінг, піцца і басейн :)
