6 років 3 місяці: постійні зуби

якщо чесно, це період був якийсь супер спокійний в контексті Данусика. От переглянула фотки за 3 місяці - і ніц не бачу такого щоб геть нового. Але є зрущення по багатьох фронтах

школа - я вже згадувала, що у класі змінилася вчителька. Але адаптація була легкою, неконфліктною. І Іра у них дуже спокійна - без ексцесів. Один раз отримав 3 червоні картки і залишився дома - нічого особливого, та й загалом, набагато краще себе контролює, знає правила гри і діє за ними

навчився читати слова будь-якої складності і довжини. Ця справа вимагає добре сфокусуватися, щоб ніхто не шумів (читай: "Кико"), щоб не було цікавіших занять (читай: "можливості злиняти під мультики")

далі ходить в басейн - води вже не боїться, навіть голову почили мити спокійно і без скандалів. Просто покращує навики - на морі й перевірим...

а ще в Данусика випали перші молочні зуби! дві штуки з різницею в тиждень. Тепер такий трохи смішний, шепелявить і з дірками. Ми навіть водили його до стоматолога - щоб переконатися, що гаро ростуть. Ростуть гарно. А от що цікаво, що десь через місяць Данусику почав боліти один з кутніх зубів і ми там знайшли дірочку. Це був перший раз, коли малюку лікували зуби. Він боявся, але тримався молодцем

а ще у лютому була дуже ласна зима і багато снігу. Тато наробив кучугури і Данусик там бавився. Подорослішав наш хлопчик, але таке все ще мальопе :)

6 років - нова перша вчителька

найбільш вагомою частиною вражень у цьому періоді є школа і все пов'язане з нею. Данилко знайшов контакт з учителькою Олею (Олі років 20 і вона сама як дитина. Але між нею і класом панували любов і гармонія - тож нехай). До слова, Оля звільнилася після першого семестру (з її слів - сім'я переїхала закордон), і тоді дітки отримали Іру. З Ірою у них теж усе склалося, але - з моїх спостережень - у Іри спокійніший характер і вона з меншим ентузіазмом реагувала на бздури малюків. Тому - вони затоваришували, але поступово

кумедно писати про це майже влітку - але Данусик з класом відвідували резиденцію Миколая! і навіть писали йому листа! вдома ми теж оиста писали - вийшов у нас лист списком в 12 пунктів. Кожен пункт - одне слово, яка Данилко писав САМ! мама трохи десь допомагала, але загалом - слово він може розкласти на літери і надрукувати їх

Данусик зробив великі успіхи у читанні! я не могла його навчити складати літери від слова "зовсім". А от у школі - процес зарухався. Просто склади - приголосна і голосна - малюк складає прекрасно! якщо склад має більше аніж 2 літери, то вже складніше, але є рухи у вірному напрямку, тому мама вірить у швидкий прогрес

гарно у Данилка склалося з плаванням - якщо починали вони з мілкого басейну і нарукавників, то закінчили семестр плаванням з паличками під руками у великому басейні, а на спині - навіть без підтримки! згадуючи, як ми з Петром не могли ту дитину впросити/затягнути/запхати у воду і які були скандали при будь-якій найменшій спробі, то я дуже горда. Данусик - великий молодець. Я вже з нетерпінням чекаю літа, щоб подивитися, що ж він витворятиме на морі з новими навичками і новою впевненістю у собі

розвиваються і Данусикові стосунки з Кирилком. З одного боку - ревнощі присутні, завжди всього Данилкові має бути більше або краще (вимагає уваги дитина як уміє). З іншого боку - він завжли намагається дрібного заспокоїти, втішити або відволікти, коли Кирило плаче, вдариться чи засмучений. Складна любов сіблингів у всій красі! але тепер, коли дрібний вже добре ходить, їм явно цікавіще один з одним. Кирилко й зовсім, як Данусик поруч, сфокусований на нього і бігає слід у слід. Я дуже люблю, коли вони дома обоє, бо тоді дрібний мене не чіпає - він пристає до малого :)

місяці 13-15: деммм!

малюк у нас ще та "товкача", тому що товчеться без перестанку. Ні секунди спокою в тої дитини не є. І купа всіляких звершень у відповідному напрямку: 23-ого вересня заліз на диван сам, в вересні ж навчився злазити з дивану і ходити по сходах за руку (до речі, злазити з дивану я його вчила досить довго. Данилко свого часу зрозумів значно раніше і за 1 день - десь тричі показала в районі 9-и місяців і профіт. А Кирилкові я показувала місяців зо 3 після кожного прокидання, но він все одно ще мені падав з того ліжка лобом донизу і ніяк не злазив дупою. І от - нарешті). Все краще і краще ходить без допомоги. Спершу босоніж ліпше аніж у взутті і на вулиці. Але з часом - і в кросівках, і в чоботах почав без проблем вмикати супер швидкість. Постійно норовить десь втекти і вимагає прогулянок від моменту, як продирає зранку очі - "деммм!" :)

зуби: 30-ого вересня виліз верхній лівий зуб! Третій. Четвертий десь між 10-11 жовтня, я так думаю, бо точний момент не зловила, побачила вже як явно проклюнувся. Це був верхній правий. 9-ого листопада виліз 5-ий - верхній лівий, а за ним 22-ого знайшла 6-ий (верній правий) і 7ий (знизу і я думаю, що зліва - в мене не записано де саме. Але вони в нього ростуть в правильному порядку, тому точно знизу - відкривають другу пару нижніх різців. З усіх попередніх пар першими були ліві, тому припускаю, що цей теж лівий). Завершальний в цьому часовому проміжку 8-ий зуб з'явився 4-ого грудня (знизу справа - щоб закрити пару)

гарно і досить самостійно їсть. На разі більше руками, плюс я годую з ложки/вилки. Має хороший пальчиковий захват - це той, коли горошину бере двома пальцями - вказівним і великим. І так наминає по одненькій... знає, що як наївся, то треба віддавати тарілку - навіть якщо вона ще повна і навіть якщо їжа падає - це ж не його проблєми... вправно п'є з звичайного горнятка

словничок у нас також поповнився:

- на! - означає "дай". Найсмішніше, коли промовляється з наказовою інтонацією: "на!" - я сказав! що не ясно?!. :)

- тато

- деммм - йдем

- нам-ням - щось смачненьке

- дай - з'явилося десь пізніше в цьому часовому проміжку

- нє-нє-нє - це повторює за мамою "ні-ні-ні" і ще такий жест робить "но-но-но" пальчиком. Наприклад, показує на сходи і каже "нє-нє-нє", бо знає, що йти на сходи самому не можна. І пальчиком мамі помахає - раптом мама забула, що ніззя?

- ого! - шось таке, що його дивує

- трохи всіляких тваринок: ко-ко, уіу (кураріку), бе (більше з інтонацією "бє"), хрю пробував казати. Але ми то все не повторювали регулярно і воно забулося. Наприкінці терміну лишилося гава (то одне з перших слів) і мяу

дуже треба йому всюди вилазити - на диван, на стілець, на іграшки, столик для годування, залазити в шафу. Ну, вилазити/спускатися навчився - от і залазить тепер. Ще одна Кирилкова любов - то шухляда з коробочками, кулькАми і полиці з кастрюлями. Господарочка щодня господарює, їсти варить... сил у мами вже не є :)

почав цікавитися lego - мама має скласти, а Кирилко поділить на детальки. Duplo у нас не один кілограм лишився після Данусика - то ж ми бавимося. Коли запитую, що яка тваринка каже, то біжить шукати фігурки тваринок до ящика з конструктором - така кумедна асоціація в малючка :)

а ще ми прикрашали першу в житті Кирилка ялинку! першу, яку він запам'ятає, якщо бути точними (забіжу наперед - за сезон побито 3 іграшки). Така "цяця" цікава! :)