моя дитина пішла до школи! я повторюю собі це щодня - моя! моя!!! МОЯ! малесенька! дитиночка! пішла до школи! важко в таке повірити. Данилко ще такий мацьопенький, а вже такий дорослий у той же час...
ми вибрали приватну школу, тому навчання у нас почалося в серпні (не з самого початку, а з 17-ого числа, але в садочок ми вже з 1-ого серпня не ходили і дуже багато говорили про школу - готувалися морально). Чому приватна школа? чесно, навіть важко сказати - але ми не розглядали державну школу як варіант в принципі. От зовсім не думали про це. Ми живемо за Львовом, тому локальні школи нам не підходили. А шукати якусь львівську здавалося занадто складним і ми одразу почали дивитися на приватні школи близько від нас - щоб було зручно добиратися
довго думали чи одразу в перший клас чи спочатку в нульовий і вибрали нульовий - бо Данилку лише 5 років і 6 місяців в липні виповнилося і здавалося, що 1-ий клас йому зарано. Плюс він дуже активний і я хвилювалася - чи зможе Данилко всидіти на тих уроках? ми вирішили почати з нульового класу і я задоволена вибором - бо всидіти Данусику на уроці було важко і ці перші місяці він багато пристосовувався. Адаптація йшла повним ходом
в школі організовані позакласні гуртки і Данусик почав ходити в басейн - що я вважаю великим плюсиком. В басейні уроки теж відбувалися поступово - от починали вони з пускання бульок носом під водою, а зараз вже вчаться зірочкою плавати! як на 3 місяці - прекрасний прогрес! діти навчилися не боятися води - і це найголовніше!
Данилко багато гуртків перепробував - мама з татом дуже хтіли, щоб він ходив на якесь айкідо чи футбол. Але не склалося. Він не хотів слухатися тренера автоматом. А тренери, що з айкідо, що з футболу не хотіли розбиратися з неслухами і виганяли Данусика і його друзів з заняття. А далі вже ввімкнувся характер моєї дитини - і він відмовився ходити туди, де його не приймали з відкритими руками "сходу". До речі, в басейні на одному з перших занять теж були нюанси з поведінкою, але, напевно, плавати йому надто сильно подобається і це переважило небажання слухатися. А айкідо і футбол його не встигли зацікавити - він же ніколи цим не займався! в морі от плавав, в бесейні також - тому й реакція була "не хочте мене тут, то й не треба". А з плаванням - він вже знає як це круто
навчатися Данилку подобається і я вже бачу результати. Він навчився писати своє їм'я і потроху розкладає слова на букви (коли хоче). Почав рахувати до ста, якщо підказувати йому двадцять-тридцять-...-дев'яносто, але одинадцять-дванадцять-...-дев'ятнадцять він знає, що вже покращення після садочку. Вчаться вони в нульовому класі по програмі першого класу НУШ, а перший клас буде посилена програма розроблена школою
поведінка також виправилася за цей адаптаційний період. У школі психолог рекомендувала вчителям використовувати систему карточок - зелені, жовті, червоні. Хто "заробив" три червоні - той лишається дома. А дома лишатися сумно - нема басейну, немає друзів, мама не дає солодкого. Сточатку йому було важко - до речі мені теж не сильно подобається такий підхід. Але в якийсь момент Данилко зрозумів "правила гри" і червоні картки зникли. Подивимося чи надовго, але зараз "покращення" триває тижні два. Я не сильно вірю, що не буде відкатів, але побачимо ;)
з'явилися нові друзі - Северин, Елай, Сашко! дівчата приносять Данилку сердечка - Злата, Олівія! а з Софійкою вони ходили на плавання на канікулах. Взагалі, коли я сказала Данилку, що у тебе тиждень канікул і школи не буде - то він засмутився. І це чудово! отже, навчання і вчителі не псують своєю присутністю задоволення від спілкування з однокласниками
