Wednesday 22 March 2017

місяць двадцять п'ятий: борщ!

місяць двадцять п'ять зустрів Данусика новими зубами - з'явилося два нижні ікла, залишилося чекати останні чотири (кутні) зубика - ну, от мама і чекає :)

а ще в малого якось сам собою пройшов "заскок" з зупами - місяці 4-5 тому дитина при споживанні рідких страв регулярно скандалила. Йому треба було конче їсти то все руками, при чому молочну кашу він самостійно їсть ложкою без проблем, а суп тре конче руками. І от якось не виходить ту зупу руками їсти (дивина, пра?), а отже - давай скандалити, мамі ж скучно живеться в тому світі. Але мама в Данусика лінива, тому зупи я просто перестала пропонувати - ну, ні то й ні. І не розказуйте, будь ласка, як це корисно - навіть Комаровський пише, що нічого сакрального в зупах немає, просто це досить здорова страва (бо не смажене ж), яка легко готується (не вареники і не глубці, аж ніяк), ще й бюджетна (хіба у вас суп з невідомо яких делікатесів - це Комаровський так пише). А загалом - то просто тре пропонувати дитині багато пити та давати достатньо овочів і фруктів. От британці не мають культури вживання перших страв - і живі наче, ніц їм не бракує. Але повернемося до наших баранів - моя мама варить смачнющий борщ! і оскільки ми проводили двадцять п'ятий місяць знову у моїх батьків, то якось я вирішила запропонувати той борщ Данусику - біди ж не буде, якщо відмовиться, то чому б не спробувати? але Данилко не відмовився, більше того - тепер щоразу, коли сідаємо їсти, він каже: "борщ!" (інтонація, зверніть увагу, не запитальна, а наказова). А ще йому сподобалася гарбузяна каша (її теж моя мама готує дуже смачною). Так що нові харчові горизонти відчиняються, чому я дуже рада, бо сама люблю рідкі страви - і готувати, і споживати

ми відвідали з Данилком і з дідусем та бабусею зоопарк! ну, Данусику воно ще не зовсім захопливо було, але великі киці сподобалися (тигри і гепарди, а леви від нас сховалися... може, образилися, що ми їм казали: "киць-киць"?). Дивно, що на мавпочок малючок якось байдуже відреагував. Зате вовк - то купа емоцій. Під кінець ми ще в тераріум зайшли на рибок і змій подивитися. Але в Данилка то вже був етап - їсти і пити, тому він собі жував, а ми споглядали. Гарна вилазка тоді вийшла

поговоримо про горщик - цього місяця я почала пробувати на нього Данилка садити після снів та прогулянок. Зазвичай успішно, якщо малюк погоджується сісти. Проблема в тому, що він інколи категорично проти. Таке своєнравне створіння росте... але справи пішли значно ліпше, коли він спробував пісяти стоячи (пацанячі замашки, нє?). Після цього, якщо лишити малого "голопопити", то він відчуває позиви і сам біжить справляти свої справи в горщик! в підгузку цього не стається - не проситься, ніц не показує, просто тихо робить своє в nappy. Ну, і какати він категорично відмовляється на горщику, але ж не все одразу, пра? я так собі думаю, що можна вже той підгузок пробувати знімати зовсім... от наступного місяця будем на своїй території, а не у моїх батьків, то й знімемо!

я вже розповідала про великий-маленький, а цього місяця додалося ще поняття вверх-вниз. У нас є інтерактивна книжка з машинками (дякуємо хресній). І там є кран, а його вантаж можна рухати вверх-вниз. Отак граючить, ми й вивчили ці поняття

і про букви - тут все вийшло без якогось особливого втручання з мого боку. Як я казала, у моїх батьків ремонт, і ми, ходячи мимо листа з гіпсокартону, де написано його серійний номер, отак ненав'язливо, вивчили цифри. Але ж там і букви були! коли Данилко показував на букву, то я називала. А ще у нас є іграшка-телефон, яка називає або кілька букв алфавіту (по три на кнопку), або цифру - залежно від режиму. Так що англійський алфавіт у нас в прогресі - 15 букв Данилко вже знає :)

місяць двадцять чевертий: Данусику 2 роки!

цього місяця Данусику виповилося 2 роки! такий великий хлопчик - мені часом не віриться, що ми вже стільки часу разом у цьому світі! це були чудові два роки!

почнемо із зізнання - я обіцяла писати в блозі перші 100 слів, сказані Данилком. Так і зробила, але для себе (не публікуючи) - я запланувала вести список до 300 (отака я заразка). І ніц з того не вийшло! бо слова з'являються просто щодня, а часом навіть по кілька! і просто неможливо за тим слідкувати - тому моя приватна затія провалилася :)

минулого місяця Данусик кольори лиш показував, в тепер вже й сам називає! жовтий звучить як: "зьото", зелений - "ненений", білий - "бівий", чорний і червоний звучать майже ідентично: "чорно", а синій Данилко вимовляє вірно. Показує мені рожевий, блакитний, фіолетовий - якісь такі довгі назви, спробуй то вимов, капці ж!

з цифрами теж класний прогрес - малеча рахує до семи! ну, як "рахує" - я пальчиком вожу по об'єктах, а він каже - one, two, three, four, five - до семи. Seven правда вимовляє як: "енен", але решта дуже близько - навіть немає з чого пожартувати. А як символи - то і вісім, і дев'ять знає. І теж вірно називає

далі слова, які мені подобаються і які я сама вживаю за Данилком: "пакі" - пальці, воно мені так кумедно звучить! наче якісь палки, кандерябри, чи щось таке недолуге! "мама, Нилко пакі ходний вода!" (в Данилка пальці попали в холодну воду) - а мама: "а чого Данилко свої пакі пхає в холодну воду?!"

ще одне коронне слово - це "курта" - куртка, і ще мені подобається "чопи" - чобітки. До речі, я якось навчила малого самого за собою одяг після прогулянки на батарею вішати сушити (він же не може, аби в снігу не повалятися) і приносити звідти ж перед нею (ну, я, звісно, вішання поправляю, але як факт)

малюк вивчив такі поняття як: великий ("викий") і маленький ("менький"). Якщо задуматися - то скільки всього та дитина має зрозуміти! ще ж є довгий-короткий, високий-нижкий, важкий-легкий, товстий-тонкий і багато іншого подібного. І все це у якийсь момент треба запам'ятати, зрозуміти, вивчити...

був кумедний момент - минулого місяця ми були у моїх батьків, а цього приїхав наш тато. Якось Данилко саме хотів пити і собі гонорово йде та бере чашку зі столу. А Петро з такими великими очима до мене - "а йому так можна, отак будь-яку чашку брати?" - Петро мав на увазі, що чашка скляна, а мацьопик може не втримати і побити. Я й не сперечаюся - кілька чашок він таки побив - але вже дуже впеанено поводиться з посудом і ми давно не користуємося якимись спеціальними тарілками (ми ніколи ними не користувалися, але я дуже слідкувала, а тепер розлабилася зовсім)

а 2 рочки святкували в сімейному колі, мама навіть пробувала торта пекти (правду кажучи, бабуся в основному тим займалася, але я допомагала як могла. Так що наявність малюка дуже мотивує - і таких байдужих до солодощів та випікання осіб, яко я). Здається, Данилку сподобалося