6 років 3 місяці: нарешті! велосипед

з велосипедом у Кирилка цікаві стосунки. Ще на 2-ий день народження ми подарували йому велобіг. То сама по собі цікава історія, бо ми їздили по кількох магазиах, дивилися, вибирали і вирішили, що треба повернутися до найпершого варіанту. Але батьки були втомлені, тому між собою погодилися, що завтра купимо. Але не! бо малючок закатав в машині скандал - він хтів "педика" вже, а не додому їхати. Я не знаю, як він зміг то нам пояснити в свої лише 2 роки, але ми вернулися в перший магазин і зробили дитину щасливою. І от рівновагу тримати він навчився ще на тому велобізі, а педалі крутити - ніяк (а велосипед у нас лишився від Данила). І от у вересні наш сусід присоромив Кирилка, що він такий великий - 6 років! - а все ще на дитячому велобізі їхдиш. І Кирилко отримав мотивацію і навчився таки крутити педалі на велосипеді. Вперто розвивав навичку - і тепер він просто не злазить з велосипеда! а велобіг стоїть схованим в гаражі

також перший семестр навчання майже весь сюди попав. З найцікавішого - Кирилко навчився читати - повільно, по складах, але читає. Я з ним періодично теж читаю - на систему ми ніяк не вийдемо, бо нам Яринка не дає, але раз в тиждень щось пробуємо. Зазвичай - Кирилко речення, а я абзац або 2. І щось маленьке, звісно - великі букви, багато малюнків, мало тексту. От про баранчика Расела є серія, або про туконі, мешканців лісу. І це дає результат - вчителька Кирилка прям дуже хвалила. Також йому самому починає подобатися - він читає вивіски, етикетки на продуктах… щось, що не є текст, а просто слова - в Данила теж був такий період, як все циклічно…

я, здається, згадувала, що минулого року у Кирилка був найліпший друг Остап. Але він пішов у іншу школу після 0 класу. І - словами вчительки пані Іри - Кирило розцвів. Він відкрився і почав ближче спілкуватися з більшою кількістю дітей. Тепер у нього не 1 друг, а мінімум 3. Він веселий, всюди жартує, товчеться, скаче, випробовує власні межі. Якщо попереднього року - він ішов за Остапом, то тепер він заводить інших! й тому його почали активно запрошувати на дні народження - мій малючок усім тепер головний друг!

ну, і варто особливо підкреслити, який татовий став Кирилко. Ні, звісно, він до мене також тулиться, мазюкається, вимагає «цьом» і оце все. Але з татом - він би всюди їздив! в офіс? супер! в ліс по гриби? без питань! в summerhouse товктися у снігу? чудова ідея! а якщо ще й з Данилом - то взагалі прямо джекпот зірвав

стосунки з братом у нього також цікаві - Кирилко нарешті подорослішав достатньо, щоб розуміти якісь правила гри і щоб Данилку було з ним цікаво. Тому вони гарно бавляться разом, вигадують свої ігри… але при цьому малючок все норовить бути кращим, швидшим, сильнішим - головним! така шалена конкуренція, на яку Данусик майже не ведеться, бо як старший на майже 5 років - все ж таки, він точно сильніший, швидший і більше всього розуміє. Але спостерігати ці конфлікти дрібного і малого альфа самців дуже кумедно )

Кирилку 6 років: happy birthday!

6 років: плаваю як риба

вже з назви зрозуміло, яке найвизначніше досягнення періоду… але про все по черзі )

почнемо з того, що у червні Кирило знову хворів чимось з високою температурою. Чимось незрозумілим - чи то знову пневмонія вірусна, чи то щось з нирками. Повторний аналіз сечі був нормальний, а узд легенть ми вже не робили - почали антибіотики. Тому так і не розібралися до кінця, що з ним відбувалося, але антибіотики гарно подіяли, швидко допомогли. Отак - Кирилко ріс удома з нянею і нічим серйозним не хворів. А тут за рік пневмонія, запалення вуха, вірусна пневмонія, тепер оце… мама - я, себто - дуже засмучена, але так формується імунітет, що ж робити?.. більше контакту з іншими дітьми = більше хворіє… найсумніше, що ми хотіли піти всі разом на випускний Данилка, але - нажаль - довелося мені бути з двома меншими удома. З Данилком ходив лише тато, а я дивилася відео )

все має наслідки - оскільки хвороба була серйозна, ми з Кирилком домовилися, що він буде сидіти вдома і буде берегтися, та лише за таких умов я відпущу його на море з татом. Я з Яринкою цього року вирішили пропустити поїздку в Хорватію - щось мені не хотілося тої довгої дороги з крихіткою. А от хлопці чекали, аж пишали, то я їм організувала діда - пакт був, що дідо глядить Кирилка, а Кирилко глядить діда. Отак ми домовилися - і обоє впоралися! і дідо лишився цілий, і Кирилко не хворів (минулого року він підхопив в Хорватії запалення вуха й антибіотики там пив). Класно було, що в поїздці у діда було день народження - такі дати ми для моря вибрали. Ще так співпало, що саме у той день Анте катав їх на кораблику. А Марія (дружина Анте, нашого хоста) замовила та принесла торт для мого тата - як сюрприз. Ну, так вже діду годили, що капці - я рада за нього. Вважаю, що це крутий досвід затусити з внуками чоловічою компанією

у цій поїздці Кирило в певний момент вирішив спробувати плавати без нарукавників. Звичйно, у нього все вийшло! і більше він їх не одягає. А під кінець літа ще й почав пробувати у басейні пірнати - бере з Данила приклад )

розкажу кілька смішних моментів про Кирилка та його сумлінність - от ми домовилися, що якщо він хоче на море їхати, то має себе берегти і ніде не волочитися з татом. Кирилко то все взяв близько до серця - він навіть не сперечався! навіть не вмовляв, що він кудись хоче! мене Петро! просив малючка відпустити в магазин, а сам Кирилко - ні. І от поїхав Петро по традиційну піцу (ми на вихідних на обід беремо піцу додому - це вже традиція), Данило з ним, я вкладаю Яринку спати. А що ж мій Кирилко? думаю, гляну в камеру, де він, бо чула, що йшов на терасу. Сидить - перед ним підставка на столі, на підставці тарілка, поруч виделка, з іншого боку склянка, ручки склало на колінках - така моя ляля, така чемнюся, чекає піцу! це так мило і навіть щемливо )

Данило традиційно провів 2 тижні у бабусі Валі, то ми були учотирьох. Що я вам скажу - 2 дитини, то не 3. І взагалі - зразу стало ясно, хто у нас шумний (не Кирилко). Малючок дуже гарно бавився з Яринкою, ми ходили разом гуляти, готували їсти, складали лего. Але він скучав за братом дуже! що вже вони потім разом витворяли! ми з Яринкою спимо, а вони фотки нам шлють - мультики випрошують! такі солоденькі 

ще тато зводив хлопців у серпні у кіно. Для Кирилка це було вперше. Йому сподобалося сама подія і особливо попкорн, і вони принесли нам з кінопалацу ковід (ото не можуть з пустими руками вернутися). Кирилко був наш 0 пацієнт, а потім всі перехворіли, і навіть бабусям позавозили - ми в той момент ще не знали, що це ковід, бо тест позитивний мав вже аж Віталік (симптоми були однакові, а він ні з ким крім нас не контактував). Ото перед школою оновили імунітет (це не смішно, я знаю…)

а потім почався новий навчальний рік, перший клас - величезна відповідальність! і купа нових однокласників, щоб потоваришувати! рости, малючок!

про baby blues

5 років 9 місяців: впертюх #2

а який же Кирило впертюх! це тапки… я колись давно казала, що він мені нагадує Петрового тата характером - втіхаря робе своє і не зіб'єш його ніяк )

наприклад, він дуже хотів ходити в школу в шортах. А яка того року весна ви самі пам'ятаєте - ніяк не теплішало! вже навіть удень відносно тепло, але ранки ще досить холодні. Данусик почав носити з собою до школи шорти і там переодягатися на обідню прогулянку. Кирилко теж так хоче. Ну, гаразд, домовилися, що він завтра візьме шорти з собою, але переодягатися буде з дозволу куратора (вони гуляють десь в 11, раніше за клас Данилка, тому важко сказати, чи вже буде достатньо тепло). А я зранку ходжу по хаті - і бачу, що шорти висять на перилах (я там повісила, щоб Кирилко легко знайшов та в рюкзак спакував), думаю собі, шо забув. Приходить після обіду - і дістає з рюкзака ІНШІ шорти! нічого він не забув! він порився в себе в шафі, знайшов якісь шорти та поклав до рюкзака! нічо не забуде, якщо він так вирішив!

дуже подібна ситуація була з кепкою. Теж брав до школи щоб гратися на перерві, а потім на фотках бачу, що гуляв у ній на майданчику (це ще у квітні було, тоді від сили до +12 в день прогрівалося) - ну, не зараза?!

оці його шорти і кепки особливо мені дошкуляли, бо в березні Кирилко перехворів вірусною пневмонією - температура поза 39 протягом 3-ох днів, яку збивали ібупрофеном і парацитамолом через раз… антибіотик десь з 4-ого дня дав полегшення, але почала кашляти Яринка - весело! тому ми втекли в Рівне під нагляд мого тата (нагадую - тато у мене лікар). А та хвороба Кирилка так вимотала, що він засинав ввечері просто під час гри (десь 18-19) і спав прямо в кріслі. Ми ще тиждень тримали його вдома, щоб якось він окріп, потім тиждень школи і на весняні канікули нарешті з'їхалися всі додому

ще приклад впертості, коли Кирилко видивився в Ашані м'ячик, такий ніби простий пляжний, але розмальований тими 6-икутниками, як справжній футбольний. У нас є 4 м'ячі, 2 з них шкіряні, професійні, спортивні. Але ні - він пісочив нам з Петром мозок 3 дні, що йому треба того м'ячика. Як Петро на 4-ий день такого пиляння побачив, що м'яч коштує 100 гривень, то він купив - легше здатися, ніж сперечатися

ну, і Кирилка вперше запросили на день народження однокласника і за сумісництвом - найкращого друга - Остапа. Ще так кумедно було, що мама випитувала чи хтось з батьків буде з Кирилком. Я сказала, що ні. Приїжджає Петро, здає Кирилка, а тато Остапа такий - ви йдете?!. кароч - або ми якісь несерйозні, або діти в нас самостійні )

ще згадаю про останній дзвоник - бо дуже вже хлопці хотіли похвалитися Яринкою своїм однокласникам. Ото вже втіхи було. А от на Данусиковий випускний ми не попали, бо Кирилко знову чимось хворів з високою температурою і з антибіотиком (пишу "чимось" бо лікарі так і не розібралися, що то було, або щось з сечовивідною системою - був один поганий аналіз сечі, або знову якась вірусна пневмонія - але ми узд легень вже не робили)

складана випала весна для Кирилка і холодна, але всі ростуть і далі буде лише ліпше

5 років 6 місяців: головний

важко було вибрати якусь назву для цього періоду - бо фактично тепер усе в Кирилка крутиться навколо школи та навчання. Окремо хочеться наголосити, що він почав ходити при школі на заняття до логопеда, чемно та наполегливо займався та поставив всі оці "ж", "ч", "ш", "щ"… окрім "р" - всі звуки вже є! і він так старався! прям от приходив з заняття та починав "а чччому?", "а щщщо?", "жжжук" - жук натуральний, справді

дуже старанна ця дитина - одяг до школи звечора готує, всі завдання робить сам - і хоче, і в нього виходить! не гірше, ніж у старших дітей у класі (Кирилко один з наймолодших там, але при цьому за зростом не сильно виділяється - такий же як усі). Навіть вчителька - пані Іра - наголошує, що дуже акуратно його критикує, бо він хоче все робити найліпше та вірно і перший! це найголовніше! і вона хвилюється, щоб не образити його випадково… назвала Кирилка - "мрією вчителя" - не вередує і все робить з першого разу (ще б дома так)

я колись казала, що Кирилко в садочку відмовлявся їсти - так от зараз навіть дома він їсть, але дуже і дуже повільно, на все відволікається та все коментує. Мене це дуже фруструє - але такий етап у нього видно. Я ще пояснюю таку поведінку бажанням бути в центрі уваги. Бо з появою Яринки, уваги хлопцям стало явно менше. Навіть вчителька Данусика - Іра - зауважила, що він почав обійматися - чого за ним раніше не спостерігали. Але це теж не буде так вічно та зміниться з часом обов'язково, я впевнена! а на даний момент Кирилко став татовим. Тато і спати вкладає, і обіймає, і допомагає, і на запитання відповідає, і якщо мама каже "ні", то тре тата перепитати, бо раптом тато скаже "так", а тато у нас головний

я згадувала вже, що ми поставили Данусика на лижі, але Кирилко складав йому компанію свого роду - їздив разом і тусив з татом у спа, поки Данилко з інструктором "вчився падати" (ми з Петром так називаємо перші рази на лижах/сноуборді, бо в основному лише то й робиш, що падаєш). Найепічніше у цьому - це їхні фото з цих пацанячих "пригод" - бо інколи Данилка від Кирилка не відрізнити. Знову згадую як вчителька Данилка щоразу говорить: "вони такі однакові - лише цей маленький, а інший - великий варіант". Я навмисно нижче до цього поста одну фото з Данилком додала - для ілюстрації. А ще по дорозі в гори хлопці часто заїжджали до бабці Марти (Петрова мама) і там Кирилко бавився з котАми (наголос на А). Коти Кирилка вже знають - як чують, що йде, то вшиваються з хати, або тікають під диван. Найкумедніше, що вже як Кирилко зловить когось, то кіт має такий приречений вираз обличчя морди… навіть не пробують відбитися… а найбільше дістається Пуху (назвали ж…)

у школі відбувся виступ у театрі, цього року замість купи подій під Різдво, виступ перенесли на лютий. Ще Данилко саме тоді хворів (кашляв), але все ж він дуже хотів долучитися та й сама вистава була ввечері, а уроки відмінили, то Петро їх обох возив. Данилковий клас був воронами, а Кирилковий - оленями. Петро навіть досидів до кінця. Казав: "так давно не був театрі, класно ж". Ставили вони "Снігову королеву". Дуже кумедна у нас вийшла переписка в whatsup. Пише Петро:

- ООО

- ідуть

- ОЛЕНІ

як я сміялася! мені одразу пісня "олЕні, оленІ, небриті і неголені, дивні створіння - в них із вух ростуть коріння…" згадалася… це перший Кирилковий виступ в театрі саме у школі, вони минулого року були від садочку в масовці ангелами. І костюми роблять у школі - це велике полегшення, бо той рік, коли мені треба було 3 костюми брати на прокат, я згадую без особливої радості

поясню тепер про "головного" - це цікава "тема" почалася в Кирилка, бо він вперто почав заявляти, що він в нашій сім'ї головний. Щоразу як ми йому щось не дозволяємо, забороняємо, незгодні з ним - він головний і ми маємо слухатися. Я все не знала як йому пояснити, що ні. Бо то, що він дитина, чи що ми з Петром старші, чи у нас досвіду більше і ми ліпше знаємо, не сприймалося за аргумент. Але Петро здогадався сказати йому, що головний має мати гроші і за все платити (мені сподобався такий підхід і Кирилко його прийняв, я така - класно Петро придумав). Але отут засада - у Кирилка з тим проблем не виникло! він намалював золоту карточку - на, тато, іди в "Ашан" та купуй, що хочеш, і ні в чому собі не відмовляй )))

насправді я думаю, що це відголоски того, що у нас з'явилася Яринка. Бо ми з Петром досить часто жартували, що Кирилко як наймолодший всіма керує - "головний". А як Яринка народилася, то Кирилко навіть заявив моїй мамі: "я тепер більше не головний". Тому я це сприймаю як його бажання самоствердитися та переконатися, що він все ще важливий і його місце ніхто не зайняв. І звичайно ж ні - Кирилко наша найяскравіша дрібнота!

5 років 3 місяці: нульовий клас

укінці першого семестру в садочку - це десь в грудні-січні було - вихователька демонструвала батькам звіт про вміння дитини. Кирилко у нас ходив у найстаршу наявну групу - тигренята (ще лисенята є - то для менших діток), тому частиною звіту була рекомендація, чи варто думати про нульовий клас. Наш садочок при школі, і для плавного переходу тут практикують не підготовку до школи і не старшу групу садочка, а нульовий клас, який фактично за наповненням є садочком - багато бавляться з дітками і завдання виконують по складності як на підготовці. Але в той же час збережені всі атрибути школи - уроки, перерви і вчителька, що буде з дітками усю молодшу школу. Так от - Кирилку рекомендували іти в нульовий клас

ми трохи сумнівалися - бо все ж Кирилку лише 5 виповниться 8-ого вересня (Данилко в 5 і 8 місяців ішов до нульового класу), але в садочку малючку було нудно, він туди не хотів ходити. І взагалі відвідував лише на півдня - про те, щоб спати в садочку, не могло бути й мови! тому ми наважилися спробувати - і не прогадали. Дитині зайшло! як каже Петро - він знайшов там себе, це те, що йому було треба. Кирилко ж любить все за Данусиком повторювати - і тут прям зірки зійшлися - тепер він у школі - так само як старший брат. Кирилко посидючий та старанний - тому відсидіти уважно урок йому нескладно. І йому цікаво! найважче напевно було те, що Кирилко у нас все ще спав удень - я навіть перестала в серпні його класти на денний сон, щоб звикав, та він все одно перші місяці приходив додому дуже втомленим, міг вередувати без причини. Але поступово втягнувся - і пані Іра (вчителька) каже, що все йому вдається

перші два тижні Петро заводив Кирилка під клас, допомагав переодягнутися-перевзутися. А потім вони почали йти від машини з Данусиком двох - а Петро лиш дивився як вони заходять у двері школи. А через місяць мені дали доступ до камери, то я придумала собі таку розвагу - хлопці поїхали, а я дивлюся по місцезнаходженню, де Петро, а коли вже біля школи, то ловлю дітей на камері і проводжаю так в клас. Оскільки ми возимо дітей досить рано (корки намагаємося оминути), то зазвичай мої хлопці одні з перших, тому Кирилко ходить до Данилка в клас і вони там бавляться. Отак Кирило потоваришував з Данилковими однокласниками і вчителькою та куратором (Данусикова вчителька Іра постійно вражається, які вони зовні подібні)

у класі ж у Кирилка більшість діток з його садка, то адаптація була досить простою. Але Кирилковий найкращий друг Давид залишився ще на один рік у садочку. Тому довелося йому шукати нової компанії - тепер малючок товаришує з Остапом. При чому вчителька розповідає, що це виглядає дуже мило - вони допомагають один одному одягатися, хочуть один біля одного сидіти, чекають один одного, щоб разом іти на обід чи прогулянку, Остап навіть намалював Кирилка, коли малював свою сім'ю! тішуся, що вони знайшли один одного )))

діти в класі від 5 до 7 років - досить великий розрив у віці. Але як не дивно, Кирилко там не виглядає сильно меншим на фоні 7-ирічок (є лише 2-є діток молодших за нього) Нульових класів сформували 2, але як я вже казала - всі діти з садочку в одному, а всі новенькі - у іншому. І Кирилко має всього 12 однокласників. А ще у школі підтвердили, що Кирилко у нас лівша - ще їсти він правою згоден, але писати чи ножиці тримати вже ні )

ще варто згадати, що саме у цей період у нас народилася сестричка. Тому у Кирилка відбувся новий досвід - вперше спати без мами - з бабусею, поки ми з Яринкою були в пологовому, а потім з татом. Вперше був без мами удома - поїхав з Петром та Данусиком до Львова і ходив до школи, поки ми з Яринкою адаптовувалися в моїх батьків. Переїхав у спільну з Данилком кімнату і їх тепер вкладав спати тато - повністю нова рутина! але Кирилку все вдалося - і він все одно акуратніший та більш організований в порівнянні з Данусиком (Данусик - наше сонечко, але йой! в нього всюди безлад…), без нагадування може приготувати собі звечора одяг на завтра та скласти гарненькою купочкою, переодягнутися у домашній одяг, сховати взуття та повісити куртку як прийшов зі школи чи прогулянки, застелити зранку ліжко… якось попросила іграшки забрати з посеред кімнати - то він так акуратно, наче під лінійку, розложив збоку - капці! росте малючок - а ми тішимося )

ітерація #3

Кирилку 5 років: happy birthday!

5 років: випускник садочку

вже кілька років підряд помічаю, що запасів імунної системи моїм дітям вистачає до кінця січня. А далі починається якийсь "атас". Ось так і цього року. І Данило просидів дома в березні 2 тижні з вухом і все скінчилося антибіотиками. І Кирилку всю весну - і вуха лікували, і просто кашель, і соплі вічні. А в червні Кирило взагалі примудрився отримати запалення легень, а потім ще й потрапити до інфекційної лікарні. Щоб ви розуміли, для лікування запалення виписали антибіотик. Це був перший прийом антибіотика за його життя. Виписали антибіотик пеніцилінової групи (найпоширеніша алергічна реакція саме на цей найпростіший антибіотик - чому нам виписали саме його?!..), а виявилося, що Кирилко ще хворів  мононуклеозом! і ця хвороба дає жахливу реакцію алергічну на антибіотики саме цієї групи! тобто, інший антибіотик - і ми не потрапили б до лікарні

у лікарні Кирилко був вже після 10 днів антибіотику - дитина активна, хоче двіжувати, додому не пускають - бо капельниці щодня (це ж уже лікуєм алергічну реакцію - жахливі плями по всьому тілу). Палата з одним односпальним ліжком, матрас кривий і з'їжджає, туалет і душ загальні - як Кирилко висловився: "мені не подобається цей номер, цей номер старий". Кароч, було в нас 5 днів неперервного айпаду і дієтичного харчування (одні каші на водичці). Тато зато нас балував - привозив піцу, картоплю фрі та нагетси з Макдона, картопляне пюре і котлетку від бабці Марти… Кирилко до цього часу згадує, як тато Макдональдс привозив і ми в парку навколо лікарні на лавочці їли. А я до цього часу згадую, як то всьо йому чухалося і я вночі, щоб він спав, масажувала йому ступні ніг - саме масажувала, бо він намагався чухати і робив лише гірше, а спати не міг - так свербіло

і щоб завершити тему - довелося цього літа ще раз пити антибіотик Кирилку в Хорватії, бо вухо заболіло. Дзвонили в страхову, організували нам візит до лікаря на острові, всі діла… перший рік садочку - це шось прекрасне… власне, після запалення легень ми й перестали в садок ходити. Але оскільки вже заплатили за місяць, а Кирилко проходив 3 дні (чесно), то я домовилася, щоб ми прийшли в серпні - приготуватися до випускного і відгуляти саме свято. Так в садочку радили, що має бути якесь логічне завершення цього етапу, і школа не може починатися просто на наступний день. Так! як вже зрозуміло - в вересні Кирилко пішов до нульового класу! )

зупинюся трохи на тому, як ми на море їздили. Знову брали з собою Петрову маму, бо в наших реаліях єдина підстава виїхати чоловіку за кордон, то супроводжувати інваліда, мати від 3-ох дітей, або реєструватися волонтером. Насправді бабуся, то навіть зручно - з'їсти шось зробить, поки ми на морі (мама не їздила з нами щоразу, їй було важко щодня і по 2 рази). Але хлопці вже як затусили, то затусили. Данусик давно впевнено плаває, Кирилко в нарукавниках теж гоноровий - тато був “наросхват”, вони всі хотіли з Петром в воді розважатися

і звичайно ми з паном Анте каталися на кораблику! коли всі діти трохи старші, то це значно цікавіше - ми робили 4 зупинки. Перша зупинка вимушена - Данило пернходив з місця на місце, кораблик підстрибнув на хвилі і він здер собі шкіру падаючи. Це ще та історія - Данусик ридає, Петро в шоці тримає йому коліно і кров, щоб не капало. Тим часом хвиля на мене з Кирилком бризкнула - Кирило злякався і теж ридає. Анте був в захваті - ото поплавали… але рану обробили, подорож продовжили - Данило тепер має на коліні шрам (це у нього четвертий, має на носі, щоці, голові (зашивали), і на коліні. О! ще є цятка на лобі від вітрянки і на плечі від прививки на туберкульоз). Далі ми попливли на пісчаний пляж (їх дуже мало в Хорватії, тому вони цінні), тут вже було морозиво, кава, картопля фрі. Третя зупинка - плавати у відкритому морі, ниряти з маскою, стрибати з кораблика (Данилко, Петро, і Анте). І завершальною була Голуба Лагуна - не та сама туристична, а альтернативна, але колір води від того не став іншим. Тут ми ловили рибу! не вудочками, а такими смішними жилками з гачком накрученимиина шматок пластмаси - та риба така дурна, велася на то все. Живцем було м'ясо курки (сире). Я так скептично на то всьо дивилася… а Данусик зловив свою першу рибку! я ж не вірила, що це можливо, а отак ось вийшло. Кирилку так сподобалася наша подорож на кораблику, що він ще до кінця літа складав з лего кораблики пана Анте. Загалом ми були в Хорватії найдовше в історії наших морських відпусток - 18 днів вся подорож і 14 ночей на морі. Тричі ходили з дітьми в місто - на вечерю, на морозиво і на піцу. Коли діти свідомі - то вдома лишається лише бабця Марта )

ще ми цього літа вперше по гриби ходили з дітьми. Ну, я з Петром теж вперше саме разом - а я взагалі на грибах не розуміюся (в дитинстві ходила, але то було давно, мені років 10-12 було). І от випала нагода, ми навіть в ліс сильно не залазили - йшли собі по доріжці і збирали підберезовики по сторонах. Данилко був в захваті! Кирилкові важко трохи йти і тій високій траві такому дрібному - але якийсь досвід він отримав - що можна в лісі робити

і завершенням цього періоду були: випускний в садочку - з фотосесіями, виступом, віршами, подарунками, вечіркою та прощанням з друзями (Давид залишився в садочку ще на рік і планує йти в іншу школу наступного року), свято першого вересня - знайомство з класом та першою вчителькою, з куратором (до речі, нульові класи сформовано 2 - один, де всі діти після садочку при школі, і інший - для тих, які лише починають знайомство з цією приватною школою), початок навчання - Кирилко так старався! з першого ж дня підійшов до навчального процесу дуже ретельна та відповідально, і святкування дня народження! Кирилко попросив нас поїхати "в гори, в басейн", що означає "провести вихідні в спа готелі в Буковелі". Є свій особливий шарм в горах у вересні - ще так тепло, але не жарко, і день довгий, гуляти просто чудово. А хлопці наші ще й на самокатах - розсікають простір! Петро час від часу катав Кирилка на Данилковому електричному. А по дорозі назад ми ще й в парк динозаврів заскочили - це другі відвідини, але перший раз ми були кілька років тому, з того часу тут відкрили ще додатково різні каруселі. Дитині все сподобалося )

4 роки 9 місяців: впертюх

малючок продожує показувати характер. Так цікаво насправді, Кирилко, начебто, такий спокійний - тихо себе поводить, зазвичай. І забавитися самостійно може (у порівняні - Данусику постійно потрібна увага від когось і чиясь участь у всіх його справах). Але яке ж воно вперте. Oh, my... з Данилком завжди можна домовитися - тєжко, з емоціями, з намаганням перехитрувати, знайти дірку в умовах і правилах, але можна. А оце-от-во... то є танчик... нічим не зіб'єш з задуманого. Сваритися недопомагає, а робить лише гірше (з моїми дітьми взагалі намагання застосувати силу (типу старшого, чи головного - керуючого!) ніколи не працює - чим більше на них тиснеш, тим більший спротив вмикається). Буде голодне, сонне, втомлене - але не послухається і стоятиме на своєму до останнього

в садочку так і не їсть толком. Та й дома вимагає, щоб біля нього танцювали і годували - це в 4-и роки! з половиною. І це точно не тому, що не вміє (торт чи морозиво активно пакує ложкою/вилкою - тут допомоги не потрібно). А просто отака вредність, чи що? ні всадити, ні докликатися, ні вмотивувати. І лише мама має допомагати, інші не підходять. Данусик з 2-ох рочків сам їв. Мав одяш для прийомів їжі - облиивався, обсинювався, але їв сам. І йому це подобалося

було в садочку нове свято. Я його називаю "весняним" - хоч воно і відбулося одразу після Паски. Все ще дивуюся, як вихователям вдається тих дрібних дітей дициплінувати і навчити чогось. Слова Кирилко спершу відмовлявся вчити - тижні два так, а потім за один вечір вивчив - впертюх. Але такі всі красиві дітки були - молодці! Кирикло був котиком )

на саму Паску ми їхдили до моїх батьків до Рівного. Ми з Кирилком ходили святити кошика, поки решта займалися чимось іншим - було весело, дуже сонячно. А ще ми з Петром у дорозі спробували нову розвагу. Мені на день народження Петро подарував iPad. І ми взяли кожній дитині навушники - і вони слухали кожен свою музику! малий з свого iPhone-а, а дрібний з мого iPad-а. Це так мило виглядало! а ще як пригадати, що то подарунок мамі на день народження )

і ше про фото - я пам'ятаю, зо в Данусика теж був такий період - на всіх світлинах тре кривлятися. Чи показувати якісь штуки пальцями - типу "клас" (палець догори), чи якісь "ріжки" (victory), чи просто кудись пальцем тикати. Окуляри вдягнути, коли їх не треба, підіймати ноги, або якось їх розставити широко. І посмішка часто неприродня, або навіть очі закотити. Не знаю звідки береться оця артистичність, чи то манірність?.. добре, що я знаю, що це проходить )

4 роки 6 місяців: зовкінг

найбільшим приколом цього місяця була Кирилкова білінвічність. Бо інколи він знає слово англійською і намагається його вживати/відміняти українською. І це виходить дуже смішно. Наприклад, вперше таке було, як він сказав Петру: "тато, не клапай" (clap - плескати, як "плескати в долоні"). От "не клапай", що то ти "клапаєш"? у нього зараз одна з улюблених пісеньок "I can make your hands clap"... але найсмішнішим було, коли він нам розказував "зовк". З таким хитрющим виразом обличчя каже: "квасний я зйобив зоук?" - а ми собі зирк один на одного - "зовк"? шо таке "зовк"?!! аж раптом Данилко здогадався, шо це joke - жарт. Так що Кирилко любить "зовкінг" - жартувати

ще було кумедно, як Петро з Кирилком поїхали по піцу. І Кирилко почав просити "зелі ай". Петро такий "aye" - це око, ладно... а шо таке "зелі"?.. зелене?" - каже: "покажи мені пальцем, що то ти таке хочеш". Той веде і показує желейні очі (видно, лишилися з якогось Хеловіну, чи що). Петро купив два - йому і Данилку. А вдома ніяк не може заспокоїтися - ну, що ж то за "зеді ай"?.. я кажу - " хіба не "jelly aye"? і Петро такий - "ааа... точно!" фейспалм )

Кирилко продовжує ходити в садочок і все краще та краще адаптовуться до того всього, що там відбувається. Завів собі найкращого друга Давида. Почалися оці стандартні садочкові приколи - я з дівчатками не дружу, я не люблю рожевий колір, я не хочу дружити з Іваном, Хистя (Христя, вихователька) мене не сухалася, Атем (Артем) з Давидом билися і мені це не подобалося, я не хотів іти на заняття. Але загалом я бачу багато класного прогресу і чогось він там тай вчиться - наприклад, вже через тиждень перепитував мене чи він вірно тримає ручку/пензлик, навіть хвалився: "бацис, як я тимаю юкою? павильно?"

також відбувся перший Кирилковий виступ! при чому зразу з козирів зайшов - він приєднався до Данусикового виступу в театрі. Все було гарно (крім того, що у той день було 4 тривоги і 2 з них перебивали подію - після другої залишки вистави перенести на інший день, але садочок був першим - тому Кирилко відстрілявся). Може так негарно, але поруч з Кирилком стояв хлопчик, який весь той виступ плакав. І шкода було дитину, але Кирилко так на нього дивився - аж нахилявся та заглядав в обличчя - з таким зачудуванням: "що тут коїться? чому він плаче? шо таке? не розумію.."

окрім участі у виставі з молодшою школою, Кирилко ще мав свою Норовічну вечірку, де вони ставили Різдвяну казку. Якщо для виступу зі школою костюм робила сама школа, то тут треба було брати в оренду костюм мушкетера. А в прокаті костюмів продавали маски! не знаю, як ваші діти, а мої якраз з 4-ох років переживають період шаленого захоплення від "dress up" - їм подобаються костюми героїв, їхня зброя, чи капелюхи, чи хвости/вуха тваринок. Отож Кирлко випросив маску Ironman і тепер вони з Данусиком регулярко влаштовують fight-и супергероїв

ми продовжуємо їздити в Буловель в спа басейни. Цього року з покращень - Кирилко плаває з нарукавниками! тому з ним більше не треба сидіти в джакузі, а можна усім насолоджуватися великим басейном. Єдине, що йому все одно треба на комусь "нависати" - і нависає він зазвичай над татом. Мені ж доводиться підміняти час від часу, щоб Петро міг хоча б на трошки сходити в сауну. Але прогрес є і це дуже радує )

4 роки 3 місяці: адаптація

що я можу сказати? адаптація в 4 роки, то не в 2 - Кирилко зовсім не плакав, жодного дня. Загалом, ідея ходити в садочок йому подобалася і він чекав, коли це почнеться. Від нас з татом він чув лише рекламу, він Данилка теж - Данусик любить ходити до школи. І от приходимо ми туди - а там першими приводили діток з молодшої групи, і всі вони плачуть, не хочуть відпускати батьків. Це так кумедно було спостерігати, як Кирилко спочатку гонорово бавився, а чим більше смутку спостерігав, тим ближче до мене переміщався. Перші 3 дні я сиділа з малючком 30 хвилин, а потім йшла гуляти і забирала через 2 години, далі він лишався на півдня

Кирилко періодично комунікував нам, що він не хоче в садочок, але при цьому слухняно одягався, сідав в машину і йшов у групу. Лишався інколи неохоче, але ми домовлялися з ним про подарунки за 5 днів ходіння до садочку, або якогось іншого виду винагороди - як от поїхати на вихідні в гори в басейн. Ще я просила Данусика з ним побаватися 10 хвилин поки сходяться інші дітки - і це теж виручало. А потім Кирилко подружився з Давидом і проблема зникла. Досить кумендо, що Давид - то перша дитина, з якою його познайомили в групі

ще один вид спротиву від Кирилка і демонстрації невдоволення садочком - це відмова там їсти. Перші тижні, його активо мотивували. Але коли він пожалівся нам: "не хоцу в садоцок, там заставляють амати", і ми чітко сказали вихователям не чіпати його - то він поступово відійшов і почав пробувати більше всього. Але там такі "чарівні" заявочки зіучали: "я не люблю їхнє яблуцко, я люблю тіки татове", "мені не смацні ті макайони, я люблю тіки мамині". Це дуууже приємно - але ж!.. зараз все набагато краще, хоча він всю порцію не їсть все одно. А який в нього шок був, що зупа може бути з гречкою чи макаронами! в мене в меню - або борщ, або бульйон, або крем-суп - я інших зуп не варю. То дитина і уявити собі не могла, що буває гречаний суп! а суп з макаронами він називає "непйявийний бульйон, він має кайтоплю" - бо що то за бульйон, в якому є картопля?.. ще класна термінологія - пйобував, амав, доїдав. Думаю можна здогадатися - лише куштував, трохи щось їв, з'їв усе )

садочок підтвердив нам, що Кирилко таки лівша - олівець і ножиці він бере лівою рукою. Хоча їсть дома правою. Якою в садочку він їсть - я не знаю

далі фото саме від вихователів, тому там різна якість і розмір. Я вибирала лише світлини, де Кирилко сам, без облич чужих дітей в кадрі. Але навіть по цих фото видно, який він спершу напружений, стриманий, сконцентрований. А з часом звикає до оточення, розслабляється, стає веселим, починає дурачитися )

4 роки 3 місяці: садочок

саме так - Кирилко почав ходити в садочок! ми йшли до цього рішення досить довго. Спочатку планували в 2.5 роки - не вийшло, бо почалася війна. А потім якось звикли, що він дома, і стало шкода травмувати його тим садочком і адаптацією до нього - ще й відключення світла, сирени, сховища... але те, що відбувалося в вересні - то всьо було останньою каплею. Наша дитина була маленьким диктатором, яка крутила всіма у всі сторони, як собі хотіла. І ми вирішили, прямо як в тому мемчику - "най іде і псує день комусь іншому" )

вересень, серед іншого, був таким складним, бо Данусик повернувся до школи. Відповідно Кирилку було скучно самому вдома - не було з ким бавитися - я та Петро працюємо, навіть якщо не їдемо в офіс. А отже - він нас постійно відволікав. І ми терпіли до жовнтя. Бо в жовтні було заплановано вирватися на море! так, не привиділося - ми поїхали в Хорватію на перший тиждень жовтня! на море! і це був чистий кайф - відсутність туристів, порожні пляжі, все ще тепла вода та непекуче сонце... а от після цього повторного відпочинку ми за тиждень організували дитині садочок. Насправді, він ходить в садочок при Данусиковій школі - що є зручно з точки зору доставки їх обох туди і забирання додому. І ми були вже впевнені в укритті і безпеці дитини протягом тривог. Тому "вибирали", то - голосно сказано. Але все ж домовитися про перший день і приготувати довідки від лікарів, капці і т.д. було потрібно

звіт про Кирилкової адаптації до садочку я напишу окремо. А зараз покажу вам Хорватію в жовтні, наші поїздки до бабусі Валі та в Буковель в спа - ми вперше були в "Хвої" і нам сподобалося! великий басейн, кілька саун, сольова кімната, купа надувного щастя для діте...

і найцікавіше фото, як Кирилко собі проходив мимо, а поруч пролітав Данусикови лікоть - ніби й не сильно той лікоть його і вдарив, але синяк такий смачний на оці вийшов, що мама сфотографувала як компромат )))

Кирилку 4 роки: happy birthday!

4 роки: плаваю як киця

і це не жарт - найцікавішим здобутком за літо для Кирилка я вважаю той факт, що він боявся води (моря, якщо точніше) як вогню, але в кінці кінців навчився плававти. І навіть від того закайфував. Правда тато почав тоді стогнати. Я от подумала - мої діти реально постійно нависають на Петру, коли заходить діло до якогось фану. До мене вони ходять їсти і коли треба пожалітися, або щоб їх пожаліли. Ні, я якраз не жаліюся. Просто як факт. Так от - Кирилко, як навчився плавати, то не давав Петру спуску зовсім. Постійно вимагав, щоб тато з ним плавав. І звісно, це сталося в наші останні дні на морі. В перший день ото не можна було, щоб 2 тижні кайфувати. Нє, то треба було лишити на другу половину. І останні 5 днів відпрацьовувати всю відпустку )

розкажу, що спочатку ми намагалися всунути Кирилка в коло. Але моря він боявся - капці. От в басейні - хоч і глибокому глибокому - плавав в тому колі, а в морі - ні в яку не погоджувався. Потім ми якось переконали його спробувати нарукавники - і поступово Кирилку зайшло. З досвіду - Кирилко, як і Данилко свого часу, спробував самостійно пливти в закритій бухті. Тобто дітей лякає відкритий простір моря, сам факт, що навколо отак багато води (сюди ж пояснення, чому в басейні нормально, а в морі - ніяк спершу не хотів кожен з них). І ще один висновок - етап кола варто попускати. Бо з Данилком ми долали спротив на коло, а потім окремо спротив на нарукавники. А з Кирилком обійшлося одним підходом. Так що маємо двох плаваючих дітей, які кайфують від води. Данусик ниряє як видра, а Кирилко плаває як киця - так лапками попереду гребе-гребе...

а ще з плаванням нам дуже допоміг - "пан Антена". Це так Кирилко називає Анте - нашого host в Трогірі останні 5 років і вже друга за цей веcь час. В нього на кораблі був маленький надувний кораблик. Ми туди посадили Кирилка і катали, тягнучи за шнурок - таким чином він зрозумів, що впринципі оці надуті штуки таки тримають на воді. А потім Анте трохи поплавав з ним у морі. А це ж чужа людина, вередувати йому якось не пасує. Довелося терпіти. І потрохи він набрався розуміння, що не так воно і страшно. А за кілька днів вже плавав з татом

ще Кирилко спробував бути єдиною дитиною в хаті, поки Данусик гостював у бабусі Валі. З одного боку він гарно і дуже тихо та спокійно бавився. З іншого боку - він точно скучав. Мені здалося, що коли вони двоє дома, то якось легше, бо вони тусять між собою. А коли Кирилко сам, то часом доводилося його розважати, або пропонувати чим би він міг зайнятися. Ну, і послатися Данилком - типу: "піди, включи дрібному мультика" - не випадало. Доводилося самим ходити, поки він не навчився користуватися пультом...

і це ше одне круте досягнення - вміння ввімкнути собі YourTubeKids. Але тепер доводиться зранку добре дивитися, чи він бавитися пішов, чи телевізор собі втіхаря дивиться. А встає він перший - питає мене, чи можна йти, і тусить до тата в ліжко пообійматися, повалатися, а тоді тікає бавитися. Данилко і мама сплять довше. А тато завжди раніше встає - він не страждає (так-так, я сплю з Кирилком, Данилко в своїй кімнаті, Петро в нашій спальні - але в гордій самотності. Нам так добре, ніхто не жаліється. Все чудово!)

Анте та його дружина Марія користуються скутером і електроскутером для пересування по місту, щоб уникнути заторів. І вони катали моїх дітей. А потім в Кирилка відбувався приблизно такий діалог з Анте:

- Kyrylko, do you want to see my motorbike?

- yes

- do you want to drive?

- yes, I want to drive

- which motorbike is better? mine or Maria's?

- yours is better

- why?

- because it is faster

дитині 4 роки! занавіс

3 роки 9 місяців: пробую говорити англійською

я вже в попередньому пості про Данусика згадувала, що діти мої тепер бавляться англійською мовою. Так от - Кирилко не сильно від Данилка відстає в словниковому запасі. В випадку Кирилка - це суцільно результат перегляду мультиків і розважальних відео англійською. Серед улюблених мультиків у нього зараз Peppa Pig (я рекомендую, так як мова тут дуже проста, справді можна слів нахапатися і розуміти, про що йдеться просто з контексту), а також відео Vlad&Nicky - це здаєтсья просто якась мама, але знімають вони досить якісно і без акценту, слів мало, добре можна нахапатися коротких висловів, кольорів, букв, форм. Ще час від часу викидає йому канал наче від аніматорів - там можуть показувати як діти в ігри бавляться. І мої потім це повторюють. А ще є канал про чоловіка і ворону - це взагалі як навчальне відео. Він там по 100 разів повторює одне і те ж слово: This is my ice-cream. I love my ice-cream. This is chocolate ice-cream. I brought it in the ice-cream truck. Oh, bird stole my ice-cream! My favorite ice-cream is gone! і в отакому стилі 20 хвилин. То будь-кому буде важко не запам'ятати, що таке "ice-cream". Кумедно, як Кирилко, жодного дня не вчивши мови, використовує одразу цілі конструнції:

- Данилко, are you okay?

- what are you doing?

- oh, I've got idea!

- you take this, and I'll take this

- these are my toys, play with your toys!

- I don't want to

наступним відкриттям від малючка стало то, що він навчився сам вмикати телевізор. Тепер такий самостійний - я піду дивитися Пеппу. І реально піде, і включить собі. Доводиться, і контролювати, і домовлятися, і рамкувати. Данусик здається в років 5 освоїв пульт, а цей - швидкий, не тормозить...

також Кирилко сам складає маленькі лего. Але не за інструнцією. Петрший раз йому скаладаю я або Даниусик. Але він встигає запам'ятати! і коли lego нескладне - то Кирилко може потім сам назад відтворити, коли воно ламається. Також фантказує і може з деталей зробити маленьку машинку, чи кораблика, чи якусь хатку. Це теж дуже відмінно від Данилка - бо Данилко любить все робити за інструкцією, а потім так і бавиться. Фантазувати він почав лише от в років 7-8, та й то - не завжди йому хочеться

в Данусика відбулося вмикання творчих поривів, а Кирилко ж все повторює. От мені самій занятно, як він відрізняє "фарбувати" vs "малювати". Малювати - це фломастепи, маркери, олівці. А фарбувати - то або водяні розмальовки (коли вже надрукована фарба і дитині лишається пензликом з водою папір намочити), або коли акварельними фарбами. Також вподобав собі клеїти - я навіть купила цілий альбом поробок, щоб саме клеїти. І в кожного має бути свій клей!

в харчовому плані ніби і немає чого жалітися - їсть гарно, росте, величенький на свій вік. Але постійно просить, що я його годувала. Я вже як не мотивую їсти самостійно - і вміє, і може, але буде морозитися. Знизу є рідкісні кадри, як він їсть грінки з маслом і варенням. От чомусь морозиво, тортики, печиво і всякі ласощі їдяться без вмовлянь та самостійно. А гречка з м'ясом - "погодувай мене, мама". Данусик з років 2-ох їв вже сам, це для повірняння, в мене навіть був одяг "для обідів", щоб не нервувати як вимаститься - бо він завжди хотів сам. А Кирилко не хоче

малючок навчився складати пазли до 16-20 штук. Це мені так дивно. Знову, напевно, в порівнянні - бо Данусик до такого був і є байдужий. А в Кирилка, як в випадку lego, пам'ять хороша і, мені здається, він просто пам'ятає, який пазл і де має бути

ну, і це вже мама постаралася - я навчила Кирилка кувиркатися на ліжку! скільки втіхи було! але добре, що він не пробував то повторити без мене. І добре, що про це вміння ще не знає Данилко. А то вони мені влаштують армагедон )

3 роки 6 місяців: музика

ми сім'єю завжди слухаєм багато музики - у всіх подорожах. Наш плейліст - це величенький список з українських та англійських пісень. У кожного є свої улюблені. У Кирилка на даний момент це - "Are you gonna be my girl?", "Пес Патрон", "Mutter". Інколи, коли він каже, що хоче таку-то пісню, то дуже скадно зрозуміти - яку ж саме. От "Mutter" в нього чомусь називається "мото", а "Are you gonna be my girl?" Кирилко досить довго називав просто "швидка" - "куци мені фидку" (пишк "досить довго", бо зараз він вже вмло вимовняє повну назву - "Are you gonna be my girl?"). А ше він почав прислухатися та підспівувати і - відповідно - ставити уточнюючі запитання до змістового навантаження. З найцікавішого - що означає "оберігати і захищати", шо означає "бути собою"? і от я на відповісти? не так вже й просто сходу зорієнуватися )

подібний результат дали й мультики англійською. Малючок почав додавати до своїх ігор англійські слова та фразочки - yes, idea, this is my toy! play with your toys! з чого робимо висновок - що він добре сприймає на слух інформацію і гарно запам'ятовує

через те, що періодично вимикають світло, довелося почати вмикати Кирилку мультики на айпаді. І тепер він такий вже просунутий користувач планшета, що я часом просто вражаюся. Ще й коли кажеш, що на телевізорі не вмикатиму, юо досить, чи не можна, то він одразу перетипує чи можна на айпаді - хитрюще таке

оскільки в садочок малючок не ходить, то тато пробував дома навчати його фігурам і буквам. Ми завели абетку, Петро роздрукував в офісі папірчик з фігурами різнокольоровими. І вчать час від часу. Так само й рахувати - українською й англійською. Але Кирилко при цьому бавиться. От серйозно, я вражаюся, яке у нього вже в такому віці почуття гумору. Ти йому на синій ромб показуєш, а він шкіриться і каже, що то "цівоне коло"- а очі такі хитрющі, змисні - от хто його навчив так дражнитися? такий кумедний! букви на разі Кирилко знає на рівні - мамина (М), як окуляри (В), татова (Т), Даникова (Д), Кийикова (К). А рахує - один, да, ти, цотийи, пять, сім вісім, девять, одинадцять, дванадцять, тринадцять, вісімнадцять. Не питайте мене, чому саме так - цього ніхто не зможе пояснити )

також у наз давно є традиція читати разом з Данилком перед сном. Я вже писала, що тепер Данилко почав читати й сам, а не лише слухати, як я читаю. Так от - Кирилко приєднується! наслідує - бере книжку, сідає поруч і також "читає". Пробувала і я йому почитати - але Кирилка вистачило лише на віршики - то ми поки бавимося з "Улюблені вірші" від "Абабагаламага"

ну, і смішно мені дуже, наскільки "замашки" у дітей подібні. І мені здається, що це навіть не в моїх дітей, а впринципі якісь такі типові штуки, які роблять усі діти. От дрібними мої хлопці обоє повзали тримаючи в кожній руці по машинці. Чи їхати в авто треба також обов'язково з якоюсь іграшкою в руках. Обоє люблять, коли ними за руки-ноги крутити, чи якщо їх підкидати. А от зараз почався переод - товктися по тату. Як тільки Петро ляже і закладе ногу на ногу, то це як сигнал - Кирилко вилазить "на гою" (на гору) і почитає там гойдатися. Динусик робив точно то саме - один в один! я в шоці

3 роки 3 місяці - жартівник

отож Данилко пішов з вересня до школи і ми тепер лише з ним проводимо дні - і Кирилко мені такий дорослий! але - досить йому вийти десь на майданчик поміж дітей - все! такий мій малючок...

за братиком Кирилко скучає, що капці. Мені інколи здається, що коли вони були разом дома, то було навіть якось легше - бавилися собі. А тут - ще коли я тихо, то він грається, а досить мені почати на call-і говорити - все! йому терміново треба до мене, і лізти в камеру, і питатися хто там, і бути в центрі уваги. А якщо на call-і є тато - то нема межі здивуванню! тато ж на call-і, отам в комп'ютері! яка фантастика! )

запам'яталося мені як 7-ого жовтня тато пояснював Кирилку, шо є "вода", а ніжно її називають "водичка". Приходть малючок до мене і питає:

- а як буде Даниво ніжно?

- Данилко

- а Кийило?

- Кирилко

- а киця?

- киценька

- Дзямочка! - це так з кота в баці Марти звати - Дзяма. І - ич, який?! - Дзямочка! січе!

- молодець!

- а подуся подушецька?

... мама в осаді

і гумор в нього прокидаєтсья такий, що ми з Петром просто в шоці інколи, що ото в 3 роки можна так жартувати, розуміти, шо це він жартує і мати таке натхнення. Якось Кирилко влаштував нам скандал, що ми йому не дозволили пляшку вина самому нести в Bad Boy (здається то також було в жовтні, чи не 8-ого). Вже загрузилися ми в машину з тим вином і всіма дітьми, їдемо, дрібний наче заспокоївся, питаю:

- Кирилко, як ти думаєш, то було красиво, як ти так кричав в машині?

- так

- а мені і татові не сподобалося

- а Даникові сподобалося

- Данилко, тобі сподобалося, як Кирилко кричав?

- ні

- та-та-та, сподобалося, і мамі, і татові, і Даникові!

або ще приклад:

- ми куди їдемо?

- до бабці Марти

- до бабусі? до Майти? до какаськи?

так! у нього почався какашковий гумор! і здається, він же не хоить в садочок! Данилко це переріс! давно! звідки він це взяв?! але все як психологи пишуть - що 3-4 роки то є період зацикленості на какашках і туалетних справах

наша затія з садочком для Кирилка провалилася. Ми - чесно - планували. Але всі ті садочки, що ми подивилися не підійшли - чи то локацією (жахлива дорога, корки на об'їздній), чи то розташуванням (по дорозі в офіс в центр, а отже - мені далеко, а Петру ламає весь день). Я ще й хотіла на півдня в ідеалі - а багато садочків цю опцію відкинули з початком війни. А потім Петро взагалі сказав, що треба подивитися, як воно піде - бо ж обіцяють обстріли по енергетичній системі. А який то садочок, якщо буде холодно? а раптом, взагалі доведеться їхати зимувати в Хорватію? школа то буде ондлайн, а з садочком, що робити? платити за місце?.. ну, отака логіка... як виявилося, він був правий - я рада, що малючок зимував вдома

я вже мала писати, що Данилкова школа переїхала в інше приміщення, бо біля аеропорту повністю закритий проїзд військовими. А біля нового приміщення Петро видивився цікаві скульптури рук, і якогось сонячного жовтневого дня ми поїхали там погуляти. І натрапили на Реберню. Я це вже писала, приавда? в будь-якому разі включу кілька фоточок Кирилка з тої локації

ну, і оскільки тата нашого з України не випускають, а сезон басейну нашого скінчився, то ми почали влаштовувати поїздки в Буловель в спа-готель. Минулого року в останній поїздці нам трапився чудовий Маріон - і вид на 2ий спуск і басейн в готелі (бо часто спа - то окреме примміщення, а це не дуже зручно взимку - одягати дітей, носити з собою купу речей...). Отак береш і плямо в халаті з номеру переміщаєшся ліфтом до спа. І джакузі - бо Кирило наш теплолюбивий як мама. То тато з Данусиком можуть в холодній воді товктися, а Кирилко любить, щоб не було глибоко і шоб тепло. А загалом - Карпати дуже красиві будь-якої пори року! люблю ці наші вилазки і єднання з ними )

місяці 34-36: 3!

малючку 3 роки! аж не віриться! останні кілька тижнів я все пригадувала, як він народився за 40 хвилин і тато зайшов в родзал на останніх 15 - мав всі шанси пропустити такий момент! як Кирилко з перших хвилин не хотів і 5 хвилин спати сам - отак до цього часу спить мені під боком. І яке то було малесеньке - ноги з чоловічків стирчали, а вже позіхав, потягувався, облизувався - отака людинка, мацьопка, але вже зовсім така ж як дорослі, з усією цією мімікою та інстинктами, і своїм особливим характером...

тепер наш впертючок вчиться плавати з татом, товсеться з братом та періодично падає в басейн - це мама так жартувати намагається. Але правди немає, де діти, за літо він двічі туди падав - раз якось "не помітив" басейн, а інший раз бігали з Данусиком навколо і в повороті "не вписався"

взагалі Кирилко - то є рідкісний товкун (в цьому місці пригадую незлим тихим усіх, хто казав, шо він буде спокійним. В немовлячому віці комусь дійсно так здаватся могло. Але - нє! гени не обдуриш. А Петро завжди називав його "таньчиком". Бо то таке є вперте - буде мовчки, але пхати свою програму і не вступиться ні на крок). Вони з Данилом вже - і кувиркалися, і берізку робили, і Данусик Кирилка носив, і з диванів стрибали (і падали, звісно), і спаои на барних стільчиках (зсували докупи та робили ліжечк), і на ворота вилазили... інколи думаю, що ото ті діти будуть про своє дитинство пригадувати - точно ж усілякі бздури, коли батьки недогледіли...

як то пишуть усі психологи - в 3 роки ліпшим другом для хлопчиків стає тато. В них тепер регулярні заїзди на велосипедах по селу. Як вперше їхав - то то тре було бачити - який він був годий собою і як тілився, що оті старіш (тато і Данилко) його з собов взяли. Ну, і все село, звісно, сі тішить, коли спостерігає отаку дрібноту на "педику" (насправді, в нього велобіг - але Кирилко називає його велосипедом)

любить з братиком влаштовувати собі "пляжні вечірки" попиваючи кока-колу або фанточку. А ще ми досить багато їхдили до дідусів та бабусів і ото з'явилася нова традиція - купувати молочний коктейль, або морозиво. Дуже вже обом їм смакує

ще мені дуже подобається деякі Кирилкові "заявочки". Наприклад, питає: "Данилко пішов до своєї Єви?" - мама аж в осад випала - своєї? СВОЄЇ?!!! really? чи як в Битанії кажуть - seriously? також взяв собі за моду називати тата на ім'я - "Пето" і "Диниво". Чомусь йому дуже подобається, наче він відкрив для себе, що тата насправді-то не "тато" звати, а "Петро" і тому він тепер до тата на ім'я, як ми до нього - "Кирилко"

звісно, літо не може минути без пісочниці і піску. І то і щастя - бо він там зависає надовго, і мій біль - бо пісок той в голові і де лиш не є. А і ще вони з Маєю піском аидалися один на одного... фантастика кароч...

ще зачіплю таку тему як садочок, бо ми з Петром саме з вересня хотіли його віддати і навіть підібрали кілька варіянтів. Але... один виявився з такою дорогою до (тобто відсутністю), що Петро забанив, сказав, що йому навіть Мерса шкода, а Теслу тим паче (Мерс високий). А інший вимагає їзди по об'їздній, яка зазвичай стоїть у всі критичні моменти. Та і загалом якась ситуація непервна дуже в країні. Чомусь Петро був налаштований на перехід онлайн навчання через відсутність електрики... і взагалі таку малу дитину по бомбосховищах тягати...

тому серпень та вересень буде дома - а мені й добре, я же звикла, що їх усіх навколо багато - і всі мої-мої )