в цей період було вже багато позитивних зрушень у нашому житті вчотирьох. По-перше, Данилко спав у себе у кімнаті. Навіть якщо і прокидався уночі, то все ж я його клала назад у його ліжко і він швидко там засинав. Поступово ночей, коли він і не прокидався взагалі ставало все більше і більше
ще Данилко у нас став татовим ліпшим другом - вони як "банда" разом і на дні народження, і на свята у садочку, і на відкриті уроки, і до бабці, і на стрижку, і на закупи, і казочку на ніч читають без мами, поки я зайнята малючком. Звісно, мама Днусику все ще дуже і дуже потрібна, але приємно, що він дорослішає і відкритий до альтернатив
і отут в світі стався коронавірус і до Львова завітав карантин! довелося нам вибудовувати нову рутину та нові правила. Кирилко спить 3-4 рази удень і треба бути тихо та не приходити до мами запитати, де светрик, чи розказати, що було в мультику. А ще онлайн заняття - і треба сидіти та слухати. І робити домашні! йой!
загалом, мій висновок, що онлайн з Данилком не працює, він увагу на екрані втримати не може і перемикається на показування всіх своїх іграшок в камеру ноута. Тому оптимально, коли хтось (я) сидить поруч і допомагає. Мене оте допомагання на онлайн занятті страшенно дратувало. Особливо список перед занняттям на 5 пунктів - клей, степлер, ватні диски, тарілочка з водою... а вже скільки прибирання після того! плюс заняття бували часто у час Кирилкового сну - і тоді вони закінчувалися слізьми - "бо я був не перший" або "мене не запитали" (тут можна поставити смайлик, який закочує очі). Садочок старався як міг, але батькам треба не працювати і не мати інших справ - лиш за садочковим планом займатися - тоді то всьо може мати якийсь ефект
з позитивного - виявляється у Данусика чудова пам'ять! він вчить вірш за 10 хвилин, стрибаючи при цьому по дивані і пам'ятає його на наступний день і навіть через тиждень! і навіть через місяць! тобто, пам'ять не якась коротеотермінова на один день, її вистачає на досить довго! а ще лєго, то така забавка, якаю можна гратися півроку - і не набридне! от ніколи б не подумала - але поступово Данилко почав бавитися конструктором годинами. Будувати місто, переодягати чоловічків і Бетменів, нищити поганців :)
карантин сам по собі не сильно позитивна штука, але він також дав багато хлопцям - вони якось поступово почали навіть бавитися між собою (читай - Данилко почав бавитися з Кирилком) і це ж чудово! дрібний підростає і вони з малим починають будувати стосунки
